Рішення

від 10.06.2024 по справі 240/4629/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/4629/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтатрейд Україна» (далі позивач, ТОВ «Дельтатрейд Україна») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 26 грудня 2023 року № UA101020/2023/000139/1.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості автомобіля.

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

19 квітня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема, декларантом до митного оформлення надано контракт A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року (далі контракт) та специфікацію до нього № 455224 від 30 листопада 2023 року (далі специфікація). Зокрема, декларантом до митного оформлення надано контракт, який не містить інформації щодо уповноваженого представника продавця, компанії «Gedsted Autohandel A/S» на його укладення. Також указаний контракт не підписаний уповноваженим представником продавця, основний текст надрукований одним шрифтом, а реквізити сторін, які відірвані від основного тексту, надруковані іншим шрифтом, а також формат контракту є відмінним від типової форми Контрактів, які укладаються GEDSTED AUTOHANDEL A/S. Специфікація складена іншою мовою ніж сам контракт (російською), має відмінний шрифт від основного тексту, викладена в іншому форматі ніж сам контракт, не підписана уповноваженою особою. При цьому, відповідно до Фактури №455224 від 30 листопада 2023 року вартість товару становить 51800,00 датських крон, що є відмінним від вартості товару, яка вказана у специфікації у розмірі 7000,00 євро. В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 10 лютого 2020 року власником такого транспортного засобу вказано юридичну особу «JYSKE FINANS A», що є відмінною від продавця компанії «GEDSTED AUTOHANDEL A/S». Разом з тим, відповідно до митної декларації постачальником зазначено Gedsted Autohandel A/S.

З огляду на викладене, декларанту було запропоновано подати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, яка була виконана.

Однак, ознайомившись з наданими документами відповідач встановив розбіжності у ціні за товар, а тому дійшов висновку, що декларантом не надано витребуваних митним органом документів, і, на підставі приписів Митного кодексу України, визначив митну вартість імпортованого товару за резервним методом, із урахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визначеній митними органами митній вартості схожого товару.

19 квітня 2024 року суд, за результатами вивчення матеріалів справи, дійшов висновку про необхідність її призначення до розгляду у судовому засіданні.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що 25 грудня 2023 року до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Вантажний автомобіль після ДТП, марка CITROEN, модель BERLINGO, номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2019», що ввозився на адресу ТОВ «Дельтатрейд Україна», подано митну декларацію № 23UA101020049796U3.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/001765 до зазначеної митної декларації позивач долучив, зокрема, такі документи: рахунок фактуру (інвойс) від 30 листопада 2023 року №455224; ??декларацію про походження товару від 30 листопада 2023 року №455224; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10 лютого 2020 року №19208162; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікацію) від 30 листопада 2023 року б/н; договір про надання послуг митного брокера №27/03/2023-1 від 27 березня 2023 року, інші некласифіковані документи: фото авто від 25 грудня 2023 року та сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA012.026095-23 від 25 грудня 2023 року.

З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару запропоновано декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особам про поставку товару, в якому містилася б вартість товару; рахунки по здійсненню платежів третіми особами на користь продавця для підтвердження вартості товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною комісією та копію митної декларації країни відправлення.

Позивачем було надано експортну декларацію країни відправлення №23DK0031002A8CEF26 від 18 грудня 2023 року; платіжну інструкцію № 415 від 14 грудня 2023 року; переклад фактури № 455224 від 30 листопада 2023 року; переклад експортної декларації країни відправлення №23DK0031002A8CEF26 від 18 грудня 2023 року.

Митним органом встановлені розбіжності, а саме відповідно до декларації країни відправлення від 18 грудня 2023 року №23DK0031002A8CEF26 вартість товару становить 51800,00 датських крон, що є відмінним від вартості товару, яка вказана у специфікації у розмірі 7000,00 Євро, та сплачена відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 415 від 14 грудня 2023 року на суму 7000,00 Євро, тому декларантом не надано витребуваних митним органом документів.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 26 грудня 2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2023/000139/1.

В розділі 33 названого рішення зазначено, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не, суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

У тексті контракту № A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім того, підпис такої особи відсутній на контракті та Специфікації №455224 від 30 листопада 2023 року.

Окрім того вище вказані контракт, специфікація та рахунок фактура №455224 від 30 листопада 2023 року, містять ознаки підробки: печатка продавця має чіткі нетипові контури, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп`ютерної миші, внутрішнє зображення нечітке та розмите.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України; є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачене або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну (частина 4 статті 58 Митного кодексу України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У рахунку фактурі №455224 від 30 листопада 2023 року англійською мовою зазначено про те, що товар підлягає 100% передоплаті. При цьому сума до сплати: зазначена 51800,00 датських крон. Аналогічна вартість товару визначена у копії митної декларації країни відправлення №23DK0031002ABCEF26 від 18 грудня 2023 року.

Разом з тим, до митної декларації долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті №415 від 14 грудня 2023 року на суму 7000,00 євро, що не збігається із відомостями про вартість товару нетто та сумою до сплати, що зазначена у рахунку фактурі 455224 від 30 листопада 2023 року.

Митний орган критично оцінює відомості про ціну товару, що зазначені у специфікації №455224 від 30 листопада 2023 року у зв`язку із наступним. Відповідно до пункту 10.2 Контракту № A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року всі зміни і доповнений до контракту, дійсні лише за умов, що вони будуть здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін. Специфікація №455224 від 30 листопада 2023 року не підписана уповноваженою особою продавця товару. Відомості про таку особу не зазначені у товаросупровідних документах та митниці не відомі.

Разом з тим, всупереч вище зазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну: вартість товару, а саме

1)???договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2)???рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним. особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2,4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №23UA205170008544U4 від 28 березня 2023 року Автомобіль вантажний, Призначений для перевезення вантажів дорогами загального користування, бувший у використанні: марка «CITROEN», модель BERLINGO, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації 20 січня 2020 року, кузов номер VR/EFYHWCK 866879, тип кузова вантажний Фургон, об`єм двигуна 1499См3, тип дизельний, потужність 56 Кw, маса в разі повного навантаження 1980кг, вантажопідйомність 585кг, загальна кількість місць, включаючи водія 2, колісна формула 4х2, категорія ТЗ за документами виробника N1. Внутрішній простір ДТЗ не має стаціонарно встановлених місць для сидіння пасажирів та пристосування для їх кріплення, відсутні місця кріплення ременів безпеки, відсутні ознаки комфорту вантажного відсіку. Виробник: «CITROEN». Торговельна марка: «CITROEN». - 11 000,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаним рішенням, ТОВ «Дельтатрейд Україна» звернулося з цим позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову. Зауважував, що рахунок фактура №455224 містить інформацію про вартість товару в датських кронах та євро, а тому твердження відповідача про невідповідність такої домовленості сторін не відповідає дійсності.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Наполягала на тому, що надані позивачем під час митного оформлення документи, а саме контракт, специфікація та рахунок фактура містять ознаки підробки. Додатково зауважує, що рахунок факту не містить інформації про те, що 7000 євро є еквівалентом вартості товару в датських кронах.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на надходження клопотання представників сторін 28 травня 2024 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

1)контракт від 23 травня 2023 року №A/S-23/05/01 не містить відомості про уповноважену особу (представника) продавця. Крім того, підпис такої особи відсутній на контракті та Специфікації №455224 від 30 листопада 2023 року. Також контракт, специфікація та рахунок факту №455224 від 30 листопада 2023 року містять ознаки підробки: печатка продавця має чіткі нетипові контури, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп`ютерної миші, внутрішнє зображення нечітке та розмите;

2)відомості про ціну продажу товару, викладені у документі №455224 від 30 листопада 2023 року можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випаду надання митному органу перекладу на українську мову такого документа;

3)декларантом до митного оформлення не надано документ про оплату оцінюваного товар.

Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.

Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

З огляду на викладене суд зауважує на застереження відповідача про те, що контракт та специфікація до нього не містять підпису уповноваженої особи продавця.

Тим часом, з огляду на оформлення продавцем рахунку факту №455224 від 30 листопада 2023 року, на підставі якого позивач здійснив оплату за товар та поставку такого товару, суд приходить до висновку, що домовленість між сторонами договору мала усну форму.

Суд не приймає до уваги застереження митного органу про необхідність надати переклад документа №455224 від 30 листопада 2024 року, оскільки останнім не зазначено назву такого.

Як убачається із матеріалів справи позивач під час митного оформлення товару надав два документа з аналогічним номером та датою, а саме специфікацію та рахунок факту.

При цьому в самому повідомленні відповідача під час проведення консультації зазначено, що рахунок фактура складений англійською мовою і зазначена в ньому інформація оцінена митним органом, а специфікація не містить підпису уповноваженої особи продавця та містить ознаки підробки, що виключає такий документ як належний.

Інших документів, які б містили такий самий номер та дату позивачем під час митного оформлення не надано, а тому в суду відсутня можливість встановити, про який саме документ йшла мова у повідомленні відповідача під час проведення митної консультації.

На пропозицію митного органу позивач надав платіжну інструкція №415 від 14 грудня 2023 року, що усунення визначеного відповідачем недоліку.

Як убачається зі змісту названої інструкції, оплата проведено за товар, що заявлений позивачем д розмитнення. При цьому, в призначенні платежі зазначено номер рахунку факту №455224 від 30 листопада 2023 року.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині, що названий рахунок факту не містить інформації про те, що 7000євро є еквівалентом визначеної у такому рахунку вартості товару в розмірі 51800 датських крон, суд зауважує, що норматовно зміст рахунку фактури не визначений.

При цьому, зауважуючи на те, що після отримання від позивача оплати в розмірі 7000 євро, продавець відвантажив товар, за який така оплата проведена, суд приходить до висновку, що зазначена у рахунку фактурі сума у вигляді 7000 євро є еквівалентом вартості товару в розмірі 51800 датських крон.

За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що у порушення вимог частини 3 статті 53 МК України декларантом не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену питну вартість товару:

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією

Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, суд зауважує, що відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу. При цьому інформації про те, що витрати на його транспортування при визначенні такої вартості були враховані митним органом, останнім суду не надано.

Отже, тільки інформація про вартість автомобіля в рахунку фактурі ставила під сумнів правильність визначеної позивачем митної вартості такого.

Однак, під час розгляду справи суд установив, що заявлена позивачем митна вартість підтверджена поданими митному органу документами. Переконливих доводів про те, що надані декларантом документи на підтвердження такої вартості мали недоліки або містили суперечливу інформацію, відповідач суду не надав.

Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.

За таких обставин, суд уважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000139/1 від 26 грудня 2023 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтатрейд Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 26 грудня 2023 року №UA101020/2023/000139/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтатрейд Україна» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис