Рішення

від 10.06.2024 по справі 904/1788/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1788/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення 144 962,46 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 140 208,00 грн основного боргу, 1 689,09 грн інфляційних втрат, 1 382,87 грн 3% річних, 1 682,50 грн пені. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору №23364 від 02.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

08.05.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву у справі №904/1788/24 залишити без задоволення в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що позивачем не дотримані умови спірного договору щодо надання замовнику всіх необхідних документів на товар, та зазначення всіх необхідних реквізитів у наданих позивачем документів, тому вважає, що у нього не виникло обов`язку з оплати поставленого товару.

Так, за доводами відповідача, рахунок на оплату №370 від 08.11.2023 та видаткова накладна №349 від 08.11.2023, товарно-транспортна накладна №370 від 08.11.2023 не містять обов`язкового реквізиту (у розумінні спірного договору), а саме коду УКТ ЗЕД, тому вказані документи оформлені неналежно, відтак у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого товару.

Також відповідач зазначає, що позивач не має підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України оскільки неможливість цього прямо передбачена пунктом 11.1 договору.

Відповідач зазначає, що заперечує проти стягнення 3% річних, однак звертає увагу на допущені позивачем арифметичні помилки, зауважує, що за перерахунком відповідача ймовірний розмір 3% річних за період з 21.12.2023 по 18.04.2024 складає 1 379,44 грн., а не 1 382,87 грн. як зазначає позивач.

08.05.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому просить суд розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

08.05.2024 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшов відзив в якому просить суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" від 18.04.2024 у справі №904/1788/24 залишити без задоволення в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що позивачем не дотримані умови спірного договору щодо надання замовнику всіх необхідних документів на товар, внаслідок чого у замовника не виникло обов`язку з оплати поставленого товару; позивач не має підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України оскільки неможливість цього прямо передбачена пунктом 11.1 договору.

14.05.2024 від представника позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив в якій посилається на п. 5.2 договору та зазначає, що наведеним пунктом не передбачено обов`язку позивача зазначати у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній коди товарів згідно УКТ ЗЕД, вважає твердження відповідача про відмову в позові щодо стягнення основного боргу у сумі 140208,00грн, інфляційних втрат у сумі 1689,09грн і пені у сумі 1682,50грн не відповідають приписам пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України та пункту 13.1.1 договору.

22.05.2024 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшли заперечення на відповідь на відзив в якій зазначає, що висновки представника позивача є такими, що не спростовують обов`язку ТОВ "Форест-Будекспорт" зазначати в рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній код товару згідно УКТ ЗЕД, згідно приписів п. 4.2. договору.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач використав надане законом права на подання відзиву на позов та доказів, позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачем заперечення на відповідь на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

02.11.2023 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (постачальник) укладений договір про закупівлю №23364, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток №1), які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування (асортимент) Товару: Шпали дерев`яні просочені, з/б, в комплекті болт стиковий. Кількість товарів: згідно специфікації (пункти 1.2., 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 1.5. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника в момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 140 208,00 грн в т.ч. 20% ПДВ 23 368,00 грн.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки провадиться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні.

Відповідно до пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди від 23.06.2023 замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, документів щодо якості на товар, У документах, а саме: рахунку-фактурі, видаткові накладній, товарно-транспортній накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

За приписами пункту 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 23.06.2023, поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику документи визначені п. 2.2 договору, та за необхідності документи визначені пунктом 6.3.6 даного договору (пункт 5.2 договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (пункт 6.1.1 договору).

Замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару(пункт 6.2.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

Сторони підписано специфікацією № 1 від 01.11.2023 на суму яка загалом складає 140208,00 грн. з ПДВ.

Згідно зі специфікацією №1 до договору №23364 від 02.11.2023, загальна вартість договору складає 140 208,00 грн. з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, відповідно до пункту 5.1 договору, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" із заявкою на поставку товарів.

На виконання умов договору 08.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" здійснило поставку Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товару на суму 140 208,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №349 від 08.11.2023 на суму 140 208,00 грн з ПДВ та товарно-транспортною накладною №370 від 08.11.2023 на суму 140 208,00 грн з ПДВ.

На оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" виставлений Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" рахунок №370 від 08.11.2023 на суму 140 208,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" посилається на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зобов`язань за договором про закупівлю №23364 від 02.11.2023 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар у сумі 140 208,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 140 208,00 грн заборгованості за поставлений товар, 1 689,09 грн інфляційних втрат, 1 382,87 грн 3% річних, 1 682,50 грн пені.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про закупівлю №23364 від 02.11.2023, строк дії договору, порядок та строки поставки товару, наявність / відсутність прострочення у здійсненні поставки за договором, наявність / відсутність підстав для стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені за несвоєчасну поставку товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" здійснило поставку Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товару на суму 140 208,00грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №349 від 08.11.2023

Відповідно до пункту 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, документів щодо якості на товар, У документах, а саме: рахунку-фактурі, видаткові накладній, товарно-транспортній накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Відповідач факт отримання товару не заперечує, одна вважає, що строк оплати не настав, посилаючись на недотримання позивачем (постачальником) умов спірного договору щодо надання замовнику всіх необхідних документів на товар, та зазначення всіх необхідних реквізитів у наданих позивачем документів. Так, за доводами відповідача, рахунок на оплату №370 від 08.11.2023 та видаткова накладна №349 від 08.11.2023, товарно-транспортна накладна №370 від 08.11.2023 не містять обов`язкового реквізиту (у розумінні спірного договору), а саме коду УКТ ЗЕД, тому вказані документи оформлені неналежно, відтак у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого товару.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які ґрунтуються на недоведені позивачем факту настання строку для оплати товару, оскільки згідно умов пункту 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів із дня поставки товару. Тобто, сторони договору встановили конкретний строк виконання зобов`язання, зі спливом якого, відповідач має оплатити товар.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

Відповідач факт здійснення поставки товару, який підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковою накладною) не спростував, строк відтермінування оплати товару сплив, а відтак, обов`язок відповідача щодо оплати товару настав.

Умови пункту 4.2 договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної та податкової накладних, по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов`язання, а отже, наявність або відсутність таких документів не звільняє відповідача від обов`язку оплати за поставлений товар та не виключають його відповідальності за порушення цього зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.5 договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 1 682,50 грн. за період з 21.12.2023 по 18.04.2024 у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу (розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України є більшим).

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період з 21.12.2023 по 18.04.2024 у сумі 1 382,87 грн та інфляційні втрати у сумі 1689,09 грн. за січень 2024 - березень 2024 року.

Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечує, посилаючись на те, що пункту 11.1 договору встановлено, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до пункту 11.1 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3 %. Тобто 3 % - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.

Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів (0), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Отже оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України сторони визначили інший розмір процентів - 0, що узгоджується зі свободою договору.

Водночас зважаючи на викладені мотиви та враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за спірним договором не можуть бути задоволені.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 143 579,59 грн (140 208,00 грн суму основної заборгованості + 1 689,09 грн інфляційних втрат + 1 682,50 грн пені).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 144 962,46 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Нікопольське шосе, 55; ідентифікаційний код 36876283) 140 208,00 грн заборгованості, 1 689,09 грн інфляційних втрат, 1 682,50 грн пені, 2 999,11 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.06.2024

Суддя Ю.А. Бажанова