Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/17393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/17393/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчук І.Д., за участю секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу 910/17393/23 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Спар Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Спар Машинері» про стягнення 4 856 240 грн заборгованості в порядку регресу

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» за участі третіх осіб ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Спар Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Спар Машинері» про визнання банківської гарантії №33027 від 07.06.2023, виданої Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (код ЄДРПОУ: 35591059), недійсною

за участі представників Банку: Верхогляда М.Л., ТОВ «Оіліндустрія ЛТД», ОСОБА_1 - Шевченка А.В., ТОВ «Агро Спар Сервіс» та "Агро Спар Машинері» Зіневича В.Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач за первісним позовом АТ «КБ «Глобус» просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість щодо відшкодування суми гарантійного платежу за Договором про надання банківської гарантії, а також нараховані проценти та пеню на суму гарантійного платежу. Позивач за зустрічним позовом заявляє вимогу про визнання банківської гарантії недійсною з підстав неукладеності та суперечності вимогам законодавства Договору про надання банківської гарантії.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 13.06.2023 між ТОВ «Оіліндустрія ЛТД», як виконавцем, та АТ «Укргазвидобування», як замовником, укладено Договір №УГВ359/13-23 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» (далі Договір/Основне зобов`язання). Договір укладений за результатами процедури публічних закупівель 23П-115 Лот №1 - ДК 021:2015 76110000-7 (ідентифікатор закупівлі UA-2023-04-21-001638-a).

2.2. У п. 2.1 Договору визначено, що відповідно до цього Договору, планів-замовлень та узгодженого замовником плану робіт та технічного завдання (Додаток 1 до Договору) виконавець зобов`язується на свій ризик надати послуги з капітального ремонту та освоєнню нафтових та газових свердловин на родовищах замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах, передбачених Договором.

2.3. 07.06.2023 між АТ «КБ «Глобус», як банком-гарантом, та ТОВ «Оіліндустрія ЛТД», як принципалом, укладено Договір про надання гарантії №33027/ЮГ-23 (далі Договір гарантії) та видано Банківську гарантію №33027 від 07.06.2023 року (далі Гарантія).

2.4. Відповідно до п. 1.1. Договору гарантії договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору, з метою забезпечення належного виконання принципатом умов Основного зобов`язання.

2.5. Відповідно до п.п. 2.1. 2.2. Договору гарантії сума і валюта Гарантії становить 4 570 193,41 грн (далі Гарантійна сума). Строк дії Гарантії - з 07.05.2023 до 14.045.2025 включно.

2.6. Відповідно до п. 4.1. Договору гарантії виконання принципалом (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») зобов`язань за цим Договором (відшкодування суми Гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії банку-гаранту за розгляд та перевірку пакету документів щодо надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів), забезпечуються, зокрема:

- фінансовою порукою фізичної особи - поручителем Карімовим Анатолієм Палладійовичем (відповідач 2 за первісним позовом);

- фінансовою порукою юридичної особи - поручителем ТОВ «Агро Спар Сервіс» (відповідач 3 за первісним позовом);

- фінансовою порукою юридичної особи - поручителем ТОВ «Агро Спар Машинері» (відповідач 4 за первісним позовом).

2.7. 07.06.2023 з метою виконання зобов`язань принципала (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») за Договором гарантії, між позивачем за первісним позовом та відповідачами 2, 3, 4 за первісним позовом укладено Договори поруки, а саме: Договір поруки № 33027/1 /ЮГЮР-23 з Карімовим Анатолієм Палладійовичем, Договір поруки № 33027/2/ЮПОР-23 з ТОВ «Агро Спар Сервіс» та Договір поруки № 33027/3/ЮПОР-23 з ТОВ «Агро Спар Машинері» (далі Договір поруки).

2.8. Відповідно до п.1.1. Договору поруки, в порядку та на умовах визначених цим договором поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання принципалом (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД»), зобов`язань за Договором гарантії, з метою забезпечення належного виконання принципалом (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») Основного зобов`язання. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги Банка-Гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором гарантії.

2.9. Пунктами 1.3., 1.4. Договору поруки поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії. У випадку внесення Принципалом та Банком-Гарантом змін та доповнень до Договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим Договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до Договору гарантії в частині збільшення суми зобов`язання принципала. У разі порушення принципалом зобов`язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники.

2.10. 12.09.2023 бенефіціаром (АТ «Укргазвидобування») направлено SWIFT повідомлення на адресу банка-гаранта з вимогою сплатити суму в розмірі 4 570 193,41 грн за Гарантією посилаючись на порушення принципалом (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») зобов`язання, в забезпечення яких видана гарантія, а саме: «принципал не виконав взятих на себе зобов`язань в повному обсязі та у встановлені строки відповідно до вказаного вище Договору та додатків до Договору, що є невід`ємними частинами Договору. Станом на 12.09.2023 зобов`язання по Договору не виконані в повному обсязі та терміни, передбачені п. 12.2.8. Договору та додатками до Договору, що є невід`ємними частинами Договору».

2.11. 14.09.2023 року банк-гарант проінформував принципала (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») про наявність такої вимоги шляхом направлення SWIFT повідомлення.

2.12. 20.09.2023 року АТ «КБ «Глобус» на користь бенефіціара (АТ «Укргазвидобування») здійснив оплату гарантійного платежу за Банківською гарантією №33027 від 07.06.2023 року у розмірі 4 570 193,41 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 9189 від 20.09.2023 року та випискою по особовим рахункам з 20.09.2023 по 05.10.2023 по рахунку ІВАУ №УА 473805260000035480007657120.

2.13. Відповідно до п. 3.3. Договору гарантії у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за Гарантією, банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

2.14. Згідно з п. 7.1. Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.

2.15. Враховуючи те, що сплинув час з моменту здійснення позивачем за первісним позовом на користь бенефіціара (АТ «Укргазвидобування») оплати за Гарантією, у відповідності до п. 3.3. Договору гарантії, позивачем за первісним позовом здійснено нарахування процентів за користування коштами у розмірі 35% річних.

2.16. Положеннями п. 9.3 Договору гарантії, вказано, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання від 1 до 30 календарних днів включно, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

2.17. 06.10.2023 позивачем за первісним позовом направлено на адреси відповідачів 1, 2, 3, 4 вимоги про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми гарантійного платежу.

2.18. Оскільки відповідачами 1, 2, 3 та 4 за первісним позовом вимоги АТ «КБ «Глобус» не виконано, кошти в порядку регресу, виплачені за Банківською гарантією не відшкодовані, це стало підставою для звернення позивача з первісним позовом до суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів 4 856 240 грн з яких: 4 570 193, 41 грн основного боргу (гарантійної суми), 131 471, 32 грн заборгованості по нарахованим процентам, 150 252, 93 грн пені за несвоєчасне погашення основного боргу (гарантійної суми) та 4 322, 34 грн пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів.

2.19. Що стосується обставин справи за зустрічним позовом, то позивач за зустрічним позовом посилається на наявність підстав для визнання недійсною Банківської гарантії №33027 від 07.06.2023, видану АТ КБ «Глобус», оскільки Договір гарантії є нікчемним. Нікчемність Договору гарантії позивач за зустрічним позовом пов`язує з тим, що під час укладення Договору гарантії ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» не були надані підписані примірники Договору у відповідності до Закону України «Про електронні довірчі послуги», а також не були надані оригінали на підпис у паперовій формі, таким чином сторони не обмінялися оригіналами договору.

2.20. Відповідно, позивач за зустрічним позовом стверджує про те, що відповідачем за зустрічним позовом АТ «КБ «Глобус» порушені норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положення в частині процесу укладення договору про надання банківської гарантії. Законодавство містить імперативні вимоги щодо процесу укладення договору про надання банківської гарантії. Так, фінансова послуга могла бути надана відповідачем за зустрічним позовом виключно на підставі договору, при цьому такий договір мав бути укладений відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що не відповідає спірним правовідносинам.

2.21. Також, сторонами під час розгляду справи повідомлено суд про наявність у провадженні господарського суду справи №910/14987/23 за позовом ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» до АТ «Укргазвидобування» та АТ «КБ «Глобус» про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ/ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

3.1. Предметом первісного позову є солідарне стягнення на користь АТ «КБ «Глобус» з ТОВ «Оіліндустрія ЛТД», ОСОБА_1 , ТОВ «Агро Спар Сервіс», ТОВ «Агро Спар Машинері» заборгованості щодо відшкодування суми Гарантійного платежу за Договором гарантії у розмірі, що складає 4 856 240 грн з яких: 4 570 193, 41 грн - гарантійної суми (основний борг), 131 471,32 грн - заборгованості по нарахованим процентам, 150 252,93 грн - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу) та 4 322,34 грн пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів.

3.2. Юридичними підставами первісного позову є статті 11, 14, 16, 509, 525, 526, 530, 560, 569, 629 ЦК України, статті 173, 174, 193, 200 ГК України.

3.3. Фактичними підставами первісного позову є бездіяльність відповідачів 1, 2, 3 та 4 в частині відшкодування позивачеві суми гарантійного платежу в порядку регресу.

3.4. Відзив на зустрічну позовну заяву АТ «КБ «Глобус» не надав.

3.5. 18.01.2024 до суду від АТ «КБ «Приватбанк» надійшла заява про подальший розгляд справи за відсутності представника банку. Як представник АТ «КБ «Глобус» Верхогляд М.Л. просив відмовити позивачу за зустрічним позовом в задоволені зустрічних позовних вимог повністю. Крім того, при дослідженні судом тексту заяви встановлено, що банк просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Торгова компанія «Спецзапчасть». Проте, позивачем за зустрічним позовом є ТОВ «Оіліндустрія ЛТД». Суд розцінює, що банк помилково зазначив ТОВ «Торгова компанія «Спецзапчасть» як позивача за зустрічним позовом.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ВІДПОВІДАЧІВ 1, 2, 3, 4 ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

4.1. Заперечуючи проти первісного позову, відповідач 1 (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») стверджує:

1) договір про надання гарантії був наданий позивачем в електронному вигляді без накладення кваліфікованого електронного підпису; паперовий оригінал договору не укладався;

2) вимога бенефіціара безпідставна, а банківська гарантія є такою, що не підлягає виконанню банком-гарантом, з огляду на відсутність гарантійного випадку та відсутністю зазначення бенефіціаром суті порушення принципалом умов Основного зобов`язання;

3) з тексту вимоги не вбачається, який саме обов`язок принципалом порушено, оскільки не вказано яку саме дію мав виконати принципал, яку дію він не виконав, у чому полягає суть порушення;

4) бенефіціаром при виставленні вимоги не дотримана умова як самої банківської гарантії в частині надання вимоги із вказівкою на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана гарантія, так і норми ст. 563 ЦК України;

5) за весь період дії договору на адресу відповідача-1 не надходили з боку бенефіціара претензії щодо невиконання умов Договору, офіційні листи із зазначенням того, що відповідачем-1 порушені зобов`язання, а також немає жодних документів, які б фіксували нібито порушення відповідачем-1 зобов`язань в порядку, передбаченому Договором;

6) також, за час розгляду справи в суді першої інстанції від відповідача-1 до суду надходили:

- 15.11.2023 клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/14987/23;

- 30.11.2023 клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та зустрічна позовна заява;

- 17.01.2024 клопотання на виконання вимог ухвали від 07.12.2023 про витребування документів;

- 19.01.2024 заява про залишення первісного позову без розгляду;

- 11.03.2024 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи;

- 26.03.2024 та 01.05.2024 клопотання про долучення доказів;

4.1.1. Предметом зустрічного позову є визнання банківської гарантії №33027 від 07.06.2023 видану АТ «КБ «Глобус» недійсною.

4.1.2. Юридичними підставами зустрічного позову є стаття 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» статті 16, 203, 207, 215, 547, 560, ЦК України статті 200 ГК України

4.1.3. Фактичними підставами зустрічного позову є невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону.

4.2. Заперечуючи проти первісного позову, відповідач 2 (Карімов А.П.) стверджує:

1) як фізична особа ОСОБА_1 мав виступити поручителем за Договором поруки №33027/1/ЮПОР-23 від 07.06.2023 на який посилається позивач у своєму позові; Договір поруки не укладався в електронному форматі шляхом накладення сторонами електронного цифрового підпису, паперовий оригінал договору також не укладався та не підписувався сторонами;

2) як директор ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» Карімов А.П. є обізнаним у всіх деталях ситуації, що склалася, а саме стосовно отримання позивачем (банком-гарантом) незаконної вимоги бенефіціара щодо сплати гарантійної суми та в подальшому необґрунтованої виплати;

3) банківська гарантія є такою, що не підлягає виконанню банком-гарантом з огляду на відсутність гарантійного випадку, відсутність зазначення бенефіціаром суті порушення принципалом умов осново зобов`язання відповідно до умов ЦК України;

4) банк-гарант не мав чіткої інформації про суть порушення умов основного зобов`язання з огляду на те, що бенефіціар не надав такої інформації;

5) банк-гарант не повідомив принципала про здійснення платежу у зазначений строк;

6) позивач не мав підстави для здійснення виплати гарантійної суми на користь бенефіціара у зв`язку із неналежним представленням вимоги від 12.09.2023.

7) також, за час розгляду справи в суді першої інстанції від відповідача-2 до суду надходили:

- 15.11.2023 заява про задоволення клопотання ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» про зупинення провадження у справі;

- 11.03.2024 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

4.3.Заперечуючи проти первісного позову, відповідач 3 (ТОВ «Агро Спар Сервіс») стверджує:

1) у відповідача 3 було відсутнє волевиявлення на укладення договору поруки №33027/2/ЮПОР-23 від 07.06.2023;

2) договір поруки №33027/2/ЮПОР-23 від 07.06.2023 є неукладеним, оскільки не підписувався зі сторони відповідача-3, а тому у задоволенні позовних вимог до відповідача-3 слід відмовити;

3) також, за час розгляду справи в суді першої інстанції від відповідача-3 до суду надходили:

- клопотання про витребування оригіналу договору поруки (міститься у прохальній частині відзиву на первісну позовну заяву);

- 15.11.2023 заява про задоволення клопотання ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» про зупинення провадження у справі;

- 16.01.2024 заява про долучення документів;

- 19.02.2024 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

4.4. Заперечуючи проти первісного позову, відповідач 4 (ТОВ «Агро Спар Машинері») стверджує:

1) у відповідача 4 було відсутнє волевиявлення на укладення договору поруки №33027/3/ЮПОР-23 від 07.06.2023;

2) договір поруки №33027/3/ЮПОР-23 від 07.06.2023 є неукладеним, оскільки не підписувався зі сторони відповідача-4, а тому у задоволенні позовних вимог до відповідача-4 слід відмовити;

3) також, за час розгляду справи в суді першої інстанції від відповідача-4 до суду надходили:

- клопотання про витребування оригіналу договору поруки (міститься у прохальній частині відзиву на первісну позовну заяву);

- 15.11.2023 заява про задоволення клопотання ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» про зупинення провадження у справі;

- 19.02.2024 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

5. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЯСНЕНЬ ТРЕТІХ ОСІБ ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

5.1. Третя особа-1, третя особа-2 та третя особа-3 заяви по суті справи - письмових пояснень щодо зустрічної позовної заяви, не надали.

6. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

6.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

6.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , ТОВ «Агро Спар Сервіс», ТОВ «Агро Спар Машинері», призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

6.3. У підготовчому засіданні 07.12.2023 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» про зупинення провадження у справі. Крім того, у підготовчому засіданні 07.12.2023 суд зобов`язав АТ «КБ «Глобус» надати оригінали документів, доданих до первісного позову, а також зобов`язав ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» надати матеріали тендерної пропозиції, що передували укладенню договору за наслідками процедури закупівлі. Підготовче засідання 07.12.2023 відкладено.

6.4. 18.01.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання, повторно витребувати оригінали документів, явку представника позивача визнано обов`язковою.

6.5. У підготовчому засіданні 07.02.2024 судом оголошено перерву.

6.6. У підготовчому засіданні 20.02.2024 суд, постановив, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалу, заносену до протоколу судового засідання, якою відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача 1 та 2 про відкладення засідання для подання клопотання про призначення експертизи. Крім того, суд у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи, що подані через підсистему "Електрониий суд" 19.02.2024 (вх.№№07-10/1701/24 та 07-10/1699/24), оскільки у суду не виникає обґрунтованих сумнівів, що документи складені та підписані сторонами. Такі висновки ґрунтуються сукупно на результатах огляду оригіналів доказів, поданих Банком, а також твердженнях керівника ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» викладених у позовній заяві (вх. 14987/23). Крім того, доводи поручителів про підробку підписів в договорах не визнаються ґрунтовними, оскільки будучи обізнаним про злочин - підробка документа, який надає права або звільняє від обов`язків, або службове підроблення, а так само використання завідомо підробленого документа, заявник зобов`язаний був незалежно від подання позову до суду повідомити про злочин - оскільки за такими правочинами виникає обов`язок, який несе поручитель перед кредитором у разі невиконання боржником своїх зобов`язань. Водночас, неповідомлення про злочин (за вказаними ознаками) свідчить про особистий сумнів заявників щодо дійсності їх тверджень. Так, в підготовчому засіданні 20.02.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

6.7. У судових засіданнях 26.03.2024 та 01.05.2024 оголошувалась перерва.

6.8. Судове засідання 18.04.2024 не відбулось. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 визначено нову дату засідання про що повідомлено учасників справи.

6.9. В судовому засіданні 30.05.2024, відповідно до положень ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено учасників справи коли буде складено повне судове рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

7. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

7.1. З урахуванням предмету первісних та зустрічних позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

1) Чи наявні підстави для відшкодування відповідачами 1, 2, 3, 4 в порядку регресу гарантійної суми виплаченої АТ «КБ «Глобус»? Якщо так, то чи є це підставою для задоволення первісних позовних вимог?

2) Чи є підстави для визнання банківської гарантії недійсною? Якщо так, то чи є це підставою для задоволення зустрічних позовних вимог?

7.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) має довести ствердну відповідь на перше запитання, а позивач за зустрічним позовом (відповідач-1 за первісним позовом) має довести ствердну відповідь на друге запитання.

8. ВИСНОВОК ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ ВІДПОВІДАЧАМИ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ ГАРАНТІЙНОЇ СУМИ В ПОРЯДКУ РЕГРЕСУ.

8.1. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.2. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.3. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

8.4. Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.5. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.6. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

8.7. Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.8. Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.9. Частино 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

8.10. Відповідно до приписів ст. 200 ГК України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (ч. 1). Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2). До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 4).

8.11. Згідно зі ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

8.12. Частинами 1, 2 статті 561 ЦК України визначено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

8.13. Приписами ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

8.14. Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

8.15. Відповідно до пунктів 8, 9 частини 3 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (в чинній редакції) гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

8.16. Відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотню вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

8.17. За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов`язання також може забезпечуватися порукою.

8.18. Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1). Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч. 2). Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч. 3).

8.19. Приписами статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2). Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3).

8.20. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.21. Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.22. Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.23. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.24. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.25. Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

8.26. За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.27. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

8.28. Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

8.29. Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

8.30. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

8.31. Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

8.32. Згідно з ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

8.33.Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, який є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17.

8.34. При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією (постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

8.35. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/14987/23, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» до АТ «Укргазвидобування», АТ «КБ «Глобус» про визнання банківської гарантії № 33027 від 07.06.2023 такою, що не підлягає виконанню.

8.36. У зазначеному рішенні Господарського суду міста Києва встановлено наступне:

«Шляхом аналізу змісту вимоги відповідача-1 щодо сплати гарантійної суми, направленої відповідачу-2 12.09.2023, суд дійшов висновку, що вказана вимога не містить вказівки на те, в чому саме полягає порушення позивачем умов Договору, а відтак не відповідає умовам гарантії та не становить належного представлення.

Відповідно до п. 7.2. Договору виконання Банк-гарант мав право обґрунтовано відмовити Бенефіціару у задоволенні його вимоги.

У позовній заяві Позивач наводить аргументи, що ним не порушені умови Договору, натомість відповідач-1 своїми діями не створив належних умов позивачу для надання послуг.

Зі змісту заяв по суті сторін вбачається, що відповідач-1 надав вимогу банку-гаранту про сплату гарантійного платежу через нездійснення позивачем мобілізації обладнання та персоналу на перше місце надання послуг протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання листа від Замовника про мобілізацію на об`єкт.

Відповідно до матеріалів справи, позивач 19.06.2023 отримав лист відповідача-1 №13.1-031-2929 від 19.06.2023 за допомогою засобів електронної пошти з додаванням плану-замовлення на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини №1/21 Комишнянського ГКР. Зі змісту даного листа вбачається, що він наданий на виконання п. 12.2.7. Договору.

За змістом п. 10.1.1. відповідач-1 мав направити Виконавцю засобами електронного зв`язку на електронну адресу Виконавця, вказану у Розділі 24 Договору, лист про мобілізацію на об`єкт.

Згідно з п.12.2.7. Договору Замовник надає додаткове письмове повідомлення про дату первинної мобілізації.

Проте, під час розгляду справи судом встановлено наявність в матеріалах справи лише одного листа стосовно проведення мобілізації, а саме листа №13.1-031-2929 від 19.06.2023, наданого на виконання п. 12.2.7. Договору. Відтак, лист про мобілізацію на об`єкт згідно п. 10.1.1. Договору відповідачем-1 відсутній.

Разом з тим, відповідно до умов Договору (п. 10.1.3.2.) Замовник зобов`язаний підготувати під`їзні шляхи до свердловин, схеми підземних і наземних комунікацій і передати по Акту приймання-передачі Майданчик до переїзду бригади Виконавця. Договір визначає «Переїзд» як - механізований комплекс Послуг, що забезпечують переміщення Бригади Виконавця з обладнанням з одного Місця надання Послуг до іншого Місця надання Послуг за один рейс. Разом з тим Договір визначає поняття «Майданчик» як територію, на якій знаходиться Об`єкт, що передається перед початком надання Послуг Замовником Виконавцю на період надання Послуг, що включає в себе земельну ділянку, розташовану під Об`єктом і прилеглу до Об`єкту.

Шляхом аналізу зазначених пунктів Договору суд дійшов висновку, що оскільки Майданчик передається до початку надання послуг, але одночасно з тим мають бути готові під`їзні шляхи до свердловин, схеми підземних і наземних комунікацій, отже, під`їзні шляхи до свердловин, схеми підземних і наземних комунікацій мають бути підготовлені, а Майданчик має бути переданий до початку надання послуг.

Договір не визначає поняття «мобілізація», як вбачається з умов п. 1.1.2. розділу 1 Технічного завдання одним з видів послуг за Договором є мобілізація обладнання та персоналу Виконавця до першого місця надання послуг, а також сторонами встановлена сервісна ставка за мобілізацію обладнання та персоналу Виконавця до першого місця надання послуг (первинна мобілізація). Під час судового розгляду сторонами були наведені аргументи, що згідно галузевої практики первинною мобілізацією є підготовка персоналу та обладнання, їх переїзд на перший об`єкт надання послуг. Таким чином, можна прийти до висновку, що мобілізація є первинним переїздом бригади Виконавця та перевезенням обладнання Виконавця до першого місця надання послуг.

Під час розгляду справи судом встановлено, що мобілізація може бути здійснена після підготовки під`їзних шляхів до свердловини та передачі Майданчика за актом приймання-передачі як правової підстави для переїзду бригади та переміщення обладнання Виконавця.

З метою визначення строку для виконання Замовником обов`язку з підготування під`їзних шляхів та передачі Виконавцю Майданчику за актом приймання-передачі, суд керується п. 2.6. Договору, згідно з яким загальний строк надання Послуг по Договору - з дати направлення Замовником листа Виконавцю про мобілізацію на об`єкт і до 31.12.2024.

Як вбачається із матеріалів справи, єдиний лист про мобілізацію був наданий Замовником 19.06.2023. Таким чином, перебіг строку надання послуг розпочався 19.06.2023.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи умови договору, суд приходить до висновку, що до 19.06.2023 Замовник мав підготувати під`їзні шляхи та передати Майданчик Виконавцю за Актом приймання-передачі.

Зі змісту плану-замовлення на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини №1/21 Комишнянського ГКР вбачається, що майданчик для розміщення обладнання та під`їзні дороги потребують будівництва.

У судовому засіданні 10.01.2024 представник відповідача-1 на запитання суду зазначив, про актуальність плану-замовлення на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини №1/21 Комишнянського ГКР на момент направлення останнього позивачу.

Також матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2023 відповідач-1 надіслав електронне повідомлення на електронну адресу позивача про готовність майданчика з додаванням Акту передачі-приймання виконаних робіт по облаштуванню майданчика на свердловині 1/21 Комишнянського ГКР від 29.05.2023, підписаний між представниками ГПУ «Полтавагазвидобування» та УБМР «Укргазспецбудмонтаж».

Зі змісту вказаного акту випливає, що відповідачем-1 було залучено до підготовки майданчика стороннього підрядника, який використав плити ПД2-9,5С в кількості 387 шт. та плити ПАГ-14 в кількості 47 шт. для підготовки майданчика КРС. Проте, не зазначена кількість плит, використаних для підготовки під`їзних шляхів.

Як зазначено вище, зі змісту вказаного плану-замовлення, який направлений позивачу 19.06.2023, вбачається що майданчик для розміщення обладнання та під`їзні дороги потребують будівництва. В той же час, відповідач-1 у липні направляє на електрону адресу позивача повідомлення про готовність майданчика з додаванням Акту передачі-приймання виконаних робіт по облаштуванню майданчика на свердловині 1/21 Комишнянського ГКР від 29.05.2023.

Суд констатує, що при оцінці дій сторін за критерієм добросовісності слід виходити з такого: чи вчинила кожні зі сторін всі дії, спрямовані на полегшення виконання зобов`язання та на запобігання неможливості виконання; чи проявила кожна зі сторін турботу щодо власності іншої сторони; чи дійсно сторони діяли спільно для досягнення мети зобов`язання; чи надавали сторони одна одній необхідну інформацію щодо виконання зобов`язання.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак посилання відповідача-1 на ту обставину, що останнім виконано умови Договору та здійснено підготовку під`їзних шляхів відповідно й передано їх Виконавцю не підтверджено належними та допустимим доказами.

Також суд відзначає, що матеріалами справи не містять доказів того, що Акт приймання-передачі майданчика, відповідно до п. 10.1.3.2. Договору, між представниками Виконавця та Замовника було підписано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Замовником не передано майданчик Виконавцю для надання послуг на умовах, визначених Договором. Доказів іншого відповідачем-1 не надано.

Матеріалами справи також підтверджується, що 02.08.2023 відповідачем-1 засобами електронного зв`язку на електронну адресу позивача було надіслано лист №13.1-031-3674 від 02.08.2023 з проханням надати інформацію щодо мобілізації обладнання з капітального ремонту та персоналу на свердловину 1/21 Комишнянського ГКР та інформацію (дату) щодо готовності до проведення аудиту перед початком надання послуг за Договором на базі Виконавця.

Зі змісту листа позивача №03/08/23-2 від 03.08.2023 вбачається, що позивач повідомив відповідача-1 про здійснення підготовки до мобілізації та готовність до проведення аудиту в будь-яку дату, призначену відповідачем-1.

З наданих сторонами доказів вбачається, що аудит у відповідності до наданого листа №13.1-031-3674 від 02.08.2023 не був проведений відповідачем-1. Натомість, був здійснений аудит інформації, скан-копій технічної документації, за яким позивач направив відповідачу-1 скан-копії документів на обладнання.

Так, відповідач-1 у відзиві зазначає, що ним встановлено наявність близько 65% обладнання та інструментів від необхідного, яке передбачене у Додатках №18 та №19 до Договору. Паспорта на обладнання та інструменти оформлені із помилками та порушеннями правових стандартів, відсутні дозвільні документи на застосування та експлуатацію обладнання, машин та механізмів, не підтверджені можливості обладнання, оскільки відсутні будь-які інспекційні документи.

Разом з тим, судом встановлено, що вимоги до переліку та кількості документів, що надавалися позивачем відповідачу-1, в рамках аудиту інформації, скан-копій технічної документації, надано не було, порядок проведення даного виду аудиту Договором не встановлено, не створено комісію для проведення такого аудиту, а також не було складено акту перевірки за результатами проведення такого аудиту. Доказів іншого сторонами також не надано суду.

Як вбачається матеріалів справи, позивач листами вих. №30/08/23-1 від 30.08.2023 та Вих. № 18/09/23-1 від 18.09.2023 просив відповідача-1 про проведення аудиту обладнання відповідно до умов укладеного Договору, проте такий аудит Замовником проведений не був.

Крім іншого, матеріали справи також не місять жодних доказів того, що за період дії Договору відповідачем-1 висувалися претензії та/або будь-які інші повідомлення щодо порушення Виконавцем умов Договору.

За приписами п. 13.7. Договору факт порушення Виконавцем його має бути підтверджений одним з наступних документів: протоколом геолого-технічної наради; актом-приписом фахівців АТ «Укргазвидобування» або представником Замовника (Супервайзер), що здійснює виробничий контроль; відповідним актом або приписом контролюючих і наглядових органів; актом, складеним працівниками Замовника і/або працівниками інших осіб, залучених Замовником для надання відповідних послуг.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять жодного доказу фіксації факту порушення позивачем умов Договору.

Доводи відповідача-1, що порядок фіксації порушень умов Договору, передбачений п. 13.7., не поширюється на етап проведення мобілізації, не береться судом до уваги, оскільки умовами вказаного Договору не передбачено жодного винятку для застосування вищезгаданого порядку фіксації порушень на етапі здійснення мобілізації.

Суд зазначає, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 910/20306/17.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року в справі № 910/16898/19.

З огляду на наведені вище обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність гарантійного випадку та відсутність порушення умов Договору з боку позивача, а відтак і відсутні підстави для виплати Банком-гарантом на користь відповідача-1 (Бенефіціара) Гарантійної суми в розмірі 4 570 193,41 грн. за Гарантією.

Крім того, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, наявні обґрунтовані припущення щодо свідомих дій з боку відповідача-1 з метою відтермінування надання послуг.»

8.37. Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

8.38. При вирішенні даного спору судом прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

8.39. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

8.40. Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

8.41. Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

8.42. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

8.43. Висновки суду у справі №910/14987/23, якими встановлено відсутність гарантійного випадку та відсутність порушення умов Основного зобов`язання ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» не можуть бути поставлені під сумнів, а отже, встановленим є факт відсутності підстави для виплати Банком-гарантом Гарантійної суми в розмірі 4 570 193,41 грн.

8.44. Відсутність порушення основного зобов`язання та як наслідок - відсутність настання гарантійного випадку, і відсутність підстави для виплати Банком-гарантом на користь бенефіціара Гарантійної суми в розмірі 4 570 193,41 грн за Гарантією, свідчить що у АТ «КБ «Глобус» відсутнє право вимагати від відповідачів 1, 2, 3 та 4 солідарної сплати суми гарантійного платежу. Оскільки, у відповідності до статті 554 ЦК України поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники - у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою. Отже, позовні вимоги про стягнення грошових коштів за первісним позовом задоволенню не підлягають.

9. ВИСНОВОК ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ВИЗНАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ГАРАНТІЇ НЕДІЙСНОЮ.

9.1. Загальний порядок, умови надання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі Положення № 639), розділом І якого, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у Формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

9.2. За змістом Положення № 639 гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару.

9.3. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками. Так, в Положенні № 639 передбачено, що гарантія повинна містити такі реквізити: 1) назву документа; 2) номер, місце складання, дату видачі; 3) повне найменування принципала - юридичної особи, для принципала - фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); 4) код згідно з ЄДРПОУ - для принципала - юридичної особи-резидента; реєстраційний номер облікової картки платника податків - для принципала - фізичної особи-резидента або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 5) назву валюти, у якій надається гарантія; 6) суму гарантії цифрами та словами; 7) назву валюти платежу, якщо вона відрізняється від валюти, у якій надається гарантія; 8) дату, номер і назву (у разі наявності таких реквізитів) відповідного документа, з якого виникають базові відносини; 9) найменування бенефіціара - юридичної особи, для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності); 10) код згідно з ЄДРПОУ - для бенефіціара - юридичної особи-резидента; реєстраційний номер облікової картки платника податків - для бенефіціара - фізичної особи-резидента або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 11) найменування банку-гаранта; 12) дату закінчення дії або строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії є закінченим; 13) умови, за яких надається право вимагати платіж; 14) умови щодо зменшення/збільшення суми гарантії (у разі потреби); 15) підпис(и) уповноваженої(их) особи(іб) банку-гаранта; 16) інші умови (за потреби).

9.4. Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

9.5. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

9.6. Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

9.7. Зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як ЦК України, так і інших актів цивільного законодавства у формі законів, що належать до актів цивільного законодавства. Закон передбачає вчинення правочинів в усній або письмовій формі (ст. 206 ЦК України). Правові наслідки недотримання вимог щодо форми правочину встановлені статтями 218-220 ЦК України.

9.8. У даному випадку цивільним законодавством передбачена вимога до форми банківської гарантії (письмова форма), оскільки, відповідно до статті 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

9.9. У статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

9.10. У постанові КГС ВС від 28.07.2021 у справі №910/7575/20 суд дійшов висновку, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

9.11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Банківська гарантія №33027 від 07.06.2023 викладена у письмовій формі, підписана Гарантом Заступником директора департаменту документарних операцій АТ «КБ «Глобус» Кожарою Оленою Анатоліївною, містить відбиток печатки Банку та містить всі передбачені пунктом 26 Положення складові ознаки, для гарантій.

9.12. Щодо підстави недійсності Банківської гарантії - «позивачеві за зустрічним позовом не були надані підписані примірники Договору виконання у відповідності до Закону України «Про електронні довірчі послуги», а також не були надані оригінали на підпис у паперовій формі, а отже сторони не обмінялися оригіналами договору», то дана обставина не відповідає дійсності та спростовується встановленими у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14987/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, обставинами, а саме: «В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.06.2023 між Акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД», з метою забезпечення належного виконання Принципалом (позивачем) умов договору, що укладається за результатом закупівлі 23П-115 76110000-7, укладено Договір про надання гарантії № 33027/ЮГ-23 (гарантія виконання)»

9.13. Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

9.14. Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

9.15. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

9.16. У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

9.17. Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.

9.18. За наведених обставин суд дійшов висновку що дії позивача за зустрічним позовом, які полягають спочатку у доведенні суду інформації в межах справи №910/14987/23 про факт укладення Договору про надання гарантії № 33027/ЮГ-23, а потім оспорення факту укладення вказаного договору в межах справи №910/17939/23 - суперечать принципу добросовісності та вказують на суперечливу поведінку ТОВ «Оіліндустрія ЛТД».

9.19. Правові підстави для визнання банківської гарантії недійсною - відсутні. Отже, у задоволенні зустрічних позовних вимог суд відмовляє.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ.

10.1. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

10.2. Позивачем за первісним позовом під час розгляду даної був сплачений судовий збір у розмірі 72 843, 60 грн. За подання зустрічної позовної заяви позивачем за зустрічним позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

10.3. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.4.Таким чином, сплачена АТ «КБ «Глобус» за подання первісної позовної заяви та ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» за подання зустрічної позовної заяви сума судового збору в розмірі 72 843,60 грн та відповідно - 2684, 00 грн залишаються за позивачами у зв`язку з відмовою у задоволенні первісної та зустрічної позовних заяв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

У зустрічному позові відмовити повністю

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 10.06.2024.

Суддя Ігор Курдельчук