Рішення

від 10.06.2024 по справі 911/868/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/868/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корп. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРЕСТИЖ» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Крижанівського, буд. 2А)

про стягнення 73914,77 грн. заборгованості за договором № 146/18 від 10.09.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, у тому числі 41836,09 грн. основного боргу, 25528,98 грн. інфляційних втрат та 6549,70 грн. 3% річних,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі позивач, експедитор, ТОВ «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРЕСТИЖ» (далі відповідач, клієнт, ТОВ «ТЕХПРЕСТИЖ») про стягнення 73914,77 грн. заборгованості за договором № 146/18 від 10.09.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, у тому числі 41836,09 грн. основного боргу, 25528,98 грн. інфляційних втрат та 6549,70 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за надані транспортно-експедиторські послуги відповідно до договору № 146/18 від 10.09.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 41836,09 грн. основного боргу, 25528,98 грн. інфляційних втрат та 6549,70 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Поряд з цим, за змістом прохальної частини позовної заяви б/н від 04.04.2024 р. (вх. № 2520 від 04.04.2024 р.), серед іншого, позивач просить в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення нараховувати на суму основного боргу 3% річних.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРЕСТИЖ» про стягнення 73914,77 грн. заборгованості за договором № 146/18 від 10.09.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, у тому числі 41836,09 грн. основного боргу, 25528,98 грн. інфляційних втрат та 6549,70 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 09.04.2024 р. та 11.04.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600907750083, та відповідачем 11.04.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600907752469.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.09.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРЕСТИЖ» (клієнт) було укладено договір № 146/18 про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням клієнта за винагороду здійснювати від свого імені і за рахунок клієнта організацію перевезень вантажів клієнта в залізничному рухомому складі, а клієнт відшкодовує експедитору всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує винагороду (плату) за надані відповідно до цього договору послуги.

У розділі 3 договору сторони погодили порядок проведення розрахунків, а саме:

- клієнт відшкодовує експедитору витрати, пов`язані із здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів клієнта на підставі рахунків експедитора (п. 3.1 договору);

- клієнт здійснює 100% попередню оплату від заявленого обсягу перевезень вантажів до початку кожного місяця здійснення перевезень, якщо інше не передбачено у додатках до договору (п. 3.2 договору);

- датою надходження платежів вважається дата зарахування відповідних сум обслуговуючим банком експедитора на рахунок експедитора (п. 3.4 договору);

- узгоджені обсяги та напрямки перевезень вантажів, ставки провізних платежів, зборів за додаткові операції, винагорода експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.8 договору);

- сторони підписують акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків. В акті виконаних робіт експедитор зазначає суму всіх фактично понесених витрат у зв`язку із виконанням зобов`язань (п. 3.9 договору);

- акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті клієнтом протягом 3-х робочих днів з дня отримання від експедитора, та повернуті експедитору підписаними та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акту. Якщо протягом 3-х робочих днів з дати передачі актів, по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень клієнта до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, експедитор вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються клієнту не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.10 договору);

- остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 договору);

- сторони здійснюють звірку розрахунків та обсягів перевезених вантажів. При виявленні помилок в розрахунках сторони негайно повідомляють про це одна одну. Перерахунок в такому випадку здійснюється при здійсненні розрахунків в наступному місяці. Якщо внаслідок підписаного акту звірки по фактично виконаним за звітний період роботам залишається сума переплати на користь клієнта, експедитор зобов`язується протягом 3-х банківських днів після отримання відповідного письмового повідомлення від клієнта перерахувати залишок коштів на рахунок клієнта з оплатою всіх банківських витрат за переказ грошових коштів на рахунок клієнта. У випадку відсутності письмового повідомлення залишок переплати зараховується в рахунок майбутніх перевезень (п. 3.12 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору за надання послуг, передбачених останнім, клієнт сплачує експедитора винагороду в розмірі та порядку, визначеному у додатках до договору. Винагорода визначається як різниця між вартістю послуг з організації перевезень, зазначеною у додатках до договору, та фактично понесеними витратами експедитора, пов`язаними з конкретним перевезенням.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2018 р. включно (п. 10.1 договору). Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за договором в повному обсязі (п. 10.2 договору).

10.09.2018 р. ТОВ «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ТЕХПРЕСТИЖ» було підписано додаток до договору № 146/18 від 10.09.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, в якому сторони погодили, зокрема: винагорода (плата) експедитору встановлюється в розмірі 2% вартості послуг з організації перевезень вантажів, зазначених в п. 1 цього додатку (без урахування ПДВ), і сплачується клієнтом впродовж 3-х банківських днів після надання послуг на підставі рахунків експедитора або утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта; остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 53161,47 грн., що підтверджується звітами експедитора № 04122114500, № 05122114505, № 11120138800, № 23122114503, № 30122114504, № 01010138801 та рахунками згідно звітів експедитора № Э01190014 від 31.12.2018 р., № Э01190015 від 31.12.2018 р., № Э01190016 від 31.12.2018 р., № Э01190017 від 31.12.2018 р., № Э01190035 від 31.12.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано акт виконаних робіт за грудень 2018 р. на суму 53161,47 грн. та акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2018 р. на суму 41836,09 грн. (з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати на суму 11325,38 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 127 від 17.12.2018 р. з призначенням платежу: «За транспортно-експедиторські послуги зг. договору № 146/18 від 10.09.2018 у т.ч. ПДВ 20% - 1887,56 грн.»).

Жодних зауважень чи заперечень до акту виконаних робіт за грудень 2018 р. на суму 53161,47 грн. відповідачем вказано не було.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь ТОВ «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» заборгованість за транспортно-експедиторські послуги за договором № 146/18 від 10.09.2018 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Згідно вимог ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з вимогами ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Поряд з цим, згідно зі ст. 1 спеціального Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Як визначено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у установленому договором порядку.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати транспортно-експедиторських послуг згідно договору № 146/18 від 10.09.2018 р. в сумі 41836,09 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 146/18 від 10.09.2018 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 41836,09 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 6549,70 грн. 3% річних та 25528,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 25528,98 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 06.01.2019 р. по 25.03.2024 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що він є невірним, оскільки позивачем було неправильно визначено період виникнення прострочення заборгованості.

Як було зазначено вище, остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 договору).

Суд відзначає, що останній банківський день для здійснення розрахунків за актом виконаних робіт за грудень 2018 р. від 31.12.2018 р. припадає на 07.01.2019 р. (початок прострочення заборгованості з 08.01.2019 р.), а не на 05.01.2019 р. (початок прострочення заборгованості з 06.01.2019 р.), як про це зазначає позивач.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат з урахуванням п. 3.11 договору здійснюється наступним чином: з 08.01.2019 р. по 25.03.2024 р. на суму 41836,09 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 25865,81 грн.

Слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі, а саме 25528,98 грн.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 6549,70 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 06.01.2019 р. по 25.03.2024 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він є невірним, оскільки позивачем було неправильно визначено період виникнення прострочення заборгованості.

Розрахунок 3% річних з урахуванням п. 3.11 договору здійснюється наступним чином: з 08.01.2019 р. по 25.03.2024 р. на суму 41836,09 грн.

За перерахунком суду розмір 3%, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6542,82 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, встановленому судом.

Поряд з цим, позивач просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення нараховувати на суму основного боргу 3% річних.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене та заявлене позивачем клопотання, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на залишок основного боргу, починаючи з 26.03.2024 р. до моменту виконання рішення в частині погашення суми основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 41836,09 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРЕСТИЖ» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Крижанівського, буд. 2А, код 39304102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корп. 3, код 41428805) 41836 (сорок одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн. 09 коп. основного боргу, 25528 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 6542 (шість тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 82 коп. 3% річних, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Київської області у даній справі, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 41836,09 грн., починаючи з 26.03.2024 р. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 10.06.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна