Рішення

від 10.06.2024 по справі 620/4894/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/4894/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОСІВКА АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від13.03.2024 №073737 про застосування до ТОВ «НОСІВКА АГРО» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивачем зазначено, що на момент перевірки у водія ТОВ «НОСІВКА АГРО» ОСОБА_1 була наявна заповнена Індивідуальна контрольна книжка водія, яку він веде з 04.01.2024 і по даний час, що звільняє позивача від обов`язку встановлення тахографу, оскільки він не здійснює міжнародні перевезення.

Суд ухвалою від09.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити. Вказав, що в спірному випадку, суду не надано жодних доказів того, що позивачем як автомобільним перевізником забезпечено належну експлуатацію тагохрафа на вантажному автомобілі та оформлено документи, передбачені Інструкцією №385, що виключало б відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він свої вимоги підтримує та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті. Вважає доводи відповідача необгрунтованими та такими, що на увагу не заслуговують, оскільки суперечать практиці Верховного Суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

06.02.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) була проведена у строк, визначений щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у період з 05.02.2024 по 11.02.2024 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від02.02.2024 №НР001237.

Під час перевірки водієм були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна №20. Згідно з товарно-транспортною накладною автомобільним перевізником зазначено саме позивача, замовник ТОВ «НІЖИН АГРО», вантажоодержувач філія «Ніжинський елеватор «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Нова».

Оскільки водій не надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, державним інспектором відносно позивача, було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від06.02.2024 №034460. який відповідно до пункту 21 Порядку 1567, складається в одному примірнику.

Водій з актом був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

09.02.2024 позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 13.03.2024 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи.

13.03.2024 на електронну адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області від позивача надійшли письмові пояснення щодо зазначених в акті порушень.

Ознайомившись з письмовими поясненнями позивача та на підставі зазначених в Акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від06.02.2024 №034460 порушень, була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від13.12.2023 №073737 на суму 17000 грн на підставі абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до абз.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до п.1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від16.12.2015 №1378-р «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від09.09.2020 №340 Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області шляхом об`єднання з Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки утворили Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби реорганізовано за переліком згідно з додатком.

В результаті реорганізації Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області як територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи.

Відповідно до ст.1 Закону України від05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до п.2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком , сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку №1567, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку №1567, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Даний перелік документів не є вичерпним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до статті 10 цієї Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні:

передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями;

установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.

Кожен роботодавець:

веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього;

надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України від25.01.2012 №51 «Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від07.06.2010 №340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення №340).

Відповідно до п.4 цей наказ (Положення №340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:

нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012;

перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км- з 01.06.2013;

перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Так, згідно з п.6.1. Положення №340, з 01.06.2015, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п.6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

У відповідності до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

За визначенням, наведеним у п.1.5. Положення №340 тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Як зазначалось вище у відповідності до п.«а» ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі масою від 3,5 тонн до 12 тонн.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від19.03.2020 у справі №823/1199/17 та постанові Верховного Суду від31.10.2023 у справі №440/17062/21.

До такого ж висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від14.12.2023 у справі №340/5660/22, зазначивши, що «у постанові від11.02.2020 у справі №820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією №385 та Положенням №340.

А отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.».

На момент перевірки у водія ТОВ «НОСІВКА АГРО» ОСОБА_1 була наявна заповнена Індивідуальна контрольна книжка водія та копія якої додана до позовної заяви.

З огляду на наведене, суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що виключень щодо критеріїв вказаних в п.6.1 Положення №340 законодавством не передбачено, а індивідуальну контрольну книжку водія, яка передбачена п.6.3 Положення №340, водій зобов`язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені п.6.1. Наведений висновок, на думку суду, не відповідає меті Конвенції №153, оскільки тахограф як і індивідуальна книжка, є по суті одним і тим же засобом контролю робочого часу водіїв.

Таким чином, висновки відповідача про перевезення позивачем вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є протиправними, а постанова від13.03.2024 №073737 про застосування до ТОВ «НОСІВКА АГРО» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинствав адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись основними засадами адміністративного судочинства, вимогами законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОСІВКА АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від13.03.2024 №073737.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОСІВКА АГРО» 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НОСІВКА АГРО" (шлях Мринський, 95А, м. Носівка, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 17100, код ЄДРПОУ 34593872).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845).

Повне рішення суду складено 10.06.2024.

Суддя Л.О. Житняк