Постанова

від 30.05.2024 по справі 520/21375/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 р.Справа № 520/21375/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ніколаєва О.В.) від 06.12.2023 (повний текст складено 22.02.24 року) по справі № 520/21375/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській від 28.02.2023 №0018531-2405-2035 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі триста вісім тисяч дев`ятсот десять гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у її власності за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають приміщення, які відносіться до харчової промисловості (виробничі, складські приміщення, гаражі тощо). Вказане підтверджується правовстановлюючими документами, які було надано позивачем до податкового органу разом із заявою від 11.05.2023 щодо проведення звірки даних по вказаним об`єктам нерухомості, на підставі пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач була не згодна із сумою визначеною у податковому повідомленні-рішенні. Проте, податковим органом, відповіді по вказану заяву позивача на момент звернення з даною позовною заявою не надано. На переконання позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковим органом не враховано положення Рішення XI VI сесії VII скликання Пересічанської селищної ради «Про застосування ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 2019 року» від 20.08.2018, відповідно до якого будівель складів, складів товарних, будівель харчової промисловості та будівель інших промислових виробництв встановлений коефіцієнт 0,2 , а щодо гаражів коефіцієнт 0,1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 520/21375/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.02.2023 № 0018531-2405-2035 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 222375,00 грн. (двісті двадцять дві гривні триста сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 2223,70 грн. (дві тисячі двісті двадцять три гривні 70 копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр) у ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі загальною площею 5148,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано з 10.07.2020 року. В автоматичному режимі контролюючим органом, на підставі даних нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформоване податкове повідомлення-рішення на сплату податку на нерухоме майно за 2021 рік від 28.02.2023 № 0018531-2405-2035 на суму 308910,00 гривень. Вказує, що вищезазначений об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності позивача за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 5148.5 кв.м. зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Ларисою Вікторівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 4) під єдиним реєстраційним номером 2104700563220. В свою чергу, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у власності позивача за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться декілька приміщень, загальною площею 5148.5 кв.м, що зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Ларисою Вікторівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 2104700563220.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про призначення будівель, що підтверджує також Витяг з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкт, міститься деталізована інформація та опис об`єкта, який належить позивачу за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка місця розташування - кадастровий номер: 6322056501:00:000:0573), а саме: Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 5148.5, Опис: - нежитлова адміністративна будівля літ «А-2», загальною площею 525,80 кв.м; - нежитлова будівля адміністративно-виробничого призначення літ. « 2А-2», загальною площею 515,10 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Б», загальною площею 66,30 кв.м; - нежитлова будівля (прохідна) літ. « 2Б-1», загальною площею 11,40 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех фасування) літ. «В-1», загальною площею 895,00 кв.м.; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «В», загальною площею 126,10 кв.м.; -нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Г», загальною площею 104,60 кв.м.; -нежитлова будівля (гараж) літ. «Д», загальною площею 80,90 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «Ж», загальною площею 171,20 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «З», загальною площею 69,80 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «П», загальною площею 422,10 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «Р», загальною площею 114,80 кв.м.; -нежитлова будівля (водонапірна башта) літ. «Ф», загальною площею 26,40 кв.м.; -нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Ц-1», загальною площею 854,00 кв.м.; -споруда відстійнику літ. «К»; -споруда (зливна яма) літ. «Щ»; -споруди каналізаційної насосної станції літ. « 2В» та « 2Г»; -нежитлова будівля (склад) літ. «Я-1», загальною площею 1165,00 кв.м.; -навіс літ. «Н»; -навіс літ. «Х»; -навіс літ. « 2Д»; -навіс літ. « 2Е»; -навіс літ. « 2И»; -навіс літ. « 2К»; -навіс літ. « 2Л»; -ворота №№1,5,7,14,20,21; -хвіртки №№2,4,10,12,17,25; -огорожа (паркан) №№3, 6, 8, 9, 11, 13, 15, 16,18, 19, 22, 23, 24 .

Право власності на вказані нежитлові будівлі підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.

В автоматичному режимі контролюючим органом, нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформоване податкове повідомлення-рішення на сплату податку позивачем на нерухоме майно за 2021 рік від 28.02.2023 № 0018531-2405-2035 на суму 308910,00 грн.

Позивач звернулась із заявою до контролюючого органу про проведення звірки визначеного податку, оскільки вважала, що останнім суму податку визначено неправильно. До звірки позивач надала документи у підтвердження своєї правової позиції, однак відповіді від контролюючого органу, на момент звернення з даним позовом до суду, не надійшло.

В свою чергу, при формуванні податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік контролюючим органом застосована ставка податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати на початок звітного періоду, відповідно до Рішення X VI сесії VII скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району «Про застосування ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 2019 року» від 29.08.2018, як для офісних будівель.

Проведено розрахунок податку згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у 2021 році становить 6000 грн. Ставка податку, яка врахована контролюючим органом при визначенні розміру суми податкового зобов`язання, становить 60,00 грн. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, що визначено у податковому повідомленні-рішенні від 28.02.2023 № 0018531-2405-2035 на суму 308910,00 грн: 5148,5 * 60,00/12*12 = 308 910,00 грн, де 5148,5 - площа нежитлового приміщення, 60,00 грн - ставка податку у 2021 році (1% *6000,00 грн).

Позивач, не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернулася до суду першої інстанції із вищевказаною позовною заявою.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік ОСОБА_1 у сумі 86535 грн та наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2023 № 0018531-2405-2035 у частині нарахування суми податку у розмірі 222375,00 грн. (308910 грн 86535 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем у справі не оскаржувалося, а доводи апеляційної скарги стосуються виключно висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, рішення суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно з п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням XI VI сесії VII скликання Пересічанської селищної ради року «Про застосування ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 2019 року» від 20.08.2018 встановлено різні ставки податку у відсотках від мінімальної заробітної плати на початок звітного періоду, відповідно до якої офісних будівель коефіцієнт 1%, будівель складів, складів товарних, будівель харчової промисловості та будівель інших промислових виробництв встановлений коефіцієнт 0,2, гаражів коефіцієнт 0,1 тощо.

Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Класифікатор забезпечує уніфікацію об`єктів нерухомості за функціональним призначенням та містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.

Визначення належності об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр) та правовстановлюючими документами, на позивача зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, за адресою: вулиця Підгосп Бермінводи, будинок 9-А, селище міського типу Березівське, Дергачівський район, Харківська область, а саме: - нежитлова адміністративна будівля літ «А-2», загальною площею 525,80 кв.м; - нежитлова будівля адміністративно-виробничого призначення літ. « 2А-2», загальною площею 515,10 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Б», загальною площею 66,30 кв.м; - нежитлова будівля (прохідна) літ. « 2Б-1», загальною площею 11,40 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех фасування) літ. «В-1», загальною площею 895,00 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «В», загальною площею 126,10 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Г», загальною площею 104,60 кв.м; - нежитлова будівля (гараж) літ. «Д», загальною площею 80,90 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «Ж», загальною площею 171,20 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «З», загальною площею 69,80 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «П», загальною площею 422,10 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «Р», загальною площею 114,80 кв.м; - нежитлова будівля (водонапірна башта) літ. «Ф», загальною площею 26,40 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Ц-1», загальною площею 854,00 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «Я-1», загальною площею 1165,00 кв.м; - споруда відстійнику літ. «К»; -споруда (зливна яма) літ. «Щ»; - споруди каналізаційної насосної станції літ. « 2В» та « 2Г»; - навіс літ. «Н»; - навіс літ. «Х»; - навіс літ. « 2Д»; - навіс літ. « 2Е»; - навіс літ. « 2И»; - навіс літ. « 2К»; - навіс літ. « 2Л»; - ворота №№ 1,5,7,14,20,21; - хвіртки №№ 2,4,10,12,17,25; - огорожа (паркан) № 3,6,8,9,11,13,15,16,18,19,22,23,24.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, до категорії будівель офісних, до яких застосовується ставка 1% відносяться адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств, тобто нежитлова адміністративна будівля літ «А-2», загальною площею 525,80 кв.м, а інші будівлі та споруди мають інше цільове призначення, що підтверджено правовстановлюючими документами, технічними паспортами, відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Що стосується посилання податкового органу на те, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу, колегія суддів зазначає, що посилаючись на такі доводи, податковий орган не наводить норми прави, які покладають на платника податку вчинення саме таких дій.

Що стосується посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені ним у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 819/2191/17, колегія суддів зазначає, що судом касаційної інстанції у цій справі було зазначено, що підпунктом 2 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 визначено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису щодо об`єкта нерухомого майна, зокрема: тип об`єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об`єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об`єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об`єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов`язаний з нею спільним призначенням та є приналежністю). При розгляді даної справи суди, дослідивши правовстановлюючі документи на об`єкт, дійшли висновку, що основу зазначеного об`єкта нерухомого майна становлять виробничі приміщення (розкрійний відділ, майстерня, відділення прасування, склад готової продукції тощо), що в сукупності із адміністративними й допоміжними приміщеннями, становлять єдиний комплекс, призначений для здійснення виробничо-господарської діяльності.

В свою чергу, вказане рішення не містить в собі посилань на те, що платник податку зобов`язаний надавати до податкового органу висновки щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора.

При цьому, в межах спірних правовідносин позивач зверталася до податкового органу із заявою від 11.05.2023 про проведення звірки щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що контролюючим органом, на її думку, неправильно визначено суму податку, але відповідачем доводи позивача та надані нею документи враховані не були.

Таким чином, в межах цих правовідносин, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1% без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив втручання у майнові права позивача.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, вказаних у статті, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 822/2687/17.

Верховний Суд в цьому рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 26.02.2021 у справі № 802/1283/16-а та від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

В межах цієї справи судом першої інстанції був зроблений розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік за нежитловою адміністративною будівлею літ. «А-2», загальною площею 525.80 кв.м за ставкою 1%: 525,80 * 60,00 = 31548 гривень, де 525,80 - площа нежитлової адміністративної будівлею літ. «А-2», 60,00 гривень - ставка податку у 2021 році (1% *6000,00 гривень).

Також, судом зроблено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік за нежитловою адміністративною будівлею літ. « 2А-2», загальною площею 515,10 кв.м, нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Б», загальною площею 66,30 кв.м, нежитлова будівля (прохідна) літ. « 2Б-1», загальною площею 11,40 кв.м; нежитлова виробнича будівля (цех фасування) літ. «В-1», загальною площею 895,00 кв.м; нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «В», загальною площею 126,10 кв.м; нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Г», загальною площею 104,60 кв.м; нежитлова будівля (склад) літ. «Ж», загальною площею 171,20 кв.м; нежитлова будівля (склад) літ. «З», загальною площею 69,80 кв.м; нежитлова будівля (склад) літ. «П», загальною площею 422,10 кв.м; нежитлова будівля (склад) літ. «Р», загальною площею 114,80 кв.м; нежитлова будівля (водонапірна башта) літ. «Ф», загальною площею 26,40 кв.м; нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Ц-1», загальною площею 854,00 кв.м. Загальна площа приміщень 4541,8 кв.м за ставкою 0,2%: 4541,8 * 12,00 = 54501,60 гривень, де 4541,8 - площа, 12,00 гривень - ставка податку у 2021 році (0,2% *6000,00 гривень).

Також, судом зроблений розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік за нежитлова будівля (гараж) літ. «Д», загальною площею 80,90 кв.м за ставкою 0,1%: 80,9* 6,00 = 485,40 гривень, де 80,9 - площа, 6,00 гривень - ставка податку у 2021 році (0,1% *6000,00 гривень).

Всього, відповідно до Рішення X VI сесії VII скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району «Про застосування ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 2019 року» від 29.08.2018 сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік ОСОБА_1 , щодо приміщень за адресою АДРЕСА_1 складає 86535, 00 гривень (31 548 + 54 501,60 + 485,40), у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового часткового задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення рішення від 28.02.2023 №0018531-2405-2035 у частині нарахування суми податку у розмірі 222 375,00 грн. (308910,00 грн. 86535,00 грн.).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 520/21375/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 10.06.2024.