Рішення

від 17.05.2024 по справі 908/3807/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 Справа № 908/3807/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362, (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, ідентифікаційний код 03116878)

до відповідача 1 Приватного підприємства Термінал, (69041, м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра (кол. Анрі Барбюсса), буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 23856442)

до відповідача 2 Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД МАРК, (02512, м. Київ, вул. Бучми, буд. 5, ідентифікаційний код 40253879)

до відповідача 4 Державного реєстратора Ткаліч Вікторії Олегівни, (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, буд. 8)

до відповідача 5 Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Ручаївка, вул. Берегова, буд. 16, ідентифікаційний код 20488647)

до відповідача 6 Державного реєстратора приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни, (69035, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева (кол. Лермонтова), буд. 18, оф. 90)

про визнання протиправними та скасування наказу, скасування рішень державних реєстраторів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: Яма Д.М., ордер серія АР № 1161334 від 02.02.2024

ОСОБА_1 директор, витяг

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: Монастиренко О.Ю., ордер серія АА № 1057180 від 16.10.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідачів 4, 5, 6: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 15.12.2023 (вх. № 4181/08-07/23 від 25.12.2023) Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362, м. Запоріжжя до Приватного підприємства Термінал, м. Запоріжжя, до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД МАРК, м. Київ, до державного реєстратора Ткаліч Вікторії Олегівни, м. Запоріжжя, до Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, с. Ручаївка Запорізького району Запорізької області і до державного реєстратора приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни, м. Запоріжжя про:

- визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021;

- скасування рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Ткаліч Вікторії Олегівни індексний номер: 61576194 від 15.11.2021 про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства Термінал на будівлю охорони літ. В-2, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2505363423060 з закриттям розділу в Державному реєстрі прав;

- скасування рішення державного реєстратора департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бачуріна О.Ю. індексний номер: 60234329 від 08.09.2021 10:502:46 про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства Термінал на земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:001:0176, реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2449979623101 з закриттям розділу в Державному реєстрі прав;

- скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни індексний номер: 62159253 від 09.12.2021 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД МАРК на будівлю автозаправної станції з магазином супутніх товарів (літ. С), реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2505245923060 з закриттям розділу в Державному реєстрі прав;

- скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни індексний номер: 62159253 від 09.12.2021 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД МАРК на земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:001:0177 реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2449962623101 з закриттям розділу в Державному реєстрі прав.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 справу № 908/3807/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 29.12.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 08.01.2024 включно.

04.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2024 у зв`язку із усуненням недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3807/23, справі присвоєно номер провадження справи 19/4/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове зсідання призначено на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 09.01.2024 в задоволенні клопотання представника позивача Войтовича Євгена про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 02.02.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД МАРК про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/3807/23 задоволено та вирішено розгляд справи № 908/3807/23 здійснювати у Підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Ухвалою суду від 12.02.2024 підготовче засідання відкладено на 11.03.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 11.04.2024.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання призначено на 18.04.2024.

Ухвалою суду від 18.04.2024 на підставі ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 17.05.2024.

09.05.2024 до суду від приватного нотаріуса Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни надійшла заява про проведення судового засідання без її участі.

Судове засідання 17.05.2024 проводилось в режимі відеоконференції у Підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Позивач в судове засідання не з`явився. 16.05.2024 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, в якій зазначено що наполягає на позовних вимогах і просить їх задовольнити, а також просить провести судове засідання без участі представника позивача. Позов заявлено з тих підстав, що рішення Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області є протиправним, оскільки право продажу належить її власнику, однак земельна ділянка за адресою вул. Братська 49-А перебувала та перебуває в межах міста Запоріжжя, а тому Сонячна сільська рада Запорізького району Запорізької област не мала права розпоряджатися нею. На думку позивача, ПП «Термінал» скористався документом, який ніколи не видавався уповноваженими органами - Державним актом на право власності на землю серії ЗП № 016262 від 29.12.2001 року, оскільки зазначений документ не обліковується та не зберігається в ГУ Держгеокадастру Запорізької області; ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» не здійснював виготовлення такого бланку; оригінал цього документу нікому не був пред`явлений. Однак даний документ став підставою для реєстрації за відповідачем ПП «Термінал» права власності на об`єкти нерухомості. У подальшому, а саме 17.09.2021 року відповідач ПП «Термінал» звернулося до відповідача - Запорізької міської ради з заявою про зміну адреси з м. Запоріжжя, вул. Братська б. 49а як наслідок поділу. Наказом департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021 року адреса об`єкта нерухомого майна - комплекс будівель та споруд №1 змінено на: об`єкт нерухомого майна - будівля автозаправної станції з магазином супутніх товарів (літ.С) з допоміжними будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:001:0177 - Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Братська, будинок 45-6; об`єкт нерухомого майна - будівля охорони (літ. В-2) з допоміжними будівлями і спорудами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:001:0176 - Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Братська, будинок 45-в. 09.12.2021 року відповідач ПП «Термінал» продав, а відповідач ТОВ «ГУД МАРК» придбав будівлю автозаправної станції з магазином супутніх товарів (літ.С) з допоміжними будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:001:0177 - Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Братська, будинок 45-6, а також саму земельну ділянку. За таких обставин право власності у ПП «Термінал», а в подальшому і ТОВ «ГУД МАРК» на зазначене майно виникло не у спосіб, що передбачений законами України. Крім того, зміна адреси відбулася наказом департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021 року в порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідач 1 в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з тих підстав, що ПП "Термінал" придбало на прилюдних торгах частину майнового комплексу ВАТ "АТП 12362" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська, 49-А. Враховуючи правила ст. 377 ЦК, ст. 122 ЗК України про єдність долі земельної ділянки з долею об`єкту нерухомості, розташованого на такій ділянці, Сонячна сільська рада дозволила ПП "Термінал" викупити земельну ділянку, на якій знаходиться ця частина майнового комплексу. Наявність у Сонячної сільської ради права на розпорядження земельною ділянкою вже було предметом судових розглядів і було підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008 р. у справі № 22/96-10/90/08. До частини майнового комплексу, яка була придбана ПП "Термінал", увійшли: автозаправочне приміщення, приміщення для охорони, паркан, ворота і асфальтове покриття. Факт вибуття перелічених об`єктів з власності АТП-12362 був достовірно відомий керівництву, оскільки директор АТП був присутнім під час проведення торгів. Також, відповідач -1спростовуючи доводи позивача щодо підробки бланку державного акту, зазначив, що бланки державного діловодства друкувалися лише на одному підприємстві.

Відповідач- 3 в судовому засіданні 17.05.2024 просить в позові відмовити у зв`язку з наступним. 09.12.2021 ТОВ «ГУД МАРК» на підставі нотаріально посвідчених Договорів купівлі-продажу придбало у ПП «Термінал» автозаправну станцію із магазином супутніх товарів під літ. С, загальною площею 71.9 кв.м., за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Братська буд. 456, а також відповідну земельну ділянку загальною площею 0.1071 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0177 за даною адресою. Дане нерухоме майно було побудоване та введене в експлуатацію ПП «Термінал» й стало частиною єдиного майнового комплексу, належного підприємству. Після цього, у встановленому законом порядку, таке майно було розподілене, виділене та відчужене на користь ТОВ «ГУД МАРК», разом із відповідною земельною ділянкою, що належала ПП «Термінал», була також поділена та передана у власність ТОВ «ГУД МАРК» за Договором купівлі-продажу. Відповідач -3 вважає, що доводи позивача по даній справі про відсутність повноважень у Сонячної сільської ради для укладення Договору щодо земельної ділянки ПП «Термінал» безпідставними, оскільки вказаний Договір купівлі - продажу земельної ділянки неодноразово оспорювався, однак, згідно остаточного рішення Господарської о суду Запорізької області від 15.01.2008 по справі №22/96-10/90/08, його визнано законно укладеним і у позові відмовлено. Також, відповідач -3 зазначив, що пред`явлена позовна заява не є конкретизованою в частині пов`язаності заявлених позовних вимог між собою. З тексту позову незрозуміло яким чином вимоги про скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Термінал» (будівля охорони) та ТОВ «Гуд Марк» (автозаправна станція з магазином супутніх товарів) є похідними від спору щодо прав на земельну ділянку, яка ніби то перебувала у користуванні (навіть, не у власності) позивача. Також, з позову не вбачається в чому саме і в яких конкретно діях з боку відповідачів позивач вбачає порушення своїх прав або охоронюваних законом інтересів. Невідомо та не окреслено які саме права позивача взагалі були порушені, чи стало це результатом тих чи інших дій відповідачів, або наслідком укладення певних Договорів. Крім того, вказані обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що позивач по даній справі пропустив загальні строки позовної давності, оскільки ще з 2001 року знав про наявність суміжного землекористувача, межі належної йому земельної ділянки, з приводу якої фактично виник даний спір та протягом 22 років не заявляв будь-яких позовів, або, хоча б, претензій щодо цього до ПП «Термінал».

В судове засідання 17.05.2024 представники відповідачів 2, 4, 5 не з`явилися без повідомлення суду про причини такої неявки, від відповідача 6 в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідачі 2, 4, 5, 6 суду не надали.

Зважаючи на те, що відповідачі 2, 4, 5, 6 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників відповідачів 2, 4, 5, 6.

В судому засіданні 17.05.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.1995 Запорізьке автотранспортне підприємство 12362 перетворено у Відкрите акціонерне товариство на підставі наказу регіонального управління по Запорізькій області № 1342.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.12.1996 № 566/75 ВАТ «Автотранспортне підприємство - 12362», правонаступником якого є позивач, було передано в постійне користування земельну ділянку площею 2,8324 га по вул. Братській у м. Запоріжжі, про що видано державний акт на право постійного користування землею І-ЗП № 000221.

Позивач посилається у позові на те, що відповідно до Договору № 1255 купівлі продажу об`єкта державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу від 29.03.2016, позивач придбав у Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області об`єкт державної власності будівлю трансформаторної підстанції, інв. № 20015, літ. К, площею 42,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. за № 2314.

Відомості щодо реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме - на будівлю трансформаторної підстанції, інв. № 20015, літ. К, площею 42,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Вовк І.І., що підтверджується інформаційною довідкою № 56294978 від 30.03.2016.

Як стало відому позивачу, 29.12.2001 між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та Приватним підприємством «Термінал» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (на умовах розстрочення платежу).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7404.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, продавець на підставі рішення дев`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Сонячної сільської ради за № 10 від 28.12.2001 передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами, розташовану на землях Сонячної сільської ради, Запорізького району Запорізької області, вул. Братська 49а, загальною площею 2800 кв.м., згідно із планом земельної ділянки, що додається.

17.09.2021 року ПП «Термінал» звернулося до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради з заявою про зміну адреси об`єкту нерухомого майна з м. Запоріжжя, вул. Братська б. 49а для його поділу.

Наказом департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021 року «Про зміну адреси нерухомого майна утвореним в процесі поділу: Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 45-Б, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 45-В» наказано змінити адресу об`єкта нерухомого майна Запорізька область, Запорізька область, с/рада Сонячна, комплекс будівель та споруд №1: об`єкт нерухомого майна - будівля автозаправної станції з магазином супутніх товарів (літ.С) з допоміжними будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:001:0177 - Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Братська, будинок 45-Б; об`єкт нерухомого майна - будівля охорони (літ. В-2) з допоміжними будівлями і спорудами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:001:0176 - Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Братська, будинок 45-В.

До матеріалів справи долучено інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з яких вбачається що за ПП «Термінал» зареєстровано право власності на такі об`єкти нерухомості: земельна ділянка кадастровийномер 2310100000:04:001:0176, реєстраційний номер об`єкту 2449979623101; земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:04:001:0177, реєстраційний номер об`єкту 2449962623101; Комплекс будівель та споруд №1 за адресю; Запорізька область, Сонячна сільська рада, Запорізький район, будинок №1, реєстраційний номер об`єкту 930081023221.

Підставою для реєстрації вищезазначених об`єктів став державний акт на право власності на земельну ділянку ЗП № 016262 виданий 29.12.2001 видавник: Сонячна сільська радад Запорізького району Запорізької області для реєстрації.

До матеріалів справи позивачем долучено відповідь № 29-8-0.18.1.-5496/2-21 від 04.11.2021 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на запит від 27.10.2021 вих. № 27/10.2 про надання відомостей стосовно державного акту на право власності на землю серії ЗП № 016262 від 29.12.2001 ПП «Термінал» на земельну ділянку площею 0,28 га, розташовану на території Сонячної сільської ради Запорізького району, з якої вбачається, що в місцевому фонді документації Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 016262 від 29.12.2001 наданого ПП «Термінал» та документації із землеустрою стосовно земельної ділянки площею 0,28 га ПП «Термінал» не обліковується та не зберігається. Додатково повідомлено, згідно книги записів державної реєстрації договорів оренди землі Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області значиться договір оренди земельної ділянки площею 0,2800 зареєстрований між Сонячною сільською радою та ПП «Термінал» від 28.12.2001 за № 8 терміном до 25 років під автозаправний комплекс. Зазначений договір оренди земельної ділянки в архіві Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеркадастру у Запорізькій області відстуній.

Відповідно до листа Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів вих. № 57/3978 від 05.11.2021 вбачається, що підприємство не здійснювало виготовлення бланку державного акту на право власності на землю серії ЗП № 016262.

В подальшому 09.12.2021 року між ПП «Термінал» (продавець) та ТОВ «ГУД МАРК» (покупець) укладено Договір купівлі- продажу нерухомого майна, відповідно до п.1.1. якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно будівлю Автозаправної станції магазином супутніх товарів літ. С загальною площею 71,9 кв.м., яка знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Братьска, буд. 45 Б, сплачуює за неї ціну на умовах визначених цим Договором. Нерухоме майно згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складається з : навісів літ. Ш, Ш1, Я, вбиральні літ. Щ, ємкості для зберігання палива № 4, 5, 6 пакани № 8, 10, ворота № 7, сходи № 13, 14, замощення -І, ІІ. Сторони домовилися, що нерухоме майно передається у власність покупця разом із усіма його при належностями, технологічним обладнанням, інженерними мережами і комунікаціями, обладнанням інформаційним табло (стелою), перелік якого визначений в Акті приймання- передачі.

Договір купівлі- продажу нерухомого майна від 09.12.2021 посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О, та зареєстровано в реєстрі за № 3030.

Також 09.12.2021 між ПП «Термінал» (продавець) та ТОВ «ГУД МАРК» (покупець) укладено Договір купівлі- продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1. якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) земельну ділянку, згальною площею 0,1071 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0177, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Братська, земельна ділянка 45-Б, цільове призначення земельної ділянки: 12.04. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства та сплатити за нього грошову суму визначену в п.2.1 цього Договору.

Договір купівлі- продажу нерухомого майна від 09.12.2021 посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 3032.

До матеріалів справи позивачем надано лист Запорізької міської ради вих. № 11966/03-32/02 від 09.12.2022 про розгляд звернень відповідно до якого повідомлено, що територія, на якій розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , розташована в межах м. Запоріжжя.

Позивач вважає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває в межах міста Запоріжжя, розпорядження нею віднесено до компетенції Запорізької міської ради, тому Сонячна сільська рада Запорізького району Запорізької області не є особою, уповноваженою на розпорядження цією ділянкою. Отже, як зазначив позивач правочин купівлі-продажу земельної ділянки, вчинений між ПП «Термінал» та Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М. 29.12.2001 року за № 7404, є нікчемним. Відтак, у ПП «Термінал» не виникло права власності на зазначену ділянку, а, отже, у ПП «Термінал» не виникло права продавця. За таких обставин, договір купівлі-продажу, укладений між ПП «Термінал» та ТОВ «ГУД МАРК» 09.12.2021 року, є нікчемним в силу приписів ст. 228 ЦК України. Отже, у ТОВ «ГУД МАРК» не виникло право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:001:0177. Право власності ПП «Термінал» на Комплекс будівель та споруд № 1 за адресю: Запорізька область, Сонячна сільська рада, Запорізький район, будинок №1, реєстраційний номер об`єкту 930081023221 зареєстровано на підставі документу, який ніколи не видавався уповноваженими органами - державного акту на право власності на землю серії ЗП № 016262 від 29.12.2001 року, що зазначено у інформаційній довідці з реєстру прав на нерухоме майно. За таких обставин, право власності ПП «Термінал» на зазначене майно виникло не у спосіб, що передбачений законодавством України, всупереч вимогам 41 Конституції України. Зміна адреси відбулася наказом департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021 року. Відповідно до вимог ч.5 ст. 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до заяви про зміна адреси необхідно подати документи, що посвідчують право власності. Відповідач -1 ПП «Термінал» подав до Запорізької міської ради документ, який ніколи не видавався уповноваженими органами - державний акт на право власності на землю серії ЗП № 016262 від 29.12.2001 року. За таких обставин, позивач вважає, що Запорізька міська рада повинна була відмовити у зміні адреси на підставі ч. 8 ст. 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач у межах розгляду даної справи посилається, зокрема, на незаконність рішення Сонячної сільської ради від 28.12.2001 № 10.

Суд звертає увагу на те, що 15.01.2008 Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 22/96-10/90/08 за позовом Запорізького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради до відповідачів: Сонячної сільської ради, Приватного підприємства «Термінал», треті особи: Запорізька обласна рада, Державне підприємство «Запорізький інститут землеустрою», Запорізьке обласне управління земельних ресурсів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2001 укладеного між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та Приватним підприємством Термінал. У позові відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Судом встановлено, що рішенням № 10 від 28.12.2001 р. дев`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області на підставі Указу Президента України № 32/99 від 1901.1999 р. та постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 24.03.1999 р. надано згоду на продаж Приватному підприємству Термінал земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2800,00 кв. м. по вул. Братська, 49а на землях Сонячної сільської Ради. Вказане рішення в установленому законом порядку недійсним не визнано. У відповідності до вказаного рішення Сонячною сільською Радою та ПП Термінал укладено оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки. Цей договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2001 року укладено в письмовій формі, нотаріально засвідчено, його зміст відповідає чинному законодавству, що регулює земельні правовідносини. Грошові кошти в сумі 8589 грн. перераховані ПП Термінал Сонячній сільській раді. На підставі укладеного договору купівлі-продажу ПП Терміналотримало Державний акт на право власності на землю.

12.12.2023 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду визнано неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008 у справі № 22/96-10/90/08 та відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Відмовлено Публічному акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство 12362» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008 у справі № 22/96-10/90/08.

Також 07.03.2024 Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення по справі № 908/3467/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 до відповідача Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення дев`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області за № 10 від 28.12.2001. У позові відмовлено.

У зв`язку з оскарженням рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2021 по справі №908/3467/23, справа була надіслана до Центрального апеляційного господарського суду та на теперішній час до Господарського суду Запорізької області не поверталася.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021 суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовуючи позовну вимогу вважає, що Запорізька міська рада повинна була відмовити у зміні адреси: м. Запоріжжя, вул. Братська б. 49а, на підставі ч. 8 ст. 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв`язку з тим що ПП «Термінал» не надано повний пакет документів, що посвідчують право власності.

Як встановлено судом, 17.09.2021 року ПП «Термінал» звернулося до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради з заявою про зміну адреси об`єкту нерухомого майна з м. Запоріжжя, вул. Братська б. 49а для його поділу.

Наказ № 125р(а) від 23.09.2021 року виданий Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради.

За змістом ст. 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який має право подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Разом з тим, пред`являючи позов про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 125р(а) від 23.09.2021, позивач зазначив відповідачем Запорізьку міську раду, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

В силу наданих йому процесуальним законом повноважень, суд позбавлений повноважень самостійно вирішувати питання про залучення до участі співвідповідача, в т. ч. залучати в якості належного відповідача Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, оскільки відповідно до частини 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України реалізація такої процесуальної дії можлива лише за клопотанням позивача та до закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті норми статті 4 Господарського процесуального кодексу України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі про охоронюваний законом інтерес).

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з`ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійснювати аналіз правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст.33, 34 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними та допустимими доказами. Недоведеність позивачем такого інтересу має наслідком те, що його не можна вважати законним, відтак у позивача відсутнє право звертатися за його захистом до суду.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Разом і цим за змістом ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (правова позиція викладена у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (правова позиція викладена у п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019у справі № 916/3156/17).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (правова позиція викладена у п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Глава 29 ЦК України в тому числі, регулює поняття негаторних і віндикаційних способі захисту.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Суд не вбачає в чому саме і в яких конкретно діях з боку відповідачів позивач вбачає порушення своїх прав або охоронюваних законом інтересів. Невідомо та не окреслено, які саме права позивача взагалі були порушені, чи стало це результатом тих чи інших дій відповідачів, або наслідком укладення певних Договорів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Тому вимоги про скасування рішень державних реєстраторів не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвели б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За таких обставин, суд, здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється, в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 10.06.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.