Рішення

від 11.04.2024 по справі 910/14643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/14643/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26)простягнення 149 706 637 грн 24 коп.Представники сторін: не викликалисьвід позивачаГєгіна І.В., Хмелюк А.П.від відповідачаТруш Р.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" про стягнення 129 755 443 грн 24 коп. заборгованості за договором № 4-651 від 20.12.2021.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 4-651 від 20.12.2021 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 129 755 443 грн 24 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14643/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2023.

11.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів у справі та клопотання про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 23.10.2023 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.11.2023.

25.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 192 403 995 грн 68 коп., в тому числі: 149 706 637 грн 24 коп. основної заборгованості, 17 447 грн 526 грн 82 коп. пені, 5 376 085 грн 30 коп. 3 % річних, 457 378 грн 28 коп. інфляційних втрат та 3 100 601 грн 94 коп. штрафу.

30.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 зупинено провадження у справі №910/14643/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11952/23.

Крім того, в підготовчому засіданні судом суд, дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог від 25.10.2023, зазначає, що позивачем не було дотримано вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України та одночасно змінено і предмет і підставу позову.

Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 129 755 443 грн 24 коп. заборгованості за договором № 4-651 від 20.12.2021 за 2022 рік. Вказані вимоги були обґрунтовані порушенням вимог статей 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України та Закону України "Про медіа"

Проте, при зверненні до суду з заявою про збільшення позовних вимог від 25.10.2024 по справі № 910/14643/23 позивач просить суд стягнути за відповідача 192 403 995 грн 68 коп., в тому числі: заборгованість за 2022 рік в сумі 129 755 443 грн 24 коп., пеню за невиконання зобов`язань з оплати наданих телекомунікаційних послуг у 2022 році у розмірі 13 059 867 грн 27 коп., 3% річних за 2022 рік у розмірі 5 099 855 грн 70 коп., інфляційні втрати за 2022 рік у розмірі 16 315 769 грн 10 коп., штраф у розмірі 7% річних за 2022 рік у розмірі 2 977 850 грн 68 коп., а також заборгованість за 2023 рік в сумі 19 951 194 грн 00 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих телекомунікаційних послуг у 2023 році у розмірі 4 387 659 грн 55 коп., 3% річних за 2023 рік у розмірі 276 229 грн 60 коп., інфляційні втрати за 2023 рік у розмірі 457 378 грн 28 коп., штраф у розмірі 7% річних за 2023 рік у розмірі 122 751 грн 26 коп.

Таким чином, посилаючись на вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також, відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг.

Вказані вимоги не заявлялись при поданні позову та мотивувалися іншими обставинами, зокрема невиконанням зобов`язань з оплати наданих послуг.

Отже, дослідивши позовну заяву та зміст заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд розцінює останню як заяву про зміну розміру(збільшення) позовних вимог в частині основного боргу та заява про зміну предмету та підстави в частині вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, оскільки заявлено нові вимоги.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог лише в частині збільшення суми основного боргу та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 149 706637 грн 24 коп., відмовляє в задоволенні заяви в частині заявлених вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2023, справу № 910/14643/23 передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 підготовче засідання призначено на 19.02.2024.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.03.2024.

У підготовчому засіданні 11.03.2024 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024.

В судове засідання 11.04.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представники позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечую проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 11.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" (відповіда у справі, замовник за договором) укладено договір № 4-651, предметом якого є надання виконавцем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання замовника (надалі - послуги), що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5 та розташовані па об`єктах виконавця (надалі - технічні засоби) та вказане в Актах прийому-передачі технічних засобів.

Згідно пункту 1.2. договору до складу послуг, які надаються входять:

- візуальний контроль за: а) механічною цілісністю: - антени GPS, станції супутникового прийому та їх ліній зв`язку з телекомунікаційною шафою; - антено-фідерних систем; - передавальної антени, пристроїв складання потужностей, передавачів, телекомунікаційних шаф; б) працездатним станом робочих поверхонь супутникових антен в осінньо-зимовий період та їх очищення від опадів при необхідності (підпункт 1.2.1 договору);

- забезпечення технічних засобів безперервним електроживленням. При цьому: - гранично допустимі відхилення напруги від номінальної на рівні ± 10% (згідно ДСТУ ЕN 50160:2014); - допустимі відхилення частоти - ± 1,0 Гц (згідно ДСТУ 50160:2014);

Виконавець погоджується з тим, що Замовник мас право, у разі необхідності, на організацію окремих/ої мереж/і електроживлення для своїх Технічних засобів за погодженням з Виконавцем та відповідно до технічних умов (ТУ) (підпункт 1.2.2);

- забезпечення безперебійного функціонування: інженерних систем забезпечення Технічних засобів; антено-фідерних систем (підпункт 1.2.3);

- проведення на об`єктах, згідно пункту 1.2.3 планово-профілактичних, ремонтних робіт, фарбування та обстеження антено-щоглових споруд, в терміни та обсягах, передбачених річним графіком, який погоджується із Замовником. За взаємною згодою сторін терміни планово-профілактичних робіт може бути змінено (підпункт 1.2.4);

- забезпечення в приміщеннях розташування Технічних засобів температури повітря в межах від +10.... +40 гр. Цельсія (підпункт 1.2.5);

- виконання за заявою замовника або за узгодженням з ним: заміни окремих блоків та/або елементів Технічних засобів; профілактичної чистки або заміни повітряних фільтрів передавачів (підпункт 1.2.6);

- увімкнення технічних засобів і контроль відновлення роботи технічних засобів після їх вимкнення в результаті збоїв в роботі (підпункт 1.2.7);

- зберігання переданих на технічне обслуговування технічних засобів замовника (підпункт 1.2.8);

- документальне фіксування аварійних і технічних зупинок розповсюдження сигналу, недоліків в роботі технічних засобів, негайне повідомлення про зазначені факти замовника по телефону та електронною поштою, а також за вказівками замовника негайне вжиття заходів з усунення недоліків в роботі технічних засобів (підпункт 1.2.9).

Відповідно до пункту 4.2. договору розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно, оплаті підлягають фактично надані послуги.

У відповідності до пункту 4.5. договору виконавець щомісячно, до 10-го числа, направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт) та відповідний рахунок.

За приписами пункту 4.6. договору замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку і акту, розглядає їх і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю та оплачує рахунок. Оплата послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування вартості послуг за розрахунковий місяць на банківський рахунок виконавця до 18 числа наступного місяця, з урахуванням сплаченого замовником згідно пункту 4.4. авансу.

Згідно з пунктом 4.7 договору за наявності зауважень або заперечень до акту і/або послуг, замовник у строк до 5 (п`яти) робочих днів після його отримання складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей.

У разі недотримання замовником строків і порядку розгляду акта відповідно до пункту 4.6 та 4.7 договору цього договору акт вважається узгодженим сторонами, а виставлений рахунок підлягає оплаті.

Відповідно до положень пункту 9.1. та 9.2 договору, договір набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити цей договір за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії, цей договір вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначає позивач, на виконання вимог договору № 4-651 від 20.12.2021 відповідачу було направлено рахунки на оплату та акти виконаних робіт (надання послуг) за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з огляду на те, що з боку відповідача не надходило жодних зауважень або заперечень до актів та/або обсягів та якості наданих послуг, не скликались оперативні наради, у відповідача відсутні правові підстави для відмови від оплати фактично отриманих від позивача послуг. У зв`язку з тим, що, за твердження позивача, відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг за період з період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 149 706 637 грн 24 коп.

Заперечуючи проти заявлених позовних відповідач посилається на те, що державою були профінансовані витрати відповідача на суму 131,4 млн. гривень для забезпечення виконання Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" завдань Рішення, з огляду на що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за 2022 рік є незаконними.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 19 березня 2022 року Указом Президента України № 151/2022 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України" (надалі - Рішення).

Відповідно пункту 2 Рішення, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільноз Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" забезпечити:

- стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійну трансляцію телевізійних каналів в МХ -1, -2, -3, -5;

- цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових та наземних каналів зв`язку;

- резервування супутникових каналів доставки програм та обладнання головної станції мультиплексування;

- резервну доставку телеканалів до цифрових передавачів із залученням альтернативного оператора супутникового зв`язку.

Пунктом 3 Рішення доручено Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення.

Як встановлено судом, 15 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1026-р "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення" (надалі - Розпорядження), яким Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (для Концерну РРТ) було виділено 131,4 млн гривень для забезпечення:

сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5;

цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Виходячи з предмету договору № 4-651 від 20.12.2021 - надання позивачем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання замовника, що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5, та переліку послуг, які надаються відповідачем за договором (зокрема - візуальний контроль за механічною цілісністю обладнання; забезпечення технічних засобів безперервним електроживленням; забезпечення безперебійного функціонування інженерних систем забезпечення технічних засобів; увімкнення технічних засобів і контроль відновлення роботи технічних засобів після їх вимкнення в результаті збоїв в роботі), суд доходить висновку, що склад послуг за Договором відповідає предмету та меті державного фінансування за бюджетною програмою 6641700 "Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення", що включала, зокрема, стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5 та цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Більше того, суд наголошує на тому, що в самому Рішенні Ради національної безпеки і оборони України "Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України", введеному в дію 19 березня 2022 року Указом Президента України № 151/2022, забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення покладено на Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд",а Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення.

Таким чином, вказаним Рішенням вирішено здійснювати фінансування заходів, спрямованих на забезпечення спільно позивачем, відповідачем та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку функціонування цифрового ефірного мовлення, яке було реалізовано в Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1026-р "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення".

Як встановлено судом, відповідно до пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1026-р, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації зобов`язано:

узгодити Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення перелік напрямів використання коштів, виділених згідно з пунктом 1 цього розпорядження, та спрямувати виділені кошти зазначеному Концерну;

подати до 30 грудня 2022 року Міністерству економіки, Міністерству фінансів та Державній казначейській службі звіт про використання коштів, виділених згідно з цим розпорядженням.

Як встановлено судом, відповідно до Звіту про використання коштів Адміністрацією Держспецзв`язку за бюджетною програмою 6641700 "Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення" у 2022 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1026-р (КФК 0460, КЕКВ 2610), всього затверджено на 2022 рік - 131 400 000 грн 00 коп., всього касових видатків на суму 131 288 150 грн 00 коп., залишок - 111850,00 грн. При цьому, напрямами використання асигнувань є такі:

- для забезпечення сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5 - електроенергія, паливно-мастильні матеріали, оплата послуг - охорона об`єктів, послуги зв`язку;

- для цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку - оплата праці виробничого персоналу, нарахування на оплату праці.

Наявний в матеріалах справи Звіт, що був поданий Адміністрацією Держспецзв`язку на виконання пункту 2 Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1026-р, свідчать про використання у 2022 році наданих за бюджетною програмою 6641700 "Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р коштів у розмірі 131 288 150 грн 00 коп., тоді-як грошові кошти у розмірі 111 850 грн 00 коп. у 2022 році обліковувались як залишок.

З огляду на висновки суду, що склад послуг за договором № 4-651 від 20.12.2021 відповідає предмету та меті державного фінансування за бюджетною програмою "Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення", то фактично вказаним бюджетним фінансуванням здійснено фінансування робіт і послуг, які відповідають складу послуг за договором та актами виконаних робіт (наданих послуг) у період з квітня 2022 по грудень 2022 на суму 131288150 грн 00 коп. Наведене свідчить про те, що мало місце виконання обов`язку боржника (яким у зобов`язанні з оплати послуг є замовник за договором) іншою особою.

Так, в силу статті 528 Цивільного кодексу України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. В силу ж статті 599 цього Кодексу, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, суд зазначає про те, що сам позивач у деяких з рахунків, виставлених відповідачу у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року вказував на те, що рахунки не підлягатимуть оплаті (частині) вартості послуг за умови фактичного отримання оплати за них у такому обсязі (частині) Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, оскільки у господарських правовідносинах сторін, що виникли на підставі договору, з приводу оплати вартості наданих послуг у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, мало місце виконання зобов`язання з оплати іншою особою, за рахунок бюджетного фінансування у розмірі 131288150 грн 00 коп., що свідчить про припинення зобов`язання з оплати в цій частині, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за 2022 рік в розмірі 129 755 443 грн 24 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 4-651 від 20.12.2021 за надані послуги в 2023 році в розмірі 19 951 194 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тоді, як суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору № 4-651 від 20.12.2021 відповідачу за період з січня 2023 по вересень 2023 року були надані послуги, що підтверджується направленими на адресу відповідача поштою та на електронну пошту представника відповідача - Хмелюк Анна, що підтверджується наданими скріншотами екрану, актами виконаних робіт (надання послуг) та рахунками на плату.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо надання відповідачу послуг в 2023 році, а саме позивачем не надано суду актів виконаних робіт (надання послуг), які є первинними документами та підставою для здійснення розрахунків за надані послуги, а також доказів їх направлення (поштовим та електронним зв`язком) на адресу відповідача, оскільки матеріали справи не містить жодної інформації щодо змісту листів, направлених позивачем на адресу відповідача.

Враховуючи викладене, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 4-651 від 20.12.2021 за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 10.06.2024

Суддя Н.Плотницька