Повістка

від 05.06.2024 по справі 908/3807/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 Справа № 908/3807/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Давиденко І.В., при секретарі Хрипко О.О., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Термінал» про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/3807/23

За позовом Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362, (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, ідентифікаційний код 03116878)

до відповідача 1 Приватного підприємства Термінал, (69041, м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра (кол. Анрі Барбюсса), буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 23856442)

до відповідача 2 Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД МАРК, (02512, м. Київ, вул. Бучми, буд. 5, ідентифікаційний код 40253879)

до відповідача 4 Державного реєстратора Ткаліч Вікторії Олегівни, (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, буд. 8)

до відповідача 5 Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Ручаївка, вул. Берегова, буд. 16, ідентифікаційний код 20488647)

до відповідача 6 Державного реєстратора приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни, (69035, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева (кол. Лермонтова), буд. 18, оф. 90)

про визнання протиправними та скасування наказу, скасування рішень державних реєстраторів

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, 6: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 до Господарського суду надійшла заява (документ сформований в системі Електронний суд) Приватного підприємства «Термінал» про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/3807/23 та стягнення з Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 на користь Приватного підприємства Термінал витрат на правничу допомогу у розмірі 19 000 грн. Також в заяві зазначено, що розгляд питання про стягнення судових витрат здійснювати без присутності позивача та його представника.

Згідно з протоколом передачі від 20.05.2024 заяву передано на розгляд раніше визначеному у судовій справі складу суду головуючому судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства «Термінал» про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3807/23, призначено судове засідання з розгляду заяви на 05.06.2024.

04.06.2024 до суду від державного реєстратора приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі.

05.06.2024 до суду від представника Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12362» шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11804/08-08/24) у зв`язку з хворобою та знаходження представника позивача на лікарняному.

Представники сторін в судове засідання 05.06.2024 не з`явилися.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом відмовлено у його задоволенні з тих підстав, що позивачем не надано доказів підтвердження хвороби представника; його явка в засідання суду не визнавалась обов`язковою; позивачем не наведено причини необхідності участі представника в засіданні суду; позивач мав достатньо часу для викладення своє правової позиції щодо заяви.

Частиною 4 статті 244 ГПК України встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони по справі про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви за відсутності сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце судового засідання.

05.06.2024 заяву розглянуто, за наслідками розгляду заяви прийнято додаткове рішення.

Розглянувши матеріали справи та заяву представника Приватного підприємства Термінал про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3807/23, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 по справі № 908/3807/23 у задоволенні позову відмовлено.

Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішені.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 02.02.2024 ( вх. № 2553/08-08/24 від 02.02.2024) зазначав, що витрати відповідача на оплату правничої допомоги складатимуть орієнтовно 15-20 тис. грн.

В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення вих. № б/н яка сформована - 18.05.2024 (вх. № 10706/08-08/24 від 20.05.2024) заявник (відповідач) зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу становить 19 000,00 грн. та просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в зазначеній сумі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечив проти заяви відповідача про відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката в розмірі 19 000,00 грн.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3807/23 ухвалено 17.05.2024.

У встановлений строк відповідач звернувся до господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3807/23 в розмірі 19 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 ЗаконуУкраїни «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу серії АР № 1161334 від 02.02.2024 на адвоката ОСОБА_1 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 748 від 16.04.2009.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2023 між Приватним підприємством Термінал та адвокатом Ямою Дмитром Михайловичем укладено Договір про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 517-г-2023.

Відповідно до п. 1.1. Договору адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів Клієнта та надавати йому правову допомогу у зазначеній справі: всі цивільні, адміністративні, кримінальні справи та провадження, справи господарського, адміністративного та конституційного судочинства, на всій території України та поза її межами, незалежно від правового та процесуального статусу Клієнта.

Згідно з п. 3 Договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі та у строки, які визначаються за окремою домовленістю сторін, яка оформлюється письмово.

Згідно акту передачі приймання послуг від 18.05.2024 були надані наступні послуги по справі № 908/3807/23: усна консультація 10.02.2024 (3000,00 грн); участь в судовому засіданні 12.02.2024 (4000,00 грн); участь в судовому засіданні 11.03.2024 (4000,00 грн); участь в судовому засіданні 18.04.2024 (4000,00 грн); участь в судовому засіданні 17.05.2024 (4000,00 грн).

Загальна вартість наданих послуг з правничої дороги склала 19 000,00 грн.

В акті зазначено, що цей акт підтверджує факт надання послуг і відсутність претензій щодо їх кількості та якості. Цей акт є достатньою підставою для визначення обсягу і вартості наданих послуг з метою їх подальшого відшкодування на підставі судового рішення.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, дослідивши зміст наданої правничої допомоги, про яку зазначено в Акті передачі-приймання послуг за Договором про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 517-г-2023 від 18.12.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Приймаючи рішення про розподіл судових витрат у цій справі суд виходить з того, що в матеріалах справи № 908/3807/23 справи наявні Відзив на позовну заяву, який від імені відповідача складений і підписаний адвокатом Ямою Д.М.., матеріали справи свідчать, що у всіх судових засіданнях у даній справі, про які зазначено в Акті передачі-приймання послуг від 18.05.2024 за Договором, представник відповідача (адвокат Яма Д.М) приймав участь.

Позивач не заперечив щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами вирішення спору рішенням суду від 17.05.2024 у справі № 908/3807/23 в задоволенні позовних вимоги відмовлено повністю.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ПП «Термінал» витрат на правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю заперечень на позов поданими доказами; категорією спору та значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви Приватного підприємства про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3807/23 в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката та стягнення із позивача на користь відповідача 19 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Термінал» про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/3807/23 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362, (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, ідентифікаційний код 03116878) на користь Приватного підприємства Термінал, (69041, м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра (кол. Анрі Барбюсса), буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 23856442) 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.06.2024

Суддя І.В. Давиденко

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.