Рішення

від 10.06.2024 по справі 320/42455/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року Справа №320/42455/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Казіно Компані» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Казіно Компані» (далі позивач, ТОВ «Фаворит Казіно Компані») із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, контролюючий орган), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615.

Позиції сторін

Позивач в обґрунтування поданого до суду позову вказує, що не допускав порушень, за які контролюючий орган застосував до нього штрафну (фінансову) санкцію на суму 4 133 300,20 грн.

Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/229/17, окрім вказаних, висновки Верховного Суду викладені у постановах від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020 та від 04.12.2018 у справі 820/4894/18, позивач вказує, що відповідачем на підставі наказу від 22.05.2023 № 2498-п «Про проведення фактичних перевірок» (надалі - «Наказ № 2498-п») було здійснено вихід за адресою: м. Київ, вул. Олекси Тихого, 42-А (літера К), з метою проведення фактичної перевірки позивача, та враховуючи положення ст.ст. 20, 80 ПК України для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, що визначені даними нормами податкового кодексу. В даному наказі відсутні посилання на інформацію отриману як підстава для перевірки, не вказано період діяльності, який буде перевірятися, неможливо встановити яке з окремих вказаних порушень слугувало конкретною підставою для його прийняття, що є порушенням приписів пп. 80.2.2 ст. 80, абз. 2 пп. 81.1 ст. 81 ПК України та недотримання контролюючим органом зазначених вимог в пп. 80.2.2 та п. 81.1 ПК України щодо призначення фактичної перевірки без визначення правових підстав призвело до звуження прав позивача як платника податків, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати, та, як наслідок, вимагає скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Водночас, позивач вказує, що інформація на підставі якої прийнято Наказ № 2498-п, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Акт перевірки ґрунтується виключно на припущеннях контролюючого органу, що не підкріплені жодними належними та достовірними доказами.

В оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 09.08.2023 № 0528890707 відсутнє формулювання конкретного порушення, яке на думку відповідача допустив позивач. Разом з тим, у спірному податковому повідомленні - рішенні вказано про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка взагалі не була предметом перевірки.

Зауважив, що відповідач не вказав в податковому повідомленні - рішенні інформацію, яка в обов`язковому порядку повинна бути вказана в ньому, зокрема не виконав вимоги підпункту 58.1.2. пункту 58.1 статті 58 Податкової кодексу України та вимоги пункту 4 розділу II «Порядку надіслання контролюючими органам податкових повідомлень-рішень платникам податків», а також вимоги до Форми «С податкового повідомлення-рішення, що вказана в Додатку 19 до Порядку. Зокрема, відповідач не вказав в податковому повідомленні рішенні обґрунтованої підстави для визначення (нарахування) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити позивач на думку відповідача; викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо: обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих позивачем заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); щодо періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово господарської діяльності позивача, при здійсненні якої вчинено ці порушення; щодо надання або ненадання позивачем заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої позивачем інформації, як спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу; детальний розрахунок фінансових санкцій, оскільки в доданому до оскаржуваного рішення розрахунку фінансових санкцій не зрозуміло звідки взялась сума 2 755 533,50 грн., яка була помножена на 150%; щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Крім того, відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення з перевищенням на 48 днів граничного строку для прийняття такого рішення, передбаченої пунктом 86.8. статті 86 ПК України, а також з прямим порушенням вимог пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який діяв в редакції до 31.07.2023 та встановлював мораторій на застосування санкцій за порушення вимог цього закону.

Зазначаючи висновки у постановах Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 824/640/19-а та від 26.12.2023 у справі №820/6046/17, що згідно пункту 86.8. статті 86 ПК України позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення приймається в рядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, значеному статтею 42 цього Кодексу, але відповідач не взяв до уваги, що чинне законодавство не передбачає продовження або поновлення строку, визначеного контролюючому органу для прийняття податкового повідомлення - рішення. Враховуючи, що Акт перевірки складений та вручений позивачу в один й той же день, а саме 01.06.2023, податкове повідомлення-рішення мало бути прийнято протягом п`ятнадцяти робочих днів, тобто не пізніше 22.06.2023. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч приписів п. 86.8 ПК України з перевищенням граничного строку на 34 робочих днів, отже є таким, що прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України.

При цьому, штрафна (фінансова) санкція за порушення вимог Закону №265 застосована відповідачем під час дії мораторію на застосування санкцій за порушення вимог Закону №265, відмітив, що оскільки згідно акту перевірки позивач допустив порушення 01.06.2023, натомість, станом на 01.06.2023 діяв мораторій на застосування санкцій за порушення вимог Закону №265 та не зважаючи на мораторій, та висновки Конституційного Суду України в Рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/200 згідно яких, Конституція України в частині першій статті 58 закріпила принцип незворотності дії в часі законі та інших нормативно-правових актів, відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення вимог Закону №265.

Позивач також зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні відповідачем не вказано які саме зобов`язання, що передбачені пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, не виконав позивач, що підтверджу необґрунтованість та безпідставність податкового повідомлення-рішення.

Додав, що ні Акт перевірки, ні податкове повідомлення - рішення не містять чітких підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, оскільки містять лише загальні посилання на нормі Закону №265, натомість не містять ніяких конкретних формулювань про виявлені відповідачем порушення, а також не містять будь-яких посилань на конкретні документи, які могли і підтверджувати допущені порушення, якщо вони дійсно мали місце, на дати на номери фіскальних чеків, які на думку відповідача, не містять необхідних реквізитів. Додатково відмічає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував той факт, що позивачем нібито роздруковані чеки невстановленої форми на суму 2 755 533,50 грн.

З приводу зазначеного відповідачем обов`язку вказувати рядки 11-18 фіскального чеку позивач зазначив, що в Акті перевірці контролюючим органом не встановлено, що усі розрахункові операції позивача відбувались не через РРО та/або на більшу суму, ніж проведено через РРО. Покликаючись на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР вважає безпідставним та необґрунтованим. За розділом ІІІ Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 Рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Рядки 15, 16, 18 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата. Відтак, рядки 11 - 18 фіскального чека заповнюються виключно у разі, якщо платіжний термінал поєднано та/або з`єднано з РРО. У випадку, якщо платіжний термінал не поєднано та/або не з`єднано з РРО, рядки 11 - 18 фіскального чека є необов`язковими та не заповнюються. Позивач звертає увагу, що платіжні термінали позивача на момент проведення перевірки не були з`єднані або поєднані з РРО з незалежних від позивача причин. Тож, як вбачається з Акта перевірки, через РРО № 3000934432 та № 3000948034 були роздруковані чеки невстановленої форми та, які на думку контролюючого органу, містять не всі обов`язкові реквізити. При цьому, не заповнення у фіскальному чеку рядків 11 - 18 не змінює встановленого факту придбання послуг покупцем у визначеного продавця, а фіскальні чеки позивача підтверджують виконання розрахункових операцій, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що фінансова санкція, визначена у п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій 6 411 856 грн є протиправною. Вказуючи, окрім інших позицій, також на висновки Верховного Суду у постанові від 03.11.2023 у справі № 640/23582/21, додає, що рядки 10-17 (11-18 згідно законодавства діючого на момент проведення перевірки у даній справі) фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з РРО. Якщо ж РРО та платіжний термінал не поєднані та/або не з`єднані, рядки 10-17 (11-18 згідно законодавства діючого на момент проведення перевірки у даній справі) є необов`язковими, тому їх відсутність не вказує на порушення п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР. Відповідач не здійснив належним чином перевірку РРО позивача, поєднання та/або з`єднання його з платіжним терміналом. Встановлення факту поєднання/з`єднання платіжних терміналів та РРО взагалі не входить до повноважень контролюючого органу, які чітко визначені в ПК України, зокрема в ст. 20, та Положенням про головне управління ДПС у м. Києві, затвердженому Наказ Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643 та посадові особи контролюючого органу не мають певних технічних компетенцій для таких висновків.

Відповідно, позивач зазначає, що РРО, яке позивач використовує у господарській діяльності за адресою: м. Київ, вул. Олекси Тихого, 42-А (літера К) не поєднано та/або не з`єднано із платіжними терміналами, реєстратори розрахункових операцій та платіжні термінали підключені до інтернету різних інтерфейсів (технології доступу) з`єднання з мережею Інтернет: GPRS (мобільна мережа) та ЕТTHERNET (дротовий канал зв`язку), що виключає необхідність заповнювати у фіскальному чекові рядки 11-18. Дану позицію позивач підтверджує відповіддю на запит щодо надання інформації від 05.04.2024 №02/04 ТОВ «ПЕРША ЕКВАЙРІНГОВА КОМПАНІЯ», яке надає послуги з торговельного еквайрингу та переказу коштів, листом щодо запиту про надання інформації від 01.04.2024 №24/0104-002 ФОП ОСОБА_1 , який здійснює технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових операцій позивача, доповідною запискою від 30.08.2023 №б/н фахівця з організації інформаційної безпеки позивача, висновком експерта за результатами комп`ютерно-технічної експертизи №10337 від 22.04.2024 та покликається на позицію Верховного Суду у постанові від 03.11.2023 у справі № 640/23582/21.

З позиції позивача з`єднування/поєднування реєстраторів розрахункових операцій та платіжні термінали може призвести до порушення права третіх осіб, такі дії свідчили б про втручання позивача в апаратне та програмне забезпечення реєстраторів розрахункових операцій та платіжних терміналів, що у свою чергу призводило б до внесення змін в апаратне та програмне забезпечення таких пристроїв, а як наслідок - порушували права правовласників (розробників) таких реєстраторів розрахункових операцій та платіжних терміналів.

Також, позивач зауважив, що відповідачем було складено Довідку спостереження за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб`єктами господарської діяльності від 23.05.2023, в якій відповідач зафіксував здійснення позивачем розрахункових операцій за період з 23.05.2023 по 31.05.2023 та така Довідка містить в собі інформацію щодо встановлення збільшення виторгу в порівнянні з попереднім платіжним періодом квітня місяця 2023 року, що очевидно не є порушенням. Інших висновків чи порушень дана Довідка не містить.

Застосовуючи також висновки Верховного Суду викладені у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21, оскільки рядки 11-18 є необов`язковим реквізитами фіскальних чеків позивача у зв`язку із відсутністю поєднання та/або з`єднання платіжних терміналів та РРО позивача, очевидним є висновок, що всі видані позивачем фіскальні чеки відповідають вимогам щодо змісту та форми, вважає, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, що вказує на незаконність застосування санкцій, передбачених п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, та, відповідно, вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Під час оскарження позивачем податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку відповідач прийняв податкову вимогу від 14.09.2023 та Рішення про опис майна позивача у податкову заставу віл 14.09.2023, стверджуючи, що у позивача виник податковий борг. Натомість, процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення завершилась тільки 26.10.2023 згідно рішення Державно податкової служби України від 26.10.2023 № 32119/6/99-00-06-03-02-06. Тобто, не чекаючи завершення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення, відповідач прийняв податкову вимогу та Рішення про опис майна позивача у податкову заставу. Такі дії відповідача прямо суперечать пункту 56.15 статті 56 ПК України.

Позивач додає, що станом на сьогодні спірне рішення контролюючого органу є неузгодженим враховуючи положення пункту 56.18 статті 56 ПК України, у зв`язку з чим, вказуючи також на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.05.2018 у справі № 818/1070/17, наполягає, що у відповідача не було жодної правової підстави для прийняття спірної податкової вимоги на суму боргу 4 133 300,20 грн. та Рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки передумовою винесення податкової вимоги та Рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.11.2021 р. у справі № 160/15095/20. Застосовуючи також висновки викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 826/17624/16 зазначає, що відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, відсутні підстави для їх задоволення та вказує, що фактична перевірка позивача здійснена на підставі наказу на перевірку ГУ ДПС у м. Києві від 22.05.2023 №2498-п «Про проведення фактичних перевірок» та направлень від 23.05.2023 № 8275/26-15-07-07-03, № 8274/26-15-07-07-01 та №8340/26-15-07-05-04.

Покликаючись на положення п. 80.7 ст. 80, п. 81.1 ст. 81, п. 63.3 ст.63 п. 85.4, п. 85.5, п.85.6, п. 85.7 п. 85.8 ст. 85 ПК України, зазначає, що ДПС у м. Києві була проведена фактична перевірка за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вулиця Олекси Тихого, буд. 42А (літера К), 1-й поверх, прим. № СІ-01, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Фаворит Казіпо Компані» з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах (казино) та діяльність у сфері громадського харчування, за результатами якої було складено акт від 01.06.2023 №41852/26/15/07/44101120. Перед початком проведення перевірки була проведена контрольна розрахункова операція з внесенням коштів на карту для проведення гри на гральних апаратах при ньому було застосовано РРО ф/н 300948034, роздруковано та видано чек на суму 500, 00 грн. Для розрахунків із споживачами використовується належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - ф/н НОМЕР_1 та ф/н НОМЕР_2 . Перевіркою було встановлено, шо при проведенні розрахункової операції з обміну коштів на замінники на суму 500, 00 гри., розрахунок було проведено в безготівковій формі через спеціальний платіжний засіб поєднаний з РРО ф/н 3000948034 з роздрукуванням та видачею фіскального чеку № 8853 від 23.05.2023 року. У виданому чеку № 8853 встановлено відсутність обов`язкових реквізитів, а саме: - ідентифікатору еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); ідентифікатору платіжного пристрою (рядок 12); реквізиту електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕГІЗ» (електронний платіжний засіб) (рядок 15). Відповідно до фіскальних та видаткових чеків отриманих в електронному вигляді з баз даних ДНС за період з 15.10.2022 року по 31.05.2023 року було встановлено відсутність вказаних обов`язкових реквізитів. Відповідно, перевіркою було встановлено, що позивач в період з 15.10.2022 року но 31.05.2023 року проводили розрахункові операції та видавали за допомогою РРО ф/н НОМЕР_1 та ф/н НОМЕР_2 розрахункові документи не встановленої форми та змісту, тобто з відсутністю обов`язкових реквізитів на загальну суму 2 755 533, 50 грн.

Застосовуючи положення пункту 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 21.01.2016 року № 13, висновки Верховного Суду в рішенні від 05.08.2022 у судовому провадженні К/9901 /33836/21 за даним пунктом вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів, та у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

Відповідач вважає, що жодну модель РРО/ПРРО та POS-термінала не можливо використовувати без підключення до мережі Інтернет, відбувається це за допомогою єдиного спільного інтерфейсу - РРО/ПРРО та POS-термінал установи банку, які розміщені на одному робочому місці касира та знаходяться в робочому стані слід вважати з`єднаними. Відсутність відповідного програмного забезпечення або навмисне ігнорування саме деякими надавачами POS-терміналів (послуг з сквайрингу) необхідності забезпечити з`єднані між собою пристрої програмним забезпеченням, з метою належного обміну інформацією між ними, жодним чином не впливає на сам факт з`єднання пристроїв між собою та відповідно па обов`язок, що виникає у зв`язку з цим у користувача таким пристроєм. Таким чином, користувачі РРО/ПРРО, на яких поширюються вимоги Постанови № 894, зобов`язані забезпечити відображення реквізитів про трансакції у фіскальних чеках РРО/ПРРО. Виникнення такого обов`язку пов`язане з інтегруванням у локальну мережу користувача, у тому числі за допомогою інтерфейсу Wi-Fi, спеціальних платіжних терміналів (POS-терміналів установ банків), для забезпечення можливості споживачів здійснювати розрахунки за продані товари (надані послуги), з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток емітованих банками) та виконання обов`язку з видачі відповідних розрахункових документів. Також звертає увагу про необхідність зазначати не тільки назву платіжної системи з 01.08.2021 відповідно вимог Положення № 13, а й іншу обов`язкову інформацію щодо платіжних систем, як обов`язкових реквізитів розрахункових документів із 21.01.2016, є обов`язком суб`єктів господарювання, а не їх правом. Відповідно, заповнення рядків 11-18 фіскального чека у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу, платіжного терміналу, є обов`язковим за умови здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону № 265/95-ВР.

Щодо строків прийняття спірного податкового повідомлення рішення від 09.08.2023 № 0528890707, вказує на п.12 Прикінцевих положень Закону №265, вважає, що чинними нормами законодавства не передбачено звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за порушення вимог Закону № 265. Водночас, контролюючі органи не позбавлені права фіксувати порушення вимог Закону № 265, за вчинення яких платники податків можуть бути притягнуті до відповідальності після припинення або скасування воєнного стану на території України та/або внесення відповідних законодавчих змін до Закону № 265. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону № 265 (в редакції Закону України від № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набув чинності 01.08.2023) суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор. Вважає, що вищенаведеними нормами законодавства було відтерміновано притягнення до відповідальності (застосування штрафних санкцій), зокрема, суб`єктів господарювання у сфері організації та проведення азартних ігор, за порушення вимог Закону № 265 та наголошує, що Закон України від № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану, набув чинності 01.08.2023, a податкове повідомлення-рішення № 0528890707 було прийняте 09.08.2023 року. Отже, контролюючим органом не було порушено строків прийняття податкового повідомлення-рішення.

ГУ ДПС у м. Києві повідомляє відповідно, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, станом на 14.09.2023, по ТОВ «Фаворит Казіно Компані» обліковувався податковий борг по штрафних санкціях за порушення законодавства щодо норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 4 133 300, 20 грн., який виник згідно податкового повідомлення-рішення (форми «С») від 09.08.2023 № 0528890707. Керуючись пунктом 59.1 статті 59 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві було направлено ТОВ «Фаворит Казіно Компані» податкову вимогу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615. Вказуючи на положення ст. 56.15, ст. 60 розділу ІІ ПК України, додає, що у зв`язку з надходженням скарги на адресу ДПС України від 01.09.2023 № 29148/6 на податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, інтегрована картка платника податків ТОВ «Фаворит Казіно Компані» була приведена у відповідність, тому зазначені податкова та Рішення про опис майна вважаються відкликаними та такими, що втратили юридичну силу.

Відповідач вважає також, що оскільки відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 25.10.2023 року № 32119/6/99-00-06-03-02-06 ДПС України залишає без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09.08.2023 № 0528890707, a скаргу без задоволення, а отже від 25.10.2023, сума вже вважається узгодженою. Враховуючи наявність податкового боргу, станом на 18.12.2023, ГУ ДПС у м. Києві було направлено ТОВ «Фаворит Казіно Компані» податкову вимогу від 18.12.2023 № 0027663-1303-2615 та рішення про опис майна у податкову заставу від 18.12.2023 № 0027663-1303-2615. Звертає увагу, що позивачем 08.11.2023 було подано до суду позовну заяву, ухвалою від 15.04.2024 було відкрито провадження по адміністративній справі, тому тільки на момент від 15.04.2024 можливо вважати суму неузгодженою.

Відповідно відповідач зазначає, що на момент прийняття даної вимоги та рішення, дії контролюючого органу були законними та правомірними, оскільки у платника податків, як вже зазначалось був наявний податковий борг у розмірі 4 133 300, 20 грн., на момент оскарження в судовому порядку податкового-повідомлення рішення, інтегрована картка платника податків приведена у відповідність.

Наказ про призначення перевірки є актом індивідуальної дії та реалізований його застосуванням тому його оскарження після допуску до перевірки є неналежним способом судового захисту.

Додатково відмічає, що висновки експерта від 22.04.2024 №10337 та висновки науково-правової експертизи №10328 з питань застосування аналогії законів до одночасного застосування платіжного терміналу (РОS термінала) з РРО/ПРРО від 04.04.2024, застосовуючи положення ст.44 та ст. 166 КАС України, ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертні висновки та експертиза не можуть бути враховані в даній справі як належні та достовірні докази.

Відповідно, наполягає на правомірності та законності податкового повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, вважає відсутніми підстави для його скасування.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суд від 21.12.2023 (суддя Шевченко А.В.) позовну заяву згідно ст. 169 КАС України залишено без руху.

24.01.2024 представником позивача виконано вимоги ухвали суду від 21.12.2023.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.04.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.

15.04.2024, ухвалою суду прийнято до провадження дану адміністративну справу № 320/42455/23, справу визначено розглядатися суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 22 травня 2024 року о 13:15год.

30.04.2024 представником позивача подано уточнення позовних вимог та додаткові докази.

20.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФАВОРИТ КАЗІНО КОМПАНІ" в повному обсязі.

22.05.2024 в підготовче судове засідання прибули представники по справі, подали заяви із проханням закрити підготовче провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03 червня 2024 року о 10:00год.

03.06.2024 в судове засідання прибули представники позивача Сердюк О.О. та Гавінський О.П., представник відповідача Павлушенко Ю.М.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні.

Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за згодою сторін, судом на місці оголошено про продовження вирішення справи у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи у порядку письмового провадження враховуючи позиції сторін та наявні в матеріалах справи письмові докази.

Встановлені обставини судом

ТОВ «Фаворит Казіно Компані» здійснює основну діяльність з організування азартних ігор (92.0) та роздрібної торгівлі тютюновими виробами (47.26), відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого 15.08.2023 № 1000691070006045829.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві №2498-п від 22.05.2023 та направлень на перевірку від 23.05.2023 №8340/26-15-07-05-04, №8274/26-15-07-07-01, №8275/26-15-07-07-03, в період з 23.05.2023 по 01.06.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ КАЗІНО КОМПАНІЇ» на предмет:

дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 22.05.2023 №897/26-15-07-07-00-12.

Фактична перевірка проводилась за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вулиця Олекси Тихого, буд. 42А (літера К), 1-й поверх, прим. № СІ-01, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Фаворит Казіно Компанія» з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах (казино) та діяльність у сфері громадського харчування.

До перевірки допущено було представників за вказаними направленнями, що пред`явили посвідчення, журнал реєстрації перевірок було надано та зроблено відповідний запис.

Перевірка проводилась у присутності директора ОСОБА_2 .

Результати перевірки оформлені відповідачем Актом фактичної перевірки від 01.06.2022 № 41852/26/15/07/44101120 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що перед початком проведення перевірки була проведена контрольна розрахункова операція з внесенням коштів на карту для проведення гри на гральних апаратах застосовуючи РРО ф/н 300948034, роздруковано та видано чек на суму 500, 00 грн.

Для розрахунків із споживачами використовується належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - ф/н НОМЕР_1 та ф/н НОМЕР_2 .

Перевіркою встановлено та зафіксовано, шо при проведенні розрахункової операції з обміну коштів на замінники на суму 500, 00 грн., розрахунок було проведено в безготівковій формі через спеціальний платіжний засіб поєднаний з РРО ф/н 3000948034 з роздрукуванням та видачею фіскального чеку № 8853 від 23.05.2023.

У виданому чеку № 8853 встановлено відсутність обов`язкових реквізитів, а саме:

- ідентифікатору еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

- ідентифікатору платіжного пристрою (рядок 12);

- реквізиту електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (електронний платіжний засіб) (рядок 15).

Відповідно до фіскальних та видаткових чеків отриманих в електронному вигляді з баз даних ДПС за період з 15.10.2022 по 31.05.2023 було встановлено відсутність вказаних вище обов`язкових реквізитів.

В розділі 3 «Висновок перевірки» Акту перевірки зазначено висновок пре встановлені порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка передбачає не проведення розрахункової операції через РРО, невидача розрахункового документа встановленої форми, а саме:

- перевіркою встановлено, що ТОВ «Фаворит Казіно Компані» в період з 15.10.2022 по 31.05.2023 проводили розрахункові операції та видавали за допомогою РРО ф/н 3000934432 та ф/н НОМЕР_2 розрахункові документи не встановленої форми та змісту, тобто з відсутністю обов`язкових реквізитів на загальну суму 2 755 533, 50 грн.

Акт перевірки містить відмітку про додатки - чек РРО, Х-звіт, запити щодо надання документів.

До Акту перевірки долучено Довідку спостереження за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб`єктами господарської діяльності від 23.05.2023, здійсненого відповідно до п. 80.8 ст. 80 ПК України, в якій відображено збільшення виторгу в порівняні з попередніми аналогічними періодами квітня місяця 2023 року, наявність додатків- Х-звіти.

Вказані додатки надані відповідачем разом із Актом перевірки до відзиву.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію на суму 4 133 300,20 грн.

До податкового повідомлення-рішення додано розрахунок фінансових санкцій по акту перевірки із посиланням на п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано відповідно: 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення (2755533,50 грн. * 150% - 4133300,20).

Отримавши податкове повідомлення-рішення 17.08.2023, позивач оскаржив в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення - рішення, натомість Державна податкове служба України прийняла рішення від 26.10.2023 № 32119/6/99-00-06-03-02-06, яким залишила без змін прийняте ГУ ДПС у м. Києві податкове повідомлення рішення від 09.08.2023 № 0528890707, а скаргу ТОВ «Фаворит Казіно Компані» - без задоволення.

Керуючись пунктом 59.1 статті 59 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві було направлено ТОВ «Фаворит Казіно Компані» податкову вимогу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням рішенням, податковою вимогою та Рішенням про опис майна у податкову заставу, Товариство звернулось до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.

В ході розгляду справи представник позивача наполягав на оскарженні податкового повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, щодо податкової вимоги від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 представник не наполягав в силу приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність до оскаржуваного в адміністративному порядку 01.09.2023 спірного податкового повідомлення-рішення, та відповідно відкликання таких ГУ ДПС у м. Києві у вересні 2023 року.

Відповідно, предметом спору у справі є податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, яке підлягає перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.3 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).

Підпунктом 80.2.2, підпунктом 80.2.4, підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції (п. 80.8 ст. 80 ПК України).

Відтак, за приписами п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених законом підстав, а відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п.82.3 ст.82 ПК України).

Суд зазначає, що за обставинами підстав та порядку проведення перевірки на підставі наказу ГУ ДПС м. Києві від 22.05.2023 № 2498-п, направлень на перевірку від 23.05.2023 №8340/26-15-07-05-04, № 8274/26-15-07-07-01, № 8275/26-15-07-07-03, посадовими особами наказ було вручено директору товариства ОСОБА_2 23.05.2023, пред`явлено направлення та посвідчення, зроблено відповідну відмітку в журналі перевірок. Відповідно, позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що виключає обгрунтованість та підставність доводів щодо протиправності наказу ГУ ДПС м. Києві від 22.05.2023 № 2498-п в даній справі, заявлені позивачем у вигляді того, що Наказ №2498-п має містити інформацію про конкретні порушення платником податків, контроль на яких покладено на податкові органи.

Суд зазначає, зокрема, застосовуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 по справі №500/5559/21 відповідно до яких формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Та, суд зауважує, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі 816/228/17 щодо підставності оскарження наказу про проведення перевірки.

Також суд зазначає, що вказаний наказ не є предметом спору в даній справі, позивачем в судовому порядку не оскаржувався та до оскарження за даною справою не заявлений, у зв`язку з чим, суд відхиляє застосовані мотивування та твердження позивача щодо підстав призначення та проведення спірної перевірки та відповідно не переглядає такі в межах даного спору.

Суд також зазначає, що перевірка проводилась в межах строків визначених ПК України, в ході проведення перевірки були також здійснені запити до товариства №1 від 23.05.2023, №2 від 24.05.2023, №3 від 26.05.2023 про надання документів за предметом перевірки, та останні були вручені директору ОСОБА_2 належним чином.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Пунктом 86.5 ст.86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Згідно п.86.6 ст.86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Згідно п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Абзацом 4 підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022) було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

В подальшому, Законом від 03.11.2022 р. № 2719-IX, який набрав чинності 25.11.2022 внесено зміни до абзацу 4 підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, внаслідок яких його викладено в наступній редакції: "для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки".

Законом від 30.06.2023 р. № 3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023 р., внесено зміни до абзацу 1 підпункту 69.9, а саме слово "Для" замінити словами і цифрами "Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для".

Виходячи із зазначеного вище слідує, що податковим законодавством не передбачено зупинення строку прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами фактичних перевірок, встановленого п.86.8 ст.86 ПК України, а саме - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведеної фактичної перевірки ТОВ «Фаворит Казіно Компані» складено акт від 01.06.2023 зареєстрований в органі ДПС 02.06.2023 за №41852/26/15/07/44101120.

Директор ТОВ «Фаворит Казіно Компані» ОСОБА_2 на Акті перевірки поставив свій підпис та примірник Акту перевірки отримав 01.06.2023 та зазначив, що зауваження будуть надані окремо.

Відповідно, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом із порушенням строків його прийняття, визначеного п. 86.6 ст. 86 ПК України.

Суд зазначає, що станом на 01.06.2023 діяв пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон №265), в редакції, яка передбачала, що: « 12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.»

Слід зазначити, що в березні 2022 року розділ ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 був доповнений пунктом 12 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-ІХ, такого змісту: « 12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються».

Закон від 03.03.2022 року №2118-ІХ набрав чинності 07.03.2022.

В березні 2022 року пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 був доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120- ІХ, словами: «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів».

Закон від 15.03.2022 року №2120-1Х набрав чинності 17.03.2022.

В червні 2023 року пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 був викладений в іншій редакції Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року № 3219-ІХ, а саме: « 12. Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».

Закон від 30.06.2023 року №3219-ІХ набрав чинності 01.08.2023.

Таким чином, суд зазначає, що в період з 17.03.2022 по 31.07.2023 пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265, діяв в редакції згідно із Законом від 03.03.2022 №2118-1Х та Законом від 15.03.2022 №2120-1X та передбачав, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні введено воєнний стан з 24.02.2022, до якого були внесені зміни Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 (затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX) в частині продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

За наявними висновками в акті перевірки та зокрема за предметом її проведення, порушень з боку позивача при продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв) відповідачем не виявлено, у зв`язку з чим, станом на 01.06.2023, на дату складення Акту перевірки та зафіксованих відповідачем порушень позивачем вимог Закону №265, відносно ТОВ «Фаворит Казино Компані» поширювалась дія мораторію на застосування санкцій за порушення вимог Закону №265.

Зважаючи на те, що позивач здійснює основну діяльність у сфері організування азартних ігор, дія вказаного мораторію завершилась для позивача тільки з 01.08.2023, тобто з дати набрання чинності Законом №3219-ІХ від 30.06.2023.

В силу ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційним Судом України в Рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зазначено. що Конституція України в частині першій статті 58 закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Також, відповідно до ч.4 ст. 3 КАС України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Твердження відповідача із посиланням на п. 12 Прикінцевих положень Закону №265 в редакції Закону №3219-ІХ від 30.06.2023 про те, що введення в країні воєнного стану не звільняє суб`єкта господарювання від встановлених порушень вимог Закону №265 та те, що контролюючі органи не позбавлені права притягнення до відповідальності після припинення або скасування воєнного стану та/або внесення відповідних змін в Закон №265, суд вважає такими, що не містять нормативного обґрунтування в силу діючого законодавства на момент проведення перевірки товариства.

Щодо викладених у відзиві тверджень відповідача про зміну законодавства в частині можливості відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення Закону № 265, зокрема пункту 12 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 265 враховуючи набрання сили 01.08.2023 Закону №3219-ІХ, суд не бере до уваги, оскільки такі не спростовують норми Податкового кодексу України щодо строків прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами фактичної перевірки і стосуються виключно застосування штрафних санкцій за порушення Закону № 265.

Суд зауважує відповідачу, що на момент проведення фактичної перевірки та станом на момент закінчення встановленого законодавством строку прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі висновків такої перевірки, пункт 12 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 265 був чинній у редакціях згаданих вище судом Законів від 03.03.2022 №2118-ІХ та Законом від 15.03.2022 №2120-ІХ.

Зважаючи на те, що позивач здійснює основну діяльність у сфері організації азартних ігор дія вказаного мораторію завершилась для позивача тільки 01.08.2023, тобто з дати набрання чинності Законом від 30.06.2023 року №3219-ІХ.

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення відповідачем строку прийняття податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача штрафних санкцій під час дії мораторію в редакції Закону №265 до 01.08.2023, є обґрунтованими.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Відтак, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Зазначені висновки викладені також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № № 160/12714/22.

Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд приходить до висновку, що встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про його протиправність, тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, зафіксованих в Акті перевірки.

Таким чином, з вказаних вище висновків суду, у зв`язку із застосуванням до позивача штрафної санкції в період дії мораторію, суд зазначає про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкової вимоги та Рішення про опис майна податкову заставу, суд зазначає, що згідно п. 59.1 статті 59 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві було направлено ТОВ «Фаворит Казіно Компані» податкову вимогу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615.

Судом встановлено, проти чого не заперечує відповідач, що на адресу ДПС України 01.09.2023 за № 29148/6 було отримано скаргу ТОВ «Фаворит Казіно Компані» на податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, інтегрована картка платника податків позивача була приведена у відповідність, та позивачем на час подання позову до суду не було відомо про відкликання зазначеної вимоги та Рішення про опис майна. На час вирішення справи представником позивача визнано те, що вказані вимога та Рішення про опис майна є відкликаними, такі, що не мають юридичної сили, у зв`язку з чим позивач не наполягав на їх скасуванні, але заяви про відмову від позову в даній частині позовних вимог до суду не подавав.

Відтак, в даній частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 суд відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо належності та достатності доказів поданих сторонами в даній справі, їх невизнання останніми у вигляді поданому до суду в частині належності до справи, суд зазначає, що достатність та достовірність доказів, їх завірення та подання до суду вирішується судом в ході проведення підготовчих дій у справі та в межах таких дій у суду не виникло підстав для їх не прийняття до справи.

У висновку, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09.08.2023 № 0528890707, оскільки таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно положень ч.3 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Інших витрат на час прийняття судом рішення позивачем по справі до стягнення не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт Казіно Компані» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного Управління ДПС у м. Києві від 09.08.2023 № 0528890707.

В решті вимог-відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт Казіно Компані» ( 04207, вул. Лук`яненка Левка, буд. 21, корп. 3, м. Київ; код ЄДРПОУ 44101120) витрати по сплаті судового збору у сумі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.