Ухвала

від 10.06.2024 по справі 904/4660/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4660/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Баранець О. М., Кондратова І. Д.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

суддя Ніколенко М.О.

від 10.07.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

колегія суддів: Кощеєв І. М., Чус О. В., Дармін М. О.

від 17.04.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк"

до: 1. Виконавчого комітету Криворізької міської ради,

2. Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

про солідарне стягнення матеріальної шкоди у розмірі 816 650 грн, упущеної вигоди у розмірі 725 250 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - Відповідач-1), Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (далі - Відповідач-2) про солідарне стягнення матеріальної шкоди у розмірі 816 650 грн, упущеної вигоди у розмірі 725 250 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 у справі № 904/4660/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача матеріальну шкоду у розмірі 816 650 грн, упущену вигоду у розмірі 725 250 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 128,50 грн. Видано наказ після набрання рішенням законної сили. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача-2.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 904/4660/22 апеляційну скаргу Відповідача-1 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 у справі № 904/4660/23 скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.

13 травня 2024 року Позивач із використанням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 904/4660/22.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 49 257,00 грн (200 % від (1 641 900,00 грн х 1,5 : 100 % = 24 628,50 грн)).

Однак до касаційної скарги Скаржник не додав докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас Скаржник, разом із касаційною скаргою, подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, у прохальній частині якого просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 904/4660/22.

Обґрунтовуючи вищенаведене клопотання, Скаржник зазначає, що він не здійснює господарську діяльність, не має в своєму активі грошових коштів, а відтак, не має коштів для сплати судового збору для звернення до суду касаційної інстанції.

Суд звертає увагу Скаржника, що частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання, зокрема щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

З огляду на викладене, Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки обставини наведені Скаржником у клопотанні не передбачені Законом України "Про судовий збір" для такого відстрочення сплати судового збору, до того ж Скаржником є юридична особа, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Суд відмовляє у задоволенні клопотання Скаржника про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Водночас Суд звертає увагу Скаржника, що лише цитування постанови Верховного Суду, яка, на думку Скаржника, повинна була застосовуватись під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не може вважатися підставою касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати Суду докази сплати судового збору у розмірі 49 257,00 грн;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення;

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 904/4660/22 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд звертає увагу Скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати Суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк" про звільнення від сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 904/4660/22 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Тєк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова