Постанова

від 07.06.2024 по справі 320/8047/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8047/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вібстон Аеро" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2023 року позивач - ТОВ "Вібстон Аеро" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року № 11755/10-36-07-14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначив про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер", ТОВ "Тесла еко енерджі" та ТОВ "Пеле Тім".

Додатково зазначив про те, що судом першої інстанції не досліджено договір підряду з ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" та акт виконаних робіт, роботи передбачені договором підряду від 03 травня 2017 року №03/05/2017 виконані не своєчасно. Крім того, ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" не мала достатньої кількості трудових ресурсів та технічної можливості для виконання послуг по влаштуванню деформаційного шва з поліуретанового герметику, влаштуванню фінішного тонкошарового полімерного покриття "КПП-відсипка" підлоги полімерним лаком, влаштуванню полімер-бетону.

Також зазначив про те, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що контролюючим органом при аналізі ЄРПН не встановлено придбання ТОВ "Тесла еко енерджі" світильників виробничих ТЕЕ-50/7, гиммируемих та світлодіодних та послуг по навантаженню та розвантаженню та/або транспортуванню. Крім того, до перевірки не надавались видаткові накладні та рахунки згідно з договором про консультативні послуги у сфері обробки та технології різання металів від 28 січня 2022 року №1 а також деталізації виконаних робіт.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також інша податкова інформація надана контролюючими органами носить інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону, водночас позивачем надано належні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 19 вересня 2022 року №1118-п та направлень від 23 вересня 2022 року №3920/10-36-07-14, №3921/10-36-07-14 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вібстон Аеро" з питань щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2022 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 10 жовтня 2022 року №9801/10-36-07-14/38993522, яким встановлено порушення позивачем вимоги: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, встановлено завищення від`ємного значення за червень 2022 року на суму ПДВ 235 420 грн (рядок 19 Декларації) (т. 1 а.с. 18-31).

Не погоджуючи з актом перевірки від 10 жовтня 2022 року №9801/10-36-07-14/38993522 позивачем подано до Головного управління ДПС у Київській області заперечення від 07 листопада 2022 року №07/11/22 (т. 1 а.с. 45-52).

Головне управління ДПС у Київській області листом від 22 листопада 2022 року №13223/12/10-36-07-13 залишено висновки акту документальної позапланової перевірки від 10 жовтня 2022 року №9801/10-36-07-14/38993522 без змін (т. 1 а.с. 67-78).

На підставі акта перевірки від 10 жовтня 2022 року №9801/10-36-07-14/38993522 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року №11755/10-36-07-14, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 235 420, 00 грн (а.с. 79).

26 грудня 2022 року позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року №11755/10-36-07-14.

Рішенням Державної податкової служби України від 21 лютого 2023 року скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року №11755/10-36-07-14 без змін.

Вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних договорів та первинних бухгалтерських документів, які підтверджують закупівлю товарів та послуг у його контрагентів, зокрема: договори та додатки до них, акти виконаних робіт, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, рахунки на оплату, видаткові накладні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2).

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ГУ ДПС у Київській області у зв`язку з господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер", ТОВ "Тесла еко енерджі" та ТОВ "Пеле Тім".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Вібстон Аеро" (Замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" (Підрядник) укладено договір підряду від 03 травня 2017 року № 03/05/2017 відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов`язався в приміщенні заводу адресою: Київська обл., Бориспільський p-н., с/рада Іванківська (кадастровий номер 3220884000:02:003:0202) виконати роботи по влаштуванню товстошарового полімерного покриття типу "КПП-відсипка" RAL-синій меланж під полімерним лаком із використанням полімерних матеріалів на основі модифікованих епоксидних смол на загальній передбачуваній площі 2500 кв.м., а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 3.4 договору Підрядник виконує роботи зі своїх матеріалів.

Згідно з п. 41. Договору вартість робіт визначається на основі кошторисних рахунків та складає 1 182 810,00 грн, в.ч. ПДВ 197 135 грн та включає всі витрати Підрядника, необхідні для виконання робіт.

Остаточна вартість робіт підлягає коригуванню відповідно до фактично виконаних об`ємів робіт що зазначається в каті здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.3).

Замовник перераховує Виконавцю аванс у розмірі 100% вартості матеріалів та інших супутніх витрат, що складає 827 967,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" позивачем надано: кошторисний рахунок до договору підряду від 03 травня 2017 року №03/05/2017; акт наданих послуг від 28 грудня 2018 року №2 на суму 1 204 810,00 грн; наказ ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" від 10 травня 2017 року №47 про визначення відповідальної особи на об`єкті; сертифікат відповідності №UA1.090.0037855-16; платіжні доручення від 10 травня 2017 року №1341 на суму 827 967,00 грн, віл 16 червня 2017 року №1445 на суму 160 000,00 грн, від 10 липня 2017 року №1480 на суму 44 843,00 грн, від 25 липня 2017 року №1528 на суму 50 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що фізична особа ОСОБА_1 , яка зазначена в наказі ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" від 10 травня 2017 року №47 відповідальною при проведенні робіт на заводі, не перебувала в трудових чи цивільно-правових відносинах з ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер", і на користь цієї особи виконавцем не виплачувалися і не нараховувалися будь-які доходи в період 01 травня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавство не ставить в обов`язок суб`єкта господарювання використання найманої праці лише тих працівників, які перебувають безпосередньо у його штаті. Так, працівники можуть працювати на умовах найму, на підставі цивільно-правових та інших, як оплатних так і безоплатних, договорів тощо. Крім того, неналежне оформлення трудових правовідносин, а також проведення розрахунків з відповідними особами контрагентом позивача не може свідчити про нереальність господарської операції за відсутності інших доказів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги контролюючий орган також зазначає про те, що передбачені договором підряду від 03 травня 2017 року №03/05/2017 роботи були виконані несвоєчасно, водночас позивачем не надано доказів на підтвердження внесення змін до п. 2.2 та п. 2.3 договору, вимоги, розрахунки пені та інших документів. Крім того за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) не встановлено придбання ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" послуг по навантаженню/розвантаженню та/або транспортуванню матеріалів, які нібито використовувались ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" при наданні позивачу вищезазначених послуг, в ході проведення перевірки не було надано жодних товаро-транспортних накладних, що в свою чергу ставить під сумнів їх транспортування.

ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер" не мало достатніх трудових ресурсів та технічної можливості для транспортування необхідних матеріалів, а також виконання послуг по влаштуванню деформаційного шва з поліуретанового герметику, влаштуванню фінішного тонкошарового полімерного покриття "КП-відсипка" підлоги полімерним лаком, влаштуванню полімер-бетону, що ставить під сумнів факт наявності господарських взаємовідношень між контрагентами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом договору підряду від 03 травня 2017 року № 03/05/2017 є виконання робіт по облаштуванню підлоги в приміщенні промислового комплексу (заводу) позивача, які підрядник виконує зі своїх матеріалів відповідно до п. 3.4. договору.

За своєю правовою природою товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Товарно-транспортні накладні не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, та інших документів.

Також норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов`язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Безпосередні контрагенти позивача, як самостійні суб`єкти господарювання та платники податків, несуть персональну відповідальність за правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, сплату податків, дотримання податкової дисципліни у своїй діяльності.

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер".

Стосовно господарських взаємовідносин між ТОВ "Вібстон Аеро" та ТОВ "Тесла еко енерджі" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Вібстон Аеро" (Покупець) та ТОВ "Тесла еко енерджі" (Постачальник) укладено договір поставки товарів від 07 вересня 2016 року №070916, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язається поставити товар згідно з замовленням покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна за одиницю товару вказуються у рахунках-фактурах, видаткових накладних і/або специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (за адресою промислового комплексу ТОВ "Вібстон Аеро", що розташований в межах с/р Іванків Бориспільського району Київської області) згідно з Інкотермс 2010 (п. 2.1).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Тесла еко енерджі" позивачем надано: специфікою №1 до договору від 07 вересня 2016 року №070916; замовлення від 07 вересня 2016 року №1; рахунок на оплату від 18 жовтня 2017 року №1/10; видаткові накладні від 17 липня 2017 року №РН-1/07 та від20 жовтня 2017 року №РН-1/10; платіжні доручення від 17 липня 2017 року №1502 на суму 15 468,00 грн тавід 19 жовтня 2017 року №1771 на суму 19 044,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що ТОВ "Тесла еко енерджі" відповідно до рішення комісії від 18 травня 2021 року № 59236 відповідає критеріям ризиковості, за даними ЄРПН не встановлено придбання ТОВ "Тесла еко енерджі" світильників, які в наступному були реалізовані ТОВ "Вібстон Аеро", а також не встановлено придбання послуг з навантаження/розвантаження та транспортування товарів, не надано товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів реалізацію продукції взагалі.

Також апелянт наголосив, що ТОВ "Тесла еко енерджі" не надавались податкові декларації з податку на нерухоме майно, при аналізі ЄРПН не встановлено придбання ТОВ "Тесла еко енерджі" послуг з оренди нерухомого майна, а також не мало достатніх трудових та виробничих ресурсів, технічної можливості для виробництва/транспортування товару, не придбало товар для його подальшої реалізації, що ставить під сумнів наявність господарських взаємовідносин між контрагентами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішення про відповідність ТОВ "Тесла еко енерджі" прийнято комісією 18 травня 2021 року, водночас господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відбулась у 2017 році, а тому зазначені доводи є безпідставними. Разом з тим, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів, а норми податкового законодавства України не ставлять платника податків у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.

Висновки зроблені контролюючим органом на підставі аналізу інформаційних баз даних ДПС України (даних ЄПРН) не є належними доказами нереальності господарської операції враховуючи обставину надання позивачем належним чином оформлених первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу, що п. 2.1 договору поставки товарів від 07 вересня 2016 року №070916 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (за адресою промислового комплексу ТОВ "Вібстон Аеро", що розташований в межах с/р Іванків Бориспільського району Київської області) згідно з Інкотермс 2010, а тому товарно-транспортні накладні не могли бути надані позивачем під час перевірки, водночас обставина поставки товару підтверджується видатковими накладними від 17 липня 2017 року №РН-1/07 та від 20 жовтня 2017 року №РН-1/10.

Крім того, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися його контрагентом, товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та віднесення сум сплачених коштів до витрат підприємства, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. В даному ж випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як доказ безтоварності спірних операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження апелянта про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювались).

Щодо доводів апелянта про відсутність у ТОВ "Тесла еко енерджі" необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність операцій ТОВ "Тесла еко енерджі" з позивачем, оскільки в межах перевірки відповідачем не було проведено зустрічної перевірки даного контрагента, не досліджено можливість залучення ТОВ "Тесла еко енерджі" матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій, не забороненій законом формі, у перевіряємий період.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Пеле Тім" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи між позивачем (Замовник) та ТОВ "Пеле Тім" (Виконавець) укладено договір від 28 січня 2022 року №1 на консультативні послуги у сфері обробки та технологій різання металів.

Відповідно до п. 1.1 зазначено договору Виконавець зобов`язується надати позивачу послуги з інженерії, технічної консультації, або послуги налаштування та відпрацювання процесів обробки металів/пластику, а Замовник зобов`язався прийняти послуги та своєчасно їх оплатити їх вартість у строки та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість та вартість послуг, що надаються Замовнику за цим договором, визначаються у рахунках фактурах та актах, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець передає замовнику, а замовник приймає від виконавця послуги на підставі акту надання послуг.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Пеле Тім" позивачем надано: рахунок від 28 січня 2022 року №3; платіжне доручення від 31 січня 2022 року №252; податкову накладну від 02 лютого 2022 року №2; акт виконаних робіт від 20 квітня 2022 року №2.

Контролюючий орган в обґрунтування апеляційної скарги зазначив про те, що позивачем до перевірки не надано деталізації виконаних робіт, у зв`язку з чим не можливо встановити зміст операції, її обсяг та реальність здійснення.

Також апелянт наголосив, що позивач, в період, що передує складанню акту виконаних робіт від 20 квітня 2022 року № 2 з ТОВ "Пеле Тім", вже здійснював послуги фрезерної обробки деталі корпусу редуктора "Capell Quasar" у кількості 195 шт. за контрактом із ПП ВКО "МААНС", що ставить під сумнів необхідність отримання позивачем відповідних послуг та спростовує доводи позивача щодо їх економічної доцільності.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору від 28 січня 2022 року №1 деталізація змісту господарської операції наведена у акті виконаних робіт від 20 квітня 2022 року №2, згідно з яким виконавцем надано консультативні послуги з підбору технології обробки корпусу редуктора "Capell Quasar". Крім того, умовами договору від 28 січня 2022 року № 1 не передбачено обов`язкова письмова деталізація наданих виконавцем послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні запити контролюючого органу під час проведення перевірки щодо надання позивачем деталізованих пояснень по суті даної господарської операції. Водночас позивачем надано до суду лист ТОВ "Пеле Тім" від 20 березня 2023 року №12/2, в якому наведений повний деталізований опис надання консультативних послуг за договором № 1 від 28 січня 2022 року, їх зміст, економічна доцільність та економічний ефект від таких послуг для позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що лист ТОВ "Пеле Тім" від 20 березня 2023 року №12/2 оформлений після проведення перевірки, водночас даний доказ підлягає врахуванню під час розгляду справи в сукупності з іншими доказами, яким було надано оцінку контролюючим органом.

Згідно з письмовими поясненнями позивача у липні в 2021 році звільнився інженер-конструктор, який займався розробкою технічних питань для цілей виробництва та здійснював технічний супровід процесу надання зазначених послуг для ПП ВКО "МААНС" в 2021 році. Після звільнення вказаного співробітника, позивач продовжував виконувати роботи для ПП ВКО "МААНС" з урахуванням раніше напрацьованих інженером-конструктором ОСОБА_2 технічних рішень, проте зіткнувся з певними технічними труднощами, що ставило під загрозу подальше належне виконання обов`язків позивача за контрактом із ПП ВКО "МААНС", а тому з метою продовження в 2022 році процесу належного виконання послуг фрезерної обробки металевих виробів для компанії ПП ВКО "МААНС", у виникала об`єктивна необхідність в залученні фахівців з питань технологій обробки металів, і такі консультативні послуги були надані фахівцем ТОВ "Пеле Тім", з яким було укладено договір від 28 січня 2022 року № 1.

Враховуючи Висновки Верховного Суду викладені в постанові від 31 травня 2024 року по справі №826/6698/16 колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських взаємовідносин з ТОВ "Пеле Тім" в частині отримання консультативних послуг у сфері обробки та технологій різання металів та їх подальшого використання в процесі здійснення господарської діяльності.

Отже враховуючи вищевикладене, доводи апелянта щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "Дайвер", ТОВ "Тесла еко енерджі" та ТОВ "Пеле Тім" не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку