Постанова

від 05.11.2024 по справі 904/1788/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1788/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 року у справі №904/1788/24 (суддя Бажанова Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення 144 962,46 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" звернулось з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 140 208,00 грн. основного боргу, 1 689,09 грн. інфляційних втрат, 1 382,87 грн. 3% річних, 1 682,50 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 року у справі №904/1788/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 140 208,00 грн. заборгованості, 1 689,09 грн. інфляційних втрат, 1 682,50 грн. пені, 2 999,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних, суд відмовив.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №23364 від 02.11.2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, правом позивача стягнути інфляційні втрати відповідно до ст.625 Цивільного кодексу та пеню згідно п. 7.5 договору у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відмовляючи в стягненні 3% річних, суд вказав на те, що відповідно до п. 11.1 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Вказує на неналежну оцінку судом доказів по справі, умов договору, неправомірний висновок про те, що строк оплати для відповідача є таким, що настав.

За змістом апеляційної скарги апелянт вказує наступні доводи:

- суд першої інстанції, зазначаючи, що сторонами визначений відкладальний строк оплати товару в 30 календарних днів з дня поставки товару, не врахував зміст п. 4.2. договору, за яким оплата здійснюється з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД;

- невиконання позивачем, як постачальником, умов, передбачених п. 4.2 договору, в свою чергу, слугує підставою для відкладення такого строку оплати до моменту виконання позивачем своїх зобов`язань з надання належним чином оформлених документів;

- суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що первинні документи, складені між позивачем та відповідачем, є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару, не врахував, що в пункті 4.2. договору сторонами також узгоджено додатковий та обов`язковий (в межах виконання спірного договору) реквізит рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, а саме код товару згідно УКТ ЗЕД. Докази виконання позивачем цієї умови договору також ним не підтверджені;

- суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав жодної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем не описано у своїй позовній заяві виконання ним обов`язку з передання відповідачу, зокрема, документів, визначених п. 2.2. договору.

Посилаючись на положення п. 6.2.5. договору, положення ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.03.2024 року по справі № 911/2567/22, скаржник вважає, що виконання зобов`язання відповідачем (оплата товару) може бути відстрочене на час прострочення позивача (надання неналежним чином оформлених товаросупровідних документів), якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку відповідач не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення позивачем передбачених договором необхідних дій. Відповідач скористався наданим йому умовами договору та чинним законодавством України право та залишив рахунок постачальника без оплати у зв`язку з наданням ним неналежним чином оформлених товаросупровідних документів.

Також апелянт вказує, що суд безпідставно стягнув з нього на користь позивача інфляційні втрати, оскільки не врахував, що в п. 11.1 договору сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Скаржник вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, а нарахування та стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язання з оплати є передчасним.

Враховуючи невизнання ПрАТ "ДТРЗ" вимоги про стягнення пені в розмірі 1 682, 50 грн. в повному обсязі, у відповідача були відсутні підстави здійснювати її перерахунок та доводити, наприклад, надмірність її розміру тощо.

З урахуванням наведеного, скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 року по справі №904/1788/24 в частині часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Форест-Будекспорт" та стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" 140 208,00 грн. заборгованості, 1 689,09 грн. інфляційних втрат, 1 682,50 грн. пені, 2 999,11 грн. витрат по сплаті судового збору підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника та вказує на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить залишити апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 року залишити без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 року розгляд апеляційної скарги призначено в письмовому провадженні, без виклику сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається та апелянтом не спростовується, що 02.11.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (постачальник) укладений договір про закупівлю №23364, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток №1), які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування (асортимент) товару: Шпали дерев`яні просочені, з/б, в комплекті болт стиковий. Кількість товарів: згідно специфікації (пункти 1.2., 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 1.5. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника в момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 140 208,00 грн. в т.ч. 20% ПДВ 23 368,00 грн.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки провадиться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні.

Відповідно до пункту 4.2. договору (в редакції додаткової угоди від 23.06.2023 року) замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, документів щодо якості на товар, У документах, а саме: рахунку-фактурі, видаткові накладній, товарно-транспортній накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

За приписами пункту 5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 23.06.2023 року), поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику документи визначені п. 2.2 договору, та за необхідності документи визначені пунктом 6.3.6 даного договору (пункт 5.2 договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (пункт 6.1.1 договору).

Замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару(пункт 6.2.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

Сторонами підписано специфікацією № 1 від 01.11.2023 року на суму 140 208,00 грн. з ПДВ.

Отже, згідно зі специфікацією №1 до договору №23364 від 02.11.2023 року загальна вартість договору складає 140 208,00 грн. з ПДВ.

Апелянтом не спростовується, що на виконання умов договору 08.11.2023 року позивач поставив йому товар на суму 140 208,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №349 від 08.11.2023 року на суму 140 208,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортною накладною №370 від 08.11.2023 року на суму 140 208,00 грн. з ПДВ.

На оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" виставлений Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" рахунок №370 від 08.11.2023 року на суму 140 208,00 грн., який відповідачем не сплачено.

Неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зобов`язань за договором про закупівлю №23364 від 02.11.2023 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар у сумі 140 208,00 грн. стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 140 208,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 689,09 грн. інфляційних втрат, 1 382,87 грн. 3% річних, 1 682,50 грн. пені.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з апеляційної скарги, доводи скаржника зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою умов договору та наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" здійснило поставку Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товару на суму 140 208,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №349 від 08.11.2023 року.

Відповідач факт отримання товару не заперечує, одна вважає, що строк оплати не настав, посилаючись на недотримання позивачем (постачальником) умов спірного договору щодо надання замовнику всіх необхідних документів на товар, та зазначення всіх необхідних реквізитів у наданих позивачем документів. Так, за доводами відповідача, рахунок на оплату №370 від 08.11.2023 року та видаткова накладна №349 від 08.11.2023 року, товарно-транспортна накладна №370 від 08.11.2023 року не містять обов`язкового реквізиту (у розумінні спірного договору), а саме коду УКТ ЗЕД, тому вказані документи оформлені неналежно, тому у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого товару.

Однак, такі доводи є безпідставними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В пункті 13.1.1 договору сторони домовились, що у своїй діяльності сторони дотримуються, зокрема, стандартів ділової доброчесності, етики ділових відносин, сталого розвитку, які є застосовними при виконанні цього договору, своєчасно впроваджувати необхідні заходи для запобігання можливим порушенням.

В пункті 5.2 договору зазначено, що передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) примірник товарно-транспортної накладної, документи, визначені пунктом 2.2 договору.

Тобто, в пункті 5.2 договору на ТОВ "Форест-Будекспорт" не покладаються обов`язки зазначати у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній коди товарів згідно УКТ ЗЕД.

До того ж, з доданих до позову видаткової накладної №349 від 08 листопада 2023 року та товарно-транспортної накладної №370 від 08 листопада 2023 року вбачається, що належний представник відповідача згідно довіреності №815 від 08 листопада 2023 року підписав зазначені первинні документи без зауважень.

Доказів того, що відповідач направляв позивачу повідомлення про недоліки у супровідних документах, як це визначено в пункті 6.3.4 договору, матеріали справи не містять.

Також, з доданої до позову податкової накладної від 08.11.2023 року №9 вбачається, що в ній зазначені коди товару згідно УКТ ЗЕД, як це вимагається пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Скаржник не спростував доводи позивача про те, що ним не здійснювались жодні розумні кроки та заходи задля запобігання можливим порушенням, як це визначено в пункті 13.1.1 договору, а саме: не надавались відповіді на неодноразові листи позивача з вимогою оплатити отриманий без жодних зауважень товар, не надано відповідь на претензію позивача, що в сукупності вказує на недобросовісні дії скаржника у договірних правовідносинах з позивачем.

В ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, зустрічними зобов`язаннями за договором поставки для позивача є передача товару, а для відповідача є прийняття вказаного товару і сплата за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вже зазначалось вище, відповідач жодних повідомлень про необхідність дописати в рахунку №370 від 08.11.2023 року, видатковій накладній №349 від 08.11.2023 року, товарно-транспортній накладній №370 від 08.11.2023 року код товару згідно УК ТЗЕД ТОВ "Форест-Будекспорт" не надсилав.

Отже, суд в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк оплати отриманого товару є таким, що настав. Умови пункту 4.2 договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної та податкової накладних, по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов`язання.

Наявність або відсутність таких документів не звільняє відповідача від обов`язку оплати за поставлений товар та не виключають його відповідальності за порушення цього зобов`язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.5 договору у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 1 682,50 грн. за період з 21.12.2023 року по 18.04.2024 року у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу (розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України є більшим).

Відповідач не спростував доводи оскаржуваного рішення про порушення ним умов договору та наявність підстав для стягнення основної заборгованості.

Отже, його доводи про відсутність підстав для стягнення пені є також необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

В апеляційній скарзі апелянт не вказує про невірний розрахунок суми пені.

Також відхиляє колегія суддів доводи скарги в частині стягнення судом інфляційних втрат.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням відповідача позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати, позаяк в пункті 11.1 договору сторони погодились, що прострочені замовником грошові зобов`язання повинні виконуватись без урахування індексу інфляції.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, у постанові від 16.04.2020 року у справі №914/479/19 вказав, що вимоги частини 2 статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною 2 статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Крім того, в пункті 8.26 постанови від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Таким чином твердження відповідача про відмову в позові щодо стягнення основного боргу у сумі 140 208,00 грн., інфляційних втрат у сумі 1 689,09 грн. і пені у сумі 1 682,50 грн. не відповідають приписам п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України та пункту 13.1.1 договору.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час апеляційного перегляду справи висновки оскаржуваного рішення відповідач не спростував. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без здоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 року у справі №904/1788/24 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков