Рішення

від 10.06.2024 по справі 320/10710/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року № 320/10710/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі Відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Національної поліції Київської області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 ;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київський області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 через пропуск трьох річного строку звернення, оскільки з першиною заявою позивач звернувся вчасно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 позовну заяву повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.06.2023 справу передано для продовження розгляду справи судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/10710/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. В задоволенні позову просить відмовити з підстав пропуску позивачем строку на звернення з відповідною заявою для призначення одноразової грошової допомоги.

Позивач подав відповідь на відзив вказавши на те, що спірна виплата є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач є батьком загиблого сина ОСОБА_2 - майора поліції, заступника начальника Баришівського відділення поліції Переяслав Хмельницького відділу поліції.

Син заявника ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту розслідування нещасного випадку від 18.07.2019 нещасний випадок (смертельний) трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

14.01.2022 ОСОБА_1 вперше звернулися до Головного управління з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його сина.

Листом Головного управління від 07.02.2022 № П-69 йому було повідомлено про те, що для розгляду матеріалів необхідно подати заяву встановленого зразку та повний пакет документів, перелік якого передбачений пунктом 4 розділу III наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 (у наданих ним документах була відсутня постанова BJIK).

Так, 23.02.2022 позивач звернувся із заявою про отримання витягу з наказу про виключення з особового складу Син заявника ОСОБА_2 та направлення на ВЛК для отримання постанови щодо причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 ..

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, направлення на медичний огляд для проведення ВЛК було виписано лише 14.04.2022, а отримано заявником 14.06.2022

29.06.2022 позивачем подано відповідна заява до відповідача з повним пакетом документів, в тому числі копією постанови BJIK ДУ «ТМО МВС України по Київській області» № 30.

Однак, згідно висновку відповідача про призначення одноразової грошової допомоги від 05.08.2022, відповідач відмовив заявнику на підставі ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на пропуск заявником трьох річного строку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Розділом IX зазначеного Закону врегульовані питання соціального захисту поліцейських.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Статтею 99 зазначеного Закону передбачено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: 1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

У той же час, ст. 98 Закону визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) поліцейського визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 101 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) поліцейського є наслідком, зокрема, учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію» та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до частини шостої статті 100 Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Як вбачається із оскаржувано рішення відповідача від 05.08.2022, останній відмовив заявнику про виплату одноразової грошової допомоги на підставі ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на пропуск заявником трьох річного строку.

Отже, щодо наявності в позивача права на отримання зазначеної допомоги, а також правомірності відмови відповідача в її призначенні та виплаті суд дійшов таких висновків.

Частина 6 статті 100 Закону №580 передбачає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

А стаття 101 Закону №580 дійсно передбачає вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. Так згідно з частиною 1 статті Закону №580 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Однак, згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 97 Закону №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Сама конструкція цієї правової норми, а також положення ч.6 ст.100 Закону №580 свідчить про те, що законодавець відокремлює поняття права на отримання такої допомоги від поняття права на її призначення та виплату (реалізацію такого права).

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги є первинним і виникає з дати смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції (днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги).

Суд зазначає, що вимоги п.2 ч.1 ст.97 Закону №580 так само, як і вимоги статті 101 Закону №580 передбачають певні обмеження реалізації права на отримання цієї допомоги (підстави призначення та виплати), а не виключають наявності самого права.

З аналізу положень статей 97-101 Закону №580, а також Порядку №4 наявним є висновок про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі смерті поліцейського є майновим, оскільки це право на отримання певної, визначеної законом грошової суми. Отже, на нього розповсюджується дія статті 1 Протоколу 1 від 20.03.1952 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме її вимоги, що ніхто не може бути позбавлений своїх майнових прав інакше, ніж в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Абзац другий статті 1 Протоколу 1 передбачає, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їх юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Таким чином, стаття 1 Протоколу 1 Конвенції висуває до держав-учасниць цього договору вимоги щодо наявності легітимної мети для обмежень майнових прав фізичної особи, а саме: таке обмеження може бути здійснено лише в інтересах суспільства на умовах, визначених законом.

У зв`язку з чим суд зазначає, що обмеження для реалізації майнового права на отримання одноразової грошової допомоги в разі смерті поліцейського, передбачені вимогами п.2 ч.1 ст.97 Закону №580 на відміну від вимог статті 101 Закону №580, не мають легітимної мети обмеження такого права, оскільки їх наявність не обумовлена інтересами суспільства. Також це обмеження майнового права не є заходом контролю держави за користуванням майном відповідно до загальних інтересів та не є заходом забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, обмеження для реалізації майнового права на отримання одноразової грошової допомоги в разі смерті поліцейського, передбачені вимогами п.2 ч.1 ст.97 Закону №580 не відповідають приписам статті 1 Протоколу 1, оскільки не мають легітимної мети для такого обмеження.

Більше того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 з першою заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його сина звернувся 14.01.2022, тобто у строк встановлений законом.

При цьому, за результатом розгляду його заяви, відмови відповідачем не приймалась.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність права у позивача на отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його сина.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції Київської області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київський області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.