Постанова

від 07.06.2024 по справі 820/4154/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року

м. Київ

справа № 820/4154/16

адміністративне провадження № К/9901/38335/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 (суддя: Спірідонов М.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 (судді: Донець Л.О., Бенедик А.П. Мельнікова Л.В.)

у справі № 820/4154/16

за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Спільне Українсько-Німецького підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» (далі - позивач, СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2016 № 0000821401; № 0000831401; № 0000841401; № 0000851401 та рішення від 10.06.2016 № 0000661304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його господарські операції з контрагентами є реальними та підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Також позивач зазначив, що з висновків акту перевірки і листа про розгляд заперечень не зрозуміло і не вбачається, за порушення яких саме норм чинного законодавства було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401.

Позивач також додав, що договір послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 за своєю правовою природою у повному обсязі відповідає п. 14.1.183 ПК України. Тоді як правочин відповідно до договору оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015, укладеного між СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як Лізингоодержувачем (Україна) та «VEXIM GmbH» (Німеччина), як Лізингодавцем відповідає вимогам, які ставить законодавець до такого виду договорів, що, на думку позивача, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 000084101.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 позов задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області від 10.06.2016 № 0000821401, № 0000831401, № 0000841401, № 0000851401 та рішення від 10.06.2016 № 0000661304.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що операції позивача з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс», ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма «СОЮЗ СВ», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Укрспецпроект» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Також суди дійшли висновку, що позивач в межах строків і з повним додержанням приписів Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 і ст.ст. 6, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» подав звітність з єдиного внеску за лютий 2015 року.

Також суди дійшли висновку, що доходи за послуги з надання персоналу, виплачені на користь нерезидента з джерелом їх походження з України не входять до переліку видів доходів, передбачених п.160.1 ст. 160 ПК України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просив скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, наголосивши на їх правомірності.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 (т. 4 а.с. 2-130).

Як зазначили суди попередніх інстанцій, за результатами розгляду заперечень від 08.06.2016 № 3334/10/20-40-14-01-17 висновки акту перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 щодо порушень змінені і викладені в наступній редакції:

- п. 135.1, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподатковування за 2014 рік у сумі 18596 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у розмірі 1381061 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 802 025 грн., за 2014 рік у сумі 579 036 грн., які понесено без мети їх використання в господарській діяльності, що призвело до порушення п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст 14, п/п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищення витрат і, відповідно, заниження податку на прибуток на загальну суму 662 390 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс», всього у сумі 1342750 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма «Союз СВ», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Укрспецпроекс», всього в загальній сумі 143 334 грн.;

- порушення п. 189.9 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 593190 грн.;

- порушення п. 141.4.2, п. 141.4 ст. 141, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємство не сплатило податок на репатріацію у загальній сумі 82837 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 52981 грн., 2015 рік у сумі 29856 грн.;

- порушення ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2016 № 0000821401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 720015,50 грн, з яких 593190 грн за податковими зобов`язаннями та 126825,50 грн за штрафними санкціями;

від 10.06.2016 № 0000831401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 660201,25 грн з яких за податковим зобов`язанням 528161 грн та 132040,25 грн за штрафними санкціями;

від 10.06.2016 № 0000841401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96082,25 грн, з яких 82837 грн за податковим зобов`язанням та 13245,25 грн за штрафними санкціям;

рішення від 10.06.2016 № 0000661304, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 26,15 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій невірно встановили, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 170 грн. прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284, оскільки, як вбачається зі змісту такого рішення (т. 1 а.с. 30), вказане податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем у даній справі, прийнято на підставі акта перевірки від 27.05.2016 № 258/20-40-14-06-10/30512339.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановити суди попередніх інстанцій, що також підтверджується матеріалами справи під час перевірки встановлено взаємовідносини позивача з: ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» (код 37005025), предметом яких була поставка товарно-матеріальних цінностей - удароміцний полістерол 825 ES; ТОВ Виробничо-Комерційна фірма «Союз СВ» (код 32335642), предметом яких були транспортно-експедиційні послуги; ПП «Промтранспоставка» (код 34330452), предметом яких були транспортно-експедиційні послуги; ТОВ «Укрспецпроект» (код 32562952), предметом яких була поставка ТМЦ - запчастин.

Так, щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс» (код 37005025), Суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи між ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс», як постачальник та СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛДТ», як покупець було укладено договір поставки від 20.11.2013 № 26 (т. 1 а.с. 32-35).

Відповідно до п. 3.3 вказаного Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами кожної із Специфікацій або протягом строку, зазначеного в Специфікаціях.

На виконання вимог договору від 20.11.2013 № 26 позивач, як покупець отримав товар від постачальника що підтверджується:

видатковою накладною РН-0000014 від 15.09.2014 на суму 626000,16 грн. (т. 1 а.с. 68); податковою накладною № 1 від 15.09.2014 на суму 626000,16 грн. (т 1 а.с. 69); товарно-транспортною накладною № 12 (т. 1 а.с. 70) перевізник ФОП ОСОБА_1 ), бухгалтерською довідкою; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за вересень 2014 року (т 1 а.с. 72); відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за вересень 2014 року (т. 1 а.с. 75); прибутковим ордером № 140621 від 15.09.2014 (т. 1 а.с. 68);

видатковою накладною № РН-0000002 від 27.01.2014 на суму 430000,08 грн.; (т. 1 а.с. 39), податковою накладною № 2 від 27.01.2014 на суму 430000,08 грн. (т. 1 .а.с. 40); товарно-транспортною накладною № 2 від 27.01.2014 (т. 1 а.с. 41) перевізник ТОВ «Семко», зведеною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 року (т. 1 а.с. 44); зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 року (т. 1 а.с. 45-47); прибутковим ордером № 140059 від 27.09.2014; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 48); зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 49-51); відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 52); вантажно-митною декларацією № 110070000/2014/300794 від 27.01.2014 (т. 1 а.с. 43);

видатковою накладною № РН-0000010 від 19.05.2014 на суму 555300,14 грн. (т. 1 а.с. 54); податковою накладною № 2 від 19.05.2014 на суму 555300,14 грн. (т. 1 а.с. 55); товарно-транспортною накладною № 10 від 19.05.2014 (т. 1 а.с. 56) перевізник ТОВ «Скай Буд», прибутковим ордером № 140304 від 19.05.2014 (т. 1 а.с. 53); зведеною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 року (т. 1 а.с. 58); зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 року (т. 1 а.с. 59-61); відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за травень 2014 року (т. 1 а.с. 62).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт здійснення операцій з приймання товару підтверджується роздрукованими прибутковими ордерами, а використання удароміцного полістеролу в господарській діяльності зведеними відомостями по рахунку, зведеними оборотними відомостями та відомостями розподілу матеріалів.

При цьому, дослідивши звукозапис судового засідання в суді першої інстанції від 28.12.2016, Судом також приймається до уваги, що в судовому в якості свідка був допитаний ОСОБА_2 , який на момент виникнення спірних правовідносин працював на СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» на посаді начальника відділу постачання, який пояснив, що для розвантаження 20 т вантажу на підприємстві витрачається 30-40 хвилин оскільки, розвантаження відбувається за допомогою електричних погрузчиків-навантажувачів RX 50-15, які є у власності підприємства, що підтверджується матеріалами справи (т. 4 а.с. 188-197) та спростовує твердження відповідача про неможливість на протязі однієї доби перевантажити з одного автомобіля на інший ТМЦ (полістирол удароміцний) вагою 20 т та тієї ж доби здійснити доставку з м. Дніпро до м. Харкова.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Виробничо-комерційна фірма «СОЮЗ СВ» (код 32335642) та ПП «Промтранспоставка» (код 34330452), предметом яких були транспортно-експедиційні послуги, Суд зазначає наступне.

14.11.2013 між ТОВ Виробничо-комерційна фірма «СОЮЗ СВ», як Перевізник та СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як Замовником було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № СОЮЗ/ТВП (т. 1 а.с. 63), відповідно до умов якого Замовник надає для перевезення вантаж, а Перевізник приймає його і надає транспортно-експедиційні послуги Замовнику.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: актами наданих послуг за період 2013-2014 року на загальну суму 92800 грн., податковими накладними на загальну суму 92800 грн., товарно-транспортними накладними, заявками про надання автотранспорту, листами з журналу заїзду автомобілів, довіреностями на отримання ТМЦ, витягом з журналу довіреностей (т. 1 а.с. 34-222).

04.11.2011 між ПП «Промтранспоставка», як Перевізником та СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як Замовником було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № ПР/ТВП (т. 1 а.с. 223), відповідно до умов якого Замовник надає для перевезення вантаж, а Перевізник приймає його і надає транспортно-експедиційні послуги Замовнику.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: актами наданих послуг за період 2013-2014 року на загальну суму 92 800 грн., податковими накладними на загальну суму 92800 грн., товарно-транспортними накладними, заявками про надання автотранспорту, листами з журналу заїзду автомобілів, довіреностями на отримання ТМЦ, витягом з журналу довіреностей (т. 1 а.с. 224-250, т. 2 а.с. 1-89).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрспецпроект» (код 32562952), предметом яких була поставка ТМЦ - запчастини, Суд зазначає, що правовідносини підтверджені наступними матеріалами справи: видатковими накладними на суму 1251,04 грн., які були складені на виконання договору в усній формі, податковими накладними на суму 1251,04 грн., подорожним листом службового легкового автомобіля від 22.05.2014 (т. 2 а.с. 91-95).

В матеріалах справи також наявні зведені оборотно-сальдові відомості по рахунку 2011000 за спірні періоди, штатний розклад по підприємству (т. 4 а.с. 198-200), з якого вбачається, що у позивача достатньо персоналу для виконання спірних договорів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, про що також зазначено в акті перевірки, господарська діяльність позивача полягає в виробництві тари з пластмас. Для досягнення цілей основного виду діяльності позивач здійснює закупівлю удароміцного полістеролу 825 ES у постачальників з якого здійснює наступне виготовлення продукції (пакувальної тари з пластмас). Продукція відвантажувалась: ТОВ Виробничо-комерційна фірма «СОЮЗ СВ» (код 32335642) та ПП «Промтранспоставка», які надавали позивачу транспортно-експедиційні послуги задля доставки продукції на користь третіх осіб - ТОВ «Молочний дім», ТОВ «Марцек друкарський двір» інші, у зв`язку з чим укладались договори поставки (т. 4 а.с. 206- 227).

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанції витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків і підтверджені первинними документами, які складені належним чином, з огляду на що позивач включив до складу витрат витрати, які підтверджені відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що відповідає приписам податкового законодавства України.

При цьому, суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди, позаяк виготовлена продукція постачалась позивачем його покупцям, що, як було зазначено вище, підтверджується договорами постачання (т. 4 а.с. 206- 227).

Відтак, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що операції позивача з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс», ТОВ Вирогбничо-комерційна фірма «СОЮЗ СВ», ПП «Промтранспоставка» та ТОВ «Укрспецпроект» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, у зв`язку з чим, правомірна скасували податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000821401 та № 000083140.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401, то Суд зазначає наступне.

Підпунктами 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Згідно з п/п 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно до п/п 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Приписами п/п 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що послуга з надання персоналу це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Відповідно до п/п 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються резидентом; роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

В контексті викладених норм права, судами попередніх інстанцій встановлено, що між СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як замовник та фірмою PBV Eduard Pysmennyy Manapement, як Виконавець укладено Договір послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 (т. 5 а.с. 96-100), предметом якого зазначено, Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги з надання персоналу для ведення управлінського обліку його господарської діяльності на умовах, визначених Договором.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виходячи з умов договору послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 та з огляду на положення п. 160.1 ст. 160 ПК України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) вбачається, що доходи за послуги з надання персоналу виплачені на користь нерезидента з джерелом їх походження з України не входять до переліку видів доходу передбачених цією правовою нормою, у зв`язку з чим, суди зауважили, що вимоги п. 160.1 ст. 160 ПК України не розповсюджується на правовідносини за Договором послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 та скасували податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401 у повному обсязі.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що також вбачається з акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2016 № 0000841401 застосовано до позивача суму грошового зобов`язання з прибуток на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 96082,25 грн., з яких за податковим платежем 82837 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13245,25 грн.

З акту перевірки (сторінка 106 акта перевірки та т. 4 а.с. 107) видно, що вказана сума у загальному розмірі 82837 грн. виникла у зв`язку з несплатою позивачем податку на репатріацію за 2013 рік у розмірі 52981 грн. (у зв`язку з укладенням договору послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012) та за 2015 рік у розмірі 29856 грн. (у зв`язку з укладенням договору оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015).

Однак, скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401 у повному обсязі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, з яких саме сум грошового зобов`язання складається податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401 та залишили поза межами дослідження господарську діяльність позивача по договору оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015, укладеного між СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як Лізингоодержувачем (Україна) та «VEXIM GmbH» (Німеччина), як Лізингодавцем.

Більш того, судами попередніх інстанцій не надано оцінку викладеним в акті перевірки обставинам податкового органу відносно не надання СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» до перевірки довідки або її нотаріальної посвідченої копії, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України, що також свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401, то Суд зазначає, що зі змісту вказаного рішення вбачається, що воно прийнято у зв`язку із порушенням СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД» вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України.

Так, відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 погодились з доводами позивача та не дослідивши зміст такого рішення дійшли висновку, що акт від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 не містить посилань на порушення за вчинення якого було накладено дане стягнення.

Однак, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 прийняте на підставі акта перевірки від 27.05.2016 № 258/20-40-14-06-10/30512339, а не, як помилково встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284.

Щодо рішення від 10.06.2016 № 0000661304, то Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до п. 1 розд III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО- підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

15.03.2015 позивач подав Додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) Звітність. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в якому нарахував єдиний внесок в сумі 261,54 грн., про що зазначено в Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску». Зазначений Звіт був поданий позивачем за звітний період - лютий 2015 року, з огляду на що позивач в межах строків подав звітність з єдиного внеску за лютий 2015 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що як вбачається з акту перевірки (а.с. 117 акту перевірки, т. 4 а.с. 118-119), перевіркою повноти відображення у звітності сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства, встановлено порушення, а саме: в березні 2015 року СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» за звітом № 1511527129 від 07.04.2015 було нараховано суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у сумі 529,00 грн., яка є меншою від мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим здійснено донарахування єдиного внеску в березні 2015 року на суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 688,98 грн., чим порушено ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму соціального внеску на 261,54 грн. та яку відкоригована підприємством самостійно.

Тобто, порушення вимог ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та прийняття рішення від 10.06.2016 № 0000661304 пов`язане саме не з порушенням терміну подання позивачем додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій, а пов`язане саме із нарахуванням суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у сумі 529,00 грн., яка є меншою від мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим і здійснено відповідачем донарахування єдиного внеску в березні 2015 року на суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 688,98 грн., в результаті чого занижено суму соціального внеску на 261,54 грн. та вказаним рішенням застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10%, що складає 26,15 грн.

Зазначене свідчать про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вказані обставини та дійшли поспішних висновків про скасування рішення від 10.06.2016 № 0000661304.

За таких обставин, Суд, розглядаючи касаційну скаргу скаржника, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення від 10.06.2016 № 0000661304, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин в цій частині, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є у повному обсязі такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа у відповідній частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення від 10.06.2016 № 0000661304, не правильно встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 820/4154/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.06.2016 № 0000661304.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 820/4154/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк