Постанова

від 10.06.2024 по справі 910/17344/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. Справа№ 910/17344/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2024 (повний текст рішення складено 06.02.2024)

у справі № 910/17344/23 (судя Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-центр"

про стягнення 52 685,90 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2023 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют-центр" про стягнення 52 685,90 грн, з яких пеня у розмірі 16 813,54 грн, штраф у розмірі 7 847,08 грн та 25 % штрафу у розмірі 28 025,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 35.1-14/3.9-00020 від 22.12.2021 в частині поставки замовленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/17344/23 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не було належним чином дотримано визначених п.5.3.2 договору умов, у зв`язку з чим, у ТОВ "Дебют-центр" не виник обов`язок з поставки товару, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/17344/23, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема, сь. 93 ЦК України, п.п. 10, 18 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ст.ст. 13, 73, 76, 77, 79, 86, 165, 236 ГПК України ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому скаржник посилається на те, що висновок суду про те, що обов`язок з поставки товару може виникнути тільки за результатами отримання заявки позивача як на елетронну, так і цінним листом з описом вкладення є помилковим, оскільки договором передбачено, що письмова заявка направляється спочатку на електронну адресу, а отже отримання такої заявки відповідачем вже свідчить про виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару.

Позиції інших учасників справи

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження у справі, посилаючись на те, що особа, яка підписала апеляційну скаргу не мала на це повноваження, а також зазначає, що до 31.07.2022 позивачем не здійснено жодного поштового відправлення на адресу для листування відповідача, а тому, забов`язань щодо поставки товару на дату припинення договору не виникло.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2024 по справі № 910/17344/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи.

09.04.2024 представником Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" через систему "Електронний суд" до суду подано клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення до матеріалів справи копії витягу із наказу № 11-07/1-55/п п. 4 від 24.01.2024. Клопотання обґрунтоване тим, що під час завантаження додатків в ЄСІТС "Електронний суд" відбувся технічний збій, внаслідок чого до апеляційної скарги не було додано копію витягу із наказу.

10.04.2024 представником ТОВ "Дебют-центр" через систему "Електронний суд" до суду подано заперечення проти зазначеного клопотання з підстав спливу строку на вчинення відповідної процесуальної дії та відсутності об`єктивних причин для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини першої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною четвертою статті 13 ГПК унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Викладені заявником підстави для поновлення пропущеного строку належним чином не підтверджені.

Враховуючи наведене, колегія суддів вирішила відхилити зазначене клопотання.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею від 22.12.2021 №35.1-14/3.9-00020, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебют-центр" останнє взяло на себе зобов`язання поставити позивачу як замовнику товар, найменування якого вказано в п.1.2. та відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п.1.3. договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку №1 до договору, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації. (п.1.1. Договору)

Згідно з п.3.1. договору сума, визначена у договорі становить 93 417,60 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 18683,52 грн, разом ціна цього договору становить 112101,12 грн з ПДВ.

В з п.5.1. договору погоджено строк поставки товару - 20 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Відповідно до п. 5.3.1. договору товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору.

Як зазначено в п.5.3.2. договору, письмова заява направляється замовником на електронну адресу постачальника TendCenter@gmail.com з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О.

Згідно з п.5.3.3. договору постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи. Уповноваженою особою постачальника є директор Денікеєв Равіль Євгенович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п.8.6. договору.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.8, 6.2, 6.6 договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару та/або від ціни дефектного товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару та/або від ціни дефектного товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов?язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.8, 6.2, 6.6 договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Відповідно до п.8.6. договору за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити pамовнику штраф у розмірі 25% від ціни договору.

Згідно з п.8.8. договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання Стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.

Строк дії договору - з дати його укладення сторонами та по 31.07.2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишилися невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати. (п.12.1. договору)

Специфікацією до договору сторони визначили, зокрема, найменування товару, кількість та загальну вартість у розмірі 112101,12 грн з ПДВ.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що ним було подано відповідачу заявку №50-22/2-95 від 22.02.2022 на виконання п.5.3.2. договору, на підтвердження чого ним надано скриншот повідомлення від 22.02.2022 із прикріпленим файлом в програмі Outlook та копії доказів направлення поштового відправлення №0830106104207 (конверт, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0830106104207, фіскальний чек від 21.04.2022, опис вкладення у поштове відправлення та список №01-29/1-90 від 23.02.2022 згрупованих поштових відправлень цінних з описом).

В той же час, за посиланням позивача, відповідач поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим йому нараховано штрафні санції відповідно до умов договору, за стягненням яких він звернувся до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Положеннями статті 230 Господарського України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо недоведеності порушення відповідачем умов Договору, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження виконання п.5.3.2. договору позивач надав заявку №50-22/2-95 від 22.02.2022, скриншот повідомлення від 22.02.2022 із прикріпленим файлом в програмі Outlook та копії доказів направлення поштового відправлення №0830106104207 (конверт, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0830106104207, фіскальний чек від 21.04.2022, опис вкладення у поштове відправлення та список №01-29/1-90 від 23.02.2022 згрупованих поштових відправлень цінних з описом).

В той же час, як вірно встановлено місцевим господарським судом, заявку №50-22/2-95 від 22.02.2022 було направлено на адресу - 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.77, оф.214, в той час коли, пунктом 5.3.2. договору визначено адресу - 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О, що свідчить про недотримання позивачем умов п. 5.3.2 договору.

Окрім того, судом обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на те, що відповідач відмовився від виконання умов договору та несе за це відповідальність, оскільки підприємством поштового зв`язку було повернуто без вручення відповідачу поштове відправлення №0830106104207 за закінченням строків зберігання.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що первісно поштове відправлення було направлено на неналежну адресу, а доказів направлення заявки на зазначену в договорі адресу та повернення поштового відправлення позивачем не надано.

До того ж, позивачем не було надано суду довідки відповідно до Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 №211 ф. 20, а будь-які інші відмітки підприємства поштового зв`язку про причини невручення поштового відправлення №0830106104207 відсутні.

При цьому суд апеляційної інстанції не бере до уваги в якості доказу скан-копію довідки про причини повернення відправлення 0830106104207, оскільки скаржником в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України, не доведено, що зазначений доказ не був поданий до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Безпідставним є посилання скаржника на те, що направлення повідомлення на адресу місцезнаходження відповідача відповідає положенням п. 13.13 договору, за яким всі листи направляється на адресу постачальника, зазначену в договорі, оскільки в договорі для листування чітко визначено адресу - Київська обл., смт. Гостомель, вул. Центральна, 1-О, яку також продубльовано в 5.3.2 договору.

З цих же підстав не приймається до уваги посилання скаржника, що направлення заявки на електронну адресу простачальника є належним виконанням вимог п. 5.3.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/17344/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко