Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/20216/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 910/20216/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Казимиренко К.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року (повний текст складено 07.07.2022 року)

у справі № 910/20216/22 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18"

про стягнення 3 893 454,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" (далі - відповідач) про стягнення 3 893 454,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року № 460/8033), в частині сплати пайової участі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року у справі № 910/20216/21 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів введення об`єкту в експлуатацію, отже у відповідача в розумінні вимог Закону № 132-IX та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, не настав термін щодо сплати позивачу таких коштів.

Суд першої інстанції констатував, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів пайової участі є правомірною, але передчасною.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зазначив, що ухилення замовника будівництва від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє такого забудовника від обов`язку укласти договір та сплатити визначений законом пайовий внесок. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №904/2258/20.

При цьому, скаржник наголосив, що відповідач у встановлений строк і після нього не звернувся з відповідною заявою, чим порушив права територіальної громади міста Києва та органу місцевого самоврядування в особі Департаменту.

Обраний спосіб захисту за твердженням представника скаржника, є належним та спрямований на забезпечення поновлення порушеного права громади міста Києва та Департаменту.

13.12.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. При цьому, представник відповідача, зокрема зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2021 року повністю скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто якщо будівництво об`єкту розпочато після 01.01.2021 року, то замовник такого будівництва до сплати пайової участі не залучається (незалежно від того, який об`єкт будується). Сплата пайової участі по об`єктах будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021 року, а договори про сплату пайової участі між замовниками будівництва та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені, не здійснюється.

Так, за твердженням представника відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сага 18" як замовник будівництва розпочав будівництво об`єкту ще у 207 році (прийняття об`єкту в експлуатацію заплановано після 01.01.2021 року).

Крім того, за твердженням представника відповідача, об`єкт будівництва підлягає прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021 року, договору про сплату пайової участі між сторонами укладено не було, відповідно у позивача відсутні будь-які підстави вимагати від відповідача укладення договору про сплату пайової участі.

28.12.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник позивача, зокрема, зазначив, що будівництво об`єкту розпочате у 2020 році, абзацом 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі до прийняття такого об`єкта в експлуатацію .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 року апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/20216/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким: позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3 893 454,00 грн збитків, завданих внаслідок несплати відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, 58 401,81 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 87 602,71 грн судового збору за подання апеляційної скарги".

Постанова, зокрема, мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції відносно настання терміну сплати пайової участі, з огляду на те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Суд також вказав на те, що та обставина, що відповідач отримав дозвіл на будівництво у жовтні 2020 року, не скасовує обов`язків відповідача визначених законом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 року у справі № 910/20216/21 скасовано. Справу №910/20216/21 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний суд направляючи справу на навий розгляд, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував висновків місцевого господарського суду, що з моменту отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт 12.10.2020 року, враховуючи норми Закону № 132-IX та Порядку, у останнього виник обов`язок щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі до 27.10.2020 року (включно), не навів жодної норми права, яка б передбачала правові наслідки невиконання, або неналежного виконання такого обов`язку.

Зазначаючи про помилковість висновку суду першої інстанції відносно настання терміну сплати пайової участі, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 року у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 року у справі № 916/2709/22.

Поміж іншим, в постанові апеляційного господарського суду не наведено правового обґрунтування для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд призначив до розгляду апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року у справі № 910/20216/22 своєю ухвалою від 11.03.2024 року.

11.04.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач зазначив, що стягнення збитків з відповідача в даному випадку не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому, відповідач зауважив, що у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах ,які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатися з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

16.04.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких представник позивача, зокрема зазначив, що враховуючи вимоги підпунків 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «При кінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний, зокрема, сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію, а належним та ефективним способом захисту порушеного права Департаменту у цих правовідносинах є стягнення безпідставно збереженого пайового внеску на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

17.04.2024 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена перерва.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1673/24 від 22.04.2024 року, у зв`язку перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20216/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року у справі №910/20216/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М. своєю ухвалою від 23.04.2024 року.

24.04.2024 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів даної справи копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19.

