Постанова

від 10.06.2024 по справі 747/45/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 червня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/45/24

Головуючий у першій інстанції Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/858/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач: заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Національної служби здоров`я України,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне некомерційне підприємство «Талалаївська центральна лікарня» Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2024 року (проголошено об 12:06, повний текст складено 18.04.2024) у справі за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Національної служби здоров`я України (далі по тексту НСЗУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на користь:

- НСЗУ із зарахуванням коштів до державного бюджету витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 16 425,58 грн;

- на користь Талалаївської селищної ради із зарахуванням коштів до місцевого бюджету витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 3 440,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою Талалаївського районного суду від 10.12.2021 у справі № 747/615/21 кримінальне провадження № 12021275430000159 від 21.09.2021 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Зазначав, що при винесенні ухвали судом, питання щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого, що понесені закладом охорони здоров`я, не вирішувалося.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 01.09.2021, близько 17-ї год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій, під час раптово виниклого конфлікту, в ході розпиття спиртних напоїв скляною пляшкою наніс один удар по голові ОСОБА_2 , після чого ще раз вдарив пошкодженою скляною пляшкою потерпілого в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в лобній ділянці справа, різаної рани в правій вушній ділянці та різаної рани на правій щоці, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 224 від 19.11.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Указував, що у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 01.09.2021 по 02.09.2021 у реанімаційному відділенні та з 03.09.2021 по 17.09.2021 у хірургічному відділенні КНП «Талалаївська центральна лікарня» (17 ліжко-днів) за рахунок коштів місцевого бюджету та коштів НСЗУ.

Згідно розрахунку КНП «Талалаївська центральна лікарня» на лікування потерпілого ОСОБА_2 затрачено кошти в сумі 19 865, 69 грн, з яких за рахунок коштів місцевого бюджету 3 440,11 грн, за кошти Національної служби здоров`я України 16 425, 58 грн, та які добровільно не відшкодовані та підлягають стягненню у судовому порядку із винного в завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Щодо обґрунтування порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, посилаючись на ст. 56 ЦПК України, зазначав, що невідшкодування витрат, здійснених КНП «Талалаївська центральна лікарня» за рахунок бюджетних коштів на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Наголошував, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024 позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, НСЗУ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НСЗУ із зарахуванням коштів до Державного бюджету України витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 16 425, 58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Талалаївської селищної ради витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 3 440,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 3028 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивачів на його користь в рахунок компенсації понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на його незаконність, невмотивованість та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, які мали значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури, в поданому ним позові в інтересах Талалаївської селищної ради та НСЗУ, які мають у своєму штаті декількох кваліфікованих юристів чи/або юрисконсультів (отримують з бюджету немаленьку заробітну плату), не навів і не надав жодного належного доказу, а також правового обґрунтування та причин, які перешкоджали чи/або перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами.

Відповідач зазначає, що прокуратура не порушувала відносно посадових осіб, а саме керівників вищевказаних юридичних осіб, які умисно проявили халатність, а саме не примусили юристів вказаних установ подати відповідний позов до суду, кримінального провадження за халатність, що і свідчить про відсутність у прокурора будь-яких правових підстав для звернення до суду з даним позовом.

Наголошує, що ухвалою Талалаївського районного суду від 10.12.2021 кримінальне провадження № 12021275430000159 від 21.09.2021 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У відзиві на апеляційну скаргу Прилуцька окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що Прилуцькою окружною прокуратурою листом від 06.10.2022 повідомлено НСЗУ про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави. Станом на момент подачі позову, майже через два роки після направлення прокурором листа, уповноважений орган заходів для захисту інтересів держави не вжив, що свідчить про бездіяльність НСЗУ та відсутність наміру звернення до суду.

Указує, що Прилуцькою окружною прокуратурою листами від 10.08.2022 №2955 вих-22, від 08.11.2023 № 54-75-7332 вих-23 повідомлено Талалаївську селищну раду про виявлені порушення, та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави. Компетентний орган Талалаївська селищна рада упродовж розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Щодо твердження відповідача про необґрунтованість вимог про стягнення з нього витрат, які понесла НСЗУ та КНП «Талалаївська центральна лікарня» під час здійснення лікування потерпілого від кримінального правопорушення зазначає, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов прокурора суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 НСЗУ та Талалаївська селищна рада понесли витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , які підтверджені належними і допустимими доказами, між цими витратами і неправомірними діями відповідача є прямий причинний зв`язок, що встановлено ухвалою суду, яка набрала законної сили, а тому обов`язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що ухвалою Талалаївського районного суду від 10.12.2021 по справі № 747/615/21, кримінальне провадження № 12021275430000159 від 21.09.2021 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (а.с. 18).

Згідно обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12021275430000159 від 21.09.2021 ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 01.09.2021, близько 17-ї год, перебуваючи в квартирі по місцю свого проживання по АДРЕСА_2 , умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій, під час раптово виниклого конфлікту, що виник під час спільного вживання спиртного з ОСОБА_2 , тримаючи в правій руці скліну пляшку, наніс нею один удар по голові ОСОБА_2 , після чого ще раз вдарив пошкодженою скляною пляшкою потерпілого в область голови справа, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в лобній ділянці справа, різаної рани в правій вушній ділянці та різаної рани на правій щоці, які згідно висновку судово-медичного експерта № 224 від 19.11.2021 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.19-20).

Згідно з повідомленням КНП «Талалаївська центральна лікарня» № 593 від 13.11.2023 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 01.09.2021 по 02.09.2021 в реанімаційному відділенні, а з 03.09.2021 по 17.09.2021 в хірургічному відділенні, 17 ліжко-днів. З розрахунку вбачається, що вартість 1 ліжко-дня складає 1168,57 грн, витрати складають 19 865,69 грн, а саме: 16 425,58 грн кошти НСЗУ, 3440,11 грн кошти місцевого бюджету (а.с.23).

Відповідно до інформації, наданої КНП «Талалаївська центральна лікарня» № 01-08/43 від 17.01.2024 вартість 1 ліжко-дня в КНП «Талалаївська ЦЛ» у вересні 2021 року становила 1 168,57 грн, а саме:

- оплата праці з нарахуванням ЄСВ 868,07 грн;

- медикаменти 8,49 грн;

- харчування 69,18 грн;

- матеріальні витрати 20,47 грн;

- інші витрати (енергоносії) 202,36 грн.

Хворий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні 17 календарних днів: з 01.09.2021 по 02.09.2021 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, з 03.09.2021 по 17.09.2021 у хірургічному відділенні КНП «Талалаївська ЦЛ». Вартість лікування хворого ОСОБА_2 за весь період перебування у лікарні становить 19 865,69 грн (а.с. 25).

Відповідно до п. 1.1 статуту КНП «Талалаївська центральна лікарня», затвердженого рішенням 16 сесії Талалаївської селищної ради 8 скликання від 16.12.2021 № 13-16/VIII, КНП «Талалаївська центральна лікарня» (підприємство) є лікарняним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (а.с. 26-33).

Відповідно до п. 1.5 Статуту засновником, власником та органом управління майном підприємства є Талалаївська територіальна громада в особі Талалаївської селищної ради (засновник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним, підконтрольним засновнику та Управлінню охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації.

Між КНП «Талалаївська Центральна лікарня» та НСЗУ укладений договір №3833-Е421-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (а.с.34-40).

06.10.2022 Прилуцька окружна прокуратура звернулася до НСЗУ з листом, в якому, зокрема просила надати інформацію про те, чи відшкодовані ОСОБА_1 кошти на лікування ОСОБА_2 до державного бюджету, якщо ні, то чи зверталася НСЗУ з позовною заявою до суду про їх стягнення та чи планує звертатися у майбутньому (а.с. 41).

Згідно з повідомленням Національної служби здоров`я України від 14.10.2022 послуги КНП «Талалаївська центральна лікарня», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування ОСОБА_2 НСЗУ, на даний час, не вживалися. НСЗУ не володіє інформацією стосовно того, чи відшкодовані кошти ОСОБА_1 до Державного бюджету України. НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави із цивільним позовом Прилуцькою окружною прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення та готова до співпраці, в межах повноважень (а.с. 42-43).

Відповідно до повідомлення Талалаївської селищної ради № 412 від 15.08.2022 громадянин ОСОБА_1 кошти до бюджету громади за лікування ОСОБА_2 в сумі 19 865,69 грн на рахунок громади не перераховував, з позовною заявою з цього приводу селищна рада до суду не зверталася, та як не була проінформована. Просила вжити заходів щодо стягнення коштів до бюджету громади (а.с. 45).

08.11.2023 Прилуцька окружна прокуратура звернулася до Талалаївського селищного голови з листом, в якому просила надати інформацію чи відшкодовано у добровільному порядку бюджетні кошти в сумі 19 865,69 грн, затрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 ; чи вживалися Талалаївською селищною радою заходи щодо стягнення із ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, якщо ні, то чи плануються такі заходи вживатися, у т.ч. шляхом подання позовної заяви до суду (а.с. 46).

Згідно з повідомленням Талалаївської селищної ради № 1618 від 10.11.2023 станом на 10.11.2023 громадянином ОСОБА_1 не відшкодовано кошти до бюджету громади, втрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 . Заходи, щодо стягнення вищевказаних коштів, Талалаївською селищною радою не вживалися (а.с. 47).

17.01.2024 Прилуцька окружна прокуратура надіслала НСЗУ та Талалаївській селищній раді повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де повідомила, що Прилуцькою окружною прокуратурою до Талалаївського районного суду подається позов в інтересах держави в особі Талалївської селищної ради та НСЗУ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, затрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, у сумі 19 856,69 грн (а.с. 50).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.95 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993.

Згідно вимог п. п. 3,4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1996 № 545 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 № 868), визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. Стягнуті в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Як правильно встановив суд першої інстанції, факт перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я КНП «Талалаївська центральна лікарня» саме внаслідок неправомірних дій відповідача підтверджений належними доказами.

Колегія суддів погоджується, що між злочинними діями відповідача ОСОБА_1 , які полягали в спричиненні потерпілому легких тілесних ушкоджень, та перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні існує причинний зв`язок.

Таким чином, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами і застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що потерпілий відмовився від обвинувачення, а тому відсутні підстави для стягнення коштів витрачених на лікування.

Так, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Тобто, відшкодування шкоди на лікування у разі закриття кримінального провадження здійснюється виключно у випадку закриття із нереабілітуючих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав;

3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;

4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;

9) стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

9-1) існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав;

10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Відтак закриття кримінального провадження можливе лише за наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі. Ці підстави можна поділити на дві групи: реабілітуючі й нереабілітуючі.

Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. Такі підстави свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також дають право на відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Такими реабілітуючими підставами визнаються:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України). Така обставина повинна застосовуватися у випадках, якщо:

а) встановлено, що не було самого факту, для розслідування якого почате провадження;

б) встановлено, що сама подія мала місце, однак її не можна визнати кримінальним правопорушенням, бо вона була результатом дії стихійного лиха, фізіологічних процесів, тощо;

в) встановлено, що подія мала місце, проте не була кримінальним правопорушенням, оскільки пов`язана з діями потерпілого, а не сторонніх осіб (самогубство, нещасні випадки на підприємствах);

2) встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України). Для закінчення провадження застосовується, коли встановлено, що подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок:

а) відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторін);

б) непричетності особи до кримінального правопорушення.

Ця обставина виявляється: якщо достовірно встановлено, що правопорушення вчинене не даною особою, а іншою, і цю особу встановлено, та якщо встановлено, що правопорушення вчинене не цією особою, а іншою, проте невідомо ким саме;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані всі можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України). За недоведеністю участі підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення провадження може бути закритим у випадку, коли особа була притягнута як підозрювана у цьому провадженні, але в ході подальшого розслідування слідчий, прокурор дійшов висновку, що зібраних ним доказів недостатньо для обвинувачення і всі можливості для збирання додаткових доказів вичерпані. Недоведеність участі підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення як підстава закриття провадження рівноцінна за своїми правовими наслідками закриттю провадження за іншими реабілітуючими підставами.

Незалежно від того, яка з наведених обставин призвела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.

Такий висновок викладений в постанові КЦС у складі Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 210/1137/19-ц.

Натомість нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Нереабілітуючими підставами закриття кримінального провадження, зокрема, є така підстава, як потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України).

У цій справі, кримінальне провадження закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою, а тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на лікування потерпілого.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності повноважень прокурора для здійснення представництва інтересів держави у суді апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила таке, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

На виконання вищезазначених вимог, Прилуцькою окружною прокуратурою листом від 06.10.2022 повідомлено НСЗУ про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави. Також, Прилуцькою окружною прокуратурою листами від 10.08.2022 №2955 вих-22, від 08.11.2023 № 54-75-7332 вих-23 повідомлено Талалаївську селищну раду про виявлені порушення, та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Компетентні органи НСЗУ та Талалаївська селищна рада упродовж розумного строку самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та уважає, що це є підставою для представництва прокурором інтересів держави у даному випадку.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11.04.2024 залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: О.І. Онищенко

Н.В. Шитченко