Рішення

від 07.06.2024 по справі 320/12539/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 року м.Київ № 320/12539/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області , третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України по обліку за ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального в розмірі 35 675,49 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України вилучити з обліку за ОСОБА_1 нарахування в сумі 35 675,49 грн (код бюджетної класифікації 71040000).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску позивач не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності, натомість працювала як найманим працівник, а його роботодавець сплачує за нього ЄСВ. Наголосив, що відповідачем незаконно нараховано борг з ЄСВ та за відсутності правових підстав.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на правомірність своїх дій, оскільки заборгованість з ЄСВ була нарахована відповідно до вимог чинного законодавства, а отже контролюючий орган діяв в межах законодавства та прав позивачки не порушував.

Позивачка не погоджуючись з позицією відповідача, надіслала відповідь на відзив у якій зазначила про те, що вона у спірний період була найманим працівником, тобто є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Отже, сплата єдиного внеску особою, яка перебуває на обліку в органах ДПС і зареєстрована як фізичні особа-підприємці (однак господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує), та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідачем також подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено про те, що перебуваючи в трудових відносинах з вказаними закладами, ОСОБА_1 не припинила господарську діяльність як фізична особа-підприємець, незважаючи на те, що як вона вказує, прибутку від господарської діяльності не отримувала, та з заявою про припинення державної реєстрації фізичної особи підприємця звернулась тільки 21.02.2023. Проте, позивачем та представником позивача залишено поза увагою ту обставину, що питання щодо звільнення фізичної особи - підприємця від обов`язку сплачувати єдиний внесок, якщо такий внесок вже сплачено роботодавцем у розмірі не нижче мінімального, врегульовано лише з 01.01.2021. Отже, тільки з 01.01.2021 фізична особа-підприємець, в разі відсутності доходу від господарської діяльності, може бути звільнена від обов`язку сплачувати єдиний внесок якщо такий внесок вже сплачено роботодавцем у розмірі не нижче мінімального. Таким чином, фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2018-2020 років повинна була виконувати покладені на неї обов`язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону № 2464, та сплатити єдиний внесок в загальному розмірі 35 675,49 грн (код бюджетної класифікації 71040000), а саме: за 2017 рік - в сумі 6334,75 грн; за 2018 рік - в сумі 9828,72 грн; за 2019 рік в сумі 11016,72 грн, за 2020 рік в сумі 8495,3 грн. Фізична особа ОСОБА_1 після 21.02.2023, тобто після дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, відповідно до вимог частини четвертої статті 6 Закону №2464, користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

тже, ОВідповідач також надіслав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив про те, що ....Третя особа, ГУ ДПС в Івано-Франківській області не скористалась своїм правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 08.01.2014 по 21.02.2023 була зареєстрована як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Луганській області (м. Сорокіне).

Відповідно до даних інформаційнокомунікаційної системи Державної податкової служби України: фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з дня державної реєстрації фізичною особою підприємцем, тобто з 08.01.2014, перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

21.02.2023 фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до відповідного органу з заявою про припинення державної реєстрації фізичної особи підприємця.

Станом на 21.02.2023 фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) мала заборгованість з єдиного внеску в розмірі 35 675,49 грн (код бюджетної класифікації 71040000) за період 2017-2020 років, яка виникла на підставі наступних нарахувань:

09.02.2018 за 2017 рік нараховано єдиний внесок 6334,75 грн;

19.04.2018 за 1 квартал 2018 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

19.07.2018 за 2 квартал 2018 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

19.10.2018 за 3 квартал 2018 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

21.01.2019 за 4 квартал 2018 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

19.04.2019 за 1 квартал 2019 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

19.07.2019 за 2 квартал 2019 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

21.10.2019 за 3 квартал 2019 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн;

20.01.2020 за 4 квартал 2019 року нараховано єдиний соціальний внесок 2457,18 грн

21.04.2020 за 1 квартал 2020 року нараховано єдиний соціальний внесок 2078,12 грн;

20.07.2020 за 2 квартал 2020 року нараховано єдиний соціальний внесок 1039,06 грн;

19.10.2020 за 3 квартал 2020 року нараховано єдиний соціальний внесок 3178,12 грн;

19.01.2021 за 4 квартал 2020 року нараховано єдиний соціальний внесок 2200,00 грн.

Позивачем ОСОБА_1 вказана заборгованість з єдиного внеску в загальному розмірі 35 675,49 грн (код бюджетної класифікації 71040000) за період 2017-2020 років не сплачена по теперешній час.

Згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) з 08.01.2014 по теперймній час перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Луганській області (1230) в Старобільській ДПІ (1207) м. Сорокине), з 21.02.2023 змінено стан платника на « 11» - державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Наказом ДПС України від 28.03.2022 №173 зі змінами Забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» в «Про умовах дії правового режиму воєнного стану та встановленого простою в роботі деяких територіальних органів ДПС, повноваження щодо здійснення стягнення несплачених сум єдиного соціального внеску платниками Луганської області покладено на Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області інформацією інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» повідомляє про відсутність винесених (зареєстрованих та направлених) платнику вимог зі сплати ЄСВ станом на 27.02.2023.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачка з січня 2017 року по вересень 2018 року працювала в Стоматологічній поліклініці Дарницького району м.Києва (код ЄДРПОУ - 16466597), а з вересня 2018 року по квітень 2022 року - в Комунальному некомерційному підприємстві "Київська Стоматологія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) (код ЄДРПОУ - 42376659), які виступали податковими агентами та утримували відповідні платежі з заробітної плати та нараховували на заробітну плату єдиний соціальний внесок у розмірі не менше від мінімального, що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Не погоджуючись з правомірністю нарахування заборгованості з ЄСВ, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання таких дій відповідача протиправними зобов`язання відповідача вилучити заборгованість з обліку та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі -ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року 3723,00 грн.

Отже, мінімальний страховий внесок у 2017 році (розмір мінімальної заробітної станом на 01.01.2017 року - 3200 грн) становив 3200 грн.*22%=704,0 грн./міс.;

мінімальний страховий внесок у 2018 році (розмір мінімальної заробітної станом на 01.01.2018 року - 3723,0 грн.) становив 3723 грн.*22%=819,06 грн./міс.;

мінімальний страховий внесок у 2019 році (розмір мінімальної заробітної станом на 01.01.2019 року - 4173,0 грн.) становив 4173 грн*22%=918,06 грн./міс.;

мінімальний страховий внесок у 2019 році (розмір мінімальної заробітної станом на 01.01.2020 року - 4723,0 грн.) становив 4723 грш*22%=1039,06 грн./міс.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачеві зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 35675,49 грн (код бюджетної класифікації 71040000) за період 2017-2020 років, а саме: за 2017 рік - в сумі 6334,75 грн; за 2018 рік - в сумі 9828,72 грн; за 2019 рік в сумі 11016,72 грн, за 2020 рік в сумі 8495,30 грн.

У позовній заяві позивачка посилається на те, що вона перебувала у трудових відносинах з січня 2017 року по вересень 2018 року працювала в Стоматологічній поліклініці Дарницького району м.Києва (код ЄДРПОУ - 16466597), а з вересня 2018 року по квітень 2022 року - в Комунальному некомерційному підприємстві "Київська Стоматологія" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) (код ЄДРПОУ - 42376659), які виступали податковими агентами та утримували відповідні платежі з заробітної плати та нараховували на заробітну плату єдиний соціальний внесок у розмірі не менше від мінімального.

Наведено підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Як встановлено судом під час розгляду справи, з моменту працевлаштування до припинення підприємницької діяльності позивачка, як фізична особа-підприємець діяльність не здійснювала і не отримувала доходу від такої діяльності, а її роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати ЄСВ за вказаний період.

При цьому, пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб підприємців.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, тому саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також відсутність доказів правомірності нарахування відповідачем заборгованості з ЄСВ, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача вилучити відомості про спірну заборгованість, суд зазначає таке.

Згідно Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2021 року за №321/35943 (далі Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1, 2 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з п.1 гл.2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

- реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

- реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

- реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку.

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

- у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;

- у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року в адміністративній справі №826/9288/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за позивачем протиправно обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі у розмірі 35675,49 грн.

Відомості щодо зареєстрованих та направлених платнику податків вимог зі сплати ЄСВ інформаційно-телекомунікаційній системі «Податковий блок» відсутні.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд вважає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Отже вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, оскільки судом визнано протиправними дії ГУ ДПС у Луганській області щодо нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 35675,49 грн, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 35675,49 грн.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Луганській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Луганській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України по обліку за ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального в розмірі 35 675,49 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Луганській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ - ВП 44082150, вул.Енергетиків, буд.72, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код бюджетної класифікації 71040000) у розмірі 35 675 (тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 49 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Луганській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ - ВП 44082150, вул.Енергетиків, буд.72, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.