Рішення

від 09.05.2024 по справі 907/29/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

09 травня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/29/24

За позовом Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява 365, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсним акту прийому передачі б/н від 10.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 та Товариством з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява 365, що перейменоване із Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 майно, передане за актом прийому передачі б/н від 10.07.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 942410221101),

Суддя господарського суду Пригара Л. І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Свалявською міською радою Закарпатської області, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області заявлено позов до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсним акту прийому передачі б/н від 10.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 та Товариством з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява 365, що перейменоване із Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 майно, передане за актом прийому передачі б/н від 10.07.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 942410221101).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.02.2024 відкрито провадження у справі №907/29/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.03.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачам строк на подання суду відзивів на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій таких позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачам відповіді на відзиви у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзивів.

Ухвалою суду від 21.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 16.05.2024, підготовче засідання відкладено на 16.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/29/24 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 09.05.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Позивач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 через канцелярію суду подала заяву б/н від 09.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3810/24 від 09.05.2024), якою просить розглянути справу за її відсутності; проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні.

Поданою через канцелярію суду заявою б/н від 09.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3811/24 від 09.05.2024) відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява 365 просить розгляд справи здійснити без його участі та відмовити в задоволенні позову повністю.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 16.04.2024 явка учасників справи в судове засідання 09.05.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, позов Свалявської міської ради Закарпатської області задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 на користь Свалявської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування земельними ділянками за період часу з листопада 2019 по червень 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн, а також витрати на оплату судового збору в сумі 21 725,66 грн. В іншій частині щодо стягнення безпідставно збережених коштів з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у позові відмовлено.

За твердженням позивача, на примусове виконання рішення суду від 07.03.2023 у справі №907/910/22 Господарським судом Закарпатської області видано відповідний наказ від 04.08.2023, а в подальшому, 08.08.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. відкрито виконавче провадження із виконання вищевказаного наказу з одночасним прийняттям постанов про арешт коштів боржника та звернення стягнення на майно останнього.

Як зазначає позивач, 03.01.2024 йому стало відомо про те, що відповідачем 1 на підставі акту прийому передачі б/н від 10.07.2023 було здійснено передачу належного на праві власності майна ТОВ 365 днів подорожей, та 10.07.2023 змінило назву на ТОВ Свалява 365, і вказане свідчить про умисне укладення означеного правочину з метою уникнення виконання грошових зобов`язань відповідача 1 на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання позивача, при підписанні 10.07.2023 акту прийому передачі майна воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та не передбачала реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином; натомість, дії сторін були вчинені з метою переходу права власності на нерухоме майно та його приховання, щоб уникнути виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів із ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 на користь Свалявської міської ради.

Позивач наголошує, що відповідач 1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на останнє, а відтак, акт прийому передачі б/н від 10.07.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 та Товариством з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, має всі ознаки фраудаторного правочину і підлягає визнанню недійсним у силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Водночас із покликанням на положення ст. 216 Цивільного кодексу України позивач вказує на необхідність застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 майно, передане за актом прийому передачі б/н від 10.07.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 942410221101).

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ

Відповідач 1 не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України, водночас через підсистему Електронний суд подав письмові пояснення б/н від 15.04.2024 (вх. №02.3.1-02/3050/24 від 16.04.2024), за змістом яких стверджує про те, що ним рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22 виконано добровільно та в повному обсязі, а саме, сплачено на користь позивача суму 1 448 418,38 грн безпідставно збережених грошових коштів, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 21 725,66 грн, у зв`язку з чим приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.04.2024 (ВП №72476760).

Відповідач 1 звертає увагу суду на те, що підставою заявленого позивачем позову в даній справі виступає наявність у ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 заборгованості згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, яке станом на сьогодні фактично виконано, а відтак, враховуючи відсутність предмета спору в даному випадку, в задоволенні позову належить відмовити.

Представник відповідача 2 через підсистему Електронний суд подала відзив на позовну заяву б/н від 28.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1553/24 від 28.02.2024), в якому вказує на те, що боржник ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 не перешкоджало та не перешкоджає примусовому виконанню рішення суду від 07.03.2023 у справі №907/910/22 в межах виконавчого провадження №71621497.

Покликаючись на інформацію, наявну в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також на довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, представник відповідача 2 наголошує, що ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 на праві власності належать нежитлові будівлі оцтово кислотного цеху під літ. Д1 площею 3905,8 кв.м., оціночною вартістю 3 647 800,31 грн, Ж1 площею 279,9 кв.м., оціночною вартістю 261 411,06 грн та побутові приміщення під літ. З1 площею 327,6 кв.м., оціночною вартістю 305 960,21 грн.

Відтак, представник відповідача 2 вважає, що боржником (власником майна) не створені умови щодо вчинення правочину із розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог стягувача за рахунок останнього; відповідні дії не можуть кваліфікуватися як зловживання правом власності, оскільки у володінні боржника у виконавчому провадженні №72476760 наявне інше майно, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача.

На переконання представника відповідача 2, заявлені позовні вимоги до відповідачів порушують права останніх, адже скасування правочину щодо передачі майна, речових прав на майно як внеску до статутного капіталу, вступних, членських та цільових внесків членів кооперативу тощо може завдати шкоди господарській діяльності ТОВ Свалява 365, яким майно використовується у своїй господарській діяльності. Водночас представник відповідача 2 наголошує, що ТОВ Свалява 365 не є боржником у виконавчому провадженню №72476760 та не має жодних зобов`язань перед Свалявською міської радою Закарпатської області.

За твердженням представника відповідача 2, позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц, самостійно погоджується з тим, що у разі наявності у боржника іншого майна, вважати будь-який правочин фраудаторним неможливо, адже з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено наявність у ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 іншого майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача.

Зазначаючи про те, що у відповідача 1 наявне нерухоме майно, на яке накладено арешт приватним виконавцем Лукеча О.В., представник відповідача 2 зауважує, що відсутні підстави вважати передачу майна за актом прийому-передачі б/н від 10.07.2023, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 та Товариством з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, що перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява 365 такою, яка носить ознаки фраудаторності.

Крім того, представник відповідача 2 вказує на те, що Свалявська міська рада Закарпатської області не є суб`єктом, який має право оскаржувати вищенаведений правочин, із огляду на те, що останній не належить до фраудаторних, а також у зв`язку з тим, що будь-які права чи законні інтереси позивача відповідачами не були порушені.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Позивач через підсистему Електронний суд подав відповідь на відзив б/н від 01.03.2024 (вх. №02.3.1-02/1652/24 від 01.03.2024), за змістом якої стверджує про те, що з долученого ним до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №338780834 від 11.07.2023 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний №942410221101) комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: вул. Промислова (Менделеєва), будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 (відповідач 1 у справі) стало учасником Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, що перейменоване на ТОВ Свалява 365 (відповідача 2 у справі), та в якості внеску до статутного капіталу передало нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: вул. Промислова (Менделеєва), будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область.

Водночас за твердженням позивача, передача відповідачем 1 майна до статутного капіталу відповідача 2 була здійснена після виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 обов`язку зі сплати позивачу грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, про що відповідачу 1 було достовірно відомо.

Позивач наголошує, що боржник ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 не вживає заходів для сплати боргу, що спростовує твердження відповідача 2 про те, що він не перешкоджає виконанню рішення суду від 07.03.2023 у справі №907/910/22 в межах виконавчого провадження №71621497, яке станом на сьогодні закрито.

На переконання позивача, відповідачі діяли очевидно недобросовісно та допустили зловживання правами стосовно кредитора Свалявської міської ради, оскільки уклали акт прийому-передачі, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Позивач стверджує, що кінцевою метою заявлених ним вимог є поновлення порушених прав (а інтерес позивача полягає саме у поверненні у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018) належного йому майна.

Позивач наголошує, що твердження представника відповідача 2 про те, що приватним виконавцем Лукеча О.В. 05.01.2024 описано та арештовано майно, яке належить боржнику за місцезнаходженням: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Менделеєва, будинок 1, та вартості якого нібито достатньо для виконання рішення суду від 07.03.2023 у справі №907/910/22, є хибним, оскільки відповідно до звіту про оцінку майна, наданого ТОВ Оціночна компанія Західексперт, ринкова вартість вищевказаного об`єкта на дату оцінки 05.02.2024, розрахована за витратним підходом, становить 401 120 грн.

Наведене, на думку позивача, доводить факти, викладені у позовній заяві, та свідчить про те, що майна у відповідача 1 недостатньо для виконання рішення суду від 07.03.2023 у с праві №907/910/22, а інше майно було передано ним із метою уникнути виконання грошового зобов`язання після набрання судовим рішенням законної сили та до відкриття виконавчого провадження.

Із огляду на вищезазначене, позивач наголошує, що він не перешкоджає господарській діяльності відповідачів, а також не порушує права інших осіб, а лише захищає свої порушені права та інтереси.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, позов Свалявської міської ради Закарпатської області задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 на користь Свалявської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування земельними ділянками за період часу з листопада 2019 по червень 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн, а також витрати на оплату судового збору в сумі 21 725,66 грн. В іншій частині щодо стягнення безпідставно збережених коштів з листопада 2018 по жовтень 2019 року у позові відмовлено.

На примусове виконання рішення суду від 07.03.2023 у справі №907/910/22 Господарським судом Закарпатської області видано відповідний наказ від 04.08.2023.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. ВП №72476760 від 08.08.2023 відкрито виконавче провадження із примусового виконання наказу №907/910/22, виданого Господарським судом Закарпатської області 04.08.2023, про стягнення з ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 на користь Свалявської міської ради безпідставно збережених грошових коштів за користування земельними ділянками за період часу з листопада 2019 по червень 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн, а також витрат на оплату судового збору в сумі 21 725,66 грн.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. ВП №72476760 від 08.08.2023 та від 09.08.2023 відповідно накладено арешт на грошові кошти та майно, що належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 у межах суми звернення стягнення (з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів), яка становить 1 617 658,44 грн.

Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги, покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 (особою, яка вносить додатковий вклад, відповідачем 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, яке у подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява 365 (товариством, відповідачем 2 у справі), після набрання законної сили рішенням суду від 07.03.2023 у справі №907/910/22, однак, до моменту відкриття виконавчого провадження із його примусового виконання, було підписано акт приймання передачі вкладу б/н від 10.07.2023, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Деяк К.К. та зареєстрований у реєстрі за №1063, 1064, згідно з яким, на виконання письмового рішення одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей від 01.06.2023 №01, юридична особа, яка вносить додатковий вклад, а саме, Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018, не являючись учасником товариства, передає, а товариство приймає до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей наступний додатковий негрошовий вклад, а саме: - склад арочний під літ. З, побудований з цегли, металевої арки, загальною площею 474,1 кв.м., склад арочний під літ. Р2, побудований з цегли, металевої арки, загальною площею 476,7 кв.м., склад арочний під літ. Е, побудований з цегли, металевої арки, загальною площею 905,1 кв.м., цех ППУ під літ. АА, побудований з цегли, загальною площею 1892,7 кв.м., насосна під літ. К5, побудована з цегли, загальною площею 37,1 кв.м., бризкальний басейн під літ. ХХV, побудований з бетон плити, загальною площею 1715,1 кв.м., паросилове господарство під літ. К2, побудоване з цегли, загальною площею 858,8 кв.м., ферма по вирощуванню бичків (фундамент) під літ. Ч1, побудована з бетону, загальною площею 213,8 кв.м., насосна очисних споруд (фундамент) під літ. Ш1, побудована з бетону, загальною площею 50,0 кв.м., склад кормів (фундамент) під літ. Ч, побудований з бетону, загальною площею 163,9 кв.м., склад матеріалів (фундамент) під літ. Ч2, побудований з бетону, загальною площею 68,6 кв.м., цех мебельних дзеркал під літ. ЛЛ`Л, побудований з цегли, метал колони, загальною площею 2133,5 кв.м., склад готової продукції ширвжитку під літ. Ж, побудований з панелі, загальною площею 432,8 кв.м., склад цементу під літ. П2, загальною площею 267,1 кв.м., трансформаторна (насосна) під літ. М, загальною площею 100,9 кв.м., вартістю (оцінкою) 863 201,08 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП: 942410221101.

Підпунктом 3.1. пункту 3 акта приймання передачі вкладу б/н від 10.07.2023 визначено, що цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Промислова (Менделеєва), буд. №1.

За змістом письмового рішення одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей (код ЄДРПОУ 42825027) від 10.07.2023, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Деяк К.К. та зареєстрованого в реєстрі за №1065, затверджено наступний фактичний результат внесення додаткового вкладу нового учасника до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей: - загальний розмір фактично внесеного додаткового вкладу 863 201,08 грн (підп. 1.1. п. 1 рішення); - додатковий негрошовий вклад третьої особи, яка не є учасником товариства, ТОВ Свалява ЛХЗ 2018, у вигляді нерухомого майна, а саме: склад арочний під літ. З, побудований з цегли, металевої арки, загальною площею 474,1 кв.м., склад арочний під літ. Р2, побудований з цегли, металевої арки, загальною площею 476,7 кв.м., склад арочний під літ. Е, побудований з цегли, металевої арки, загальною площею 905,1 кв.м., цех ППУ під літ. АА, побудований з цегли, загальною площею 1892,7 кв.м., насосна під літ. К5, побудована з цегли, загальною площею 37,1 кв.м., бризкальний басейн під літ. ХХV, побудований з бетон плити, загальною площею 1715,1 кв.м., паросилове господарство під літ. К2, побудоване з цегли, загальною площею 858,8 кв.м., ферма по вирощуванню бичків (фундамент) під літ. Ч1, побудована з бетону, загальною площею 213,8 кв.м., насосна очисних споруд (фундамент) під літ. Ш1, побудована з бетону, загальною площею 50,0 кв.м., склад кормів (фундамент) під літ. Ч, побудований з бетону, загальною площею 163,9 кв.м., склад матеріалів (фундамент) під літ. Ч2, побудований з бетону, загальною площею 68,6 кв.м., цех мебельних дзеркал під літ. ЛЛ`Л, побудований з цегли, метал колони, загальною площею 2133,5 кв.м., склад готової продукції ширвжитку під літ. Ж, побудований з панелі, загальною площею 432,8 кв.м., склад цементу під літ. П2, загальною площею 267,1 кв.м., трансформаторна (насосна) під літ. М, загальною площею 100,9 кв.м., вартістю (оцінкою) 863 201,08 грн (підп. 1.2. п. 1 рішення); затверджено результати збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей в розмірі 863 201,08 грн (п. 2 рішення); затверджено, з урахуванням збільшення, загальний розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей 873 201,08 грн (п. 3 рішення); включено Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018, код ЄДРПОУ 42522738, місцезнаходження: 89300, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Свалява, вул. Промислова (Менделеєва), будинок 1, до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей (п. 4 рішення); затверджено наступний розподіл статутного капіталу та часток останнього між учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей: - учасник товариства ОСОБА_1 , номінальна частка в статутному капіталі товариства в розмірі 10 000 грн, що становить 1,15% статутного капіталу товариства (підп. 5.1. п. 5 рішення); - учасник товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018, номінальна частка в статутному капіталі товариства в розмірі 863 201,08 грн, що становить 98,85% статутного капіталу товариства (підп. 5.2. п. 5 рішення); змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей на Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява 365 (п. 6 рішення).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав №338780834 від 11.07.2023 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний №942410221101) комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: вул. Промислова (Менделеєва), будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, власником останнього є ТОВ 365 днів подорожей (в подальшому перейменоване на ТОВ Свалява 365 відповідно до письмового рішення одноосібного учасника ТОВ 365 днів подорожей від 10.07.2023); підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 68405719 від 11.07.2023); документи, подані для державної реєстрації: акт приймання передачі, серія та номер: б/н, виданий 10.07.2023, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018, директор Дідик В.В./Товариство з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, директор Мондик С.А., справжність підписів засвідчено 10.07.2023 Деяк К.К., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області за реєстровими №1063, 1064; рішення про передачу майна, речових прав на майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо), серія та номер №1-2023, виданий 10.07.2023, видавник: Загальні збори учасників ТОВ Свалява ЛХЗ 2018, голова ОСОБА_2 , секретар Дідик В.В.; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, письмове рішення одноосібного учасника ТОВ 365 днів подорожей, серія та номер: б/н, виданий 10.07.2023, видавник: учасник ОСОБА_1 , справжність підпису засвідчено 10.07.2023 Деяк К.К., приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області за реєстровим №1065.

Покликаючись на те, що передача відповідачем 1 майна до статутного капіталу відповідача 2 була здійснена після виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 обов`язку зі сплати Свалявській міській раді Закарпатської області грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, позивач стверджує, що акт приймання передачі вкладу б/н від 10.07.2023, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Деяк К.К. та зареєстрований у реєстрі за №1063, 1064, має всі ознаки фраудаторного правочину та підлягає визнанню недійсним у порядку ст. 215 Цивільного кодексу України. Водночас із посиланням на положення ст. 216 Цивільного кодексу України позивач вказує на необхідність застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 майно, передане за актом прийому передачі б/н від 10.07.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 942410221101).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статті 15, 16 Цивільного кодексу України визнають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Одним із загальних способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами 1 4 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже правочин це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме, на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом пункту 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав, отримання майна, переданого як вклад до статутного капіталу господарського товариства, є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права власника господарського товариства.

Із огляду на наведене, суд доходить до висновку про те, що акт приймання передачі вкладу б/н від 10.07.2023, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Деяк К.К. та зареєстрований у реєстрі за №1063, 1064, згідно з яким відповідачем 1 була здійснена передача нерухомого майна в якості внеску до статутного капіталу відповідача 2, за своєю правовою природою має ознаки правочину, оскільки в результаті вказаних дій у TOB Свалява ЛХЗ 2018 відбулося припинення права власності на нерухоме майно з одночасним набуттям такого ТОВ 365 днів подорожей, що в подальшому перейменоване на ТОВ Свалява 365.

Про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є (може бути) правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має (може мати) юридичні наслідки набуття та припинення права власності на нерухоме майно неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18, від 28.09.2021 у справі №910/17954/20).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як акт приймання-передачі, може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 Цивільного кодексу України, за змістом приписів якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

У постанові від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Суд також звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №910/7976/17 та від 03.03.2020 у справі №904/7905/16.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, при цьому, обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не направлений на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання зловживання правом необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому, кожний кредитор вправі розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та від 02.05.2023 у справі №904/648/22.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов.

Боржник, який вчиняє правочин щодо відчуження належного йому майна після пред`явлення до нього позову про стягнення коштів, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки такий правочин порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та від 10.02.2021 у справі №754/5841/17.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17 та від 22.04.2021 у справі №908/794/19.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18.

Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема, відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже, і недійсності відповідного правочину, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 14.07.2020 у справі №754/2450/18 та від 02.05.2023 у справі №904/648/22).

Водночас відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас Верховний Суд у своїх постановах наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 у справі №906/908/21.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №910/1421/20 наголосив, що позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою заявлених позивачем вимог у межах наявного спору є факт підписання відповідачами акта приймання передачі вкладу б/н від 10.07.2023, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Деяк К.К. та зареєстрованого в реєстрі за №1063, 1064, який, на думку позивача, підписаний останніми з метою ухилення ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 від виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023.

Водночас із наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій від 29.03.2024, 01.04.2024 та 11.04.2024 судом встановлено, що ТОВ Свалява ЛХЗ 2018 добровільно та в повному обсязі сплачено заборгованість, присуджену до стягнення із останнього на користь позивача рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, у зв`язку із чим 01.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №72476760 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/910/22 від 04.08.2023 та одночасно припинено чинність арешту майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення, а також знято з реалізації лот №545444 (нежитлові будівлі оцтово кислотного цеху під літ. Д1, Ж1, побутові приміщення під літ. З1, розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Менделеєва, будинок 1).

Беручи до уваги те, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі, підстави, якими позивач обґрунтовує наявність його порушеного права, відпали, а саме відповідачем 1 добровільно виконано рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, ухиленням від виконання якого позивач мотивує передумови для визнання недійсним акту прийому-передачі б/н від 10.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 та Товариством з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Свалява 365, що перейменоване із Товариства з обмеженою відповідальністю 365 днів подорожей, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Свалява ЛХЗ 2018 майно, передане за актом прийому передачі б/н від 10.07.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 942410221101), суд не вбачає факту порушення укладеним між відповідачами правочином прав та законних інтересів позивача як стягувача (кредитора) у межах виконавчого провадження №72476760 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2023 у справі №907/910/22, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 10.06.2024.

Суддя Пригара Л.І.