Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/14643/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/14643/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 01.10.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 (повний текст рішення складено 10.06.2024)

у справі №910/14643/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд»

про стягнення 149 706 637,24 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі, позивач або Концерн РРТ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.10.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» 149 706 637,24 грн заборгованості за Договором №4-651 від 20.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами Договору №4-651 від 20.12.2021 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 149 706 637,24 грн за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України», введеного в дію 19 березня 2022 року Указом Президента України №151/2022, та прийнятого на його підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення», Звіту про використання коштів Адміністрацією Держспецзв`язку за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» у 2022 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р (КФК 0460, КЕКВ 2610), здійснено державне фінансування робіт і послуг, які відповідають складу послуг за Договором №4-651 від 20.12.2021 та актами виконаних робіт (наданих послуг) у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року на суму 131 288 150,00 грн. Наведене свідчить про те, що мало місце виконання обов`язку боржника (яким у зобов`язанні з оплати послуг є замовник за договором - відповідач) іншою особою. Отже, оскільки у господарських правовідносинах сторін, що виникли на підставі Договору №4-651 від 20.12.2021 з приводу оплати вартості наданих послуг у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, мало місце виконання зобов`язання з оплати іншою особою, за рахунок бюджетного фінансування у розмірі 131 288 150,00 грн, що свідчить про припинення зобов`язання з оплати в цій частині, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за 2022 рік в розмірі 129 755 443,24 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №4-651 від 20.12.2021 за надані послуги в 2023 році в розмірі 19 951 194,00 грн, то суд першої інстанції також відмовив у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо надання відповідачу послуг в 2023 році, а саме позивачем не надано суду актів виконаних робіт (надання послуг), які є первинними документами та підставою для здійснення розрахунків за надані послуги, а також доказів їх направлення (поштовим та електронним зв`язком) на адресу відповідача, оскільки матеріали справи не містить жодної інформації щодо змісту листів, направлених позивачем на адресу відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 28.06.2024 через систему «Електронний суд» Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд не дослідив належним чином мету державного фінансування. Так, пунктом 3 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а не фінансування витрат позивача по Договору №4-651 від 20.12.2021. При цьому, перелік послуг за Договором №4-651 від 20.12.2021 значно більший, ніж програма бюджетного фінансування. Вказане рішення РНБО не свідчить про звільнення ТОВ «Зеонбуд» від виконання зобов`язань за господарсько-правовим договором, не містить вказівок на спрямування коштів на погашення заборгованості відповідача за Договором;

- кошти з резервного фонду державного бюджету були виділені лише 15.11.2022, а відповідач перестав сплачувати позивачу кошти за надані послуги з квітня 2022 року, водночас, рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України» було введене в дію Указом Президента України №151/2022 від 19 березня 2022 року, а ще в квітні 2022 року відповідач здійснював часткову оплату за отримані ним по Договору послуги. Зазначеними діями, як зазначає скаржник, відповідач підтвердив, що фінансування заходів, передбачених рішенням РНБО не стосується його зобов`язань по господарському договору;

- за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету Концерном РРТ спільно з адміністрацією Держспецзв`язку, як головним розпорядником бюджетних коштів, було опрацьовано питання першочергової необхідності фінансування заходів;

- матеріали справи не містять жодного доказу, на підставі якого можна було б застосувати положення статті 528 Цивільного кодексу України про виконання зобов`язання відповідача іншою особою;

- суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та надані позивачем докази на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за 2023 рік. Так, у друкованому вигляді у 2023 році рахунки на оплату наданих послуг та акти виконаних робіт (наданих послуг) були направлені відповідачу супровідними листами (копії долучені до матеріалів справи) та отримані останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Однак відповідач підписані примірники актів позивачу не повернув, водночас, заперечень щодо них не висловив, а тому послуги вважають наданими в повному обсязі. ТОВ «Зеонбуд» сплачував Концерну РРТ кошти з призначенням платежу за послуги згідно договору, надані у 2023 році, чим підтвердив факт отримання послуг від позивача у 2023 році.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому відповідачем 12.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду, ТОВ «Зеонбуд» просило суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголошував на тому, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем у заявленому ним розмірі.

