Рішення

від 07.06.2024 по справі 722/573/24

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/573/24

Номер провадження 2/722/224/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Суського О.І.

секретаря: Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сокирянської міської ради Чернівецької області про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Сокирянський районний суд із вказаним вище позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що 08 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Михалківської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області за актовим записом №8.

Під час шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Їхнє з відповідачкою спільне життя не склалося, сім`я фактично розпалась, та як подружжя вони припинили шлюбно - сімейні відносини та проживати разом з березня 2023 року. Відповідачка з того часу проживає окремо від нього з доньками та перестала брати участь у вихованні та утриманні спільних дітей.

У березні 2023 року відповідачка повідомила, що подальше її перебування в зареєстрованому шлюбі суперечить її інтересам, оскільки вона не бажає зберігати сім`ю. Позивач в свою чергу намагався налагодити стосунки з дружиною та зберегти шлюб, однак через відсутність взаєморозуміння між ними, різними поглядами на життя, вони втратили почуття любові один до одного, а подальше перебування у шлюбі суперечить їхнім інтересам.

Додані до позовної заяви докази, на думку позивача, підтверджують факт самостійного виховання ним дітей, та в свою чергу, самоусунення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Із врахуванням викладеного просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою та позбавити останню батьківських прав щодо їхніх спільних дітей.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, однак 19.04.2024 року подала до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій підтвердила викладені в позовній заяві обставини та визнала заявлені позовні вимоги в повному об`ємі. Справу просила розглянути без її присутності.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Сокирянської міської ради О.Тимчук 26.04.2024 року подала до суду письмову заяву, згідно якої просила провести судове засідання без її присутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, з наведених у позовній заяві обставин, які згідно ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, встановлено, що 08.11.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Михалківської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області за актовим записом №8.

Під час шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 01.07.2010 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 12.11.2012 року.

Згідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що сторони з березня 2023 року не підтримують між собою шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, разом не проживають, тому розірвання шлюбу дійсно відповідає їхній волі.

Окрім цього судом встановлено, що розірвання шлюбу не буде порушувати права неповнолітніх дітей, які з березня 2023 року проживають та перебувають на утриманні батька.

Вказані обставини підтверджуються актом обстеження проживання сім`ї складеного 01.03.2024 року сусідами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 та його неповнолітні доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 разом з чоловіком і доньками з березня 2023 року не проживає. Вихованням та утриманням доньок займається переважно батько.

Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , останні підтвердили факт того, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дружина ОСОБА_1 та мати їх спільних дітей - ОСОБА_9 разом з чоловіком і дітьми з березня 2023 року не проживає. Вихованням та утриманням дітей займається переважно батько.

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №122 виданого старостою Михалківського старостинського округу А.Білоткачем від 20.02.2024 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2024/001766411 від 20.02.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки та характеристики опорного закладу «Михалківський ліцей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області» від 19.02.2024 року, ОСОБА_4 є ученицею 6 класу ОЗ «Михалківський ліцей». Під час навчання зарекомендувала себе працелюбною ученицею. Тато, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню доньки, постійно цікавиться навчанням дитини, користується повагу серед батьків. Постійно бере участь у заходах ліцею, підтримує тісний зв`язок з класним керівником.

Як вбачається з довідки та характеристики опорного закладу «Михалківський ліцей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області» від 19.02.2024 року, ОСОБА_3 є ученицею 8 класу ОЗ «Михалківський ліцей». Під час навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Тато, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню доньки, постійно цікавиться навчанням дитини, користується повагою серед батьків. Постійно бере участь у заходах ліцею, підтримує тісний зв`язок з класним керівником.

Згідно довідки виданої 16.02.2024 року КНП «Сокирянський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №31, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька с.Михалкове Дністровського району Чернівецької області на «Д» обліку у лікаря-педіатра не перебуває. За медичною допомогою та проведенням профілактичних щеплень з дитиною звертався батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки виданої 16.02.2024 року КНП «Сокирянський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №32, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с.Михалкове Дністровського району Чернівецької області на «Д» обліку у лікаря-педіатра не перебуває. За медичною допомогою та проведенням профілактичних щеплень з дитиною звертався батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Судом встановлено, що з березня 2023 року сторони разом не проживають, фактично припинивши шлюбні відносини.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів також встановлено, що з того ж часу відповідачка не приймає участі в житті малолітніх дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. Не спілкується з доньками в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання ними освіти.

Вказані обставини визнаються сторонами та ніким не оспорюються.

Таким чином суд вважає, що відповідачкою ОСОБА_2 свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є мінімальними та недостатніми, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Згідно висновку практичного психолога-консультанта за результатами психологічного дослідження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 20 лютого 2024 року по 26 лютого 2024 року психологом ОСОБА_10 проведено спостереження за дітьми, в результаті якого з`ясовано, що ОСОБА_9 не відвідує дітей, не передає гостинці, не цікавиться станом їх здоров`я, їхнім шкільним та повсякденним життям.Відтак, окреме проживання дітей від матері було зумовлене тим, що остання абсолютно не виконує своїх материнських обов`язків, жодних дій, спрямованих на їх виконання, не вчиняє.

В результаті проведеного психологічного дослідження, психолог прийшла до висновку, що враховуючи емоційний стан дітей, їхні особистісні та індивідуальні особливості, необхідності зменшення рівня психологічної травматизації, створення сприятливої психологічної атмосфери, є несприятливим для психіки дітей їх спілкування з матір`ю.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із врахуванням наданої нею ноторіально посвідченої заяви про визнання позову, слід задовольнити, адже це якнайкраще відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище відповідачки, вік її дітей, які потребують необхідного забезпечення, виходячи з розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дітей, а також з реальної можливості відповідачки сплачувати щомісячно аліменти, не порушуючи прав останньої суд вважає, що з ОСОБА_2 слід щомісячно стягувати аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідачки.

Керуючись ст.ст.150, 157, п.2 ч.1 ст.164, ч.ч. 2, 3 ст.166, ст.ст. 180-184 СК України, ст.13, ст.141, ст.ст. 263, 265, 268, 273, ч.1 ст.280, ст.ст. 282, 284, 287-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Михалківської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області за актовим записом №08 від 08.11.2009 року.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 18.03.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду, в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Копію даного рішення, після набрання ним законної сили, направити органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І.Суський