Рішення

від 10.06.2024 по справі 400/3900/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 р. № 400/3900/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м.Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,

до відповідачаТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОБІОЛЮКС», вул. Велика Морська, 15, оф. 8, м.Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006,

простягнення 62 467,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2024 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОБІОЛЮКС» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році: загальна сума заборгованості 62467,91 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 62250,00 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 217,91 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача є меншою ніж встановлено нормативом згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», і відповідач не сплатив самостійно адміністративно-господарську санкцію. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік складає 62467,91 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 62250,00 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 217,91 гривні.

У відзиві на позовну заяву від 14.05.2024 № 3 заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що у поданих відповідачем головних звітах податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-IV квартали 2023 року в загальній кількості працівників помилково зазначено працівників, які зовнішніми сумісниками.

У відповідні на відзив від 17.05.2024 № 06.2-11/05/1031 позивач підтримав свої позовні вимоги, вказавши на те, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників позивача. Крім цього, відповідач наголосив на тому, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У встановлений судом строк відповідач правом на подання заперечень не скористався.

29.04.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали від 29.04.2024 суд надіслав відповідачу на поштову адресу його місцезнаходження, яку він не отримав у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0600265028222 (Ф. 119) і довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 17.05.2024. Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, днем вручення відповідачу вищезазначеної ухвали є 17.05.2024. Відповідь на відзив відповідач подав до суду 14.05.2024, тобто у межах строків, встановлених судом.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

За розрахунком, наведеним у позовній заяві, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників відповідача у 2023 році 8 осіб, він повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Натомість середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача в 2023 році становила 0 осіб. За невиконання вказаного нормативу йому було нараховано заборгованість на суму 62467,91 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 62250,00 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 217,91 гривні.

У період з 01.03.2019 по 01.07.2023 відповідач прийняв накази про прийняття за сумісництвом в загальній кількості 11 працівників.

Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску, поданих відповідачем контролюючому органу 28.04.2023 за І квартал 2023 року, 07.08.2023 за ІІ квартал 2023 року, 08.11.2023 за ІІІ квартал 2023 року і 06.02.2024 за IV квартал 2023 року, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила:

у січні 2023 року 3 особи, а у відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам наведено дані про 13 осіб;

у лютому 2023 року 3 особи (у відомості 13 осіб);

у березні 2023 року 3 особи (у відомості 13 осіб);

у квітні 2023 року 9 осіб (у відомості 9 осіб);

у травні 2023 року 9 осіб (у відомості 9 осіб);

у червні 2023 року 9 осіб (у відомості 9 осіб);

у липні 2023 року 10 осіб (у відомості 10 осіб);

у серпні 2023 року 10 осіб (у відомості 10 осіб);

у вересні 2023 року 10 осіб (у відомості 10 осіб);

у жовтні 2023 року 10 осіб (у відомості 10 осіб);

у листопаді 2023 року 10 осіб (у відомості 10 осіб);

у грудні 2023 року 10 осіб (у відомості 10 осіб).

07.03.2024 розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік було розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Також вказаний розрахунок був зазначений в адресованому відповідачу листі позивача від 14.03.2024 № 06.2-10/02/358.

З метою стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Порядок обчислення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік встановлений Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі Інструкція № 286).

Пунктом 2.1 Інструкції № 286 встановлено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції № 286 не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менша однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Таким чином, у загальну чисельність штатних працівників облікового складу не включаються зовнішні сумісники, однак враховуються внутрішні сумісники.

Частинами першою і другою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами першою і третьою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 181 Закону № 875 Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з абзацом другим пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак законодавством не покладено обов`язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 09.06.2021 у справі № 920/474/20 та від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 827-22).

Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (пункт 1.5 Порядку № 827-22).

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Суд встановив, що згідно з даних позивача середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2023 році становила 8 осіб.

Зазначене також підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску, поданих відповідачем контролюючому органу 28.04.2023 за І квартал 2023 року, 07.08.2023 за ІІ квартал 2023 року, 08.11.2023 за ІІІ квартал 2023 року і 06.02.2024 за IV квартал 2023 року.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Порядок № 4) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 15.12.2020 № 773), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556

Так, згідно з ними середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача у січні-березні становила 3 особи, у квітні-червні 9 осіб, у липні-грудні 10 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників за 2023 рік становила 8 осіб ((3 + 3 + 3 + 9 + 9 + 9 + 10 + 10 + 10+ 10 + 10 + 10) / 12 ? 8).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у 2023 році становила 0 осіб.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що у головних звітах податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-IV квартали 2023 року в загальній кількості працівників ним помилково зазначено працівників, які зовнішніми сумісниками.

У підтвердження вказаного він подав до копії своїх наказів за період з 01.03.2019 по 01.07.2023 про прийняття за сумісництвом в загальній кількості 11 працівників.

Однак, ці накази не є достовірними доказами відповідно до статті 75 КАС України, оскільки на їх підставі не можливо встановити, чи дійсно відповідні працівники:

по-перше, після прийняття на роботу увесь час працювали за сумісництвом, і чи вони не були переведені (прийняті) у подальшому на посади у відповідача як на основне місце роботи, зокрема, з квітня 2023 року, коли відповідно до податкових розрахунків середньооблікова кількість працівників зросла у порівняні з березнем 2023 року з 3 до 6 осіб;

по-друге, працювали у відповідача як зовнішні, а не внутрішні сумісники.

Крім цього, згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий Розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо останній день строку подання Розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.

На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у Розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 4 коригування поданого і прийнятого Розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених платником помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

Розрахунок з типом «Уточнюючий» подається після закінчення строку подання розрахунку з типом «Звітний» та/або «Звітний новий». Уточнюючий Розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди (пункт 5 розділу V Порядку № 4).

Отже, чинними нормативно-правовими актами передбачено можливість платника податків подати до органів Державної податкової служби України у разі виявлення помилки уточнюючого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Тому в разі виявлення помилки в податкових розрахунках відповідач мав можливість подати до контролюючого органу уточнюючі податкові розрахунки за І-ІV квартали 2023 року, у тому числі, після отримання листа позивача від 14.03.2024 № 06.2-10/02/358, яким його повідомлено про суму нарахованого адміністративно-господарської санкції у зв`язку з невиконанням ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Будь-яких доказів подання відповідних уточнюючих податкових розрахунків контролюючому органу відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач створив у 2023 році робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю.

У додатку до листа від 25.03.2024 № 423/2-24м Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості повідала про відсутність даних щодо подання відповідачем у 2023 році до центрів зайнятості звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Отож відповідачем не був виконаний у 2023 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і він не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Порушень в обчисленні позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені суд не встановив.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ: 20917114) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОБІОЛЮКС» (вул. Велика Морська, 15, оф. 8, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54015; код ЄДРПОУ: 33895963) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОБІОЛЮКС» (вул. Велика Морська, 15, оф. 8, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54015; код ЄДРПОУ: 33895963) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ: 20917114) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році: загальну суму заборгованості 62467 (Шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 91 копійка, з яких адміністративно-господарські санкції 62250 (Шістдесят дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 217 (Двісті сімнадцять) гривень 91 копійка.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 10 червня 2024 року