Ухвала

від 10.06.2024 по справі 902/631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"10" червня 2024 р. Cправа № 902/631/24

Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Агроплюс» про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Агроплюс» (вул. Шкільна, 1, с. Флоріанівка, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22153)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Агро+» (вул. Йосипівська, 1, с. Флоріанівка, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22153)

про визнання нікчемними додаткових угод про припинення договорів оренди, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень про припинення та реєстрацію речових прав

В С Т А Н О В И В :

06.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Агроплюс» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Агро+» про визнання нікчемними додаткових угод про припинення договорів оренди, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень про припинення та реєстрацію речових прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 902/631/24 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом:

- заборони ТОВ «Л-Агро+» (код ЄДРПОУ - 45091999) в тому числі іншим фізичним особам, вчиняти дії щодо збору урожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0521487600:03:006:0129; 0521487600:03:005:0063; 0521487600:03:006:0131; 0521487600:03:006:0025; 0521487600:03:004:0042; 0521487600:03:005:0007; 0521487600:03:005:0006; 0521487600:03:002:0089; 0521487600:03:004:0136; 0521487600:03:004:0137; 0521487600:03:004:0072; 0521487600:03:006:0006; 0521487600:03:004:0106; 0521487600:03:005:0054; 0521487600:03:001:0005; 0521487600:03:001:0012; 0521487600:03:001:0007; 0521487600:03:001:0009; 0521487600:03:001:0010; 0521487600:03:001:0008.

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам проводити будь - які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права іншого речового права щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0521487600:03:006:0129; 0521487600:03:005:0063; 0521487600:03:006:0131; 0521487600:03:006:0025; 0521487600:03:004:0042; 0521487600:03:005:0007; 0521487600:03:005:0006; 0521487600:03:002:0089; 0521487600:03:004:0136; 0521487600:03:004:0137; 0521487600:03:004:0072; 0521487600:03:006:0006; 0521487600:03:004:0106; 0521487600:03:005:0054; 0521487600:03:001:0005; 0521487600:03:001:0012; 0521487600:03:001:0007; 0521487600:03:001:0009; 0521487600:03:001:0010; 0521487600:03:001:0008.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року в справі №914/970/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 червня 2020 року в справі №904/5876/19.

Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.

Суд наголошує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як слідує із заяви про забезпечення позову, заявник обґрунтовує останню тим, що директором ОСОБА_1 ТОВ «Л-Агроплюс» було скликано Загальні збори учасників та прийняття рішення оформлене Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ « 21-Агроплюс» від 15.05.2023 року №б/н про уповноваження його на укладення та підписання додаткових угод про дострокове розірвання договорів оренди землі. На підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Л-Агроплюс» від 15.05.2023 №б/н директор Товариства ОСОБА_1 уклав додаткові угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі з: гр. ОСОБА_2 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:006:0129); гр. ОСОБА_3 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:005:0063); гр. ОСОБА_4 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:006:0131); гр. ОСОБА_5 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:006:0025); гр. ОСОБА_6 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:004:0084); гр. Філатовою 3.1. (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:004:0042); гр. ОСОБА_7 (власника земельних ділянок з кадастровими номерами: 0521487600:03:005:0007, 0521487600:03:005:0006); гр. ОСОБА_8 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:002:0089); гр. ОСОБА_9 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:004:0136); гр. ОСОБА_10 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:004:0137); гр. ОСОБА_11 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:004:0072); гр. ОСОБА_12 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:006:0006); гр. ОСОБА_13 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:004:0106); гр. ОСОБА_14 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:005:0054); гр. ОСОБА_15 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:001:0005); гр. ОСОБА_16 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:001:0012); гр. ОСОБА_17 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:001:0007); гр. ОСОБА_18 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:001:0009); гр. ОСОБА_19 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:001:0010); гр. ОСОБА_20 (власника земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487600:03:001:0008).

Заявник вважає, що протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Л-АГРОПЛЮС» від 15.05.2013 року №б/н є недійсним, оскільки жодна із сторін його не підписувала.

Крім того, ТОВ «Л-Агроплюс», було здійснено посіви сільськогосподарської культури - ріпака, на вищевказаних земельних ділянках, тому враховуючи те, що станом на теперішній час договори оренди з ТОВ «Л-Агроплюс» розірвані та укладені нові з відповідачем по справі, є необхідність у забороні вчиняти дії щодо збору урожаю, який було засіяно позивачем по справі.

Враховуючи те, що позивачем в судовому порядку буде доводили незаконність дій відповідача щодо припинення первісних договорів оренди з позивачем та подальшого їх незаконного переукладення з відповідачем, є необхідність у подання даної заяви про забезпечення позову оскільки, є підстави вважати, що відповідачем або іншими суб`єктами господарювання можуть вчиняти незаконні дії щодо переукладенню договорів оренди землі або збору урожаю, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі та призвести до значних збитків.

Оцінивши в сукупності усі матеріали заяви, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову

Щодо вимоги про заборону ТОВ «Л-Агро+» (код ЄДРПОУ - 45091999) в тому числі іншим фізичним особам, вчиняти дії щодо збору урожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0521487600:03:006:0129; 0521487600:03:005:0063; 0521487600:03:006:0131; 0521487600:03:006:0025; 0521487600:03:004:0042; 0521487600:03:005:0007; 0521487600:03:005:0006; 0521487600:03:002:0089; 0521487600:03:004:0136; 0521487600:03:004:0137; 0521487600:03:004:0072; 0521487600:03:006:0006; 0521487600:03:004:0106; 0521487600:03:005:0054; 0521487600:03:001:0005; 0521487600:03:001:0012; 0521487600:03:001:0007; 0521487600:03:001:0009; 0521487600:03:001:0010; 0521487600:03:001:0008 суд зазначає наступне.

В даному випадку за доводами суду обробіток позивачем земельних ділянок може бути здійснений на підставі договорів оренди землі, які станом на сьогодні є припиненими.

Крім того, слід зазначити, що в класифікації об`єктів права власності посіви та врожай є речами, а по відношенню до земельної ділянки вони є плодами. Як вбачається зі статті 189 Цивільного кодексу України, продукцією, плодами та доходами є все, що виробляється, добувається, одержується з речі або приносяться річчю. Відповідно до статті 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою в найм.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, землекористувач має право на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Матеріали заяви не містять інформацію по земельним ділянкам, з наданих заявником доказів не можливо встановити кому належать вказані посіви.

Враховуючи предмет вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може порушити права та охоронювані законом інтереси орендаря.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно статтей 316, 321, 328 Цивільного кодексу України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правомірність набуття такого права не є предметом судового дослідження під час розгляду заяви про забезпечення позову, а може бути досліджено судом у разі подачі відповідного позову.

Тому при вирішенні заяви про забезпечення позову, слід виходити із наявних, тобто актуальних та не спростованих, а зареєстрованих у встановленому порядку речових прав.

В той же час, заявник не надав суду доказів, щодо права позивача на посіви.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову в цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги забезпечення позову шляхом заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам проводити будь - які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права іншого речового права щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0521487600:03:006:0129; 0521487600:03:005:0063; 0521487600:03:006:0131; 0521487600:03:006:0025; 0521487600:03:004:0042; 0521487600:03:005:0007; 0521487600:03:005:0006; 0521487600:03:002:0089; 0521487600:03:004:0136; 0521487600:03:004:0137; 0521487600:03:004:0072; 0521487600:03:006:0006; 0521487600:03:004:0106; 0521487600:03:005:0054; 0521487600:03:001:0005; 0521487600:03:001:0012; 0521487600:03:001:0007; 0521487600:03:001:0009; 0521487600:03:001:0010; 0521487600:03:001:0008 суд зазначає, що задоволення даної вимоги призведе до блокування господарської діяльності відповідача, і за умови недоведеності наявності порушення прав позивача, свідчить про його (захід забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Отже, звертаючись до суду, позивач жодним чином не обґрунтовує, що обставини, які можуть утруднити виконання судового рішення продовжують реально існувати станом на дату звернення до суду і створюють реальну загрозу неможливості поновлення прав позивача.

Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у повному обсязі.

Поруч з наведеним суд бере до уваги, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

За наведеного суд констатує, що вжиття заходів забезпечення позову за відсутності достатньо обґрунтованого припущення, підтвердженого належними та допустимим доказами, стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, буде мати наслідком безпідставне втручання у право мирного володіння майном, тобто порушенням ст. 1 Конвенції.

Згідно приписів ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, у розумінні приписів ст.76 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

З огляду на наявні матеріали, заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

За встановлених обставин відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову жодним чином не може призвести до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви від 06.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Агроплюс» про забезпечення позову у справі №902/631/24 - відмовити.

2. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч.8 ст.140, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

5. Копію ухвали надіслати заявнику на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 10.06.2024.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи