Постанова

від 15.10.2024 по справі 240/4629/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4629/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

15 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 26 грудня 2023 року №UA101020/2023/000139/1.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 26 грудня 2023 року №UA101020/2023/000139/1.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

В свою чергу, відповідач також направив на адресу суду заперечення на відзив позивача.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 25 грудня 2023 року до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Вантажний автомобіль після ДТП, марка CITROEN, модель BERLINGO, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2019», що ввозився на адресу ТОВ «Дельтатрейд Україна», подано митну декларацію № 23UA101020049796U3.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/001765 до зазначеної митної декларації позивач долучив, зокрема, такі документи: рахунок фактуру (інвойс) від 30 листопада 2023 року №455224; декларацію про походження товару від 30 листопада 2023 року №455224; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10 лютого 2020 року №19208162; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікацію) від 30 листопада 2023 року б/н; договір про надання послуг митного брокера №27/03/2023-1 від 27 березня 2023 року, інші некласифіковані документи: фото авто від 25 грудня 2023 року та сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA012.026095-23 від 25 грудня 2023 року.

З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару запропоновано декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особам про поставку товару, в якому містилася б вартість товару; рахунки по здійсненню платежів третіми особами на користь продавця для підтвердження вартості товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною комісією та копію митної декларації країни відправлення.

Позивачем було надано експортну декларацію країни відправлення №23DK0031002A8CEF26 від 18 грудня 2023 року; платіжну інструкцію № 415 від 14 грудня 2023 року; переклад фактури № 455224 від 30 листопада 2023 року; переклад експортної декларації країни відправлення №23DK0031002A8CEF26 від 18 грудня 2023 року.

Митним органом встановлені розбіжності, а саме відповідно до декларації країни відправлення від 18 грудня 2023 року №23DK0031002A8CEF26 вартість товару становить 51800,00 датських крон, що є відмінним від вартості товару, яка вказана у специфікації у розмірі 7000,00 Євро, та сплачена відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 415 від 14 грудня 2023 року на суму 7000,00 Євро, тому декларантом не надано витребуваних митним органом документів.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 26 грудня 2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2023/000139/1.

В розділі 33 спірного рішення зазначено, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не, суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

У тексті контракту № A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім того, підпис такої особи відсутній на контракті та Специфікації №455224 від 30 листопада 2023 року.

Окрім того вище вказані контракт, специфікація та рахунок фактура №455224 від 30 листопада 2023 року, містять ознаки підробки: печатка продавця має чіткі нетипові контури, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп`ютерної миші, внутрішнє зображення нечітке та розмите.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України; є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачене або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну (частина 4 статті 58 Митного кодексу України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У рахунку фактурі №455224 від 30 листопада 2023 року англійською мовою зазначено про те, що товар підлягає 100% передоплаті. При цьому сума до сплати: зазначена 51800,00 датських крон. Аналогічна вартість товару визначена у копії митної декларації країни відправлення №23DK0031002ABCEF26 від 18 грудня 2023 року. Разом з тим, до митної декларації долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті №415 від 14 грудня 2023 року на суму 7000,00 євро, що не збігається із відомостями про вартість товару нетто та сумою до сплати, що зазначена у рахунку фактурі 455224 від 30 листопада 2023 року.

Відповідно до пункту 10.2 Контракту № A/S-23/05/01 від 23 травня 2023 року всі зміни і доповнений до контракту, дійсні лише за умов, що вони будуть здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін. Специфікація №455224 від 30 листопада 2023 року не підписана уповноваженою особою продавця товару. Відомості про таку особу не зазначені у товаросупровідних документах та митниці не відомі.

Разом з тим, всупереч вище зазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну: вартість товару, а саме

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним. особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2,4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №23UA205170008544U4 від 28 березня 2023 року Автомобіль вантажний, Призначений для перевезення вантажів дорогами загального користування, бувший у використанні: марка «CITROEN», модель BERLINGO, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації 20 січня 2020 року, кузов номер VR/EFYHWCK 866879, тип кузова вантажний Фургон, об`єм двигуна 1499См3, тип дизельний, потужність 56 Кw, маса в разі повного навантаження 1980кг, вантажопідйомність 585кг, загальна кількість місць, включаючи водія 2, колісна формула 4х2, категорія ТЗ за документами виробника N1. Внутрішній простір ДТЗ не має стаціонарно встановлених місць для сидіння пасажирів та пристосування для їх кріплення, відсутні місця кріплення ременів безпеки, відсутні ознаки комфорту вантажного відсіку. Виробник: «CITROEN». Торговельна марка: «CITROEN». - 11 000,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаним рішенням, ТОВ «Дельтатрейд Україна» звернулося з цим позовом до суду.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості автомобіля.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

1) контракт від 23 травня 2023 року №A/S-23/05/01 не містить відомості про уповноважену особу (представника) продавця. Крім того, підпис такої особи відсутній на контракті та Специфікації №455224 від 30 листопада 2023 року. Також контракт, специфікація та рахунок факту №455224 від 30 листопада 2023 року містять ознаки підробки: печатка продавця має чіткі нетипові контури, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп`ютерної миші, внутрішнє зображення нечітке та розмите;

2) відомості про ціну продажу товару, викладені у документі №455224 від 30 листопада 2023 року можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випаду надання митному органу перекладу на українську мову такого документа;

3) декларантом до митного оформлення не надано документ про оплату оцінюваного товар.

Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд вірно вказав, що відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

З огляду на викладене, контракт та специфікація до нього не містять підпису уповноваженої особи продавця.

Тим часом, з огляду на оформлення продавцем рахунку факту №455224 від 30 листопада 2023 року, на підставі якого позивач здійснив оплату за товар та поставку такого товару, домовленість між сторонами договору мала усну форму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час митного оформлення товару надав два документа з аналогічним номером та датою, а саме специфікацію та рахунок факту. При цьому в самому повідомленні відповідача під час проведення консультації зазначено, що рахунок фактура складений англійською мовою і зазначена в ньому інформація оцінена митним органом, а специфікація не містить підпису уповноваженої особи продавця та містить ознаки підробки, що виключає такий документ як належний.

Інших документів, які б містили такий самий номер та дату позивачем під час митного оформлення не надано, а тому в суду відсутня можливість встановити, про який саме документ йшла мова у повідомленні відповідача під час проведення митної консультації.

На пропозицію митного органу позивач надав платіжну інструкція №415 від 14 грудня 2023 року, що усунення визначеного відповідачем недоліку.

Як вбачається зі змісту названої інструкції, оплата проведено за товар, що заявлений позивачем д розмитнення. При цьому, в призначенні платежі зазначено номер рахунку факту №455224 від 30 листопада 2023 року.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині, що названий рахунок факту не містить інформації про те, що 7000євро є еквівалентом визначеної у такому рахунку вартості товару в розмірі 51800 датських крон, суд вказав, що норматовно зміст рахунку фактури не визначений. При цьому, зауважуючи на те, що після отримання від позивача оплати в розмірі 7000 євро, продавець відвантажив товар, за який така оплата проведена, суд приходить до висновку, що зазначена у рахунку фактурі сума у вигляді 7000 євро є еквівалентом вартості товару в розмірі 51800 датських крон.

За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що у порушення вимог частини 3 статті 53 МК України декларантом не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену питну вартість товару:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією

Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, варто зазначити, що відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу. При цьому інформації про те, що витрати на його транспортування при визначенні такої вартості були враховані митним органом, останнім суду не надано.

Суд першої інстанції вірно встановив, що заявлена позивачем митна вартість підтверджена поданими митному органу документами. Переконливих доводів про те, що надані декларантом документи на підтвердження такої вартості мали недоліки або містили суперечливу інформацію, відповідач суду не надав.

В свою чергу, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів. При цьому, матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи все вище викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000139/1 від 26 грудня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Мацький Є.М.