Відповідач стверджує, що державою в особі Кабінету Міністрів України дійсно були профінансовані витрати позивача для забезпечення виконання Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерном РРТ спільно з ТОВ «Зеонбуд» завдань рішення РНБО «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України». Цільовим призначенням коштів є фінансування моніторингу та сталого функціонування об`єктів телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5, належних відповідачу, а отже мало місце виконання обов`язку боржника (відповідача за Дзоговором) іншою особою. Більш того, сам позивач у деяких рахунках на оплату, виставлених відповідачу у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, вказував на те, що рахунки не підлягатимуть оплаті за умови фактичного отримання оплати за них у такому обсязі Концерном РРТ з державного бюджету України.

Щодо заявлених до стягнення оплат за 2023 рік, то позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту надання відповідачу послуг в 2023 році на заявлену суму.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14643/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

15.07.2024 матеріали справи №910/14643/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23 залишено без руху; роз`яснено Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 1 077 280,00 грн.

У період з 29.07.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебували у відпустці.

У період з 08.08.2024 по 30.08.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.

30.07.2024 через систему «Електронний суд» від Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 15730 від 26.07.2024 про сплату судового збору на суму 1 077 280,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2024.

За результатами проведеного у справі 01.10.2024 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 01.10.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.12.2021 між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено Договір №4-651, предметом якого є надання виконавцем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання замовника (надалі - послуги), що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5 та розташовані па об`єктах виконавця (надалі - технічні засоби) та вказане в Актах прийому-передачі технічних засобів.

У пункті 1.2. Договору наведено перелік послуг, що мають надаватися згідно умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору виконавець зобов`язується надавати послуги замовнику належним чином та у відповідності до умов цього Договору.

Замовник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у порядку, визначеному у розділі 4 цього Договору (пункт 2.3.8. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору вартість послуг встановлюється за домовленістю сторін і визначається в Додатку №2 до цього Договору, який діє до 01.01.2022. Усі розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні.

Відповідно до пункту 4.2. Договору розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно, оплаті підлягають фактично надані послуги.

У відповідності до пункту 4.5. Договору виконавець щомісячно, до 10-го числа, направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт) та відповідний рахунок.

За приписами пункту 4.6. Договору замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку і акту, розглядає їх і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю та оплачує рахунок. Оплата послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування вартості послуг за розрахунковий місяць на банківський рахунок виконавця до 18 числа наступного місяця, з урахуванням сплаченого замовником згідно пункту 4.4. авансу.

Згідно з пунктом 4.7 договору за наявності зауважень або заперечень до акту і/або послуг, замовник у строк до 5 (п`яти) робочих днів після його отримання складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей. В разі недосягнення сторонами згоди щодо спірних питань відносно акту і/або послуг, що підлягають оплаті на оперативній нараді, спірні питання вирішуються у судовому порядку.

У пункті 4.8. Договору сторони погодили, що в разі недотримання замовником строків і порядку розгляду акта відповідно до пункту 4.6 та 4.7 договору цього договору акт вважається узгодженим сторонами, а виставлений рахунок підлягає оплаті.

Відповідно до положень пунктів 9.1. та 9.2. Договору він набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити цей договір за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії, цей договір вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих самих умовах.

Умови цього Договору можуть бути змінені тільки за згодою обох сторін, що має бути оформлено відповідним додатком або додатковою угодою до цього Договору (пункт 9.4. Договору).

У розділі 10 Договору зазначені юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

У Додатку №1 до Договору перелічені технічні засоби, які розміщуються на кожному окремому об`єкті виконавця та мають назву «Передавальні станції».

У Додатку №2 до Договору вказана вартість послуг, що надаються за Договором по кожній з передавальних станцій (ПС).

Як зазначає позивач, на виконання вимог Договору №4-651 від 20.12.2021 відповідачу було направлено рахунки на оплату та акти виконаних робіт (надання послуг) за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року.

Так, позивач стверджує, що у зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану документи для оплати послуг за березень 2022 року - грудень 2023 року (акти та рахунки) були направлені на електронну адресу відповідача та його посадових осіб у період з 03.03.2022 по 09.01.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з огляду на те, що з боку відповідача не надходило жодних зауважень або заперечень до актів та/або обсягів та якості наданих послуг, отриманих електронною поштою, не скликались оперативні наради, у відповідача відсутні правові підстави для відмови від оплати фактично отриманих від позивача послуг. У зв`язку з тим, що, за твердженнями позивача, відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 149 706 637 грн 24 коп.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що умови Договору не передбачають можливості направлення документів на оплату в електронному вигляді, належним чином оформлені акти та рахунки були отримані ТОВ «Зеонбуд» листом позивача від 23.05.2023. Відповідач наголошує, що державою були профінансовані витрати ТОВ «Зеонбуд» на суму 131,4 млн. гривень для забезпечення виконання Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» завдань, визначених Рішенням РНБО «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України», з огляду на що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за 2022 рік є незаконними.

Так, судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що ТОВ «Зеонбуд» отримало від Концерну РРТ наступні оригінали документів (лист №1487/8.1-7 від 23.05.2023; том 1, а.с. 225-226): рахунок №3 від 04.01.2022, рахунок №32 від 31.01.2022, акт №17 від 31.01.2022, рахунок №33 від 01.02.2022, рахунок №206 від 28.02.2022, акт №185 від 28.02.2022, рахунок №207 від 01.03.2022, рахунок №460 від 31.03.2022, акт №435 від 31.03.2022, рахунок № 461 від 06.04.2022, рахунок №610 від 30.04.2022, акт №578 від 30.04.2022, рахунок №611 від 04.05.2022, рахунок №754 від 31.05.2022, акт №741 від 31.05.2022, рахунок №755 від 01.06.2022, рахунок №936 від 30.06.2022, акт №933 від 30.06.2022, рахунок №937 від 04.07.2022, рахунок №1097 від 31.07.2022, акт №1090 від 31.07.2022, рахунок №1098 від 02.08.2022, рахунок №1284 від 31.08.2022, акт №1270 від 31.08.2022, рахунок №1285 від 02.09.2022, рахунок №1455 від 30.09.2022, акт №1437 від 30.09.2022, рахунок №1456 від 04.10.2022, рахунок №1690 від 31.10.2022, акт №1673 від 31.10.2022, рахунок №1691 від 03.11.2022, рахунок №1908 від 30.11.2022, акт №1922 від 30.11.2022, рахунок №1909 від 05.12.2022, рахунок №2106 від 31.12.2022, акт №2127 від 31.12.2022, рахунок №125 від 31.01.2023, рахунок №11 від 06.01.20223, рахунок №112 від 31.01.2023, рахунок №211 від 28.02.2023, рахунок №126 від 01.02.2023, акт №190 від 28.02.2023, рахунок №212 від 01.03.2023, рахунок №434 від 31.03.2023, акт №411 від 31.03.2023, рахунок №435 від 01.04.2023, рахунок №556 від 30.04.2023, акт №521 від 30.04.2023.

Листом №346 від 30.05.2023 відповідач надав позивачу протокол заперечень на рахунки та акти наданих послуг, отримані листом №1487/8.1-7 від 23.05.2023, повернувши позивачу без підпису акти за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року та відповідні рахунки, виставлені на їх оплату.

Як вбачається зі змісту листа №346 від 30.05.2023, підставою повернення актів без підписання стало те, що на думку ТОВ «Зеонбуд» вартість послуг Концерну РРТ за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року має бути перерахована з урахуванням фінансування з резервного фонду державного бюджету.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Відповідно частини 7 статті 22 чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин Закону України «Про телебачення і радіомовлення» перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення.

Згідно пунктів 4.1. - 4.2. Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1684 від 01 грудня 2010 року (у редакції від 03 березня 2022 року), в Україні цифрове наземне ефірне теле- та радіомовлення реалізується у смугах радіочастот, визначених Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 (далі - План розподілу і користування радіочастотним спектром), у стандартах DVB-T, DVB-T2, DRM, Т-DAB; з метою розповсюдження телевізійних програм для публічного безкоштовного приймання діють загальнонаціональні телемережі МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 та МХ-7 у стандарті DVB-T/DVB-Т2 (MPEG-4). Перелік та кількість телепрограм для публічного безкоштовного приймання визначається рішенням Національної ради.

Встановлення та експлуатація засобів телерадіомовлення на території України здійснюється на підставі ліцензій, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (відповідач) є оператором національної багатоканальної ефірної електронної комунікаційної телемережі у складі чотирьох мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5, що підтверджується Ліцензіями провайдера програмної послуги серії НР №00016-п, серії НР №00017-п, серії НР №00018-п та серії НР №00019-п від 09 грудня 2010 року (далі - Ліцензії; том 1, а.с. 135-207), виданими Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Тобто, саме ТОВ «Зеонбуд» є власником та експлуатує телемережі МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5, які забезпечують цифрове ефірне мовлення в Україні.

Задля покриття цифровим ефірним сигналом території України, як це передбачено ліцензійними умовами ТОВ «Зеонбуд», телекомунікаційне обладнання (передавальні станції) відповідача розміщені на об`єктах Концерну РРТ, який, як вказує відповідач, є єдиним власником висотних споруд - башт, де можливо встановити обладнання ТОВ «Зеонбуд».

Концерн РРТ є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 № 102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Розміщення обладнання відповідача та його часткове обслуговування позивачем здійснюється на підставі укладеного Договору №4-651 від 20.12.2021, предметом якого є надання виконавцем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання замовника (надалі - послуги), що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5 та розташовані на об`єктах виконавця (надалі - технічні засоби) та вказане в Актах прийому-передачі технічних засобів.

Згідно пункту 1.2. Договору до складу послуг, які надаються, входять:

- візуальний контроль за: а) механічною цілісністю: - антени GPS, станції супутникового прийому та їх ліній зв`язку з телекомунікаційною шафою; - антено-фідерних систем; - передавальної антени, пристроїв складання потужностей, передавачів, телекомунікаційних шаф; б) працездатним станом робочих поверхонь супутникових антен в осінньо-зимовий період та їх очищення від опадів при необхідності (підпункт 1.2.1. Договору);

- забезпечення технічних засобів безперервним електроживленням. При цьому: - гранично допустимі відхилення напруги від номінальної на рівні ± 10% (згідно ДСТУ ЕN 50160:2014); - допустимі відхилення частоти - ± 1,0 Гц (згідно ДСТУ 50160:2014);

Виконавець погоджується з тим, що Замовник має право, у разі необхідності, на організацію окремих/ої мереж/і електроживлення для своїх Технічних засобів за погодженням з Виконавцем та відповідно до технічних умов (ТУ) (підпункт 1.2.2.);

- забезпечення безперебійного функціонування: інженерних систем забезпечення Технічних засобів; антено-фідерних систем (підпункт 1.2.3.);

- проведення на об`єктах, згідно пункту 1.2.3. планово-профілактичних, ремонтних робіт, фарбування та обстеження антено-щоглових споруд, в терміни та обсягах, передбачених річним графіком, який погоджується із Замовником. За взаємною згодою сторін терміни планово-профілактичних робіт може бути змінено (підпункт 1.2.4.);

- забезпечення в приміщеннях розташування Технічних засобів температури повітря в межах від +10.... +40 гр. Цельсія (підпункт 1.2.5.);

- виконання за заявою замовника або за узгодженням з ним: заміни окремих блоків та/або елементів Технічних засобів; профілактичної чистки або заміни повітряних фільтрів передавачів (підпункт 1.2.6.);

- увімкнення технічних засобів і контроль відновлення роботи технічних засобів після їх вимкнення в результаті збоїв в роботі (підпункт 1.2.7.);

- зберігання переданих на технічне обслуговування технічних засобів замовника (підпункт 1.2.8.);

- документальне фіксування аварійних і технічних зупинок розповсюдження сигналу, недоліків в роботі технічних засобів, негайне повідомлення про зазначені факти замовника по телефону та електронною поштою, а також за вказівками замовника негайне вжиття заходів з усунення недоліків в роботі технічних засобів (підпункт 1.2.9.).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та наразі встановлено до 09.11.2024.

Враховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», пункт 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України 01.03.2022 прийнято постанову №715 «Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану» (далі, Тимчасовий порядок), якою зокрема:

1. Зупинено до припинення чи скасування воєнного стану дію Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 415 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 14, ст. 734).

2. Установлено, що в умовах воєнного стану:

1) виділення коштів з резервного фонду бюджету здійснюється за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, місцевої державної адміністрації, військової адміністрації, виконавчого органу відповідної ради, у якому визначаються:

головний розпорядник бюджетних коштів, якому виділяються кошти з резервного фонду бюджету;

напрям використання коштів з резервного фонду бюджету;

обсяг коштів, що виділяються з резервного фонду бюджету;

код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету відповідно до напряму використання коштів резервного фонду бюджету та інші умови (щодо виділення, використання, ведення обліку, звітності) у разі необхідності. Структура кодування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету для бюджетних програм, видатки або кредитування за якими здійснюються за рахунок резервного фонду, для яких п`ятим знаком визначається цифра « 7», може не застосовуватися.

Також за змістом підпункту 2 пункту 2 Тимчасового порядку головний розпорядник бюджетних коштів щомісяця подає Міністерству економіки, Міністерству фінансів та Державній казначейській службі звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету за бюджетними програмами, за якими встановлено бюджетні призначення, не пізніше 10 числа місяця, що настав за звітним, за формою згідно з додатком. Звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету подається Державній казначейській службі із застосуванням автоматизованої системи подання електронної звітності клієнтами Державної казначейської служби.

Форма Звіту про використання коштів з резервного фонду державного бюджету є додатком до Тимчасового порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №715, якою було затверджено Тимчасовий порядок, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2023 №14 «Деякі питання виконання Державного бюджету України у 2023 році в умовах воєнного стану».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2023 №14 відновлено дію Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 415 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 14, ст. 734).

Водночас підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2023 №14 установлено, що у 2023 році в умовах воєнного стану: головні розпорядники бюджетних коштів подають не пізніше 10 січня 2023 року Міністерству економіки, Міністерству фінансів та Державній казначейській службі звіт за 2022 рік про використання коштів з резервного фонду державного бюджету за бюджетними програмами, за якими встановлено бюджетні призначення на 2022 рік, за формою згідно з додатком. Звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету подається Державній казначейській службі із застосуванням автоматизованої системи подання електронної звітності клієнтами зазначеної Служби.

Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України» від 18.03.2022 (далі, Рішення), яке введено в дію Указом Президента України від 19.03.2022 №151/2022, визначено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, нейтралізації загроз інформаційній безпеці України, забезпечення сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення в умовах війни, відповідно до законів України «Про оборону України» та «Про правовий режим воєнного стану», РНБО вирішила:

1. Підтримати пропозицію Державної служби спеціального зв`язку України щодо запровадження на період дії воєнного стану особливого режиму роботи ТОВ «Зеонбуд» (код ЄДРПОУ 35917061, місцезнаходження: Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26) та його функціонування у період дії воєнного стану у складі Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

2. Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з ТОВ «Зеонбуд» забезпечити:

стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійну трансляцію телевізійних каналів в МХ -1, -2, -3, -5;

цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових та наземних каналів зв`язку;

резервування супутникових каналів доставки програм та обладнання головної станції мультиплексування;

резервну доставку телеканалів до цифрових передавачів із залученням альтернативного оператора супутникового зв`язку.

Пунктом 3 Рішення доручено Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення.

На виконання зазначеного Рішення Кабінет Міністрів України прийняв 15 листопада 2022 року Розпорядження №1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» (далі, Розпорядження), яким вирішено виділити Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (для Концерну РРТ) на нову бюджетну програму «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» 131,4 млн гривень для забезпечення:

сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ -1, -2, -3, -5;

цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Міністерству фінансів згідно даного Розпорядження слід здійснити зазначені видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету на безповоротній основі.

Згідно з пунктом 2 Розпорядження Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації слід:

узгодити Концерну РРТ перелік напрямів використання коштів, виділених згідно з пунктом 1 цього розпорядження, та спрямувати виділені кошти зазначеному Концерну;

подати до 30 грудня 2022 року Міністерству економіки, Міністерству фінансів та Державній казначейській службі звіт про використання коштів, виділених згідно з цим розпорядженням.

Виходячи з того, що саме ТОВ «Зеонбуд» є оператором національної багатоканальної цифрової ефірної електронної комунікаційної телемережі у складі чотирьох мультикомплексів МХ -1, -2, -3, -5, яке у період дії воєнного стану функціонує у складі Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, враховуючи визначений сторонами спору предмет Договору №4-651 від 20.12.2021, проаналізувавши зміст послуг, які мають надаватися позивачем відповідачу згідно його умов (зокрема - візуальний контроль за механічною цілісністю обладнання; забезпечення технічних засобів безперервним електроживленням; забезпечення безперебійного функціонування інженерних систем забезпечення технічних засобів; увімкнення технічних засобів і контроль відновлення роботи технічних засобів після їх вимкнення в результаті збоїв в роботі), колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, доходить висновку, що склад послуг за Договором №4-651 від 20.12.2021 відповідає предмету та меті державного фінансування за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення», що включала, зокрема, стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ -1, -2, -3, -5 та цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Більше того, в самому Рішенні Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України», введеному в дію 19 березня 2022 року Указом Президента України №151/2022, забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення покладено на Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд», а Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення, яке було реалізовано в Розпорядженні Кабінету Міністрів України №1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення».

Отже, як вбачається з предмету Договору та зі змісту Рішення, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити не першочергові витрати Концерну РРТ, як про це вказує позивач в апеляційній скарзі, а саме забезпечити фінансування заходів щодо реалізації сталого функціонування та безперебійної трансляції телевізійних каналів, цілодобового моніторингу цифрових телемереж МХ -1, -2, -3, -5, які належать та експлуатуються виключно позивачем та розміщені на підставі Договору на об`єктах Концерну РРТ, а також заходи з посилення охорони таких об`єктів мовлення.

Таким чином, очевидним є факт того, що цільове призначення державного фінансування - це виключно телемережі відповідача МХ -1, -2, -3, -5, адже саме ці мережі згідно з Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1684 від 01 грудня 2010 року (у редакції від 03 березня 2022 року), забезпечують цифрове ефірне мовлення в Україні.

На виконання вимог законодавства, що регулює порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану, норми якого перелічені вище, пункту 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (головним розпорядником коштів, виділених з резервного фонду бюджету) подано до Міністерства фінансів України Звіт про використання коштів Адміністрацією Держспецзв`язку за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» у 2022 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1026-р (КФК 0460, КЕКВ 2610) (том 2, а.с. 4), згідно якого всього затверджено на 2022 рік - 131 400 000 грн 00 коп., всього касових видатків на суму 131 288 150 грн 00 коп., залишок - 111 850,00 грн.

Як вбачається зі Звіту, напрямами використання асигнувань є такі:

- для забезпечення сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ -1, -2, -3, -5 - електроенергія, паливно-мастильні матеріали, оплата послуг - охорона об`єктів, послуги зв`язку;

- для цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку - оплата праці виробничого персоналу, нарахування на оплату праці.

Отже, наявний у матеріалах справи Звіт свідчить про використання у 2022 році наданих за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р коштів у розмірі 131 288 150 грн 00 коп., тоді як грошові кошти у розмірі 111 850 грн 00 коп. у 2022 році обліковувались як залишок.

При цьому, як наголошує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, такі витрати Концерну РРТ як вартість спожитої електроенергії, охоронні послуги, витрати на оплату праці виробничого персоналу, нарахування на заробітну плату, паливно-мастильні матеріали/послуги зв`язку включені у вартість послуг, які надає Концерн РРТ відповідачу, про що у 2019 році сам Концерн РРТ листом від 22.02.2019 №609/6-07 із долученням Пояснювальної записки щодо визначення вартості послуг Концерну РРТ на 2019 рік (том 1, а.с. 231-238) повідомляв ТОВ «Зеонбуд».

Також, як зазначає відповідач та встановлено судом, між ТОВ «Зеонбуд» та Концерном РРТ у 2019 році виник судовий спір із приводу визнання укладеним Договору про надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання замовника (справа №910/4761/19), в межах якого досліджувалося питання формування ціни на послуги Концерну РРТ для ТОВ «Зеонбуд» та складові витрат. Зі змісту прийнятих рішень судів у справі №910/4761/19 та наданої у межах справи №910/4761/19 оцінки доказам, вбачається, що витрати на електроенергію, охорону, оплату праці, паливно-мастильні матеріали, послуги зв`язку тощо включені до вартості послуг, що мали надаватися Концерном РРТ Товариству з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» за Договором №05/03 від 05 березня 2019 року.

Пункт 1.2. Договору №05/03 від 05 березня 2019 року, який було визнано укладеним рішенням суду від 07.11.2019 у справі №910/4761/19 та який визначає склад послуг, що мають надаватися позивачем відповідачу, є ідентичним за змістом пункту 1.2. Договору №4-651 від 20.12.2021, з якого виникли спірні правовідносини в даній справі.

Таким чином, оскільки вказані у Звіті Адміністрації Держспецзв`язку складові витрат позивача відповідають складу витрат за Договором та з огляду на висновки суду про те, що склад послуг за Договором №4-651 від 20.12.2021 відповідає предмету та меті державного фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення», суд доходить висновку, що фактично вказаним бюджетним фінансуванням здійснено фінансування робіт і послуг, які відповідають складу послуг за Договором та актами виконаних робіт (наданих послуг) (телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання) у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року на суму 131 288 150,00 грн.

З огляду на зазначене у сукупності суд критично оцінює доводи скаржника стосовно того, що бюджетне фінансування згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р не було спрямоване на фінансування витрат позивача по Договору №4-651 від 20.12.2021 через саму лише відсутність в ньому (Розпорядженні) вказівки на спрямування коштів на погашення заборгованості відповідача за Договором, адже такі висновки випливають з системного аналізу змісту самих Рішення, Розпорядження, Звіту та Договору.

У даному контексті суд також наголошує на тому, що сам позивач у рахунках на сплату коштів, виставлених відповідачу у 2022 році по Договору №4-651 від 20.12.2021 (крім рахунків від 28.02.2022, 01.03.2023, 31.12.2023) вказував на те, що такі рахунки не підлягатимуть оплаті (частині) вартості послуг за умови фактичного отримання оплати за них у такому обсязі (частині) Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з Державного бюджету України (том 1, а.с. 45-53).

Тобто сам скаржник визнавав той факт, що у разі виділення йому бюджетного фінансування воно покриє (повністю або частково) витрати по Договору.

Стосовно доводів скаржника про те, що насправді перелік послуг за Договором №4-651 від 20.12.2021 значно більший, ніж програма бюджетного фінансування, то позивач не вказує конкретно, про які саме послуги на його думку йде мова, й які не покривалися сумою виділеного бюджетного фінансування, не виокремлює їх вартість від загальної вартості послуг в спірному періоді 2022 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що бюджетним фінансуванням згідно Рішення РНБО та Розпорядження КМУ було здійснено фінансування робіт і послуг, які відповідають складу послуг за Договором та актам виконаних робіт (наданих послуг) у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року на суму 131 288 150,00 грн, отже фактично відбулося виконання зобов`язання боржника іншою особою (державою за рахунок виділення Кабінетом Міністрів України Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації коштів з резервного фонду бюджету).

Відповідно до статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

У силу ж статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, оскільки у господарських правовідносинах сторін, що виникли на підставі Договору з приводу оплати вартості наданих послуг у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, фактично мало місце виконання зобов`язання з оплати іншою особою за рахунок бюджетного фінансування у розмірі 131 288 150 грн 00 коп., що свідчить про припинення зобов`язання з оплати в цій частині, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за 2022 рік у розмірі 129 755 443,24 грн не підлягають задоволенню, оскільки вартість послуг Концерну РРТ за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року має бути перерахована з урахуванням фінансування резервного фонду державного бюджету.

Стосовно доводів скаржника про те, що наслідком виконання зобов`язання іншою особою є перехід до такої особи права кредитора у зобов`язанні відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, однак матеріали справи не містять правочину щодо заміни кредитора, колегія суддів зазначає таке.

Системне тлумачення положень статті 528 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про те, що виконання зобов`язання іншою особою може призвести до двох видів правових наслідків:

- без набуття іншою особою права кредитора (частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України);

- з переходом прав кредитора до іншої особи (частина 3 статті 528 Цивільного кодексу України).

У спірному випадку згідно Розпорядження видатки були здійснені за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету на безповоротній основі, тобто відсутня особа, яка б набула прав кредитора за Договором по відношенню до зобов`язань відповідача з оплати за квітень - грудень 2022 року.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №4-651 від 20.12.2021 за надані послуги в 2023 році в розмірі 19 951 194,00 грн суд зазначає таке.

Як вбачається із долученого позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунку станом на 18.10.2023 (том 2, а.с. 67 зворот - а.с. 68), спірна сума у розмірі 19 951 194,00 грн визначена позивачем як заборгованість відповідача за Договором за вересень 2023 року (14 791 194,00 грн) + аванс за жовтень 2023 року (5 160 000,00 грн).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тоді, як суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вірно наголосив місцевий господарський суд, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Відповідно до пункту 4.5. Договору виконавець щомісячно, до 10-го числа, направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт) та відповідний рахунок.

Позивач стверджує, що щомісячно, з дотриманням строків, встановлених пунктом 4.5. Договору, направляв представнику відповідача ОСОБА_1 документи на оплату послуг на офіційну електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого долучив до матеріалів справи скріншоти з електронної скриньки ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (том 2, а.с.35-43). У друкованому вигляді рахунки на оплату та акти наданих послуг у 2023 році, як вказує позивач, направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень, про що до матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, супровідні листи Концерну РРТ №431/4-7 від 06.02.2023, №660/4-7 від 02.03.2023, №987/4-7 від 04.04.2023, №1274/4-7 від 02.05.2023, №1657/4-7 від 08.06.2023, №2052/4-7 від 05.07.2023, №2368/4-7 від 03.08.2023, №2655/4-7 від 04.09.2023, №2968/4-7 від 05.10.2023.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

Однак, попри подання позивачем до суду скріншотів з електронної пошти та супровідних листів із доказами їх направлення відповідачу, Концерном РРТ до матеріалів справи не надано самих актів виконаних робіт (надання послуг), які є первинними документами та підставою для здійснення розрахунків за надані послуги згідно Договору у спірному періоді 2023 року, рахунків на оплату цих актів.

Супровідні листи позивача №2655/4-7 від 04.09.2023, №2968/4-7 від 05.10.2023, які стосуються спірного періоду, містять у собі перелік документів, які направлялися відповідачу (зокрема, рахунок на оплату послуг (аванс) №1254 від 01.09.2023, акт виконаних робіт (надання послуг) №1332 від 30.09.2023, рахунок на оплату телекомунікаційних послуг №1380 від 30.09.2023, рахунок на оплату послуг (аванс) №1381 від 01.10.2023), втім самих первинних документів до матеріалів справи не долучено, відповідно суд позбавлений можливості дослідити та встановити, які саме послуги та на які суми виставлялися до оплати відповідачу згідно перелічених документів.

Скріншоти електронного листування також не дають змоги встановити змісту листів та документів, направлених позивачем на електронну адресу відповідача. У вкладенні лише перелічені документи (рахунки та акти у форматі pdf) без відображення їх дійсного змісту.

Наявність, при цьому, у матеріалах справи копій платіжних доручень на підтвердження здійснення відповідачем оплат за Договором за послуги, надані у січні 2023 року - серпні 2023 року, не може підтверджувати факт надання та визнання відповідачем отримання таких послуг у спірному періоді (вересні-жовтні 2023 року) на суму 19 951 194,00 грн.

Отже, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо надання відповідачу послуг у спірному періоді 2023 року (вересні-жовтні 2023 року) на суму 19 951 194,00 грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми також не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного у сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №4-651 від 20.12.2021 за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року в сумі 129 755 443,24 грн та з вересня 2023 року по жовтень 2023 року в сумі 19 951 194,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні та залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 про відмову в задоволенні позову в даній справі.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/14643/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Матеріали справи №910/14643/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко