Рішення

від 07.06.2024 по справі 766/2653/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/2653/24

н/п 2/766/8853/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого органу Білозерської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Білозерська селищна військова адміністрації Херсонського району Херсонської області звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого органу Білозерської селищної ради, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування заявлених вимог сторона позивача зазначає, що відповідач має малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини, ОСОБА_3 , помер в 2022 році. Відповідач не забезпечує належного догляду за дитиною, не приводить на медичні огляди, не забезпечує належне лікування дитини, не виконує рекомендації лікарів. 10 лютого 2024 року, після огляду ОСОБА_2 педіатром, дитину було вирішено направити до комунального некомерційного підприємства «Херсонська обласна дитяча клінічна лікарня». У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, відсутністю належних умов для проживання, виховання та навчання дитини, розпорядженням начальника Білозерської селищної військової адміністрації від 15 лютого 2024 року було вирішено відібрати малолітню ОСОБА_2 у відповідача. Станом на 20 лютого 2024 року дитина перебуває в КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради. 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 було взято на облік служби у справах дітей Білозерської селищної ради як таку, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Згідно з висновком органу опіки та піклування, Білозерської селищної військової адміністрації, від 20 лютого 2024 року № 01-10/178, позбавлення ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. У зв`язку з цим, представник позивача просить ухвалити рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Органу опіки та піклування, Білозерської селищної військової адміністрації, аліменти в розмірі частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця з моменту подачі до суду позовної заяви і до досягнення повноліття дитини.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального провадження до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.06.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про закінчення судового розгляду у його відсутність, надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановлений законом порядку.

Представник третьої особи в судовому засіданні вважав позов таким, що підлягає задоволенню, підтримав обставини, зазначені позивачем. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про закінчення судового розгляду у його відсутність.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №04, зробленого 05.02.2015 року Виконавчим комітетом Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 10 лютого 2024 року, відповідач разом з донькою проживають по АДРЕСА_1 . В будинку брудно, антисанітарія, майже відсутні меблі: в наявності лише стіл, стілець, диван, матрас. Відповідачу систематично надається гуманітарна допомога: хліб, продуктові набори, засоби гігієни, дитячий одяг, дрова. Надано допомогу в оформленні державних виплат, а саме: виплати внутрішньо переміщеним особам, державна соціальна допомога по догляду за дитиною-інвалідом, пенсія по втраті годувальника.

Згідно з громадською характеристикою, наданою старостою с. Правдине, Тарвійське, Нова Зоря, від 19 лютого 2024 року №87, ОСОБА_1 за час проживання на території с.Правдине, зарекомендувала себе з посереднього боку, ухиляється від виховання доньки, зловживає спиртними напоями, у зв`язку з чим ОСОБА_2 було влаштовано до Олешківського санаторію, де вона перебувала протягом двох років.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої адміністрацією Правдинського ліцею, ОСОБА_2 є ученицею 2 класу Правдинського ліцею Білозерської селищної ради. Дитина навчається на початковому рівні, не завжди готується до уроків, не виконує завдання тренувального характеру, не завжди має охайний вигляд не повністю забезпечена шкільним приладдям, хоча родина отримувала гуманітарну допомогу: шкільний рюкзак з навчальним приладдям. Під час дистанційного навчання нерегулярно виходила на уроки, більше навчалась з вчителем індивідуально, вдома у вчителя. З відповідачем регулярно проводились індивідуальні бесіди, проте ситуація покращувалась ненадовго. Відповідач не цікавиться успіхами дитини, не відвідує батьківські збори, не контролює виконання завдань, що призводить до проблем з навчанням у дитини.

Згідно з повідомленням КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради від 15 лютого 2024 року, дитина потерпала від насильства, в тому числі сексуального.

Розпорядженням начальника Білозерської селищної військової адміністрації від 15 лютого 2024 року, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, відсутністю належних умов для проживання, виховання та навчання дитини, було вирішено відібрати малолітню ОСОБА_2 у відповідача.

Відповідно до інформації комунального некомерційного підприємства «Білозерських центр первинної медико-санітарної допомоги» від 20 лютого 2024 року №01-18/153, відповідач не забезпечує належного догляду за дитиною, не приводить на медичні огляди, не забезпечує належне лікування дитини, не виконує рекомендації лікарів. 10 лютого 2024 року, після огляду ОСОБА_2 педіатром, дитину було вирішено направити до комунального некомерційного підприємства «Херсонська обласна дитяча клінічна лікарня».

Відповідно до інформації відділення поліції №1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 20 лютого 2024 року №1426/36.3/01-24 відомості за фактом згвалтування малолітньої ОСОБА_2 15 лютого 2024 року слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024230000000000.

20 лютого 2024 року ОСОБА_2 було взято на облік служби у справах дітей Білозерської селищної ради як таку, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Згідно висновку органу опіки та піклування, Білозерської селищної військової адміністрації, від 20 лютого 2024 року № 01-10/178, позбавлення ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати честь та гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонізаційного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п.п. 1-2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із ч. 3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Суд вважає, що стороною позивача доведено наявність свідомих дій відповідача щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога сторони позивача про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, оскільки відповідає інтересам дитини, а поведінка відповідача відносно її дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

За ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку щодо утримання дитини. За ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В силу ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема, пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить з того, що 1/4 частина заробітку (доходу) щомісячно є мінімальним гарантом захисту прав дитини, при цьому не становитиме надмірного тягаря для відповідача.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч.2 ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини, підлягає частковому задоволенню та вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на користь Органу опіки та піклування, Білозерської селищної військової адміністрації, на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця з моменту подачі до суду позовної заяви, а саме з 22.02.2024 року і до досягнення повноліття дитини.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача у зв`язку із задоволенням позову позивача, звільненого від сплати судового збору, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 288-289, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 164-166, 180-183, 191 СК України, суд

вирішив:

Позов Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого органу Білозерської селищної ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Органу опіки та піклування, Білозерської селищної військової адміністрації, на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, з моменту подачі до суду позовної заяви, а саме з 22.02.2024 року і до досягнення повноліття дитини.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: С.І. Майдан