Постанова

від 10.06.2024 по справі 469/1035/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.06.24

22-ц/812/799/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 469/1035/23

Провадження №22-ц/812/799/24 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

10 червня 2024 року м. Миколаїв Справа №469/1035/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,

за участю: прокурора Волкожи С.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2024 року, постановлену в приміщенні того ж суду у складі головуючого судді Тавлуя В.В., за скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сологуба Віктора Дмитровича, -

встановив:

У листопаді 2023 року перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просив скасувати повідомлення державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Одеса) (далі - Малиновський відділ ДВС) Сологуба В.Д. від 11 жовтня 2023 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу ухвали Березнаського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року у справі №469/1035/23.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року у справі № 469/1035/23 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки.

Зокрема, серед іншого, заборонено ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

На підставі положень ст.24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, вказаний виконавчий документ у викладеній частині 26 вересня 2023 року скеровано прокурором для примусового виконання до Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (відділ ДВС).

11 жовтня 2023 року державним виконавцем Малиновського відділу ДВС прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пунктів 6 та 10 частини 4 статті 4 Закону, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, та пред`явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

В обґрунтування прийнятого рішення державним виконавцем Малиновського відділу ДВС вказано, що в ухвалі суду відсутня інформація про стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційні коди стягувача та боржника, а також ухвала не містить строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначено, що виконання ухвали суду в частині «заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки ...», а також в частині «заборонити органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати ...» не є підвідомчім районним в містах відділам ДВС відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, яким є Малиновський відділ ДВС.

Прокурор вважав, що повідомлення державного виконавця Малиновського відділу ДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання суперечать вимогам законодавства, є неправомірними оскільки, зі змісту ухвали суду про забезпечення позову вбачається повне найменування стягувача - Миколаївська окружна прокуратура, а заява про примусове виконання рішення містить відомості про місцезнаходження, ідентифікаційний код, засоби зв`язку та електронну адресу стягувача.

Відповідно до статті 157 ЦПК України така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, про що зазначено в ухвалі суду.

Крім того, цивільно-процесуальне законодавство не передбачає зазначення в ухвалі суду про забезпечення позову строку пред`явлення цієї ухвали до виконання, оскільки за положеннями статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом у будь-який час розгляду справи або після цього в залежності від обставин справи.

Тобто, виконавчий документ та заява про примусове виконання рішення містять усю необхідну інформацію про стягувача та боржника.

Метою звернення прокурора до Малиновського відділу ДВС є виконання ухвали в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти із земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи, про що ним було зазначено безпосередньо у заяві про примусове виконання рішення від 26 вересня 2023 року № 15/1-690 вих-23.

Порядок виконання рішень суду цієї категорії встановлений частиною 4 статті 63 Закону, згідно з якою виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції належить стягувачу.

Як зазначено у виконавчому документі, боржник ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) мешкає за адресою: АДРЕСА_1 належить до територіальної юрисдикції Малиновського відділу ДВС, отже виконавчий документ пред`явлений у відповідності до вимог Закону за місцем проживання боржника та за підвідомчістю.

Прокурор зазначав, що державним виконавцем Малиновського відділу ДВС Сологуб В.Д. не були вжиті всі заходи щодо примусового виконання ухвали суду, а рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання прийнято без дотримання прав та інтересів сторін у виконавчому провадженні.

Внаслідок дій державного виконавця Малиновського відділу ДВС, прийняття рішення з порушенням вимог законодавства, зазначена ухвала про забезпечення позову залишається невиконаною, що порушує інтереси держави, принципи державної політики у сфері судочинства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і забезпечується державою.

Посилаючись на наведені обставини, прокурор просив задовольнити скаргу.

У відзиві Малиновський відділ ДВС просив суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що виконавчий документ не відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2024 року скаргу прокурора задоволено.

Повідомлення державного виконавця Малиновського відділу ДВС Сологуба В.Д. від 11 жовтня 2023 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року у справі №469/1035/23 скасовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державний виконавець ОСОБА_4 прийняв як всупереч вимогам Закону, так і з грубим порушенням вимог статті 129-1 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.1 ст.18 ЦПК України, якими встановлено обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили.

При цьому, суд вважав, що обґрунтування та мотиви, з яких виходив державний виконавець при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме, посилання на положення пунктів 6 та 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» мотивоване тим, що, в ухвалі суду відсутня інформація про стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційні коди стягувача та боржника, тощо, не заслуговують на увагу, оскільки прямо суперечать Конституції України та Законам України, а тому не можуть бути враховані судом при розгляді скарги.

Крім того, суд звернув увагу не те, що вимоги до судового рішення у цивільній справі, встановлені не нормами Закону України «Про виконавче провадження», а положеннями ст.265 ЦПК України, і оцінка судових рішень на відповідність їх вимогам вказаної статті процесуального закону не відноситься до компетенції державного виконавця, а є виключною прерогативою відповідного суду вищого рівня.

В апеляційній скарзі Малиновський відділ ДВС просив скасувати оскаржувану ухвалу суду й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги прокурора.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання діяв відповідно до вимог п.6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилюючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року у справі №469/1035/23 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки.

Накладено арешт на земельну ділянку 4820982200:12:055:0195 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

Заборонено органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 2,00 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195, розташованій у с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області.

26 вересня 2023 року перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури направив на ім`я начальника Малиновського відділу ДВС заяву про примусове виконання рішення, у якій вказавши на те, що ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року заборонено ОСОБА_2 вчиняти вищезазначені дії із земельною ділянкою, просив відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року у справі №469/1035/23, і до якої додав вказану ухвалу суду для виконання.

В заяві прокурор вказав відомості про місцезнаходження, ідентифікаційний код, засоби зв`язку та електронну адресу стягувача. (а.с.7).

11 жовтня 2023 року державним виконавцем Малиновського відділу ДВС Сологубом В.Д. складено та направлено на адресу заявника повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.11-13).

Вказане рішення обґрунтоване посиланням на положення пунктів 6 та 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивоване тим, що в ухвалі суду відсутня інформація про стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційні коди стягувача та боржника, а також ухвала не містить строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а виконання ухвали суду в частині «заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки ...», а також в частині «заборонити органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати ...» не є підвідомчім районним в містах відділам ДВС відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, яким є Малиновський відділ ДВС.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першої статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо того що в ухвалі відсутня інформація про місце перебування стягувача, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб стягувача та боржника, з огляду на наступне.

Так, частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цимЗаконом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Державний виконавець Малиновського відділу ДВС, повертаючи виконавчий документ стягувачу, не у повній мірі скористався наданими йому законодавством правами та повноваженнями для своєчасного і повного виконання судового рішення та формально вивчив заяву подану стягувачем.

До матеріалів справи додано заяву прокурора про примусове виконання рішення, в якій була зазначена додаткова інформація про стягувача.

Так відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

В постанові від 26 грудня 2018 року по справі №749/1181/16-ц Верховний Суд вказав, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника за наявності можливості у державного виконавця його ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18), від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), від 19 вересня 2019 року у справі №469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18).

Відсутність у виконавчому документі дати народження сторін, адреси їхнього місця проживання чи перебування не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).

Колегія суддів наголошує на тому, що головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації. А повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формалізму, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором в заяві про примусове виконання рішення суду не було зазначено в якій частині підлягає виконанню ухвала суду про забезпечення позову колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, зі змісту заяви прокурора про примусове виконання судового рішення вбачається, що метою звернення прокурора до Малиновського відділу ДВС було виконання ухвали суду лише щодо заборони ОСОБА_5 вчиняти із земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи. Боржником була зазначена ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції належить стягувачу.

Як зазначено у виконавчому документі (ухвалі суду), боржник ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) мешкає за адресою: АДРЕСА_1 належить до територіальної юрисдикції Малиновського відділу ДВС, отже виконавчий документ пред`явлений у відповідності до вимог Закону за місцем проживання боржника та за підвідомчістю.

З огляду на зазначене у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу як пред`явленого не за підвідомчістю.

Доводи апеляційної скарги Малиновського відділу ДВС не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, та фактично зводяться до незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається Малиновський відділ ДВС у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно частини першої статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.