Крім того, 29.05.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було обґрунтоване тим, що представника позивача Павлов Руслан Вадимович зайнятий в іншому судовому процесі.

Приймаючи до уваги, що вищевказане клопотання не підтверджено жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України доказами, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Тобто, розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України майже закінчився, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання 29.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа та розпискою про відкладення (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (зі змінами і доповненнями від 19.12.2019 року № 460/8033), в якому вказано, що таке рішення діє в частині, що не суперечить п. 13 та розділу 1 та п. 2 розділу 2 Закону України від 20.09.2019 року № 132-IX (далі - Порядок).

Сфера застосування вказаного Порядку визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва (далі - пайова участь) та оформлення договорів пайової участі у зв`язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в т.ч. нового будівництва та реконструкції) об`єктів (в т.ч. будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності.

Відповідно до п. 2.1 Порядку, замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснювати нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин).

Замовниками в розумінні цього Порядку також є особи, яким у встановленому порядку делеговані функції замовника.

Згідно з п. 2.3 Порядку, проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

В усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до розділу 4 вказаного Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкту в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

Замовник зобов`язаний протягом 10-робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутись до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Відповідно до п. 4.3 вказаного Порядку, пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.

Прийняття об`єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Згідно з п. 5.2.1 Порядку, строк (графік) сплати пайової участі визначається з урахуванням пропозицій, наданих замовником, згідно з п. 5.1.1 цього Порядку. При цьому, пайова участь має бути сплачена в повному обсязі до введення об`єкта в експлуатацію.

Замовники несуть відповідальність відповідно до законодавства України за недотримання строків укладення договорів про пайову участь та сплати пайової участі, встановлених законодавством України та цим Порядком (п. 8.1 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 12.10.2020 року було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт за об`єктом «завершення будівництва ділового центру (нове будівництво) на вулиці Сагайдачного, 18 у Подільському районі».

Відповідачем такий об`єкт незавершеного будівництва було придбано за договорами від 05.02.2019 року, укладеними між відповідачем як покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сагайдачного» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївська» як продавцями об`єкту незавершеного будівництва, готовність якого в договорах визначена, як 20%, нотаріальне посвідчення проведено за № 74 та № 75.

Так, за твердженням позивача, декларації про початок будівельних робіт були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Сагайдачного» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Андріївська» 09.06.2017 року.

Також, матеріали справи містять експертний звіт № 33/19 від 08.11.2019 щодо розгляду проектної документації за проектом «завершення будівництва ділового центру (коригування) за адресою; вул. П. Сагайдачного, 18 у Подільському районі», замовником будівництва за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сага 18», згідно з яким загальна площа будівлі становить 7 627,40 кв.м., загальна площа паркінгу - 417,30 кв. м.

16.03.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав в строк 10 календарних днів з моменту отримання вказаного листа звернутись до позивача про укладення договору пайової участі для сплати пайової участі, що підтверджується описом вкладення.

Вказана претензія отримана відповідачем 23.03.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104405255430 (том 1 а, с. 18).

На вказану претензію відповідачем надана відповідь від 01.04.2021 року, згідно з якою вказано, що у зв`язку зі змінами в законодавстві та зважаючи, що станом на 01.01.2021 року договір про сплату пайової участі не укладено, а також такий об`єкт будівництва не прийнято в експлуатацію сплата пайової участі відповідачем не має здійснюватись (том 1, а.с. 19).

20.04.2021 року позивач звернувся до відповідача з листом № 050/08-2154 від 19.04.2021 року, в якому з посиланням на Порядок та норми Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019 року вимагав вжити заходів з метою проведення розрахунку пайового внеску, укладення договору та сплати коштів пайової участі, у зв`язку з завершенням будівництва ділового центру (нове будівництво) на вулиці Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва.

Вказаний лист отримано відповідачем 29.04.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104405290013, а також відповіддю на вказаний лист відповідача за № 11/05-1 від 11.05.2021 року, в якій відповідачем теж висловлено позицію щодо того, що оскільки об`єкт будівництва не прийнятий в експлуатацію до 2021 року, пайова участь ним сплачуватись не повинна.

Крім того, 03.06.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 050/08-3085 від 02.06.2021 року, в якій вимагав у термін не більше 5 робочих днів, але не пізніше 22.06.2021 року, підписати розрахунки та проект договору та повернути такі документи позивачу.

Так, згідно з проектом договору пайової участі, позивачем розмір такої участі визначено в розмірі 3 893 454,00 грн (п. 1.2 проекту договору), яка (пайова участь) мала бути сплачена замовником до 05.07.2021 року включно, але в будь-якому випадку в повному обсязі до дати прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію, в залежності від того, яка дата настане раніше (п. 2.1 проекту договору).

Вказаний проект договору та розрахунок отримано відповідачем 10.06.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104405329441 (наявне в матеріалах справи).

Відповідно до розрахунку від 31.05.2021 року, за яким замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сага 18», позивачем здійснено розрахунок в розмірі 3 893 454,00 грн. Вказаний звіт виконано на підставі експертного звіту Товариства з обмеженою відповідністю «Укрекспертбудпроект» від 08.11.2019 року № 33/19 щодо розгляду проектної документації, виходячи з загальної площі будівлі 7 627,40 кв. м., з яких загальна площа, що підлягає сплаті - 7 210,10 кв. м., норматив (грн) 13 500, ставка 4%, загальна площа, що не підлягає сплаті - 417,30 кв. м.

При цьому, колегія суддів відзначає, що проект договору пайової участі не підписаний зі сторони позивача, а також замовником за таким проектом договору вказано Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Груп Україна».

Відповідачем надано відповідь на вказану претензію, в якій було зазначено, що враховуючи, що між сторонами не укладався договір пайової участі, у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати пайової участі.

28.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав підписати розрахунок від 22.10.2021 року обсягу пайової участі, яка в такому розрахунку визначена в сумі 3 983 454,00 грн, та повернути такий розрахунок позивачу (том 1, а.с. 57).

У відповідь на вказану претензію відповідачем в листі № 909/16-09/11/2021 від 09.11.2021 року вказано, що вимоги, викладені в претензії, та дії позивача щодо її направлення є незаконними, протиправними та такими, що не підлягають виконанню (наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

До 01.01.2020 року відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами ст. 40 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 643/21744/19.

Разом з тим, 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року № 132-IX, якими ст. 40 Закону № 3038-VI виключено.

Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом цього Закону та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 року у справі №910/21307/21.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також положеннями приведеного у відповідність до цього закону порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.

Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 року за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - порядок), відповідно до умов якого, пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим порядком (пункту 3.1 порядку).

Відповідно до п. 3.3 порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3.4 порядку визначено, що департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього порядку).

Згідно п. 4.3 порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» розмірі та порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт 12.10.2020 року, враховуючи норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та порядку, у відповідача виник обов`язок щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі до 27.10.2020 року (включно).

Колегія суддів не приймає як належне твердження представника відповідача щодо відсутності в Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" обов`язку сплачувати пайову участь, оскільки висновки відповідача стосовно того, що передбачений в абзаці 2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язок замовників будівництва протягом 2020 року перераховувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 року, суперечать положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та приведеного у відповідність до нього Порядку.

При цьому, судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги заперечення відповідача щодо того, що він був замовником будівництва з 2017 року, оскільки йому були делеговані такі функції (замовника), у зв`язку з тим, що за поясненнями самого відповідача, які викладені в заявах по суті, відповідачем вказується, що отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт 12.10.2020 року пов`язано саме зі зміною характеристик (техніко-економічних показників, які змінили клас об`єкту спорудження) об`єкту будівництва, у зв`язку з чим такий об`єкт будівництва не може вважатись тим самим об`єктом, який зафіксовано в деклараціях про початок будівельних робіт, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Сагайдачного» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Андріївська».

Крім того, колегія суддів зауважує, що за договорами купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва такий об`єкт був проданий відповідачу саме як незавершене будівництво з готовністю такого об`єкту будівництва в 20%.

При цьому, відповідачем не доведено, що він звертався до позивача або до Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та доводив до їх відома, що саме він є замовником будівництва, оскільки йому делеговані такі функції за об`єктом по вул. П. Сагайдачного, 18 до 2020 року.

За вказаних обставин, відповідач у даній справі набув прав замовника будівництва саме з моменту отримання дозволу на проведення будівельних робіт, а саме з 12.10.2020 року.

Також колегією суддів відхиляються твердження відповідача щодо того, що отримання ним дозвільного документу на будівництво не є підставою для звернення з заявою про визначення розміру пайової участі, оскільки отримання дозвільного документу не є тотожним початку фактичного виконання будівельних робіт.

Позаяк, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів того, що ним такі будівельні роботи у 2020 році не здійснювались. Крім того, отримання дозвільного документу саме і надає відповідачу право на здійснення функцій замовника будівництва, при цьому реалізація ним такого права (починати фактично будівельні роботи або ні) не звільняє останнього від обов`язків, які покладені на замовників будівництва, зокрема, звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

При цьому, колегія суддів відзначає, що обов`язок звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов`язку щодо сплати пайової участі.

Враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що з 01.01.2020 року та станом на момент розгляду цієї справи судом відсутні положення закону, які б зобов`язували відповідача сплачувати заявлену позивачем суму пайової участі та правильність висновків суду першої інстанції про те, що положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок замовника будівництва (відповідача) сплатити пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, а також розмір пайової участі і порядок її сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав обов`язок щодо звернення до позивача з заявою про визнання розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, та не сплатив кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, чим порушив п.п. 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо замовниками відповідних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України « «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 року зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 року у справі №910/21307/21.

Натомість суд першої інстанції, загалом дійшовши правильного висновку про наявність обов`язку у відповідача сплатити позивачу пайову участь, проте дійшов помилкового висновку що таке зобов`язання не може вважатись простроченим останнім, оскільки сплата пайової участі здійснюється до прийняття об`єкту в експлуатацію, відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача таких коштів є правомірною, але передчасною, оскільки право останнього на даний момент не порушено застосувавши до спірних правовідносин норми статей на які посилався позивач у позовній заяві, а саме: ст.ст. 526, 530 та 610 Цивільного кодексу України замість ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що обраний спосіб захисту за твердженням представника скаржника, є належним.

При цьому, слід враховувати, що у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення саме суд, а не позивач вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Господарський суд при постановленні судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами на які посилаються сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Отже, колегія суддів зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/9548/21.

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пайової участі (3 893 454,00 грн), зауважує, що останній розрахований відповідно до 6.4.1 Порядку та відповідно до загальної площі об`єкту за мінусом площі паркінгу такого будівництва (7210,10*13500/4%).

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості. Натомість відповідно до закріпленого в ст.ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності замовник будівництва наділений правом спростувати здійснений органом місцевого самоврядування розрахунок пайової участі шляхом надання відповідних доказів, зокрема, контррозрахунку тощо, що не було здійснено відповідачем під час розгляду цієї справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Водночас, колегія суддів відзначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні даної постанови були враховані висновки Верховного Суду викладені в постанові від 20.02.2024 року у даній справі.

Твердження представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Наведена представником відповідача судова практика, зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19, не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, у зв`язку з чим доводи позивача у відповідній частині, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не можуть бути взяті Судом до уваги.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, що відповідач у встановлений строк законом і після нього не звернувся з відповідною заявою, чим порушив права територіальної громади міста Києва та органу місцевого самоврядування в особі Департаменту, а суд першої інстанції не з`ясував яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) - задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року у справі № 910/20216/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" ( 04176, м. Київ, Набережно-Рибальска дорога, буд. 3, прим. 19, код ЄДРПОУ 41595244) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 04633423) 3893454 (три мільйони вісімсот дев`яносто три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп, 58401 ( п`ятдесят вісім тисяч чотириста одна гривня вісімдесят копійок) грн 81 коп. судового збору.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага 18" ( 04176, м. Київ, Набережно-Рибальска дорога, буд. 3, прим. 19, код ЄДРПОУ 41595244) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 04633423) 87602 (вісімдесят сім тисяч шістсот дві) грн 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №910/20216/21 повернути до місцевого господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 06.06.2024 року.