Постанова

від 05.11.2024 по справі 620/4894/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4894/24 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОСІВКА АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НОСІВКА АГРО» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 13.03.2024 № 073737 про застосування до ТОВ «НОСІВКА АГРО» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2024 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) була проведена у строк, визначений щотижневим графіком проведення рейдових перевірок відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у період з 05.02.2024 по 11.02.2024 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 02.02.2024 №НР001237.

Під час перевірки водієм були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна № 20. Згідно з товарно-транспортною накладною автомобільним перевізником зазначено саме позивача, замовник - ТОВ «НІЖИН АГРО», вантажоодержувач - філія «Ніжинський елеватор «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Нова».

Оскільки водій не надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, державним інспектором відносно позивача, було складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2024 №034460, який відповідно до пункту 21 Порядку 1567, складається в одному примірнику.

Водій з вказаним актом був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

09.02.2024 позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 13.03.2024 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи.

13.03.2024 на електронну адресу відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області від позивача надійшли письмові пояснення щодо зазначених в акті порушень.

Ознайомившись з письмовими поясненнями позивача та на підставі зазначених в акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2024 №034460 порушень, була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2023 №073737 на суму 17 000, 00 грн. на підставі абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач протиправно наклав на позивача штраф у сумі 17 000 грн., оскільки на момент здійснення рейдової перевірки водій мав при собі всі необхідні документи для здійснення перевезення, що передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт». При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340, а тому наявна на момент проведення перевірки індивідуальна контрольна книжка водія свідчить про необгрунтованість висновків контролюючого органу про відсутність у позивача документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та підтверджує безпідставність висновків щодо наявності правових підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. При цьому, ведення індивідуальної контрольної книжки водія передбачено для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн, обов`язок щодо встановлення тахографа в яких відсутній, а тому, оскільки позивачем, як автомобільним перевізником, не забезпечено належну експлуатацію тагохрафа на вантажному автомобілі та не оформлено документи, передбачені Інструкцією № 385, то винесена посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області оскаржувана постанова є правомірною.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III), наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, яким затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

Статтею 3 Закону № 2344-III передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспорт них засобів, а також їх відносини з юридичними та підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Також, статтею 1 вказаного Закону визначено, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами і за договірних умовах із замовником ПОСЛУГИ за плату.

Частиною 1 статті 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 3 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів» для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки в будь-який час на маршруті руху.

Абзацом 7 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення.

Відповідно до підпункту 19 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 Порядку № 1567 регламентовано, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з частиною 1, 2 статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Приписами пункту 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначений статтею 39 Закону № 2344-III.

Частиною 1 статті 39 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Приписами частини 2 статті 39 Закону № 2344-III визначено документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III є надання суб`єктом господарювання послуги з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів га порядок його обліку.

Пунктом 6.1 вказаного Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація, тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN- код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа k. характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу w, ефективного кола шини 1, а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Термін адаптація тахографа до транспортного засобу, за визначенням ЄУТР - калібрування; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом: має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21 та від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже було встановлено судом першої інстанції, на момент проведення посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області рейдової перевірки у водія ТОВ «НОСІВКА АГРО» ОСОБА_1 була наявна при собі заповнена індивідуальна контрольна книжка водія, яку останній веде з 04.01.2024, копія якої наявна в матеріалах справи.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який має обов`язок довести факт вчинення позивачем правопорушення та належним чином обґрунтувати своє рішення, не було встановлено ряд обставин та не взято до уваги вищевказану індивідуальну контрольну книжку, що є належним документом, який підтверджує облік робочого часу водія у разі відсутності встановлення тахографа на транспортному засобі.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про те, що законодавством не встановлено виключень щодо критеріїв вказаних в п.6.1 Положення № 340, а індивідуальну контрольну книжку водія, передбачену п.6.3 вказаного Положення № 340, водій зобов`язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені п.6.1., та не бере їх до уваги, з огляду на те, що тахограф як і індивідуальна книжка, є по суті одним і тим же засобом контролю робочого часу водіїв.

Таким чином, вищевикладене дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що висновки контролюючого органу про перевезення позивачем вантажу без наявності на момент проведення рейдової перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344-III, є безпідставними та необгрунтованими, а тому оскаржувана постанова від 13.03.2024 №073737 про застосування до ТОВ «НОСІВКА АГРО» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. є незаконною та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

При цьому, вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Мельничук В.П.