Постанова

від 26.11.2024 по справі 320/10710/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10710/22 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також - відповідач), в якому просив суд:

- визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Національної поліції Київської області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 ;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київський області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі його сина ОСОБА_2 через пропуск трьох річного строку звернення, оскільки з первиною заявою позивач звернувся вчасно.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року даний адміністративний позов - задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження для реалізації майнового права на отримання одноразової грошової допомоги в разі смерті поліцейського, передбачені вимогами п.2 ч.1 ст.97 Закону №580 не відповідають приписам статті 1 Протоколу 1, оскільки не мають легітимної мети для такого обмеження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2019 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 звернулися з повним переліком документів та із заявою до Головного управління 29.06.2022, тобто через 3 роки 01 місяць 24 дні. Враховуючи вищевикладене, апелянт зазначає, що комісією Головного управління прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД та складено висновок на підставі частини 6 статті 100 Закону України «Про Національну поліцію», перевищення передбаченого Законом 3- річного терміну на звернення.

30 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач є батьком загиблого сина - ОСОБА_2 - майора поліції, заступника начальника Баришівського відділення поліції Переяслав - Хмельницького відділу поліції.

Син заявника ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту розслідування нещасного випадку від 18.07.2019 нещасний випадок (смертельний) трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

14.01.2022 ОСОБА_1 вперше звернулися до Головного управління з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його сина.

Листом Головного управління від 07.02.2022 № П-69 йому було повідомлено про те, що для розгляду матеріалів необхідно подати заяву встановленого зразку та повний пакет документів, перелік якого передбачений пунктом 4 розділу III наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 (у наданих ним документах була відсутня постанова BJIK).

Так, 23.02.2022 позивач звернувся із заявою про отримання витягу з наказу про виключення з особового складу Син заявника ОСОБА_2 та направлення на ВЛК для отримання постанови щодо причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 ..

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, направлення на медичний огляд для проведення ВЛК було виписано лише 14.04.2022, а отримано заявником 14.06.2022

29.06.2022 позивачем подано відповідна заява до відповідача з повним пакетом документів, в тому числі копією постанови BЛK ДУ «ТМО МВС України по Київській області» № 30.

Однак, згідно висновку відповідача про призначення одноразової грошової допомоги від 05.08.2022, відповідач відмовив заявнику на підставі ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на пропуск заявником трьох річного строку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580 VIII).

Розділом IX зазначеного Закону врегульовані питання соціального захисту поліцейських.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Статтею 99 зазначеного Закону передбачено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:

1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

У той же час, ст. 98 Закону визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) поліцейського визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 101 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) поліцейського є наслідком, зокрема, учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до ч.6 ст. 100 Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Як вбачається із оскаржувано рішення від 05.08.2022 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідач відмовив заявнику на підставі ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на пропуск заявником трьох річного строку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що стаття 101 Закону №580 передбачає вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Так, згідно з ч. 1 ст.101 Закону №580 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 97 Закону №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що сама конструкція цієї правової норми, а також положення ч.6 ст.100 Закону №580 свідчить про те, що законодавець відокремлює поняття права на отримання такої допомоги від поняття права на її призначення та виплату (реалізацію такого права).

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги є первинним і виникає з дати смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції (днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги).

Водночас, вимоги п.2 ч.1 ст.97 Закону №580 так само, як і вимоги статті 101 Закону №580 передбачають певні обмеження реалізації права на отримання цієї допомоги (підстави призначення та виплати), а не виключають наявності самого права.

З аналізу положень статей 97-101 Закону №580, а також Порядку №4 наявним є висновок про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі смерті поліцейського є майновим, оскільки це право на отримання певної, визначеної законом грошової суми.

Таким чином, судом вірно зауважено, що на нього розповсюджується дія статті 1 Протоколу 1 від 20.03.1952 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме її вимоги, що ніхто не може бути позбавлений своїх майнових прав інакше, ніж в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Абзац другий статті 1 Протоколу 1 передбачає, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їх юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції висуває до держав-учасниць цього договору вимоги щодо наявності легітимної мети для обмежень майнових прав фізичної особи, а саме: таке обмеження може бути здійснено лише в інтересах суспільства на умовах, визначених законом.

У зв`язку з вище викладеним, колегія суддів вважає, що обмеження для реалізації майнового права на отримання одноразової грошової допомоги в разі смерті поліцейського, передбачені вимогами п.2 ч.1 ст.97 Закону №580 на відміну від вимог статті 101 Закону №580, не мають легітимної мети обмеження такого права, оскільки їх наявність не обумовлена інтересами суспільства. Також це обмеження майнового права не є заходом контролю держави за користуванням майном відповідно до загальних інтересів та не є заходом забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що ОСОБА_1 з першою заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його сина звернувся 14.01.2022, тобто у строк встановлений законом. При цьому, за результатом розгляду його заяви, відмова відповідачем не приймалась.

Як пояснює позивач та підтверджується матеріалами справи (а.с.63), 23.02.2022 року він звернувся до відповідача із заявою про отримання витягу з наказу про виключення з особового складу його сина ОСОБА_2 та направлення на ВЛК для отримання постанови щодо причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 .

Однак, направлення на медичний огляд для проведення ВЛК було виписано відповідачем лише 14.04.2022, а отримано заявником 14.06.2022, що й спричинило пропуск встановленого Законом №580 строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність права у позивача на отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його сина.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев