Рішення

від 12.11.2024 по справі 820/4154/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року № 820/4154/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне Українсько-Німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД», звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд:

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0000821401 від 10.06.2016 року; № 0000831401 від 10.06.2016 року; № 0000841401 від 10.06.2016 року; № 0000851401 від 10.06.2016 року; та рішення № 0000661304 від 10.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0000821401 від 10.06.2016 року, № 0000831401 від 10.06.2016 року, № 0000841401 від 10.06.2016 року, № 0000851401 від 10.06.2016 року та рішення № 0000661304 від 10.06.2016 року, на думку позивача, підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року по справі № 820/4154/16 скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000821401 від 10.06.2016 року; № 0000831401 від 10.06.2016 року; № 0000841401 від 10.06.2016 року; № 0000851401 від 10.06.2016 року; та рішення № 0000661304 від 10.06.2016 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 р. по справі № 820/4154/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2024 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 820/4154/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.06.2016 № 0000661304. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 820/4154/16 залишено без змін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року адміністративну справу за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.06.2016 № 0000661304 прийнято до розгляду.

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування повністю податкових повідомлень- рішень від 10.06.2016 № 0000841401 та № 0000851401 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.06.2016 № 0000661304.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284.

За результатами розгляду заперечень від 08.06.2016 № 3334/10/20-40-14-01-17 висновки акту перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 щодо порушень змінені і викладені в наступній редакції:

- п. 135.1, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподатковування за 2014 рік у сумі 18596 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у розмірі 1381061 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 802 025 грн., за 2014 рік у сумі 579 036 грн., які понесено без мети їх використання в господарській діяльності, що призвело до порушення п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст 14, п/п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищення витрат і, відповідно, заниження податку на прибуток на загальну суму 662 390 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний дім «Хімресурс», всього у сумі 1342750 грн.;

- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма «Союз СВ», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Укрспецпроекс», всього в загальній сумі 143 334 грн.;

- порушення п. 189.9 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 593190 грн.;

- порушення п. 141.4.2, п. 141.4 ст. 141, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємство не сплатило податок на репатріацію у загальній сумі 82837 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 52981 грн., 2015 рік у сумі 29856 грн.;

- порушення ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.06.2016 № 0000821401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 720015,50 грн., з яких 593190 грн. за податковими зобов`язаннями та 126825,50 грн. за штрафними санкціями;

від 10.06.2016 № 0000831401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 660201,25 грн. з яких за податковим зобов`язанням 528161 грн. та 132040,25 грн. за штрафними санкціями;

від 10.06.2016 № 0000841401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96082,25 грн., з яких 82837 грн. за податковим зобов`язанням та 13245,25 грн. за штрафними санкціям;

рішення від 10.06.2016 № 0000661304, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 26,15 грн.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій невірно встановили, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 170 грн. прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284, оскільки, як вбачається зі змісту такого рішення (т. 1 а.с. 30), вказане податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем у даній справі, прийнято на підставі акта перевірки від 27.05.2016 № 258/20-40-14-06-10/30512339.

Так, суд після направлення даної справи на новий розгляд розглядає спірні правовідносини в частині скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.06.2016 № 0000661304.

Щодо спірних правовідносин в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401, суд зазначає наступне.

Підпунктами 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Згідно з п.п 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно до п.п 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по даній справі зазначив, що вбачається з акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2016 № 0000841401 застосовано до позивача суму грошового зобов`язання з прибуток на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 96082,25 грн., з яких за податковим платежем 82837 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13245,25 грн. Вказав, що з акту перевірки (сторінка 106 акта перевірки та т. 4 а.с. 107) видно, що вказана сума у загальному розмірі 82837 грн. виникла у зв`язку з несплатою позивачем податку на репатріацію за 2013 рік у розмірі 52981 грн. (у зв`язку з укладенням договору послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012) та за 2015 рік у розмірі 29856 грн. (у зв`язку з укладенням договору оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015). Зазначено, що скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401 у повному обсязі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, з яких саме сум грошового зобов`язання складається податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401 та залишили поза межами дослідження господарську діяльність позивача по договору оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015, укладеного між СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як Лізингоодержувачем (Україна) та «VEXIM GmbH» (Німеччина), як Лізингодавцем. Вказано, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку викладеним в акті перевірки обставинам податкового органу відносно не надання СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» до перевірки довідки або її нотаріальної посвідченої копії, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України, що також свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401.

Так, між СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД», як замовник та фірмою PBV Eduard Pysmennyy Manapement, як Виконавець укладено Договір послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 (т. 5 а.с. 96-100), предметом якого зазначено, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги з надання персоналу для ведення управлінського обліку його господарської діяльності на умовах, визначених Договором.

СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД» у періоді, який перевірявся, здійснювало виплату доходів з джерелом їх походження з України резидентам Німеччини, а саме: п/д № 31 від 26.02.2013 року на суму 4920,0 євро (або 52318,72 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативного планування, бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємства підтверджується актами виконаних робіт від 31.01.2013 р. № б/н на суму 4920,00 євро; п/д № 32 від 28.03.2013 року на суму 4920,0 євро (або 50210,57 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативногопланування, бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємства підтверджується актом виконаних робіт від 28.02.2013 р. № б/н на суму 4920,00 євро; п/д № 35 від 25.04.2013 року на суму 4920,0 євро (або 51437,62 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативногопланування, бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємства підтверджується актом виконаних робіт від 29.03.2013 р. № б/н на суму 4920,00 євро; п/д № 36 від 30.05.2013 року на суму 4800,0 євро (або 49692,16 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативного планування, бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємства підтверджується актом виконаних робіт від 30.04.2013 р. № б/н на суму 4800,00 євро; п/д № 37 від 27.06.2013 року на суму 4920,0 євро (або 51217,61 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативного планування, бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємствапідтверджується актом виконаних робіт від 31.05.2013 р. № б/н на суму 4920,00 євро; п/д № 38 від 31.07.2013 року на суму 4920,0 євро (або 52240,07 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативного планування,бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємства підтверджується актом виконаних робіт від 30.06.2013 р. № б/н на суму 4920,00 євро; п/д № 40 від 29.08.2013 року на суму 4320,0 євро (або 46086,87 грн.), надання послуг, з інформаційно-консультаційних послуг по контролю функціонування та оперативногопланування, бюджетування, по оцінки резервів підвищення фінансового становища оздоровлення підприємства підтверджується актом виконаних робіт від 31.07.2013 р. № б/н на суму 4320,00 євро.

Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин), - будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Так, СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД» здійснювало виплату доходів з джерелом їх походження з України фірмі PBV Eduard Pysmennyy Manapement (Німеччина).

При цьому, позивач посилався на те, що доходи у вигляді виручки від надання послуг з проведення консультацій щодо здійснення правочинів з державним боргом, що перераховуються резидентом на рахунки нерезидента, не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно з п.п. «й» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Проте, приписи ст. 141 ПК Ураїни на час спірних правовідносини, які стосуються взаємовідносин з PBV Eduard Pysmtny Management не містили п.п. «й» п.п. 141.4.1 п. 141.4.

Натомість спірні правовідносини, які стосуються взаємовідносин з PBV Eduard Pysmtny Management було врегульовано приписами статті 160 ПК України.

Також, позивач посилався на те, що послуги з надання персоналу не підпадають під перелік послуг, наведений у підп. а-ї п. 160.1 Податкового кодексу України та зазначив, що суттєвим є, що контрагент позивача за спірним договором - нерезидент (Німеччина) фірма PBV Eduard Pysmtny Management не має на території України постійного представництва, як того вимагає диспозиція підп. "й" п. 160.1 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що за приписами пп.й п.160.1 ст.160 ПК України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Тобто, за вказаними приписами не вимагається обов`язкової наявності у нерезидента (Німеччина) фірма PBV Eduard Pysmtny Management на території України постійного представництва.

Отже, посилання позивача на те, що виплата доходів з джерелом їх походження з України фірмі PBV Eduard Pysmennyy Manapement (резиденту Німеччини) не оподатковуються податком з доходів є необґрунтованими.

За таких обставин, в даному випадку виплата доходу з джерелом їх походження з України резидентам Німеччини підлягає оподаткуванню.

Також, між СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД» (Лізингоодержувач) та "VEXIM GmbH" (Німеччина) (Лізингодавець) укладено договір оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015 р.

Предмет договору: Лізингодавець надає Лізингоодержувачу в лізинг на умовах DDU Харків, відповідно до Інкотермс-2000 комплект обладнання для наклеювання паперових етикеток на пластикові стакани конусної форми Cover Assembly Machine моделі TSP - CA комплектації, згідно з Додатком. Обладнання поставляється на умовах DDU Харків і розмитнюється Лізингоодержувачем. Термін поставки травень 2015 року. Вартість обладнання, що постачається становить 200000,00 дол. США. Розмір і порядок сплати лізингових платиш визначається відповідно до Графіка лізингових платежів.

СУНП ТОВ «ТВП Україна ЛТД» у періоді, який, перевірявся, здійснювало виплату доходів з джерелом їх походження з України резидентам Німеччини, а саме: п/д № 82 від 17.07.2015 року на суму 3500,0 дол. США (або 76953,40 грн.); п/д №90 від 19.10.2015 року на суму 5400,0 дол. США (або 122090,10 грн.); надання послуг оперативного лізингу обладнання, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.06.2015 р.; № б/н на суму 4500,00 дол. США, від 31.08.2015, № б/н на суму 900,00 дол. США, від 30.11.2015 р. №б/н на суму 900,00 дол. США.

З метою застосування переваг (звільнення від оподаткування або зменшення ставки оподаткування) Угодою між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, що підписана 03.07.1995 та набула чинності 04.10.1996, є подання оригіналу сертифікату (довідки), або її нотаріально засвідченої копії, резиденції згідно до п.4. „Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою КМУ від 06.05.01 № 470 та ст.103. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Вищевказані обставини встановлено податковим органом під час проведення перевірки, зазначені в акті перевірки та не заперечуються позивачем.

З огляду на викладене, податковий орган прийшов до висновку про порушення ст.141 та ст. 160 ПК України.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку, за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПК України).

Таким чином, виплата доходу з джерелом їх походження з України резиденту Німеччини "VEXIM GmbH" (Німеччина) підлягає оподаткуванню.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПКУ, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно п. 103.2 ст. 103 ПКУ, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Згідно з п.103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Відповідно до п.103.4 ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п.103.5 ст. 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.103.6 ст. 103 ПК України у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Згідно з п.103.10 ст. 103 ПК України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Отже, позивач мав би право застосувати звільнення від оподаткування, у правовідносинах з "VEXIM GmbH" (Німеччина) та PBV Eduard Pysmennyy Manapement (Німеччина), у разі надання відповідної довідки у відповідності до п.103.4 ст.103 ПК України.

При цьому, позивачем не доведено надання довідки у відповідності до п.103.4 ст.103 ПК України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000841401 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо спірних правовідносин в частині скасування рішення від 10.06.2016 № 0000661304, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до п. 1 розд III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО- підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

15.03.2015 позивач подав Додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) Звітність. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в якому нарахував єдиний внесок в сумі 261,54 грн., про що зазначено в Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску». Зазначений Звіт був поданий позивачем за звітний період - лютий 2015 року, з огляду на що позивач в межах строків подав звітність з єдиного внеску за лютий 2015 року.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по даній справі звернув увагу на те, що як вбачається з акту перевірки (а.с. 117 акту перевірки, т. 4 а.с. 118-119), перевіркою повноти відображення у звітності сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства, встановлено порушення, а саме: в березні 2015 року СУНП у формі ТОВ «ТВП Україна ЛТД» за звітом № 1511527129 від 07.04.2015 було нараховано суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у сумі 529,00 грн., яка є меншою від мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим здійснено донарахування єдиного внеску в березні 2015 року на суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 688,98 грн., чим порушено ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму соціального внеску на 261,54 грн. та яку відкоригована підприємством самостійно. Тобто, порушення вимог ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та прийняття рішення від 10.06.2016 № 0000661304 пов`язане саме не з порушенням терміну подання позивачем додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій, а пов`язане саме із нарахуванням суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у сумі 529,00 грн., яка є меншою від мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим і здійснено відповідачем донарахування єдиного внеску в березні 2015 року на суму допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами у розмірі 688,98 грн., в результаті чого занижено суму соціального внеску на 261,54 грн. та вказаним рішенням застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10%, що складає 26,15 грн.

За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по даній справі фактично встановив наявність порушення, а саме заниження суми соціального внеску на 261,54 грн., за що рішенням № 0000661304 від 10.06.2016 року застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10%, що складає 26,15 грн.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення № 0000661304 від 10.06.2016 року.

Щодо спірних правовідносин в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту вказаного рішення вбачається, що воно прийнято у зв`язку із порушенням позивачем вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 погодились з доводами позивача та не дослідивши зміст такого рішення дійшли висновку, що акт від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 не містить посилань на порушення за вчинення якого було накладено дане стягнення. Вказано, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 прийняте на підставі акта перевірки від 27.05.2016 № 258/20-40-14-06-10/30512339, а не, як помилково встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284.

Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду пояснення, в яких зазначено, що зазначений у податковому повідомленні-рішенні №0000851401 акт №258/20-40-14-06-10/30512339 від 27.05.2016 є технічною помилкою, що підтверджується: по-перше, кодом платника податків « 23918284», відносно якого було винесено зазначене податкове повідомлення-рішення, а, по-друге, посиланням у цьому податковому повідомленні-рішенні щодо обов`язку платника сплатити суму штрафу шляхом переводу на бюджетний рахунок - саме на акт перевірки 18.05.2016 №235/20-40-14- 01-08/23918284.

При цьому, податковим органом не доведено складення відносно позивача акта перевірки №258/20-40-14-06-10/30512339 від 27.05.2016, яким встановлено порушення п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 має низку недоліків в оформленні такого рішення.

При цьому, податковий орган посилається на те, що перевіркою було встановлено, що додаток ПН в складі «Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» до податкового органу не надано, що є порушенням п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Так, зі змісту податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 вбачається, що воно прийнято у зв`язку із порушенням позивачем вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України.

Проте, згідно висновку акту перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 порушення п. 46.1 ст. 46 ПК України не визначено.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 прийнято необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401 підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2024 року справу № 820/4154/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 № 0000841401, від 10.06.2016 № 0000851401 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.06.2016 № 0000661304.

Так, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на загальну суму 170 грн., що становить 0,18% від загальної суми майнових вимог (96278,40 грн.) направлених на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно, у такій пропорції має бути здійснений розподіл судових витрат на сплату судового збору у цій справі.

Позивачем за вказану частину позовних вимог сплачено судовий збір в загальній сумі 1444,18 грн.

Отже, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 2,60 грн. (1444,18 грн. х 0,18%).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» (вул. Роганська, буд. 149,м. Харків, 61172) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП:43983495, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 23918284, вул. Роганська, буд. 149, м. Харків, 61172) сплачений судовий збір в сумі 2 (дві) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.