Рішення

від 28.05.2024 по справі 927/112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2024 року м. Чернігів справа № 927/112/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури (15300, м. Корюківка Чернігівської області, вул. Шевченка, 98; код 02910114 (korykivka.prok@chrg.gp.gov.ua)) в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради (код 04412656) 16100, смт. Сосниця Корюківського району Чернігівської області, вул. Грушевського, 15 (sosn@cg.gov.ua)До відповідачів: 1. Комунального некомерційного підприємства «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради (код 02006515) 16100, смт. Сосниця Чернігівської області, вул. Якова Скидана, 5/3 (sosnitsya3@ukr.net) 2. Сосницького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Сосницярайагролісгосп» (код 05435398) 16100, смт. Сосниця Корюківського району Чернігівської області, вул. Промислова, 3 (dplissosn@ukr.net)про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів: ОСОБА_1 - предст. Сосницького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Сосницярайагролісгосп» (адвокат, ордер серії СВ № 1080966 від 11.03.2024)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Рибалко Н.В. (посв. від 01.03.2023 № 073887).

В судовому засіданні 28.05.2024р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради (надалі - Позивач, Рада) до Комунального некомерційного підприємства «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради (надалі - Відповідач № 1, Лікарня) та Сосницького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Сосницярайагролісгосп» (надалі - Відповідач № 2, Лісгосп) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в якій прокурор просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом застосування двосторонньої реституції: стягнути з Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» до бюджету Сосницької територіальної громади 706 013,71 грн. коштів, одержаних за нікчемним правочином від 02.01.2023 № 1 та зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради відшкодувати Сосницькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Сосницярайагролісгосп» вартість товару в сумі 706 013,71 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що на його думку, при укладенні між відповідачами договору постачання товару від 02.01.2023 № 1 не дотримано вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (надалі - Особливості) та передбачених ними принципів ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії; 2) Лікарня безпідставно здійснила закупівлю деревини дров`яної для непромислового використання на загальну суму 840 000,00 грн без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу відповідно до п. 13 Особливостей; 3) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України). Сплачені Лікарнею на користь Лісгоспу бюджетні кошти в спірній сумі підлягають стягненню до бюджету Сосницької територіальної громади. Натомість, Лікарня зобов`язана відшкодувати Лісгоспу вартість отриманого за договором товару в сумі 706 013,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2024 позовну заяву керівника Корюківської окружної прокуратури про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину залишено без руху; зобов`язано керівника Корюківської окружної прокуратури протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази сплати судового збору в розмірі 10 590,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2024, у зв`язку з усуненням виявлених недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 12 березня 2024 року; встановлено процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду від 21.02.2024 направлена прокурору та сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 22.02.2024 19:36.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.02.2024 є такою, що отримана прокурором та сторонами 23.02.2024.

06 березня 2024 року, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли відзиви відповідачів на позовну заяву в якому вони просить відмовити у задоволенні поданого прокурором позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачі вказують, що на дату звернення прокурора до суду договір від 02.01.2023 року № 1 виконано його сторонами у повному обсязі. Зобов`язання постачальника з поставки дров паливних виконано якісно та в установлений термін. Замовником прийнято та сплачено загалом вартість товару, визначеному договором. Претензії у сторін договору також відсутні, термін дії договору, відповідно до його пункту 9.1 закінчився. Проведення у даному випадку двосторонньої реституції наразі є неможливим у зв`язку з використанням поставленої деревини в опалювальному сезоні 2022-2023 років (спалені для обігріву приміщень Лікарні), що також унеможливлює проведення повторної закупівлі дров паливних для використання у вказаному опалювальному періоді, який на час розгляду справи закінчився. Застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом проведення двосторонньої реституції не призведе до поновлення законодавчих вимог та досягнення початкового становища учасників договору, оскільки дрова спалені, кошти сплачені, претензії учасників правочину відсутні.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

У зв`язку з оголошенням 12.03.2024 о 10:23 повітряної тривоги в Чернігівській області, враховуючи вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 12.03.2024 на 10:20 підготовче засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 12.03.2024 № 33-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2024 підготовче засідання призначено на 16 квітня 2024 року. Одночасно встановлено процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзиви - до 19.03.2024 включно; для подання відповідачами заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Прокурор та Лікарня, у встановлений судом процесуальний строк, скористались своїм правом на подання відповіді на відзиви та заперечення в яких підтримали свої позиції щодо заявленого позову.

01 квітня 2024 року, через систему «Електронний суд», до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення Сосницької селищної ради в яких позивач вказує, що не підтримує позовні вимоги та вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки не буде досягнуто цілей ефективного способу захисту порушеного права та не надасть можливості відновлення порушень Закону України «Про публічні закупівлі», адже договір виконано в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01 травня 2024 року; викликано для участі в судовому засіданні представників учасників справи.

Ухвала суду від 16.04.2024 направлена Позивачу та Відповідачу № 1 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 16.04.2024 17:29.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.04.2024 є такою, що отримана адресатами 17.04.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 01.05.2024 судовому засіданні Позивач та Відповідач № 1 не скористались.

В судовому засіданні 01.05.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву до 28.05.2024 про що Позивач та Відповідач № 1 були повідомлені ухвалою від 01.05.2024 шляхом направлення до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд». Згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала суду від 01.05.2024 доставлена до електронних кабінетів 01.05.2024 18:25.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.05.2024 є такою, що отримана адресатами 02.05.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 28.05.2024 судовому засіданні Позивач та Відповідач № 1 не скористались.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважного представника Відповідача № 2, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України, в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Сосницької селищної ради, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" можуть завдавати шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Так, Сосницька селищна рада, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля деревини паливної), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені у Законі України «Про публічні закупівлі».

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону договору, призводить до покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Наведене вказує на порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, територіальна громада, яку представляє Сосницька селищна рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення у судовому порядку.

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування із Сосницькою селищною радою та поінформовано про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання договору про закупівлю деревини паливної (листи від 15.08.2023 № 51-75-3712 вих-23, від 05.09.2023 № 51-75-4073 вих-23).

Тобто, прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів для захисту законних інтересів держави.

Згідно з інформацією Сосницької селищної ради від 17.08.2023 № 04-20 та від 29.09.2023 № 04-20/1129, селищною радою заходи позовного характеру з метою усунення порушень, допущених при укладанні договору не вживались та в подальшому вживатись не будуть, кошти на закупівлю деревини паливної для КНП «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради виділялися з бюджету Сосницької селищної ради.

Таким чином, не дивлячись на наявність повноважень щодо захисту інтересів держави, а також враховуючи, що прокуратура повідомила про виявлені порушення, Сосницькою селищною радою як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави, не вчинено.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у даних спірних правовідносинах - Сосницької селищної ради.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до КНП «Сосницька лікарня» та Сосницього районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Сосницярайагролісгосп» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

02 січня 2023 року між Лікарнею (замовником) та Лісгоспом (постачальником) був укладений договір про постачання товару № 1 (надалі - Договір) згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника «паливну деревину»: код ДК 021:2015-03410000-7 деревина (дрова для опалення) у 2023 році, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Договір укладено відповідно до Постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, загальна сума договору складає 840000,00 грн. Ціна товару становить 1200,00 грн за один м3 з ПДВ.

Оплата за поставлений товар здійснюється замовником шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника протягом 14 календарних днів після направлення замовником відповідного платіжного доручення через систему дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства-Казначейство» (п.3.7 Договору).

Згідно п. 4.7 Договору, постачання товару здійснюється до 31.12.2023.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається із Протоколу № 1/1 від 02.01.2023 «Щодо прийняття рішення уповноваженою особою», уповноваженою особою Лікарні вирішено закупівлю за предметом: код ДК 021:2015-03410000-7 деревина (дрова для опалення), очікувана вартість якої становить 840000,00 грн здійснити без використання електронної системи закупівель; затвердити річний план закупівель; забезпечити оприлюднення в електронній системі закупівель річного плану закупівель відповідно до статті 4 Закону та звіту про договір про закупівлю, укладеного без використання електронної системи закупівель, відповідно до вимог пункту 38 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Вказаний Протокол містить наступне обґрунтування проведення закупівлі без застосування відкритих торгів:

- у замовника є необхідність провести закупівлю відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням положень Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 (далі- Особливості);

- відповідно до підпункту 4 пункту 13 Особливостей, придбання замовником товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. грн, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. грн, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн грн, може здійснюватися без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу у разі, якщо існує нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником;

- відповідно до підпункту 12 пункту 13 Особливостей, придбання замовником товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. грн, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. грн, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн грн, може здійснюватися без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу у разі, коли здійснюється закупівля товарів, робіт, послуг для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що віднесені до І або ІІ категорії критичності відповідно до Порядку віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2020 № 1109, у разі неможливості дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником;

- відповідно до підпункту 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки й оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам;

- згідно з пунктом 14 Особливостей закупівля відповідно до Особливостей здійснюється замовником, зокрема, на підставі наявної потреби;

- оскільки замовником є Лікарня, яку згідно п.п. 5 п. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» можна віднести до об`єктів критичної інфраструктури, враховуючи, що на стаціонарному лікуванні якої перебуває значна кількість осіб і яка не може залишитися без опалення на даний момент, а для проведення відкритих торгів потрібно не менше 20 к.д, є нагальна потреба у закупівлі паливної деревини код ДК 021:2015-03410000-7 деревина (дрова для опалення), очікувана вартість якої становить 840000 грн, в орієнтовному обсязі 700 метрів кубічних, що забезпечить потребу замовника на період опалювального сезону. Нагальну потребу підтверджує Доповідна в.о. завідуючого господарством ОСОБА_2 ;

- з огляду на зазначене, а також на необхідність забезпечити безперервну потребу замовника у паливній деревині замовник вирішив здійснити закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу відповідно до підпункту 4 пункту 13 Особливостей. А саме, коли існує нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником, та відповідно до підпункту 12 пункту 13 Особливостей здійснюється закупівля товарі, робіт і послуг, необхідних для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що віднесені до І або ІІ категорії критичності відповідно до Порядку віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, затвердженого постановою КМУ від 09.10.2020 № 1109, у разі неможливості дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником.

Укладений між відповідачами Договір був повністю виконаний. Зокрема, відповідно до платіжних документів, Лікарнею здійснено оплату Лісгоспу за поставлену паливну деревину грошових коштів в розмірі 706 013,71 грн. (платіжна інструкція № 1911 від 06.03.2023 на суму 15 046,80 грн., платіжне доручення № 1847 від 11.01.2023 на суму 29 012,40 грн., платіжне доручення № 1848 від 11.01.2023 на суму 12 500,40 грн., платіжне доручення № 1849 від 11.01.2023 на суму 11 026,51 грн., платіжне доручення № 1850 від 11.01.2023 на суму 13 488 грн., платіжне доручення № 1851 від 11.01.2023 на суму 33 018 грн., платіжне доручення № 1868 від 02.02.2023 на суму 15 123, 60 грн., платіжне доручення № 1869 від 02.02.2023 на суму 14 259,60 грн., платіжне доручення № 1846 від 11.01.2023 на суму 29 629, 20 грн., платіжне доручення № 1909 від 06.03.2023 на суму 15 432 грн., платіжне доручення № 1856 від 19.01.2023 на суму 2 167, 20 грн., платіжне доручення № 1870 від 02.02.2023 на суму 27 777, 60 грн., платіжне доручення № 1871 від 02.02.2023 на суму 15 586, 80 грн., платіжне доручення № 1872 від 02.02.2023 на суму 13 272 грн., платіжне доручення № 1879 від 14.02.2023 на суму 15 586, 80 грн., платіжне доручення № 1873 від 02.02.2023 на суму 15 586, 80 грн., платіжне доручення № 1878 від 14.02.2023 на суму 15 122,40 грн., платіжне доручення № 1910 від 06.03.2023 на суму 13 888,80 грн,, платіжне доручення № 1908 від 06.03.2023 на суму 15 000 грн., платіжне доручення № 1916 від 06.03.2023 на суму 13 461, 60 грн., платіжне доручення № 1914 від 06.03.2023 на суму 7 772, 40 грн., платіжна інструкція № 1915 від 06.03.2023 на суму 7 773, 60 грн., платіжна інструкція № 1924 від 07.03.2023 на суму 15 247, 20 грн., платіжна інструкція № 1925 від 07.03.2023 на суму 15 030 грн., платіжна інструкція № 1926 від 07.03.2023 на суму 15 030 грн., платіжне доручення № 1857 від 19.01.2023 на суму 13 580, 40 грн., платіжна інструкція № 1945 від 24.03.2023 на суму 33 117, 60 грн., платіжна інструкція № 1943 від 24.03.2023 на суму 6 033, 60 грн., платіжна інструкція № 1944 від 24.03.2023 на суму 7 737, 60 грн., платіжна інструкція № 1958 від 06.04.2023 на суму 13 812 грн., платіжна інструкція № 1957 від 06.04.2023 на суму 13 812 грн., платіжна інструкція № 1956 від 06.04.2023 на суму 13 812 грн., платіжна інструкція № 1955 від 06.04.2023 на суму 13 812 грн., платіжна інструкція № 1954 від 06.04.2023 на суму 13 812 грн., платіжна інструкція № 1959 від 06.04.2023 на суму 13 888, 80 грн., платіжна інструкція № 1923 від 07.03.2023 на суму 15 046, 80 грн., платіжна інструкція № 1960 від 10.04.2023 на суму 13 888, 80 грн., платіжна інструкція № 1961 від 13.04.2023 на суму 13 842 грн., платіжна інструкція № 1967 від 18.04.2023 на суму 12 345, 60 грн., платіжна інструкція № 1966 від 18.04.2023 на суму 13 581, 60 грн., платіжна інструкція № 1969 від 21.04.2023 на суму 11 964 грн., платіжна інструкція № 1968 від 21.04.2023 на суму 1 482 грн., платіжна інструкція № 1973 від 26.04.2023 на суму 13 888, 80 грн., платіжна інструкція № 1972 від 26.04.2023 на суму 12 572, 40 грн., платіжна інструкція № 1974 від 26.04.2023 на суму 11 920, 80 грн., платіжна інструкція № 1946 від 24.03.2023 на суму 15 100, 80 грн., платіжна інструкція № 1912 від 06.03.2023 на суму 15 122, 40 грн., платіжна інструкція № 1913 від 06.03.2023 на суму 15 000 грн.).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Пунктом 37 розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 затверджено особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктами 3, 10 Особливостей визначено, що замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням цих особливостей.

Замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 "Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу", з урахуванням положень, визначених особливостями.

При цьому, пунктом 5 Особливостей заборонено придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих особливостей).

Виходячи з інформації, що оприлюднена в електронній системі закупівель, а також беручи до уваги документи, додані прокурором до позовної заяви, закупівля деревини дров`яної для непромислового використання (за кодом ДК 021:2015: 03410000-7 Деревина) на загальну суму 840 000 грн здійснена Лікарнею без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу на підставі п. 13 Особливостей.

Відповідно п. 13 Особливостей, придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли:

існує нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником (п.п. 4 п. 13);

здійснюється закупівля товарів, робіт і послуг для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури (п.п. 12 п. 13).

Виходячи зі змісту п. 13 Особливостей, здійснення закупівлі відповідно до цього пункту передбачає наявність особливих умов в яких знаходиться замовник на момент прийняття рішення про закупівлю, що дозволяє йому укласти «прямий договір», уникаючи відповідної процедури визначеної Законом та Особливостями.

Таким чином, застосовуючи вказану норму, замовник повинен належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідної підстави, виходячи з контексту ситуації, яка спонукала його до подальших дій.

На обґрунтування застосування п.п. 4 п. 13 Особливостей, згідно з протоколом уповноваженої особи Лікарні № 1/1 від 02.01.2023 вказано, що існує необхідність забезпечення безперервної потреби замовника у паливній деревині.

На підтвердження нагальної потреби (в якості документального підтвердження) Відповідач № 1 у протоколі посилається на доповідну в.о. завідуючого господарством ОСОБА_2 від 30.12.2022 на ім`я директора Лікарні ОСОБА_3 в якій доводиться інформація, що орієнтовно до 14 січня 2023 року лісозаготівельні підприємства не працюють. Тому, враховуючи можливість пониження температури зовнішнього повітря, опалення закладу може бути під загрозою. До доповідної записки ОСОБА_2 , в якості додаткового обґрунтування, надано оборотну відомість руху матеріальних цінностей, що демонструє фактичний залишок деревини станом на грудень 2022 року.

Втім, суд погоджується з доводами прокурора, що Відповідачем № 1 застосовано п.п. 4 п. 13 Особливостей безпідставно, оскільки для правомірного застосування вказаного пункту Особливостей замовник повинен обґрунтувати неможливість дотримання строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів (мінімум 2 тижні) і що неможливість дотримання умов є наслідком об`єктивних причин, а не халатності самого замовника.

Таким чином, замовник має підтвердити, що потреба дійсно нагальна, виникла внаслідок об`єктивних обставин (тобто замовник не міг передбачити, що така потреба з`явиться), а дотриматися строків для проведення закупівлі згідно Закону немає можливості.

Дійсно в.о. завідуючого господарством ставить до уваги керівництво лікарні щодо відсутності паливної деревини та про потребу в її закупівлі, проте доповідною запискою було констатовано лише факт відсутності достатньої кількості паливної деревини, однак не було надано жодного доказу та документів, чому саме та за яких об`єктивних причин не було можливості здійснити закупівлю раніше.

Зокрема, в.о. завідуючого господарством у доповідній записці вказує, що залишок паливної деревини станом на 30.12.2022 становить 30 куб. метрів. Разом з тим, згідно з оборотною відомістю руху матеріальних цінностей, у грудні 2022 обсяг використаної деревини дров`яної становить 30 куб. метрів, а залишок деревини станом на 31.12.2022 становить 24,9 куб. метрів.

Таким чином, обсягу деревини паливної було цілком достатньо для опалення лікарні упродовж цілого місяця, а за вказаний період замовник мав змогу без перешкод провести тендерну процедуру відповідно до Закону.

Згідно п. 14 Особливостей, закупівля здійснюється замовником на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Запланована закупівля, незалежно від ЇЇ вартості, включається до річного плану закупівель замовника відповідно до статті 4 Закону.

Процес планування закупівель здійснюється замовником, зокрема, з урахуванням статей витрат, на основі яких формується закупівельний план. До таких видів витрат можна віднести обов`язкові витрати, що закуповуються щорічно.

Закупівля енергоносіїв (у даному випадку деревини паливної) для забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій в опалювальний період також відносяться до обов`язкових витрат, які здійснюються кожного року та на постійній основі.

Крім того, відповідно до розпорядження Чернігівської ОДА від 27.05.2022 № 189 «Про підготовку об`єктів підприємств житлово - комунального господарства, закладів бюджетної сфери та паливно - енергетичного комплексу області до роботи в осінньо - зимовий період 2022/2023 року», Чернігівською ОДА затверджено план підготовки відповідних органів до роботи в осінньо - зимовий період, зокрема, сільським, селищним, міським головам вказано на вжиття заходів щодо підготовки об`єктів підприємств житлово - комунального господарства та закладів бюджетної сфери до роботи в осінньо - зимовий період, та створення до 01.10.2022 запасів необхідної кількості твердого палива, необхідного для стабільної роботи їх котелень в осінньо - зимовий період 2022/2023 років.

Таким чином, Лікарня об`єктивно мала всі можливості та необхідний час для того, щоб передбачити потребу в паливній деревині та здійснити відповідну закупівлю за належною процедурою, визначеною Законом та Особливостями, виходячи з планових показників споживання за попередні періоди.

Фактів та доказів, які б свідчили про неочікуване збільшення кількості об`єктів, що потребують додаткових обсягів паливної деревини, неможливість здійснення належної процедури закупівлі через форс - мажорні обставини чи наявність інших обставин, суду надано не було.

Таким чином, цілком очевидно, що «нагальна потреба» в паливній деревині для Відповідача № 1 є лише наслідком незадовільного планування закупівель та невиконання відповідальними особами своїх посадових обов`язків, що призвело до виникнення вищенаведеної ситуації.

Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг на підставі п.п. 12 п. 13 Особливостей (в редакції постанови КМУ від 31.12.2022 року) для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури також вбачається неправомірним з наступних підстав:

За змістом ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру»:

об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

оператор критичної інфраструктури - юридична особа будь-якої форми власності та/або фізична особа - підприємець, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування;

реєстр об`єктів критичної інфраструктури - автоматизована система, що містить перелік найбільш важливої для життєдіяльності суспільства та держави критичної інфраструктури, щодо якої встановлюються особливі вимоги із забезпечення її безпеки та стійкості і здійснюється моніторинг їх дотримання;

сектор критичної інфраструктури - сукупність об`єктів критичної інфраструктури, які належать до одного сектору (галузі) економіки та/або мають спільну функціональну спрямованість;

секторальний орган у сфері захисту критичної інфраструктури - державний орган, визначений законодавством відповідальним за забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі критичної інфраструктури.

У відповідності з ст. 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», для організації ефективного забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури з урахуванням специфіки забезпечення окремих життєво важливих функцій та/або послуг визначаються сектори критичної інфраструктури.

Для секторів критичної інфраструктури визначаються особливості реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури. Формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах здійснюють секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури складають та ведуть секторальні переліки об`єктів критичної інфраструктури.

Перелік секторів критичної інфраструктури та суб`єктів, відповідальних за формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах національної системи захисту критичної інфраструктури (далі - Перелік), визначається Кабінетом Міністрів України. У разі необхідності внесення змін до Переліку Кабінет Міністрів України переглядає та змінює його виходячи з критеріїв критичності, визначених цим Законом.

До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема, охорона здоров`я.

Згідно ст. 10 Закону України «Про критичну інфраструктуру», для визначення рівня вимог щодо забезпечення захисту об`єктів критичної інфраструктури відповідно до рівня їх важливості для забезпечення окремих життєво важливих функцій у межах секторів критичної інфраструктури здійснюється категоризація об`єктів критичної інфраструктури відповідно до категорій критичності, визначених цим Законом.

Категоризація об`єктів критичної інфраструктури здійснюється секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури відповідно до секторальної специфіки та вимог секторального законодавства.

Секторальні органи разом з операторами критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури відповідно до Методики категоризації об`єктів критичної інфраструктури, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а в банківській та фінансовій системах - Національним банком України, у сферах, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюють державні органи, - такими державними органами.

В свою чергу, ст. 11 Закону України «Про критичну інфраструктуру» передбачає, що для цілей узгодження дій суб`єктів національної системи захисту критичної інфраструктури формується Реєстр об`єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр).

Збирання, узагальнення, попередній аналіз даних щодо об`єктів критичної інфраструктури та пропозиції щодо включення таких об`єктів до Реєстру в межах визначених секторів здійснюються секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури.

Реєстр формується та ведеться уповноваженим органом у сфері захисту критичної інфраструктури України на основі пропозицій суб`єктів національної системи захисту критичної інфраструктури.

Після включення об`єкта до Реєстру секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури повідомляють про це оператора об`єкта критичної інфраструктури для забезпечення паспортизації та захисту об`єкта критичної інфраструктури відповідно до вимог цього Закону.

Порядок ведення Реєстру, включення об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього визначається Кабінетом Міністрів України.

Інформація про об`єкти критичної інфраструктури, що міститься в Реєстрі, є відкритою, загальнодоступною та безоплатною, крім інформації з обмеженим доступом. Розпорядник забезпечує цілодобовий доступ до відкритої інформації Реєстру на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно п. 4 - 7 Порядку віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури, використовуючи перелік секторів критичної інфраструктури, ідентифікують об`єкти критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури разом із оператором критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури відповідно до Методики категоризації об`єктів критичної інфраструктури, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109 "Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 93, ст. 2994), подають інформацію до реєстру об`єктів критичної інфраструктури.

Відомості про об`єкти критичної інфраструктури, що віднесені до I, II, III і IV категорії критичності, вносяться секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури до секторальних переліків об`єктів критичної інфраструктури, які ними складаються та ведуться.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури складають переліки всіх об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури, що віднесені до I, II, III і IV категорії критичності.

Cекторальні органи подають уповноваженому органу з питань захисту критичної інфраструктури переліки об`єктів критичної інфраструктури для формування зведеного переліку об`єктів критичної інфраструктури, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження відносити об`єкти до критичної інфраструктури належить саме Секторальним органам.

В Переліку секторів критичної інфраструктури, який також був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», вказано, що Секторальним органом у сфері захисту критичної інфраструктури в секторі «Охорона здоров`я» є МОЗ (Міністерство охорони здоров`я України).

Таким чином, після того як МОЗ визнає заклад охорони здоров`я об`єктом критичної інфраструктури, ця юридична особа набуває повноважень оператора критичної інфраструктури.

Із листа Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2023 № 27/22266/2-23 вбачається, що Лікарня не є об`єктом критичної інфраструктури, адже МОЗ не отримало від Лікарні відомостей, необхідних для здійснення ідентифікації та категоризації об`єктів критичної інфраструктури.

За таких обставин, Відповідач № 1, за відсутності статусу об`єкта критичної інфраструктури для зазначеного закладу, безпідставно застосував п.п. 12 п. 13 Особливостей для придбання товару без проведення процедури закупівлі.

Крім того, суд звертає увагу, що у протоколі № 1/1 від 02.01.2023, в обґрунтування необхідності придбання товару без проведення процедури закупівлі, уповноважена особа Лікарні посилається на п.п. 12 п. 13 Особливостей в редакції Постанови КМУ № 157 від 17.02.2023, яка набрала чинності 25.02.2023, що свідчить про можливу фальсифікацію даного документа.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Приписом п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону, договір про закупівлю є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц зроблено висновок, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Враховуючи, що Лікарня уклала Договір без проведення процедури закупівлі згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» та Постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», даний Договір про закупівлю є нікчемним.

У відповідності з ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Частиною 2 ст. 208 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 20 ГК України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Тлумачення ст. 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст. 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція (постанова Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

Відповідна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

Також суд враховує висновок, викладений у постанові ОП КГС ВС від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, про те, що для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (п. 35).

Тому прокурором правильно пред`явлено позов про стягнення з Лісгоспу отриманих від Лікарні за нікчемним правочином коштів саме до бюджету Сосницької територіальної громади.

Прокурор вважає, що задоволення даного позову відновить права держави як позивача і що застосування двосторонньої реституції не призведе до зайвого використання бюджетних коштів, оскільки на момент пред`явлення позову ціна за одиницю товару відповідно до аналогічного договору, укладеного між Лікарнею та ФОП ОСОБА_4 від 20.10.2023 № 1 (UА-2023-10-02-003950-а) про закупівлю деревини паливної складає 1048 грн., що на 152 грн. дешевше від розміру за одиницю товару від оскаржуваної процедури, а загалом на 106,4 тис. грн. (700 м3 х 152 грн).

Суд не може погодитися з такими доводами прокурора і вважає, що задоволення даного позову не відновить прав позивача, а погіршить його становище, виходячи з наступного:

Так, під час розгляду справи було встановлено, що поставлена Лісгоспом паливна деревина була використана Лікарнею в опалювальному сезоні 2022-2023 років (дрова спалені для обігріву приміщень Лікарні). Можливість повернути дрова відсутня.

Тому, окрім виникнення права на повернення до місцевого бюджету від Відповідача № 2 грошових коштів в сумі 706 013,71 грн, у Сосницької селищної ради виникне обов`язок передбачити в бюджеті Сосницької територіальної громади видатки для Лікарні з метою виконання обов`язку по відшкодуванню Лісгоспу вартості одержаної за нікчемним правочином деревини, адже Відповідач № 1 повністю фінансується з місцевого бюджету.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України, Лікарня буде зобов`язана відшкодувати Лісгоспу вартість товару за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на загальновідомий факт зростання інфляції в Україні (сукупний індекс інфляції за період з січня 2023 по травень 2024 склав 1.06562454), спричинене війною внаслідок збройної агресії рф, зменшенням виробництва, зростанням цін на світових ринках, цілком прогнозовано і зростання цін на паливну деревину (особливо в опалювальний період).

Тому, у випадку задоволення позову Лікарня буде зобов`язана відшкодувати Лісгоспу суму, яка перевищує сплачену за нікчемним правочином (706 013,71 грн).

Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.

Посилання прокурора на договір, укладений між Лікарнею та ФОП ОСОБА_4 від 20.10.2023 № 1 про закупівлю деревини паливної, в якому ціна товару складає 1048 грн за 1 м3, як на аналогічний договір, суд розглядає критично, адже ФОП ОСОБА_4 не є платником податку на додану вартість і в ціну товару не включається ПДВ (п. 3.1, 13.4 цього договору).

При додаванні в ціну товару ПДВ (20%) вона складала б 1257,60 грн за 1 м3, тобто була б вище, ніж в Договорі між відповідачами.

Крім того, зважаючи на тривалість бюджетного процесу (ст. 19 Бюджетного кодексу України): складання та розгляд прогнозу місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього; складання проекту бюджету; розгляд проекту та прийняття рішення про місцевий бюджет; виконання бюджету, повне виконання Лікарнею обов`язку по відшкодуванню Лісгоспу вартості одержаної за нікчемним правочином деревини буде розтягнуто в часі.

У зв`язку з чим у Лісгоспу може виникнути право вимоги до Лікарні сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на відсутність у Відповідача № 1 власних коштів, виконання таких зобов`язань буде здійснюватися за рахунок коштів місцевого бюджету Сосницької територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20 (п.5.14), від 18.05.2022 у справі № 921/199/20 (п.70)).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням конкретних обставин даної справи, прокурор обрав неефективний спосіб захисту інтересів держави, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд звертає увагу, що встановлення факту того що, між представниками сторін Договору існувала злочинна домовленість щодо проведення закупівлі робіт у неконкурентний спосіб, посадові особи отримали неправомірну винагороду за укладення договору тощо, може становити предмет кримінального правопорушення і має каратися відповідно до норм Кримінального кодексу України.

Якщо посадові особи допустили інші порушення, зокрема недбалість при виконанні службових обов`язків, порушення норм законодавства про публічні закупівлі (неправильно визначений спосіб закупівлі), порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції (надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції), порушення норм законодавства про запобігання корупції то, залежно від наслідків таких дій, вони можуть притягатися до матеріальної, кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Чернігівською обласною прокуратурою було сплачено 21 180,41 грн судового збору, який повністю покладається на прокурора.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до Комунального некомерційного підприємства «Сосницька лікарня» Сосницької селищної ради та Сосницького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Сосницярайагролісгосп» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2024р.

Суддя А.С.Сидоренко