Постанова

від 04.06.2024 по справі 500/7868/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7868/23 пров. № А/857/9164/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Болгарчук Д.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Доготер Оксани Георгіївни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Доготер Оксани Георгіївни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду в збільшеному розмірі, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати додаткової винагороди (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 00 хв. 13.03.2024р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 13.03.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

06.12.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Доготер О.Г., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 168, з січня 2023 року;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., передбаченої постановою КМ України № 168, з січня 2023 року;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. (а.с.1-9).

Первинно розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.25-26).

Згідно ухвали від 29.01.2024р. суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.36-37).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.108-115).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржила представник адвокат Доготер О.Г., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.117-123).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що позивач позбавлений можливості надати докази участі в бойових діях, оскільки такі перебувають у наявності та розпорядженні відповідача.

Водночас, позивач несе службу в районі бойових дій, при цьому він не має можливості примусити командирів військової частини надати рапорти про перебування в зоні бойових дій, виконання бойових завдань і розпоряджень.

Також позивач отримав посвідчення учасника бойових дій, що слід вважати додатковим доказом участі останнього в бойових діях.

Відповідач НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.137-147).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходить службу в Державній прикордонній службі України та займає посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно довідки № 158 від 09.09.2023р. позивачу проводилося нарахування і виплата грошового забезпечення в період з 01.06.2022р. по 30.06.2023р. (зворот а.с.11).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за період з січня 2023 року, представник позивача звернулася із розглядуваним позовом до суду.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних і достатніх доказів протиправності дій відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за період з січня 2023 року під час розгляду справи не здобуто.

За таких умов правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за спірний період є відсутніми.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спір в розглядуваній частині виник у зв`язку із невиплатою додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до постанови КМ України № 168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час безпосередньої участі позивача в бойових діях у період, починаючи 01.01.2023р.

При цьому, доводи позовної заяви зводяться до того, що перебуваючи на території Херсонської обл., позивач поза розумним сумнівом приймає участь в активних бойових діях, виконує бойові завдання, при цьому відповідач протиправно не виплачує спірну додаткову винагороду в збільшеному розмірі.

За змістом ч.1 ст.6, ч.1 ст.14 Закону України № 661-IV від 03.04.2003р. «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі ст.16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині 2 ст.9 вказаного Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 1 і 2 ч.4 ст.9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України № 64 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію» КМ України прийняв постанову № 168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою КМ України № 793 від 07.07.2022р. в абзаці першому пункту 1 постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01.12.2022р. по 31.12.2022р., з 01.01.2023р. по 11.01.2023р.) не змінювався.

При цьому, в постанові від 06.04.2023р. у зразковій справі № 260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою КМ України № 793 від 07.07.2022р. змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, встановлена постановою КМ України № 168 додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас реалізація зазначених приписів постанови КМ України № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018р., не врегульовувала цих питань.

Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою КМ України № 168, вказано і в пункті 21 цієї постанови, доповненому згідно з постановою КМ України № 793 від 07.07.2022р.

Оскільки одночасно з прийняттям постанови КМ України № 168 не було визначено порядку й умов виплати передбаченої нею додаткової винагороди, 17.04.2022р. Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист № 21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» за підписом Голови Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 , в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн., були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.

30.07.2022р. Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на п.21 постанови № 168, видала наказ № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який був уведений в дію з 01.08.2022р.

Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови КМ України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн. пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зокрема, підпунктом 7 п.2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу (контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.

У пункті 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Починаючи з 01.12.2022р., був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022р. «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168».

Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених п.1 постанови КМ України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Так, згідно з п.3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022р. документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

В подальшому Міністерством внутрішніх справ України був прийнятий наказ № 36 від 26.01.2023р. «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023р. за № 196/39252), який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023р. (надалі Порядок № 36).

Згідно із пп.1 та 3 п.2 Порядку № 36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:

у розмірі до 30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань: у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; наземної охорони та оборони об`єктів критичної інфраструктури; у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій; із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Відповідно до Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;

8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Пунктом 4 Порядку № 36 визначено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Згідно із п.6 Порядку № 36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

Оскільки виплата додаткової винагороди за січень 2023 року здійснювалася у лютому 2023 року під час дії Порядку № 36 (який підлягав застосуванню в період з 01.02.2023р. по 04.09.2023р.), до спірних правовідносин слід застосовувати положення саме цього Порядку (вказаний Порядок № 36 втратив чинність 05.09.2023р. на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України № 726 від 01.09.2023р.).

Зі змісту п.1 Постанови № 168 та пунктів 2, 3, 4 Порядку № 36 слідує, що умовами виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в розмірі до 100000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць є:

період дії воєнного стану;

безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи);

безпосереднє перебування в районах ведення бойових дій (здійснення заходів) у період здійснення зазначених заходів;

підтвердження такої участі визначеними у пункті 4 Порядку № 36 документами.

Відповідно до абз.27 ст.1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991р. район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Разом з цим, пунктом 7 Порядку № 36 райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

У свою чергу, згідно Положення про Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затв. постановою КМ України № 376 від 06.06.2016р., в цього центрального органу державної влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України, відсутні повноваження (компетенція) щодо визначення районів ведення воєнних (бойових дій) або визнання окремих територій відповідними районами.

Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 26 від 02.02.2023р., № 35 від 14.02.2023р., № 52 від 01.03.2023р., № 89 від 01.04.2023р., № 111 від 01.05.2023р., № 147 від 01.06.2023р., № 183 від 01.07.2023р., № 210 від 01.08.2023р., № 247 від 01.09.2023р., № 273 від 01.10.2023р., № 301 від 01.11.2023р., № 341 від 01.12.2023р., № 2 від 01.01.2024р., до районів ведення бойових дій в період з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. не входить будь-який із районів або територіальних громад Херсонської, Миколаївської обл., які розташовані на правому березі річки Дніпро. Водночас, відповідними районами бойових дій визначаються виключно райони лівобережжя Херсонщини (а.с.69-93).

Разом з цим, позивач отримував додаткову грошову винагороду передбачену постановою КМ України № 168 від 28.02.2022р. в розмірі 30000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання відповідних бойових та спеціальних завдань, поза районами ведення бойових дій та без безпосереднього вогневого контакту з противником.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Твердження представника позивача про протиправну дії та бездіяльність відповідача щодо ненадання відповідних документів. створення перешкод в нарахуванні та виплаті спірної додаткової винагороди в збільшеному розмірі, не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду справи.

Також наявність у позивача статусу учасника бойових дій не є підтвердженням того, що в спірний період на території Херсонської обл. (на правому березі річки Дніпро) позивач приймав участь в бойових діях, за що йому протиправно не була виплачена додаткова винагорода.

Сам факт несення військової служби на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України не є достатньою підставою для нарахування та виплати відповідачем позивачеві збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Крім того, відповідач у листі, на виконання вимог ухвали суду, зазначив про те, що позивач не перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій та відповідних бойових завдань у них не виконував, тому відповідні документи щодо підтвердження участі у бойових діях відносно позивача не опрацьовувались та не існують; доказів протилежного судом не здобуто.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду не доведено обставин безпосередньої участі позивача з 01.01.2023р. у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської обл., що би давало підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Доготер Оксани Георгіївни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.03.2024р. в адміністративній справі № 500/7868/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 10.06.2024р.