Постанова

від 22.05.2024 по справі 904/3980/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3980/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: Федаш В.В. - керівник, паспорт серії ВА № 349605 від 23.08.1996 р.

від відповідача: Бондар І.В. - адвокат, посвідчення адвоката № 1841 від 08.01.2019 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 р.

( суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.11.2023 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д"

до

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто"

в особі філії "Автосалон Мерседес"

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто" в особі філії "Автосалон Мерседес" Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто", про стягнення 617 944,87 грн., з яких 277 917,47 грн. пені за договором купівлі-продажу автомобіля № 0252623019 від 19.10.2021 р. та 340 027,40 грн. неустойки за договором купівлі-продажу автомобіля № 0252623020 від 19.10.2021 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено два договори купівлі-продажу автомобілів. Позивач оплатив два автомобіля за укладеними з Відповідачем договорами, однак Відповідач вказані автомобілі поставив з порушенням строків, визначених договорами поставки, що стало підставою звернення Позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення таких строків.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Відповідач акцентує увагу, що договір містить визначення попередньої специфікації та специфікації. У попередніх специфікаціях, які підписані сторонами до договорів № 1 та № 2 вказано орієнтовну дату поставки автомобілів, остаточну ж дату поставки автомобілів сторонами вказано у специфікаціях, які підписані сторонами 17.08.2022 р. та 16.09.2022 р. відповідно.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д", в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повновму обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що винесене рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні положень ст. ст. 202, 213, 251, 252, 525, 526, 530, 637, 657, 663, 632, 691, 692 ЦК України, висновки суду не відповідають, встановленим обставинам справи, а також є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права а саме: ст. ст. 73, 74, 76, 77, 80, 81 ГПК України, що призвело до ухвалення безпідставного судового рішення.

Водночас, на думку Скаржника, усі положення відносно терміну виконання Продавцем свого обов`язку в частині передачі автомобілів у власність врегульовані тільки п. 2.4.3. Договорів, який зазначає, що орієнтовний термін передачі Автомобіля за умови виконання Покупцем положень даного Договору становить 30.04.2022 р. та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності Автомобіля до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково. Таким чином, сторонами була визначена конкретна календарна дата, коли мали бути передані автомобілі у власність Покупця - 30.04.2023 р.. Як видно з аналізу цього пункту та аналізу інших положень Договорів, умовами не передбачено, що Продавець має право самостійно встановити будь-який інший час поставки автомобілів. Крім того, ані п. 2.4.3. Договорів, ані будь-які інші положення Договорів в контексті орієнтовного строку поставки не наділяють Продавця правом на власний розсуд визначати інші строки/терміни поставки. З урахуванням того, що в договорах міститься лише конкретна календарна дата, зобов`язання мало було виконане до 30.04.2023, тобто не пізніше цієї календарної дати.

При цьому Скаржник зазначає, що те, що сторони погодили відповідальність за порушення строків поставки, вказує на те, що сторони мали за мету запобігти можливим порушенням терміну поставки, визначеного п. 2.4.3. Договорів.

Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував положення пунктів 4.1.5. та 4.3.2 Договорів, а саме: згідно п. 4.1.5. Договорів Продавець зобов`язаний у разі проведення Покупцем оплати належним чином, згідно із п.п. 2.4.2. 2.4.3. чи п., 4.6. цього Договору, видати Покупцю Автомобіль у строк, визначений п. 2.4.3. цього Договору; згідно п. 4.3.2. Договорів Покупець зобов`язаний у строк, передбачений п. 2.4.3. цього Договору, після зарахування коштів у розмірі Повної ціни Автомобіля на поточний рахунок Продавця, отримати Автомобіль у Продавця за адресою, зазначеною в п. 2.7. цього Договору, або за наявності письмової вимоїн Продавця оплатити Продавцю послуги за зберігання по тарифам Продавця, в разі якщо Автомобіль буде отриманий пізніше. Відповідно до п. 2.4.3. Договорів, орієнтовний термін передачі Автомобіля за умови виконання Покупцем положень даного Договору становить 30.04.2022 р. та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності Автомобіля до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково. Таким чином, висновки суду про те, що п. 2.4.3. Договорів остаточного строку визначено не було, спростовується вказаними положеннями п.п. 4.1.5. та 4.3.2. Договорів. Також, суд під час розгляду справи не застосував принцип тлумачення Contra proferentem ( лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

На переконання Скаржника суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст. ст. 11, 202, 628, 173 654 ЦК України та не врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.05.2021 р. у справі № 917/265/18. Так, специфікація в даному контексті лише додаток до договору, що містить технічні характеристики автомобілів. Основні умови, включаючи строки поставки, передбачені в пункті 2.4.3. Договорів. Будь-які зміни до цих умов могли б бути здійснені лише через укладення додаткових угод. У данному випадку між сторонами не укладалося жодних додаткових угод про зміну положень пункту 2.4.3. Договорів.

Відтак, Скаржник вважає за необхідне викласти наступні факти, які мають значення для справи: Сторони погодили відповідальність у вигляді неустойки за порушення строків поставки. Пункта 4.1.5. та 4.3.2. Договорів встановлюють взаємні обов`язки з передачі та прийняття автомобілів іншій стороні у строк, визначений п. 2.4.3. Договорів, що вказує на те, що 30.04.2022 р., яка зазначена в п. 2.4.3. Договорів, є остаточною датою для виконання обов`язку з передачі автомобілів у власність. Положення договорів не наділяють продавця правом поставити автомобілі після 30.04.2022 р.. Положення Договорів не передбачають можливості для Продавця самостійно змінювати істотні умови Договорів, в тому числі змінювати строки поставки. Зміни до п. 2.4.3. Договорів не вносились. Специфікація не є правочином, тобто тим документом, в якому фіксується воля сторін на зміну істотних умов Договору. Відповідач визнав той факт, що зміни до п. 2.4.3. Договорів не вносились. Відповідач визнав той факт, що він не мав в своєму розпорядженні автомобілі станом на 30.04.2022 р..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто" в особі філії "Автосалон Мерседес" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Продавець повідомив Покупцю точні дати готовності Автомобілів до передачі і уповноважені представники сторін Договорів за взаємною згодою підписали Специфікацію № 0252623019 від 17.08.2023 р., де « 4. Дата поставки автомобіля 17.08.2022 р.» та Специфікацію № 0252623020 від 16.09.2023 р., де « 4. Дата поставки автомобіля - 16.09.2022 р.». Ці Специфікації є невід`ємною частиною Договорів ( п. 5 Специфікацій ). Таким чином, Продавець не на власний розсуд визначив термін ( дату ) поставки, а за письмовою згодою сторін.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що Позивач вніс оплату ( 20 % ) лише 22.11.2021 р., а мав це зробити згідно умов Договорів у строк до 19.10.2021 р., тобто Позивач порушив термін внесення предоплати більше ніж на місяць. Доказів сплати 20 % ціни Автомобілів у строки визначені Договорами Позивач не надав. Пунктом 4.2. Договорів прямо передбачено право Продавця припинити виконання обов`язків з надання у власність Автомобілів за Договорами з наступного дня з часу, коли Покупець не виконав належним чином розрахунки у строки, визначені п.п. 2.4.2. ( 1 банківський день з моменту укладання Договору 20 % авансу в сумі 460 044,80 грн. за кожний Автомобіль) або п.п. 2.4.3. Договорів. Отже, Відповідач не був зобов`язаний мати в наявності у себе Автомобілі станом на 30.04.2022 р..

Товариство також вказує на те, що з аналізу положення п.п. 2.4.3. Договорів у взаємозв`язку із положеннями п. 6.1. Договорів, вбачається, що саме непередача Автомобілів, після повідомлення Продавцем про готовність Автомобіля до передачі, за умови виконання Покупцем своїх зобов`язань з оплати в порядку визначеному п. п. 2.4.2., 2.4.3. Договорів, є підставою для притягнення Продавця до відповідальності у вигляді нарахування неустойки, яка передбачена п. 6.1. Договорів, а не порушення терміну, що визначений сторонами орієнтовним ( не остаточним, приблизним ).

Крім того, Товариство зазначає про те, що формулювання п. п. 4.1.5., 4.3.2. Договорів «у строк, визначений п. 2.4.3», «у строк передбачений п. 2.4.3» не вказує на те, що сторони узгодили конкретну календарну дату - 30.04.2022 р., як обов`язковий момент у часі для передачі Автомобілів Покупцю. Тлумачення Позивача про погодження в Договорах кінцевої дати поставки Автомобілів - 30.04.2022 р. є помилковим, оскільки в Договорах зазначено, що дата передачі Автомобілів орієнтовна, точну дату готовності Автомобілів до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково. Також одночасно з Договорами сторони підписали Попередні Специфікації, які є невід`ємною частиною Договорів, і попередньо погодили: орієнтовну ціну у гривні та Євро; орієнтовну комплектацію Автомобіля; розмір передплати від орієнтовної ціни - 20 %; орієнтовний строк поставки - 30.04.2022 р.. Отже, відповідальність передбачена п. 6.1. Договорів жодним чином не вказує на те, що орієнтовний термін, який міститься у п. 2.4.3. Договорів є кінцевим і така відповідальність настає за його порушення, а твердження Позивача з цього питання є хибними.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3980/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 р. у справі № 904/3980/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

15.12.2023 р. матеріали справи № 904/3980/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.03.2024 р..

В судовому засіданні 20.03.2024р. було огошено перерву до 22.05.2024р.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 22.05.2024р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

19.10.2021 р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровськ-Авто" в особі філії "Автосалон Мерседес" ПрАТ "Дніпропетровськ-Авто" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д" ( Покупець ) був укладений договір № 025262309 купівлі-продажу автомобіля ( далі договір № 1 ), відповідно до п. 1.1 умов якого продавець, керуючись рішенням покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mersedes-Benz GLE 350 de 4MATIC, замовлення № 0252623019 на підставі представлених в салоні зразків, зобов`язується передати у власність покупцеві автомобіль, аналогічний обраному, а покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному договором.

Повна ціна автомобіля, відповідно до п. 2.4 договору, становить 2 300 223,98 грн, як еквівалент ціни в євро за офіційним курсом української гривні до євро, який встановлений Національним банком України на день підписання сторонами цього договору та відповідає 75 266,40 євро. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включений податок на додану вартість, що становить 383 370,66 євро.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань ( п. 10.1 договору ).

Згідно із п. 2 додаткової угоди №1 до договору №1 від 17.08.2022 р. (далі додаткова угода № 1), сторони підтвердили, що станом на дату переходу від продавця до покупця права власності на автомобіль Mersedes-Benz GLE 350 de 4MATIC, номер кузова: НОМЕР_1 (далі - автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна становить: 2.561.832,34 грн. Ця додаткова угода №1 набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору №1 ( п. 4 додаткової угоди №1 ).

19.10.2021р. між сторонами складено попередню специфікацію № 0252623019 до договору № 1.

19.10.2021 р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровськ-Авто" в особі філії "Автосалон Мерседес" ПрАТ "Дніпропетровськ-Авто" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д" ( Покупець ) був укладений договір № 0252623020 купівлі-продажу автомобіля ( далі - договір №2), відповідно до п. 1.1 умов якого Продавець, керуючись рішенням Покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mersedes-Benz GLE 350 de 4MATIC, замовлення № 0252623020, на підставі представлених в салоні зразків йому продавцем, зобов`язується передати у власність покупцеві автомобіль, аналогічний обраному, а покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному договором.

Повна ціна автомобіля, відповідно до п. 2.4 договору, становить 2 300 223,98 грн, як еквівалент ціни в євро за офіційним курсом української гривні до євро, який встановлений Національним банком України на день підписання сторонами цього договору та відповідає 75 266,40 євро. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включений податок на додану вартість, що становить 383 370,66 євро.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань ( п. 10.1 договору ).

Додатковою угодою № 1 до договору № 2 від 16.09.2022 р. (далі додаткова угода № 1), сторони підтвердили, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mersedes-Benz GLE 350 de 4MATIC, номер кузова: НОМЕР_1 ( далі автомобіль ), його остаточна (кінцева) повна ціна становить: 2 825 627,64 грн. ( п. 2 додаткової угоди № 1 ). Ця додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору №1 ( п. 4 додаткової угоди № 1 ).

19.10.2021 р. між сторонами складено попередню специфікацію № 0252623020 до договору № 1.

Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0659 від 19.10.2021 р. на суму 270 000,00 грн, який Позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 19.10.2021 р. на суму 270 000,00 грн.

Також Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0777 від 22.11.2021 р. на суму 637 720,04 грн, який Позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 578 від 22.11.2021 р. на суму 637 720,04 грн.

Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0757 від 15.12.2021 р. на суму 650 000,00 грн, який Позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 613 від 15.12.2021 р. на суму 650 000,00 грн.

Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0760 від 31.12.2021 р. на суму 800 000,00 грн, який Позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 641 від 30.12.2021 р. на суму 800 000,00 грн.

Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0766 від 29.03.2022 р. на суму 2 100 000,00 грн, який Позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 736 від 29.03.2022 р. на суму 2 100 000,00 грн.

Продавець виставив Покупцю рахунок-фактуру № СФ-0257 від 15.08.2022 р. на суму 938 857,50 грн, який Позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 851 від 15.08.2022 р. на суму 938 857,50 грн.

На виконання договору № 1 Продавець передав, а Покупець прийняв автомобіль Mersedes-Benz GLE 350 de 4MATIC вартістю 2 561 832,34 грн, що підтверджується актом № 0252623019 від 17.08.2022 р. приймання-передачі автомобіля. Між сторонами також підписано акт огляду реалізованого транспортного засобу № 204/22/000150 від 17.08.2022 р., специфікацію № 0252623019 від 17.08.2022 р. та видаткову накладну № 0252623019 від 17.08.2022 р. на суму 2 561 832,34 грн.

На виконання договору № 2 Продавець передав, а Покупець прийняв автомобіль Mersedes-Benz GLE 350 de 4MATIC вартістю 2 825 627,64 грн, що підтверджується актом № 0252623020 від 16.09.2022 р. приймання-передачі автомобіля. Між сторонами також підписано акт огляду реалізованого транспортного засобу № 204/22/000174 від 16.09.2022 р., специфікацію № 0252623020 від 16.09.2022 р. та видаткову накладну № 0252623020 від 16.09.2022 р. на суму 2 825 627,64 грн.

За твердженням Позивача, Продавець поставив автомобілі, які визначені предметом договорів № 1, № 2 з порушенням строку визначеного вказаними договорами, а тому Покупець звернувся до Відповідача з претензіями № 04/05-2023 від 04.05.2023 р. та № 04/2/05-2023 від 04.05.2023 р. відповідно і вимагав у Продавеця перерахувати неустойку, розраховану у відповідності до п. 2.4.3 договорів № 1, № 2. В якості доказів направлення претензій Позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінні листи, накладні № 4900000579837 від 05.05.2023 р. та № 4900000579853 від 05.05.2023 р..

У відповідь на претензії Позивача Відповідач повідомив ( відповіді від 15.05.2023 р. за вих. № 47 та від 15.05.2023 р. за вих. № 46 ), що остаточні дати поставки автомобілів визначені у специфікаціях, а не у попередніх специфікаціях до договорів № 1, № 2 і автомобілі поставлені Продавцем Покупцю у відповідності до домовленостей сторін, а тому правові підстави для задоволення претензій Позивача відсутні. В якості доказів направлення відповідей на адресу Позивача Відповідач долучив описи вкладень у цінні листи, накладні та фіскальні чеки.

Оскільки Відповідач у добровільному порядку не перерахував на розрахунковий рахунок Покупця розраховану Позивачем неустойку, останній посилаючись на наведені обставини, просив суд вирішити спір по суті.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної поставки, обумовлених в договорах товару.

Беручи до уваги правову природу укладених між сторонами договорів купівлі-продажу автомобілей від 19.10.2021 р. № 025262309 та від 19.10.2021 р. № 0252623020, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означених договорів, апеляційний суд вважає їх належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч. 1 ст. 712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за прострочення виконання зобов`язання зі своєчасної поставки товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної поставки товару за договорами, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної поставки товару на нарахування у відповідності до пункту п. 6.1 договорів, неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобілі, визначені у п. 2.4 договорів, за кожен день прострочення, але не більше ніж 20 (двадцять) % від суми сплачених коштів за автомобіль.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що поставка автомобілів відбулася у строки, визначені у специфікаціях до договорів ( узгоджені між позивачем та відповідачем ), а саме 17.08.2022 р. та 16.09.2022 р. відповідно, а отже підстав для притягнення Відповідача до відповідальності не вбачається.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 ГК України ).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені Позивач обґрунтовує пунктом 6.1 договорів, а саме за невиконання п. 2.4.3 договору з вини Продавця, Покупець має право зобов`язати Продавця на підставі письмової претензії сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобілі, визначені у п. 2.4 договорів, за кожен день прострочення, але не більше ніж 20 (двадцять) % від суми сплачених коштів за автомобіль, або вимагати розірвання цього договору з поверненням раніше внесених коштів.

Отже, для застосування п. 6.1 договорів та стягнення неустойки, необхідно встановити факт прострочення виконання зобов`язання з боку Продавця щодо своєчасної поставки товару ( автомобілей ) Покупцю.

У п. 2.4.3 договорів купівлі-продажу визначено орієнтовний термін передачі автомобіля за умов виконання Покупцем положень договору становить 30.04.2022 р. та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності автомобілів до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково.

Отже, як слушно зазначив суд першої інстанції - 30.04.2022 р. є лише орієнтованим (приблизним, можливим ) строком поставки автомобілів. У вказаний строк автомобілі можуть бути поставлені Відповідачем Позивачу лише за умови виконання Покупцем положень договору. При цьому, укладаючи договір сторони узгодили, що точну дату /тобто не приблизну/ готовності автомобілів до передачі має повідомити саме Відповідач /а не Позивач/.

У п. 2.4.3 договорів сторони узгодили, що повна ціна автомобіля відображається у специфікації, яка надається Покупцю разом із рахунком-фактурою на оплату в розмірі різниці між повною ціною автомобіля та попередньою оплатою станом на день виписки специфікації та рахунку-фактури для сплати повної ціни автомобіля.

Суд встановив, що сторони, підписуючи договори, погодилися із терміном повна ціна автомобіля. Вказаний термін використовується у тексті договорів та має таке значення /наведене у тексті самих договорів/ як сума грошових коштів, що відповідає ціні автомобіля в діючому реєстрі цін продавця на дату продажу. Остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля в гривні сторонами визначається у додатковій угоді № 1, яка укладатиметься сторонами на момент сплати Покупцем повної ціни автомобіля згідно умов цього договору.

Тобто, сторони, підписуючи договори, фактично погодили укладення в майбутньому додаткових угод № 1, у яких і буде визначатися повна ( остаточна, кінцева ) ціна автомобілів.

Відповідно до п. 2.6 договорів передача автомобілів Покупцю здійснюється після зарахування коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов цих договорів.

Отже, логічним висновок місцевого господарського суду, що передачі автомобілів Позивачу передує укладення додаткових угод № 1 до договорів, у яких і буде визначена повна ( остаточна, кінцева ) ціна автомобілів, зарахування коштів ( у розмірі вартості автомобілів ) на розрахунковий рахунок Відповідача.

Як зазначалося раніше, додаткові угоди № 1 до договорів купівлі-продажу між сторонами були укладені 17.08.2022 р. та 16.09.2022 р. відповідно. Зарахування коштів ( у розмірі вартості автомобілів ) на розрахунковий рахунок Відповідача відбулося 15.08.2022р..

Беручи до уваги, що передумови для передачі автомобілів Відповідачем Позивачу були виконані лише 17.08.2022 р. ( дата укладення додаткової угоди № 1 до договору № 1 ) та 16.09.2022 р. ( дата укладення додаткової угоди № 1 до договору № 2 ) поставка вказаних автомобілів до дати /30.04.2022 р./ настання орієнтовного /а не точного/ строку не могла бути виконана.

Як вірно встановлено господарським судом, остаточні ( кінцеві, точні ) дати поставки автомобілів вказані саме у специфікаціях, а не у попередніх специфікаціях, у яких зазначено орієнтовні дати поставки автомобілів до договорів, тобто 17.08.2022 р. та 16.09.2022 р. відповідно. У специфікаціях, тобто у кінцевих документах, сторонами узгоджено, що вони ( специфікації ) є невід`ємними частинами договорів купівлі-продажу ( п. 5 ) і складені сторонами при повному розумінні останніми ( тобто Позивачем і Відповідачем ) її умов та термінології. Отже, підписуючи специфікацію, укладанню якої передувало підписання попередніх специфікацій, зокрема Позивач мав розуміння дати поставки автомобілів ( 17.08.2022 р. та 16.09.2022 р. відповідно).

З урахуванням встановлених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що поставка автомобілів відбулася у строки, визначені у специфікаціях до договорів, а саме 17.08.2022 р. та 16.09.2022 р. відповідно, тобто у строки, узгоджені між Позивачем та Відповідачем, що свідчит про відсутність підстав для притягнення Відповідача до відповідальності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в цій справі, що розглядається, та зазначеної Скаржником справи № 917/265/18 не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає необхідність застосування вказаної Скаржником правової позиції Верховного Суду під час вирішення цього спору.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Д" залишити без задововлення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023р. у справі № 904/3980/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін