Постанова

від 31.05.2024 по справі 331/2748/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 331/2748/21

провадження № 61-1501ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Запорізький обласний центр художньо-естетичної творчості учнівської молоді» Запорізької обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року в складі судді Скользнєвої Н. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів Подліянової Г. С., Гончар М. С., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Запорізький обласний центр художньо-естетичної творчості української молоді» Запорізької обласної ради (далі - Комунальний заклад ЗОР) в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу ЗОР «Про звільнення за прогули ОСОБА_1 » від 26 березня 2021 року № 15;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника гуртка в Комунальному закладі ЗОР;

- стягнути з Комунального закладу ЗОР середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 березня 2021 року до дня ухвалення рішення у справі, який станом на 20 липня 2021 року становить 39 672,95 грн;

- стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він із 17 вересня 2012 року працював керівником гуртка в Комунальному закладі ЗОР.

Репетиції з учнями хору він на постійній основі проводив у приміщенні Запорізького електротехнічного коледжу Національного університету «Запорізька політехніка» (далі - «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка») за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, 194.

15 березня 2021 року комісія Комунального закладу ЗОР відвідала приміщення, в якому проводив репетиції позивач, та встановила, що позивач здійснює свої трудові обов`язки.

18 березня 2021 року Комунальним закладом ЗОР видано наказ № 23 «Про створення комісії для з`ясування причин та фіксування відсутності ОСОБА_1 на роботі у приміщенні Комунального закладу ЗОР».

26 березня 2021 року Комунальним закладом ЗОР видано наказ № 15 «Про звільнення за прогули ОСОБА_1 », яким його було звільнено за прогули без поважних причин 15, 17, 18 та 22 березня 2021 року, за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач вказував, що під час видання оскаржуваного наказу відповідач порушив процедуру звільнення, не відібрав пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці. Представники Комунального закладу ЗОР не здійснювали спроби отримати від ОСОБА_1 пояснення щодо його відсутності на робочому місці. Акти про порушення трудової дисципліни та його відмову надати письмові пояснення є недостовірними, а засідання профспілкового комітету, на якому вирішували питання про надання згоди на звільнення, не проводилося та його на нього не запрошували.

Позивач зазначав, що виконував свої трудові обов`язки та проводив репетиції з учнями хору у приміщенні «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, 194, про що керівництву дитячого центру було відомо. Зазначена адреса погоджена керівником Комунального закладу ЗОР. Про необхідність зміни робочого місця та проведення репетицій у приміщенні Комунального закладу ЗОР його не повідомляли. Усі дні, які відповідач вважав прогулом, позивач перебував на своєму робочому місці у приміщенні ЗЕФК НУ «Запорізька політехніка» та проводив репетиції.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотримання норм трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року постанову Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, розглядаючи справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, не звернув уваги на те, що у цій справі, серед інших, вирішуються і вимоги немайнового характеру - скасування наказу, поновлення на роботі, а тому ця справа не могла бути розглянута судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Розгляд цієї справи апеляційним судом повинен відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства з огляду на те, що відповідно до статей 29, 139 КЗпП України адміністрацією Комунального закладу ЗОР ОСОБА_1 було визначено робоче місце, про що позивач належним чином був повідомлений, а останній у свою чергу був зобов`язаний своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, додержуватися трудової дисципліни та виконувати свої службові обов`язки в лекційній залі Комунального закладу ЗОР згідно із затвердженим розкладом занять гуртків. Але ОСОБА_1 самовільно, всупереч розпорядженню адміністрації, порушуючи трудову дисципліну, залишив своє робоче місце та у визначені розкладом занять гуртків години знаходився не на своєму робочому місці.

Позивач не довів, що до свого звільнення він звертався до адміністрації Комунального закладу ЗОР з приводу невідповідності лекційної зали вимогам ДБН В2.2-3:2018, а саме його звільнення цими обставинами не обґрунтоване. Твердження позивача про невідповідність лекційної зали нормам ДБН є його припущенням, яке нічим не підтверджене.

Факт відсутності ОСОБА_1 15, 17, 18 та 22 березня 2021 року в робочі часи з 13 год до 19 год на робочому місці у приміщенні Комунального закладу ЗОР та те, що адміністрація Комунального закладу ЗОР зверталася до нього з приводу надання пояснень підтверджується доповідними записками та актами, інформацією ПрАТ «Київстар» про з`єднання та поясненнями свідка ОСОБА_2 .

До профспілкового комітету за згодою на звільнення зверталася уповноважена особа - директор Комунального закладу ЗОР, у засіданні профспілкового комітету брала участь більша частина його членів - три з чотирьох.

Тобто згода профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 є такою, що має юридичне значення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що адміністрацією Комунального закладу ЗОР під час звільнення ОСОБА_1 дотримані вимоги законодавства, а саме витребувані пояснення причин відсутності на робочому місці, отримано згоду профспілкового комітету, стягнення накладено повноважною особою та у встановлений законом строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий та апеляційний суди в оскаржених судових рішеннях виклали висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, здійснили неповний судовий розгляд та істотно порушили норми матеріального та процесуального права.

Рішення у справі ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 367/8553/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 754/6429/19.

Вказує, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 , а протилежним свідченням свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 взагалі не надав оцінку. Суди зазначили про дотримання процедури звільнення та належності як доказу протоколу профспілки, однак зі змісту протоколу неможливо встановити, які докази розглядалися на засіданні під час вирішення питання щодо систематичного порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , які докази підтверджують факт прогулів.

Звертає увагу на порушення порядку звернення до профспілки, оскільки відповідне подання не вносилося, питання про надання згоди на звільнення розглядалося за відсутності позивача та без надання оцінки доказам, які підтверджують факт прогулу.

Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що приміщення в Комунальному закладі ЗОР не призначене для проведення гуртків та не врахували, що позивача не було належним чином повідомлено про зміну робочого місця та проведення репетицій у Комунальному закладі ЗОР.

Вказує, що відведена відповідачем кімната для проведення занять не відповідає нормам ДБН В.2.2-3:2018.

Також зазначає, що суд першої інстанції прийняв докази з порушенням вимог статті 83 ЦПК України.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

29 січня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

30 листопада 2023 року у касаційному провадженні № 61-1501ск23 на підставі службової записки судді Сердюка В. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В. , суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. , Фаловську І. М .

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник Комунального закладу ЗОР Кравченко Л. Ю. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного судів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Комунального закладу ЗОР від 17 вересня 2012 року № 40 ОСОБА_1 прийнято на посаду керівника гуртка хорового мистецтва.

Як вбачається з копії трудової книжки 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду керівника гуртка.

02 вересня 2019 року між Комунальним закладом ЗОР та «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» укладено договір про співробітництво у галузі позакласної та позашкільної освіти з художньо-естетичної творчості.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сторони з метою організації позашкільної та позакласної роботи з учнями «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» створюють на його базі гуртки художньо-естетичної творчості з таких напрямків: Хор української пісні «Дніпро», керівник ОСОБА_1

28 серпня 2020 року Комунальним закладом ЗОР видано наказ № 37 «Про підготовку та організаційний початок 2020-2021 навчального року» з урахуванням карантинних обмежень, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 13 наказу за керівником гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 закріплено аудиторію - лекційну залу Комунального закладу ЗОР.

Із цим наказом ознайомлені під підпис працівники Комунального закладу ЗОР, зокрема і ОСОБА_1 .

Листом № 86 від 09 вересня 2020 року у зв`язку з карантинними обмеженнями, встановленими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 23 квітня 2020 року № 4 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Комунальний заклад ЗОР повідомив «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» про розірвання договору про співробітництво від 02 вересня 2019 року (пункт 5.2) з 15 вересня 2020 року та надання керівнику гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 постійного місця для проведення навчальних занять тільки у будівлі Комунального закладу ЗОР.

Із наказом ознайомлені під підпис працівники Комунального закладу ЗОР, в тому числі й ОСОБА_1 .

Відповідно до розкладу занять гуртків Комунального закладу ЗОР на 2020-2021 навчальний рік гурток «Хор української пісні «Дніпро» під керівництвом ОСОБА_1 займався у понеділок, середу та четвер з 13 до 19 год, місце проведення занять - Комунальний заклад ЗОР. Розклад затверджений 11 вересня 2020 року директором Комунального закладу ЗОР ОСОБА_8 та головою профспілковго комітету ОСОБА_9 .

Наказом Комунального закладу ЗОР від 02 листопада 2020 року № 55 керівнику гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 забезпечено дистанційне навчання з 02 листопада 2020 року до 09 грудня 2020 року на підставі його заяви.

Пунктом 2 наказу передбачено, що у зв`язку із розірванням договору про співпрацю у галузі позакласної та позашкільної освіти з художньо-естетичної творчості між Комунальним закладом ЗОР та «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» навчальні заняття з 10 грудня 2020 проводити лише у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Відповідно до акта від 10 грудня 2020 року керівник гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом № 55.

Наказом Комунального закладу ЗОР від 26 січня 2021 року № 10 встановлено проведення керівником гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 навчальних занять із 26 січня 2021 року на базі Комунального закладу ЗОР згідно із затвердженим розкладом занять.

Відповідно до акта Комунального закладу від 18 лютого 2021 ОСОБА_1 повідомлено про зміст наказу від 26 січня 2021 року № 10, але останній відмовився від підпису про ознайомлення з цим наказом.

15 березня 2021 року заступник директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 звернулася з доповідною запискою до директора закладу про те, що 15 березня 2021 року керівник гуртка ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 13 год до 19 год згідно з розкладом у приміщенні Комунального закладу ЗОР. Директором Комунального закладу ЗОР ОСОБА_8 заступнику директора ОСОБА_2 доручено з`ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на роботі.

15 березня 2021 року заступник директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2, завідуюча організаційно-масовим відділом ОСОБА_10 та завідуюча методичним відділом ОСОБА_11 склали акт про відсутність на роботі керівника гуртка ОСОБА_1 15 березня 2021 року з 13 до 19 год згідно з розкладом у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

За актом від 16 березня 2021 року, складеним заступником директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 , діловодом ОСОБА_12 та завідуючою організаційно-масовим відділом ОСОБА_10 , ОСОБА_1 відмовився надати пояснення про відсутність на роботі 15 березня 2021 року з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

17 березня 2021 заступником директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 , діловодом ОСОБА_12 та ОСОБА_9 складено акт про те, що керівник гуртка ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17 березня 2021 року з 13 до 19 год згідно з розкладом у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

17 березня 2021 року заступник директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 доповіла директору закладу про те, що 17 березня 2021 керівник гуртка ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 13 до 19 год згідно з розкладом у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Відповідно до доповідної записки заступник директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 17 березня 2021 року о 15 год 30 хв телефонувала ОСОБА_1 з метою з`ясування причини його відсутності на роботі, але останній на дзвінок не відповів.

Наказом Комунального закладу ЗОР від 18 березня 2021 року № 23 створено комісію для з`ясування причин та фіксування відсутності керівника гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 на роботі у приміщенні Комунального закладу (далі -комісія), до складу якої увійшли ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Голові комісії ОСОБА_2 наказано витребувати письмове пояснення щодо причин відсутності на роботі керівника гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 на роботі у приміщенні Комунального закладу ЗОР. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис.

18 березня 2021 року заступником директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 складено доповідну записку директору ОСОБА_8 про те, що керівник гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 18 березня 2021 року був відсутній на роботі з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Відповідно до акта від 18 березня 2021 року № 1, складеного комісією, ОСОБА_1 ознайомлено із наказом від 18 березня 2021 року № 23 під його підпис. ОСОБА_1 погодився надати пояснення.

Згідно з актом № 2 від 19 березня 2021 року, складеним комісією, ОСОБА_1 не надав письмове пояснення про відсутність на роботі 15, 17, 18 березня 2021 року з 13 до 19 год згідно з затвердженим розкладом у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Відповідно до акта від 19 березня 2021 року № 3, складеного комісією, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 18 березня 2021 року з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

19 березня 2021 року заступник директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 повідомила директора ОСОБА_8 про те, що керівник гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 не надав письмових пояснень щодо його відсутності на роботі 15, 17, 18 березня 2021 року відповідно до затвердженого розкладу занять з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР, хоча у присутності комісії обіцяв надати письмове пояснення щодо відсутності на робочому місці.

Про відсутність керівника гуртка ОСОБА_1 на роботі з 13 до 19 год 22 березня 2021 року у приміщенні Комунального закладу ЗОР заступник директора ОСОБА_2 склала доповідну записку на ім`я директора ОСОБА_8 .

Відповідно до акта від 22 березня 2021 року № 4, складеного комісією, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 22 березня 2021 року з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Згідно з актом від 23 березня 2021 року № 3, складеним комісією, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення про відсутність на роботі 22 березня 2021 року з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

22 березня 2021 року директор Комунального закладу ЗОР ОСОБА_8 звернулася до голови профспілки ОСОБА_9 із проханням надати згоду на звільнення керівника гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни.

23 березня 2021 керівника гуртка ОСОБА_1 в усній формі запрошено на засідання профспілкового комітету на 24 березня 2021 об 11 год 30 хв, про що члени профспілки та заступник директора ОСОБА_2 склали відповідний акт.

Згідно з доповідною запискою, складеною працівниками Комунального закладу ЗОР, 23 березня 2021 року керівник гуртка ОСОБА_1 допустив некоректну поведінку стосовно працівників відділу, що виразилося у вживанні ненормативної лексики та грубому поводженні.

24 березні 2021 року члени профспілкового комітету та заступник директора ОСОБА_2 склали акт про відсутність на засіданні профспілкового комітету керівника гуртка ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Комунального закладу ЗОР від 24 березня 2021 року профспілковий комітет підтримав адміністрацію і надав згоду на звільнення з посади керівника гуртка ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Наказом Комунального закладу ЗОР від 26 березня 2021 року № 15 ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин 15, 17, 18, 22 березня 2021 року, пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 копію наказу отримав 26 березня 2021 року.

26 березня 2021 за вих. № 42 Комунальний заклад ЗОР направив ОСОБА_1 лист із наказом від 26 березня 2021 року № 15 та повідомив про необхідність отримати трудову книжку.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 вчинив прогули 15, 17, 18 та 22 березня 2021 року, про що міститься позначка «ПР».

Як вбачається з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів ОСОБА_1 26 березня 2021 року отримав трудову книжку.

Відповідно до довідки про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 у березні 2021 року нараховано 12 011,70 грн.

Згідно із розрахунково-платіжними відомостями за лютий 2021 року ОСОБА_1 виплачено 5 138,91 грн заробітної плати, за березень 2021 року - 6 249,29 грн.

14 вересня 2021 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видало направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № 1131 за додержанням законодавства про працю. Згідно з актом № ЗП 7485/118/АВ від 28 вересня 2021 року ГУ Держпраці у Запорізькій області перевірки дотримання вимог законодавства в сфері праці Комунального закладу ЗОР встановлено відсутність порушень вимог законодавства.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджував, що він виконував свої обов`язки у приміщенні «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка», про зміну місця проведення занять його не повідомляли, крім того роботодавцем порушено процедуру звільнення, оскільки представники Комунального закладу ЗОР не здійснювали спроби отримати від ОСОБА_1 пояснень щодо відсутності на робочому місці. Також вказував на те, що засідання профспілкового комітету, на якому вирішували питання про надання згоди на звільнення позивача, не проводилося та його на нього не запрошували. Крім того, зазначав, що приміщення, виділене Комунальним закладом ЗОР для проведення занять, не прилаштоване для проведення гурткових занять.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що: «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

Таким чином у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом із тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був відсутній на робочому місці 15, 17, 18, 22 березня 2021 року, про що роботодавцем складено відповідні акти та не заперечувалося позивачем під час розгляду справи. Поважність причин пропуску позивач мотивував тим, що приміщення, яке надане роботодавцем для проведення занять гуртка, не пристосоване для хору, а тому свої трудові обов`язки він виконував в іншому приміщенні.

Отже, в цій справі слід дослідити чи була відсутність позивача на робочому місці поважною та чи не допущено роботодавцем порушень процедури звільнення працівника.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 491/330/23 (провадження № 61-14114св23).

Суди встановили, що 28 серпня 2020 року Комунальним закладом ЗОР видано наказ № 37 «Про підготовку та організаційний початок 2020-2021 навчального року у Комунальному закладі «Запорізький обласний центр художньо-естетичної творчості української молоді» Запорізької обласної ради» з урахуванням карантинних обмежень, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9.9. наказу передбачено про проведення занять гуртків на базах філій та освітніх закладів обласного та міського підпорядкування тільки відповідно до укладеного договору про співробітництво у галузі позакласної та позашкільної освіти з художньо-естетичної творчості.

Пунктом 13 наказу за керівником гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 закріплено аудиторію - лекційну залу Комунального закладу ЗОР.

Із цим наказом ознайомлені під підпис працівники Комунального закладу ЗОР, зокрема і ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис.

Листом від 09 вересня 2020 року № 86 у зв`язку з карантинними обмеженнями, встановленими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 23 квітня 2021 року № 4 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Комунальний заклад ЗОР повідомив «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» про розірвання договору про співробітництво від 02 вересня 2019 року (пункт 5.2) з 15 вересня 2020 року та надання керівнику гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 постійного місця для проведення навчальних занять тільки у будівлі Комунального закладу ЗОР.

Пунктом 2.5 наказу Комунального закладу ЗОР від 02 листопада 2020 № 54 «Про виконання єдиних вимог до оформлення журналів планування та обліку роботи гуртків» керівників гуртків зобов`язано чітко дотримуватися розкладу занять, затвердженого директором закладу; заборонено без відома директора або заступника директора з навчально-виховної роботи самостійно змінювати розклад та місце проведення занять. Пунктом 2.11 цього наказу керівників гуртків зобов`язано проводити заняття гуртків на базах філій та освітніх закладів обласного та міського підпорядкування тільки відповідно до укладеного договору про співробітництво у галузі позакласної та позашкільної освіти з художньо-естетичної творчості.

Із цим наказом ознайомлені під підпис працівники Комунального закладу ЗОР, у тому числі й ОСОБА_1 .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх істанцій про те, що адміністрацією Комунального закладу ЗОР у межах повноважень ОСОБА_1 було визначено робоче місце, про що позивача належним чином повідомлено, а останній у свою чергу був зобов`язаний своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, додержуватися трудової дисципліни та виконувати свої службові обов`язки в лекційній залі Комунального закладу ЗОР згідно із затвердженим розкладом занять гуртків. Разом із тим ОСОБА_1 самовільно, всупереч розпорядженню адміністрації, порушуючи трудову дисципліну, залишив своє робоче місце та у визначені розкладом занять гуртків години знаходився не на своєму робочому місці.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки тому, що приміщення в Комунальному закладі ЗОР не призначене для проведення гуртків та не врахували що позивача не було належним чином повідомлено про зміну робочого місця та проведення репетицій у Комунальному закладі ЗОР, колегія суддів виходить із такого.

Суди встановили, що наказом Комунального закладу ЗОР від 02 листопада 2020 року № 55 керівнику гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 забезпечено дистанційне навчання з 02 листопада до 09 грудня 2020 року на підставі його заяви.

Пунктом 2 наказу передбачено, що у зв`язку із розірванням договору про співпрацю у галузі позакласної та позашкільної освіти з художньо-естетичної творчості між Комунальним закладом ЗОР та «ЗЕТК НУ «Запорізька політехніка» навчальні заняття з 10 грудня 2020 року необхідно проводити в приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Відповідно до акта від 10 грудня 2020 року керівник гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом № 55.

Наказом Комунального закладу ЗОР від 26 січня 2021 року № 10 встановлено проведення керівником зразкового художнього колективу «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 навчальних занять із 26 січня 2021 року на базі Комунального закладу ЗОР згідно із затвердженим розкладом занять. Відповідно до акта Комунального закладу ЗОР від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом наказу від 26 січня 2021 року № 10, але він відмовився від його підписання.

Таким чином суди дійшли правильного висновку про те, що позивач був належно повідомлений про зміну його робочого місця та про необхідність проведення занять лише у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Доводи касаційної скарги про те, що відведена відповідачем кімната для проведення занять не відповідає нормам ДБН В.2.2-3:2018 не заслуговують на увагу, оскільки суди встановили, що позивач не довів, що до свого звільнення він звертався до адміністрації Комунального закладу ЗОР з приводу невідповідності приміщення (лекційної зали) вимогам ДБН В2.2-3:2018. Звільнення позивача наведеними вище обставинами не обґрунтоване, а його твердження про невідповідність лекційної зали нормам ДБН є його припущенням, яке нічим не підтверджене.

Доводи касаційної скарги про порушення порядку звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України спростовуються матеріалами справи.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21), зазначено, що: «у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом із тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами».

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц (провадження № 61-33637св18) вказано, що з урахуванням встановлених обставин та правової позиції Верховного Суду України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок, що невиконання роботодавцем обов`язку отримати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення».

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суди встановили, що 19 березня 2021 року заступник директора Комунального закладу ЗОР ОСОБА_2 повідомила директору ОСОБА_8 про те, що керівник гуртка «Хор української пісні «Дніпро» ОСОБА_1 не надав письмових пояснень щодо його відсутності на роботі 15, 17, 18 березня 2021 року відповідно до затвердженого розкладу з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР, хоча у присутності комісії обіцяв надати такі пояснення.

Про відсутність керівника гуртка ОСОБА_1 на роботі з 13 до 19 год 22 березня 2021 у приміщенні Комунального закладу ЗОР заступник директора ОСОБА_2 склала доповідну записку на ім`я директора ОСОБА_8 .

Відповідно до акта від 22 березня 2021 року № 4, складеного комісією, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 22 березня 2021 року з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

Згідно з актом від 23 березня 2021 року № 3, складеним комісією, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення про відсутність на роботі 22 березня 2021 року з 13 до 19 год у приміщенні Комунального закладу ЗОР.

23 березня 2021 року ОСОБА_1 в усній формі було запрошено на засідання профспілкового комітету на 24 березня 2021 року об 11 год 30 хв, про що членами профспілки та заступником директора ОСОБА_2 складено відповідний акт.

24 березні 2021 року члени профспілкового комітету та заступник директора ОСОБА_2 склали акт про відсутність на засіданні профспілкового комітету керівника гуртка ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Комунального закладу ЗОР від 24 березня 2021 року профспілковий комітет надав згоду на звільнення з посади керівника гуртка ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Наказом Комунального закладу ЗОР від 26 березня 2021 року № 15 ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин 15, 17, 18, 22 березня 2021 року, пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 копію наказу та трудову книжку отримав 26 березня 2021 року.

Таким чином, встановивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивача на роботі 15, 17, 18, 22 березня 2021 року, а поважність причин відсутності на робочому місці позивач не довів, тобто здійснив прогул у розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Докази, які містяться в матеріалах справи та яким суди надали належну оцінку, підтверджують відсутність позивача на робочому місці 15, 17, 18, 22 березня 2021 року без поважних причин, що стало підставою для його звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що судові рішення у справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 367/8553/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 754/6429/19, колегія суддів зазначає таке.

У справі № 367/8553/17 (провадження № 61-4187св19) Верховним Судом розглядався спір про звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на те, що суди не встановили всіх обставин справи, не врахували зміни до структури управління відповідача, унаслідок яких було ліквідовано відділ, посаду начальника якого займала позивачка, й відповідно питання подальшого працевлаштування чи скорочення позивачки, унаслідок чого не надали належної оцінки доводам ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог трудового законодавства та наявності підстав для написання нею заяви про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України, не перевірили виконання відповідачем законодавства про працю в частині своєчасного припинення з позивачкою трудових відносин з підстав частини першої статті 41 КЗпП України, та не порушувало відсутність припинення трудових відносин з цих підстав право позивачки на працю та працевлаштування, а з огляду на це й з точки зору пропорційності не оцінив поважність відсутності позивачки на роботі та чи було в неї право на залишення роботи після спливу двотижневого терміну попередження про звільнення тощо.

Суди не врахували, що перед звільненням ОСОБА_1 відповідачем не було дотримано процедури отримання від працівника письмових пояснень, передбаченої частиною першою статті 149 КЗпП України, та не надали оцінки тому факту, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 10 червня 2016 року, проте звільнено її з роботи з 09 червня 2016 року, саме в день написання нею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю.

Таким чином Верховним Судом у справі № 367/8553/17 висновок щодо застосування норм матеріального та процесуального права не викладено, а вказаний спір відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є у вільному доступі, по суті не вирішений.

У справі № 754/6429/19 (провадження № 61-4871св21) Верховним Судом розглядався спір про визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з посади, поновлення на посаді, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У цій справі позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки під час звільнення відповідач не отримав згоду профспілкової організації на її звільнення, а профспілкову організацію не було повідомлено про реорганізацію.

Отже, судові рішення у справі № 754/6429/19 та у справі, яка є предметом перегляду в касаційному порядку, постановлені за різних фактичних обставин, правовідносини у вказаних справах не є подібними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц; провадження № 14-43цс22).

Отже, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а тому колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 367/8553/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 754/6429/19.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів.

При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у місцевому суді, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська