Постанова

від 27.08.2024 по справі 320/42455/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42455/23 Головуючий у І інстанції - Войтович І.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Казіно Компані» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Казіно Компані» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707;

- податкову вимогу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615;

- Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що інформація на підставі якої прийнято Наказ № 2498-п, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Акт перевірки ґрунтується виключно на припущеннях контролюючого органу, що не підкріплені жодними належними та достовірними доказами.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 09.08.2023 № 0528890707 Відповідачем не вказано які саме зобов`язання, що передбачені пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, не виконав Позивач, що підтверджу необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення з перевищенням на 48 днів граничного строку для прийняття такого рішення, передбаченої пунктом 86.8. статті 86 ПК України, а також з прямим порушенням вимог пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який діяв в редакції до 31.07.2023 та встановлював мораторій на застосування санкцій за порушення вимог цього закону.

Також, під час оскарження Позивачем податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку Відповідач прийняв податкову вимогу від 14.09.2023 та Рішення про опис майна Позивача у податкову заставу від 14.09.2023, стверджуючи, що у Позивача виник податковий борг. Проте, процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення завершилась тільки 26.10.2023 згідно рішення Державно податкової служби України № 32119/6/99-00-06-03-02-06. Таким чином, до завершення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, Відповідач прийняв податкову вимогу та Рішення про опис майна у податкову заставу, що прямо суперечить пункту 56.15 статті 56 ПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у м. Києві від 09.08.2023 № 0528890707.

В решті вимог-відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Представником Позивача - адвокатом Сердюк Ольгою Олександрівною подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить, у зв`язку з перебуванням на лікарняному, відкласти розгляд даної адміністративної справи на іншу дату та час.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів зазначає, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас, сторони мають можливість надати письмові пояснення, відзив або заперечення до апеляційної скарги у встановленому порядку.

Отже, на переконання колегії суддів, апеляційний розгляд справи може відбутись і за відсутності Представника Позивача - адвоката Сердюк Ольги Олександрівни, а правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу буде прийнято колегією суддів до уваги.

Крім того, Представник Позивача - адвокат Сердюк Ольга Олександрівна могла звернутись з дотриманням вимог ст. 195 КАС України з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Представника Позивача - адвоката Сердюк Ольги Олександрівни про відкладення розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі доповідної записки управління фактичних перевірок від 22.05.2023 № 897/26-15-07-07-00-12 прийнято наказ «Про проведення фактичних перевірок» від 22.05.2023 № 2498-п (т. 1, а.с. 220),

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 22.05.2023 № 2498-п та направлень на перевірку від 23.05.2023 № 8340/26-15-07-05-04, № 8274/26-15-07-07-01, № 8275/26-15-07-07-03, в період з 23.05.2023 по 01.06.2023 контролюючим органом було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Казіно Компані» на предмет дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка проводилась за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вулиця Олекси Тихого, буд. 42А (літера К), 1-й поверх, прим. № СІ-01, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Фаворит Казіно Компані» з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах (казино) та діяльність у сфері громадського харчування.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 01 червня 2023 року № 41852/26/15/07/44101120 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що перед початком проведення перевірки була проведена контрольна розрахункова операція з внесенням коштів на карту для проведення гри на гральних апаратах застосовуючи РРО ф/н 300948034, роздруковано та видано чек на суму 500,00 грн.

Для розрахунків із споживачами використовується належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - ф/н НОМЕР_1 та ф/н НОМЕР_2 .

Перевіркою встановлено та зафіксовано, що при проведенні розрахункової операції з обміну коштів на замінники на суму 500,00 грн, розрахунок було проведено в безготівковій формі через спеціальний платіжний засіб поєднаний з РРО ф/н 3000948034 з роздрукуванням та видачею фіскального чеку № 8853 від 23.05.2023.

У виданому чеку № 8853 встановлено відсутність обов`язкових реквізитів, а саме:

- ідентифікатору еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

- ідентифікатору платіжного пристрою (рядок 12);

- реквізиту електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (електронний платіжний засіб) (рядок 15).

Відповідно до фіскальних та видаткових чеків отриманих в електронному вигляді з баз даних ДПС за період з 15.10.2022 по 31.05.2023 також було встановлено відсутність вказаних вище обов`язкових реквізитів.

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення Позивачем пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка передбачає не проведення розрахункової операції через РРО, невидача розрахункового документа встановленої форми, а саме ТОВ «Фаворит Казіно Компані» в період з 15.10.2022 по 31.05.2023 проводили розрахункові операції та видавали за допомогою РРО ф/н 3000934432 та ф/н НОМЕР_2 розрахункові документи не встановленої форми та змісту, тобто з відсутністю обов`язкових реквізитів на загальну суму 2 755 533,50 грн.

На підставі викладеного, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року № 0528890707, яким до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4 133 300,20 грн.

30 серпня 2023 року Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

ГУ ДПС у м. Києві було направлено ТОВ «Фаворит Казіно Компані» податкову вимогу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615.

Рішенням Державної податкової служби України від 26.10.2023 № 32119/6/99-00-06-03-02-06, залишено без змін прийняте ГУ ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, а скаргу ТОВ «Фаворит Казіно Компані» - без задоволення.

Вважаючи вказані податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та Рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач здійснює основну діяльність у сфері організації азартних ігор дія мораторію завершилась для останнього 01.08.2023, тобто з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-ІХ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що доводи Позивача про порушення Відповідачем строку прийняття податкового повідомлення-рішення та застосування до Товариства штрафних санкцій під час дії мораторію в редакції Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР до 01.08.2023, є обґрунтованими.

Таким чином, у зв`язку із застосуванням до Позивача штрафної санкції в період дії мораторію, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та про його скасування.

Щодо податкової вимоги та Рішення про опис майна податкову заставу, суд першої інстанції зазначив наступне.

01.09.2023 за № 29148/6 ДПС України було отримано скаргу ТОВ «Фаворит Казіно Компані» на податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707, у зв`язку з чим інтегрована картка платника податків Позивача була приведена у відповідність, та відкликано зазначені податкову вимогу та Рішення про опис майна.

На час вирішення справи по суті в суді першої інстанції Позивачем визнано те, що вказані податкова вимога та Рішення про опис майна є відкликаними, такі, що не мають юридичної сили, у зв`язку з чим Позивач не наполягав на їх скасуванні, проте і заяви про відмову від позову в даній частині позовних вимог до суду першої інстанції не подав.

Таким чином, в даній частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 14.09.2023 № 0021970-1303-2615 суд першої інстанції відмовив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено абз. 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Пунктом 86.5 ст. 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Згідно з п. 86.6 ст. 86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Абзацом 4 підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022) було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

В подальшому, Законом від 03.11.2022 № 2719-IX, який набрав чинності 25.11.2022, внесено зміни до абзацу 4 підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, внаслідок яких його викладено в наступній редакції: "для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки".

Законом від 30.06.2023 р. № 3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023 р., внесено зміни до абзацу 1 підпункту 69.9, а саме слово "Для" замінити словами і цифрами "Тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для".

Таким чином, податковим законодавством не передбачено зупинення строку прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами фактичних перевірок, встановленого п. 86.8 ст. 86 ПК України, а саме - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведеної фактичної перевірки ТОВ «Фаворит Казіно Компані» складено акт від 01.06.2023 зареєстрований в органі ДПС 02.06.2023 за № 41852/26/15/07/44101120.

Директор ТОВ «Фаворит Казіно Компані» ОСОБА_1 примірник Акта перевірки отримав 01.06.2023 та зазначив, що зауваження будуть надані окремо, що підтверджується його особистим підписом на Акті перевірки.

Таким чином спірне податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 0528890707 прийнято контролюючим органом із порушенням строків його прийняття, визначеного п. 86.6 ст. 86 ПК України (до 22 червня 2023 року).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення Позивачем пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, станом на 01.06.2023 діяв пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), в редакції, яка передбачала, що: « 12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.»

В березні 2022 року розділ ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР був доповнений пунктом 12 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-ІХ, такого змісту: « 12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються».

Закон від 03.03.2022 року № 2118-ІХ набрав чинності 07.03.2022.

В березні 2022 року пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР був доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-ІХ, словами: «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів».

Закон від 15.03.2022 року № 2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.

В червні 2023 року пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР був викладений в іншій редакції Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року № 3219-ІХ, а саме: « 12. Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».

Закон від 30.06.2023 року № 3219-ІХ набрав чинності 01.08.2023.

Таким чином, в період з 17.03.2022 по 31.07.2023 пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР, діяв в редакції згідно із Законом від 03.03.2022 № 2118-ІХ та Законом від 15.03.2022 № 2120-ІX та передбачав, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в країні введено воєнний стан з 24.02.2022.

У зв`язку з вищевикладеним, оскільки Позивач здійснює основну діяльність у сфері організування азартних ігор, дія вказаного мораторію завершилась для Товариства з 01.08.2023, тобто з дати набрання чинності Законом № 3219-ІХ від 30.06.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

Оскільки доказом правомірності оскаржуваних ППР зі сторони контролюючого органу є акт документальної планової перевірки, складений в період коли Відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийняте спірне рішення, є достатніми для висновку про його протиправність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 320/2460/19 та від 29 липня 2021 року у справі № 320/2460/19, від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 640/25793/21, № 160/14248/21, від 19 березня 2024 року у справі № 160/12714/22.

За таких обставин, у зв`язку із застосуванням до Позивача штрафної санкції в період дії мораторію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на тому, що дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин щодо мораторію на проведення документальних планових заходів контролю не позбавлений можливості провести перевірку Позивача за результатами якої прийняти законні та обґрунтовані рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині.

Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Василенко

Повний текст складено 27.08.2024 року.