Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/2047/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/2047/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного підприємства "Катрюк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 80, ідентифікаційний код 31247959)

до Держави України в особі Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) та

Держави України в особі Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код 37567646)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Складсервіс Україна" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 39401941)

про стягнення 402 177,87 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Катрюк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Національної поліції в Київській області та Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди у розмірі 402177,87 грн, заподіяної позивачу протиправною бездіяльністю посадових/службових осіб Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, що полягає у невиконанні обов`язку повернути тимчасове вилучене майно після скасування арешту.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2047/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Складсервіс Україна" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів.

13.03.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач-1 просить суд виключити казначейство з числа відповідачів.

14.03.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у задоволенні клопотання Держави України в особі Державної казначейської служби України про виключення казначейства з числа відповідачів - відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням Сквирського ВП ГУ НП в Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110260000209 від 10.05.2017 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

01.12.2018 заступником начальника СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Мазуром В.Ю., за участі працівників ГУ ДФС в Київській області було проведено обшук на території АГЗП ПП "Катрюк", що розташована за адресою: вул. Липовецька, 32, м. Сквира, Київська обл.

Відповідно до Постанови заступника начальника СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Мазура В.Ю. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01.12.2018 речовий доказ - газовий модуль з роздавальною колонкою було вилучено та передано на відповідальне зберігання ТОВ "Складсервіс Україна", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2018 у справі №376/3088/18 накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку 01.12.2018, зокрема, на газовий модуль з роздавальною установкою.

Відповідно до Постанови заступника начальника СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Мазура В.Ю. від 26.06.2020 кримінальне провадження №12017110260000209 від 10.05.2017 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 13.08.2021 у справі №376/3088/18 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2018р. у справі №376/3088/18 у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, зокрема, на газовий модуль з роздавальною установкою. Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 26.10.2021 у справі №376/3088/18 виправлено описку допущену в тексті ухвали слідчого судді від 13.08.2021 про скасування арешту.

Так, 02.11.2021 директор ПП "Катрюк" звернулась до Начальника СВ Сквирського ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою про повернення вилученого майна, в якій просила повідомити про місцезнаходження та реквізити зберігача газового модулю з роздавальною колонкою, що вилучено під час обшуку, а також повернути майно, що вилучено працівниками СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області під час обшуку 01.12.2018, зокрема, газового модулю з роздавальною колонкою.

Згідно з відповіддю Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області вих. №6859 від 04.11.2021 відповідно до акту передачі майна від 01.12.2018 (міститься в матеріалах справи КП№12017110260000209), газовий модуль з роздавальною колонкою, які вилучені 01.12.2018 в рамках вищевказаного кримінального провадження, передані на строкове платне зберігання директору ТОВ "Складсервіс Україна" Гінчуку Д.В., (ЄДРПОУ 39401941, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, №19 корпус 6).

Згідно з вказаним актом, майно передано на зберігання, з метою його схоронності, за адресою: м. Київ, вул. Миру, №19. У додатку до відповіді було надано копію акту передачі майна від 01.12.2018.

У відповідь на вказаний лист директор ПП "Катрюк" звернулась до заступника начальника Слідчого відділу Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області зі проханням вжити дієвих заходів щодо встановлення реального місця знаходження вилученого у ПП "Катрюк" газового модулю з роздавальною колонкою в рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, здійснити повернення газового модулю з роздавальною колонкою ПП "Катрюк" у найкоротший строк.

Так, 15.11.2021 директору ПП "Катрюк" повернуто тимчасово вилучене майно: спец пакет №1404874 - три чеки з касового апарату, спец пакет №03345336 - книга перевірок, касова книга та облікова відомість, поліетиленовий пакет - касовий апарат, проте не було повернуто газовий модуль з роздавальною колонкою, що підтверджується копією розписки.

Заступник начальника СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Антон Телега у відповіді на звернення вих. №7590 від 06.12.2021 зазначив, що вивченням матеріалів кримінального провадження №12017110260000209 встановлено, що станом на 27 вересня 2019 року, газовий модуль з роздавальною колонкою, які вилучені в рамках вищевказаного кримінального провадження, знаходились за місцем їх зберігання, а саме за адресою: м. Київ, вул. Миру, №19 - огляд газового модулю проводився в рамках проведення вибухо-технічної експертизи, висновок експерта КНДЕКЦ МВС України №14-325 від 12.11.2019, а також в матеріалах кримінального провадження відсутні буді-які інші дані про переміщення газового модулю з роздавальною колонкою до іншого місця зберігання.

Таким чином, позивач зазначає, що з вищевказаного листа вбачається, що останнім відомим СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області місцезнаходженням газового модулю з роздавальною колонкою є м. Київ, вул. Миру, №19, однак інформація надана станом на 27 вересня 2019 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з метою отримання газового модулю з роздавальною колонкою, представники ПП "Катрюк" неодноразово звертались на місцем зберігання вилученого майна (м. Київ, вул. Миру, 19) та встановили, що газовий модуль з роздавальною колонкою на території ТОВ "Складсервіс Україна" відсутній, за місцем реєстрації (м. Київ, вул. Пироговського, №19 корпус 6) представники ТОВ "Складсервіс Україна" відсутні, уповноважені особи ТОВ "Складсервіс Україна" за всіма наявними засобами зв`язку не відповідають, запити залишають без відповіді.

11.11.2022 представником ПП "Катрюк" адвокатом Пєнязьковою Ольгою Олександрівною, направлено адвокатський запит до ТОВ "Складсервіс Україна" за адресою фактичного зберігання вилученого майна (м. Київ, вул. Миру, 19) та за адресою місця реєстрації ТОВ "Складсервіс Україна" (м. Київ, вул. Пироговського, №19 корпус 6), в яких просила негайно повернути ПП "Катрюк" належний йому газовий модуль з роздавальною установкою та повідомити про місце, дату та час передачі ПП "Катрюк" зазначеного майна. Однак, запити залишились без відповіді, та повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання.

Також 11.11.2022 представником ПП "Катрюк" адвокатом Пєнязьковою Ольгою Олександрівною, направлено адвокатський запит до Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в якому просила повідомити місцезнаходження майна, а саме газового модулю з роздавальною колонкою, вилученого у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, а також повідомити про місце, дату та час передачі майна ПП "Катрюк", а саме: газового модулю з роздавальною установкою. Однак, відповіді на даний запит не отримано.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що з дня скасування арешту ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 13.08.2021 у справі №376/3088/18, накладеного у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, зокрема, на газовий модуль з роздавальною установкою, службовими особами СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області (зараз - СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області) здійснюється протиправна бездіяльність, що полягає у неповерненні ПП "Катрюк" тимчасово вилученого майна - газового модулю з роздавальною колонкою.

Крім того, 05.01.2024 представником ПП "Катрюк" - адвокатом Пєнязьковою Ольгою Олександрівною, направлено адвокатський запит №05/01-01 до Відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в якому просила:

- надати інформацію про строк, на який газовий модуль з роздавальною колонкою, вилучений 01.12.2018 у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, був переданий працівниками СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області на строкове платне зберігання ТОВ "Складсервіс Україна" відповідно до Акта передачі майна від 01.12.2018;

- повідомити місцезнаходження майна, а саме газового модулю з роздавальною колонкою, вилученого у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, станом на день звернення.

- повідомити чи вживались (якщо так, які саме) посадовими особами Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області заходи, спрямовані на повернення майна, а саме газового модулю з роздавальною колонкою, власнику ПП "Катрюк" з моменту закриття кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017р.. і до даного часу;

- повідомити про місце, дату та час передачі майна ПП "Катрюк", а саме: газового модулю з роздавальною установкою, вилученого працівниками СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області в ході обшуку 01.12.2018р. на території АГЗП ПП "Катрюк", що розташована за адресою: вул. Липовецька, 32, м. Сквира, Київська обл., у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017р.

З відповіді Відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області № 509 від 16.01.2024 на вищевказаний адвокатський запит вбачається, зокрема, що згідно матеріалів кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, газовий модуль з роздавальною колонкою передані на строкове платне зберігання директору ТОВ "Складсервіс Україна" Гінчуку Д.В., ЄДРПОУ 39401941, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, №19, корпус 6 та модуль знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миру, №19.

А також у п. 4 відповіді на адвокатський запит зазначено: "Газовий модуль з роздавальною колонкою не перебувають у володінні слідчого відділення ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, що унеможливлює надання інформації за вказаним пунктом" (повідомити про місце, дату та час передачі майна ПП "Катрюк", а саме: газового модулю з роздавальною установкою).

Таким чином, позивач зазначає, що відділ поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області фактично підтвердив, що не володіє газовим модулем з роздавальною установкою, вилученого працівниками СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області в ході обшуку 01.12.2018 у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, не має інформації про фактичне місцеперебування газового модулю з роздавальною колонкою станом на день звернення, а також самоусувається від обов`язку повернути тимчасово вилучене майно - газовий модуль з роздавальною колонкою, після скасування ухвали про накладення арешту на майно, що прямо передбачений чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду працівниками Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області завдано матеріальної шкоди ПП "Катрюк" у розмірі 402 177,87 грн, яка спричинена неповерненням тимчасово вилученого майна - газового модулю з роздавальною колонкою.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення).

Таким чином, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильним є висновок суду про наявність у посадових осіб Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області обов`язку забезпечити схоронність та повернення газового модулю з роздавальною колонкою Приватного підприємства "Катрюк", який є речовим доказом у кримінальному провадженні та який було арештовано й передано для передано на відповідальне зберігання ТОВ "Складсервіс Україна", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною 4 статті 168 КПК України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 (далі - Порядок №1104) визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку №1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з п.п. 1-26 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1104 відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.

Разом із цим, безпідставно було б вважати, що розмір завданої шкоди підлягає стягненню саме з ТОВ "Складсервіс Україна", як сторони кримінального провадження, у якої це майно зберігалося.

Судом враховано, що між СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області (на даний час ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області) (поклажодавець) та ТОВ "Складсервіс Україна" (зберігач) виникли відповідні відносини щодо зберігання майна.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, саме слідчий СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області був зобов`язаний звернутись до ТОВ "Складсервіс Україна" з вимогою про повернення майна, а саме: газового модулю з роздавальною колонкою, кількість одиниць - 1 (один) модуль, переданий відповідно до акту передачі майна від 01.12.2018.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) дійшла висновку про те, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не відступила від висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКС України та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКС України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Подібні за змістом висновки про те, що у цій категорії справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, а казначейська служба відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Таким чином, Приватне підприємство "Катрюк" має право на відшкодування майнової шкоди за рахунок держави.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що відповідно до Висновку експерта №24097 за результатами проведення товарознавчого дослідження, складеного 24.11.2023 ринкова вартість газоправної установки УГЗ 2.00.001 ПС з газорозподільною колонкою АСТРА-2-09 (HV-тип, одностороння, колір - синій RAL5002, устройства заправочні із рукавами L=4м і краном роздавальним LPG OPW Т3В, без штуцера для підключення проточного мірника, із клапаном запобіжним, без термоперетворювача), з урахуванням курсу НБУ на дату проведення експертизи та з урахуванням технічного стану на 01.12.2018р. становить 402177,87 грн.

Таким чином, позивач довів наявність всіх необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Окрім того, у постанові від 19.06.2018р. у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже, територіальний орган ДКС України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у постанові № 920/715/17).

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 199/6713/14-ц, від 18.11.2020 у справі № 554/5980/18, від 11.08.2021 у справі № 352/2255/19, від 10.02.2021 у справі №757/50534/17-ц, від 18.08.2021 у справі №591/6891/18).

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь Приватного підприємства "Катрюк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 80, ідентифікаційний код 31247959) майнову шкоду у розмірі 402 177 (чотириста дві тисячі сто сімдесят сім) грн 87 коп. та 6 032 (шість тисяч тридцять дві) грн 67 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.06.2024

Суддя І.О. Андреїшина