Постанова

від 10.06.2024 по справі 805/4823/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 805/4823/16-а

адміністративне провадження № К/9901/31123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов`янський завод високовольтних ізоляторів»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року

(Суддя: Кониченко О.М.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року

(Судді: Компанієць І.Д., Блохін А.А., Ястребова Л.В.),

у справі № 805/4823/16-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Слов`янський завод високовольтних ізоляторів»

до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» (далі - позивач, ПАТ «СЗВІ», підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, Слов`янська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0005541201 (а.с. 4-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на помилковість висновку відповідача щодо завищення підприємством значень рядків 16, 16.1 та 17 податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2016 року на суму ПДВ 332' 838 грн та про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) на вказану суму, адже від`ємне значення з ПДВ, відображене позивачем у податковій звітності, сформувалось задовго до березня 2016 року та було належним чином задеклароване до запровадження законодавцем Довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду (Додаток 2 (Д2) до податкової звітності з ПДВ у формі, яка була чинною у березні 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 124-126, 155-157).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. В обґрунтування своїх доводів посилався на те, що суди обмежились загальними посиланнями на положення Податкового кодексу України (далі - ПК України), яких мав би дотриматись позивач, не дослідивши при цьому правомірність складення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та аргументи, наведені підприємством у своєму позові. Також, позивач звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій письмових пояснень підприємства щодо правомірності формування від`ємного значення у податковій звітності ПАТ «СЗВІ» та застосованої ним методології (а.с. 164-167).

Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.05.2016 року посадовими особами Слов`янської ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ПАТ «СЗВІ» за березень 2016 року, за результатами якої того ж дня складено акт за № 1485/12-01/00214652 (а.с.9-11)

За висновками акта перевірки підприємством порушено вимоги пункту 200.4 статті 200 ПК України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року № 21 (далі - Порядок № 21), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2016 року (рядок 17 Декларації) в сумі 332' 838 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення ПДВ поточного податкового періоду (рядок 19 Декларації) та завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (рядок 21 Декларації), за березень 2016 року у сумі 332' 838 грн.

На підставі установлених перевіркою порушень 08.06.2016 року Слов`янською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005541201, яким ПАТ «СЗВІ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 332' 838 грн (а.с.7).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума ПДВ у розмірі 332' 838 грн, яка була зазначена позивачем у додатку 2 до Декларації як залишок суми помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ, не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями з ПДВ, а є сумою від`ємного значення ПДВ, яка має бути відображена у Додатку 2 у розрізі періодів виникнення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Статтею 200 ПК України передбачений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

А відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу ІІІ Порядку № 21 у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатком до декларації є, зокрема, довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (Додаток 2).

Згідно із пунктом 5 розділу V Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Як установили суди попередніх інстанцій, позивачем було подано до Слов`янської ОДПІ податкову декларацію за №9053435749 від 12.04.2016 року з податку на додану вартість за березень 2016 року з додатками (а.с. 12-16)

У графі 21 та Додатку 2 декларації позивачем відображено суму від`ємного значення що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 334' 659 грн (а.с. 12 (на звороті)).

У Додатку №2 до декларації в рядку «Залишок суми помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість станом на 01.07.2015 року, на яке відповідно до підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України, та на яке було збільшено суму від`ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року/III квартал 2015 року», задекларовано суму 332' 838 грн (а.с. 13).

Поряд із тим, у ході проведення аналізу інформаційної бази даних ІС «Архів електронної звітності» підсистеми «Реєстр операцій ПДВ» контролюючим органом встановлено, що залишки сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань станом на 01.07.2015 року у підприємства відсутні.

Наведене зумовило висновок контролюючого органу в акті перевірки про завищення підприємством суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за березень 2016 року на суму 332' 838 грн.

Звертаючись із даним позов позивач стверджував, що від`ємне значення з податку на додану вартість, відображене підприємством у своїй податковій звітності за березень 2016 року, сформувалось задовго до березня 2016 року (цьому передувало кілька податкових періодів) та було належним чином задекларовано ще до запровадження Довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Додаток 2 (Д2)) до податкової звітності з ПДВ) у формі, яка була чинною станом на березень 2016 року. Як переконував позивач, таке від`ємне значення з податку на додану вартість є «перехідним» значенням у податковій звітності з ПДВ кожного податкового періоду, починаючи з моменту реєстрації ПАТ «СЗВІ» платником ПДВ, та мало відповідне відображення безпосередньо у рядках декларацій з ПДВ у кожному попередньому (до березня 2016 року) податковому періоді.

Аналізуючи наведені доводи позивача суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення аналізу інформаційної бази даних ІС «Архів електронної звітності» підсистеми «Реєстр операцій ПДВ» контролюючим органом встановлено відсутність у позивача залишків сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань станом на 01.07.2015 року.

Відсутність таких коштів станом на 01.07.2015 року відповідач підтвердив також Витягами з системи електронного адміністрування ПДВ №10313813 від 10.08.2015 року, №11317572 від 11.02.2016 року, відповідно до яких сума помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість станом на 01.07.2015 року була відсутня (а.с. 98, 120).

За таких фактичних обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума ПДВ у розмірі 332' 838 грн, яка була вказана позивачем у додатку 2 до Декларації як «залишок суми помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов`язань з ПДВ», не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість, а є сумою від`ємного значення ПДВ, яка повинна бути відображена у Додатку 2 у розрізі періодів виникнення.

Отже, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 332'838 грн.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до зазначених правовідносин.

Доводи позивача у касаційній скарзі не спростовують такі висновки, оскільки фактично обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 року №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 року та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева