Постанова

від 16.05.2024 по справі 2-4721/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3749/24

Справа № 2-4721/10

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-4721/10

Номер провадження: 22-ц/813/3749/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

- заявник ОСОБА_1 ,

- стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛЬМЄР»,

- заінтересована особа Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявоюпредставника ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛЬМЄР», виконавець - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою адвоката Карнакова Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Суворової О.В. 14 грудня 2023 року, повний текст ухвали складений 19 грудня 2023 року, про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст заяви

У липні 2023 рокупредставник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати виконавчий лист № 2-4721/10 від 22.07.2011 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси, таким, що не підлягає виконанню; 2) стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі - 299 422,51 грн. як безпідставно одержані від боржника за виконавчим документом.

Представник ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 25 жовтня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено заочне рішення (цивільна справа №2-4721/10) за позовом ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Чорне море" про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, яким позов задоволено в повному обсязі. Зазначеним рішеннямзвернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована з адресою - АДРЕСА_1 , та належить ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море»на підставі Державного акту про право власності на землю серії ЯБ № 297353, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2006 року, для задоволення вимог ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»в загальному розмірі - 7 219 513,34 долара США, з яких загальна заборгованість за кредитом складає - 5 000 000,00 доларів США, проценти за користування кредитом - 1 108 541,63 долара США, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом - 158 620,51 долара США та пеня за прострочення процентів за користування кредитом - 952 351,20 долара США,шляхом реалізації вказаного майна на публічних торгах. Встановлено початкову ціну реалізації - 7 219 513,34 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2010 року складало - 57 597 277,43 грн., та надано вимогам ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» пріоритет перед вимогами інших кредиторів ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» по зверненню стягнення на вказане майно.Стягнуто в солідарному порядкуз ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» суму бору за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі - 57 597 277,43 грн. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700 грн., витрати по сплаті інформаційно- технічного забезпечення судового процесу в розмірі - 250 грн.,а разом - 57 599 227,43 грн..

Постановою від 05.10.2011 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрите виконавче провадження № 29062128.

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-4721/10 від 01 вересня 2014 р., замінено сторону виконавчого провадження № 29062128 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2010 р. (справа №2-4721/10), а саме - стягувача ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії»замінено на стягувача- Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛЬМЄР».

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» були солідарними боржниками перед ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», а отже, як на думку заявника, після того, як один із солідарних боржників погасив би борг, зобов`язання інших солідарних боржників перед кредитором, мали бприпинитися.Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , була передана в іпотеку ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» саме з метою забезпечення виконання зобов`язань за спірними кредитними правовідносинами.

14 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. було видано свідоцтво, відповідно до якого в рахунок погашення боргу, на підставі акту про передачу майна стягувачу, було передано земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЬМЄР».

Оскільки заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року було встановлено початкову ціну реалізації земельної ділянки у розмірі - 57 597 277,43 грн., заявник вважає, що 14.10.2014 року солідарне зобов`язання боржників - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» про стягнення суми боргу в сукупному розмірі - 57 599 227,43 грн. було виконане.

Вважає, що оскільки ТОВ «ІЛЬМЄР» виявив бажання залишити за собою непродане майно, а саме - земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , що раніше належало ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море», солідарнийборг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море»перед ТОВ «ІЛЬМЄР»єпогашеним, а виконання виконавчого листа № 2-4721/10, виданого 22.07.2011 року Приморським районним судом м. Одеси, в рамках виконавчого провадження № 29062128 призведе до подвійного стягнення боргу.

Тому заявник вважає, що виконавчий лист № 2-4721/10, виданий 22.07.2011 р. Приморським районним судом м. Одеси, має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню (Т. 2, а. с. 135 141).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви представника ОСОБА_1 .

Ухвала суду мотивована тим, що не знайшли свого підтвердження доводи про те, щосолідарний борг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Санітарно-оздоровчий комплекс «Чорне море»перед ТОВ «ІЛЬМЄР»єпогашеним. Актом Відділу примусового виконання рішень ДВС по ВП №28287308 від 19.09.2014 року майно передано стягувачу у рахунок погашення боргу та зараховано кошти у сумі -2 0021500,00 грн.. Тому погашення боргу, як зазначено в акті, є частковим за даним виконавчим документом. Тобто повного виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року (справа №2-4721/10) не відбулось (Т. 2, а. с. 248 248б).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат КарнаковО.В.,діючий відімені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) оскільки стягувач виявив бажання залишити за собою не продане майно, солідарний борг є погашеним; 2) державним виконавцем порушено норми діючого законодавства, згідно яких визначається початкова ціна виставленого на продаж іпотечного майна; 3) суд безпідставно не виніс окрему ухвалу щодо незаконних дій державного виконавця; 4) призначене на 14.12.2023 р. судове засідання не могло відбутися із-за повітряної тривоги. Недопущення сторони заявника у судове засідання обмежує право доступу до суду; 5) згідно листа ТОВ «Ільмер» від 20.12.2023 р. та постанови державного виконавця від 21.12.2023 р. заборгованість відсутня. Тому кошти, в сумі 299422,51 грн. були безпідставно стягнуті з ОСОБА_1 (Т. 3, а. с. 2 - 8).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.01.2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 ,діючого відімені ОСОБА_1 ,на ухвалуПриморського районногосуду м.Одеси від14грудня 2023року(Т. 3, а. с. 13 - 13 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року справу призначено до розгляду у приміщенні у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 20).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.04.2024 року задоволено клопотання адвоката Юсубова Едуарда Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні адвокат Юсубов Е.С., діючий від імені ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість слухання справи за відсутності інших учасників справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката КарнаковаОлексія Володимировича,діючого відімені ОСОБА_1 ,підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

25 жовтня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення (цивільна справа №2-4721/10) за позовом ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Чорне море" про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, яким позов задоволено у повному обсязі. Зазначеним рішенням звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована з адресою - АДРЕСА_1 , та належить ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море»на підставі Державного акту про право власності на землю серії ЯБ № 297353, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2006 року, для задоволення вимог ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»в загальному розмірі - 7 219 513,34 долара США, з яких загальна заборгованість за кредитом складає - 5 000 000,00 доларів США, проценти за користування кредитом в розмірі - 1 108 541,63 долара США, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом в розмірі - 158 620,51 долара США та пеня за прострочення процентів за користування кредитом в розмірі - 952 351,20 долара США, шляхом реалізації вказаного майна на публічних торгах. Встановлено початкову ціну реалізації - 7 219 513,34 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2010 року складало - 57 597 277,43 грн., надано вимогам ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» пріоритет перед вимогами інших кредиторів ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» по зверненню стягнення на вказане майно.Стягнуто в солідарному порядкуз ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» суму бору за договором про відкриття кредитної лінії в розмірі - 57 597 277,43 грн. та витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в розмірі - 250 грн.,а разом - 57 599 227,43 грн.(Т. 1, а. с. 167 - 169).

Зазначене рішення сторонами не оскаржувалось .

УхвалоюПриморського районного суду м. Одеси від 27.04.2011 року виправлено описку в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року (Т. 1, а. с. 188).

УхвалоюПриморського районного суду м. Одеси від 22.06.2011 року виправлено описку в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року (Т.1, а. с. 218), зазначено вірною назву відповідача - ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» замість невірно вказаного - ТОВ «Санітарно-оздоровчий комплекс «Чорне море».

28.03.2011 року Приморським районним судом м. Одеси видані виконавчі листи по справі №2-4721/10 за позовом ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені (Т. 1, а. с. 219 - 221).

22.08.2021 року постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження №28287308 на підставі виконавчого листа №2-4721/10, виданого 22.07.2011 року (Т. 1, а. с. 240 - 241).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року (справа №1522 /22934/12) змінено спосіб виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року (Т. 1, а. с. 250 - 251).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.2014 року (справа №2-4721/10) задоволена заява ТОВ «ІЛЬМЄР» про залучення правонаступника.Замінено сторону виконавчих проваджень № 28287308, № 29062128 та № 29061160 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2010 р. (справа№2- 4721/10), а саме - стягувача ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії», ідентифікаційний код 25959784, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, замінено на стягувача - товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛЬМЄР», код ЄДРПОУ 39338702, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 15 (Т. 2, а. с. 98 - 99).

Відповідно до копії свідоцтва, виданого 14.10.2014 року, зареєстрованого в реєстрі під №5831, нотаріусом Іллічовою Н.А., у відповідності до статті 61 Закону України „Про виконавче провадження, на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого В.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України «19» вересня 2014 року, посвідчено, що ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІЛЬМЄР» (код платника податків за ЄДРПОУ 39338702, місцезнаходження: м.Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 15), належить на праві власності майно, що складається з земельної ділянки, площею - 1,4993 га, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ,кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:51:003:0264, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд санаторію, категорія земель - землі оздоровчого призначення, згідно державного акту на право власності на землю серії ЯБ №297353, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2006 року та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020650500020, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІЛЬМЄР» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНАТОРНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «ЧОРНЕ МОРЕ», код платника податків за ЄДРПОУ 32433144, (місцезнаходження - Одеська обл., м.Одеса, Лідерсовський б-р, 9), на праві власності на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯБ №297353, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2006 року та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020650500020. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Державній реєстраційній службі України (Т. 2, а. с. 183).

Згідно заяви, поданої ТОВ «ІЛЬМЄР» приватному нотаріусу 14.10.2014 року, індекс 823/02-27 (Т. 2, а. с. 184) ТОВ „ІЛЬМЄР просить видати на його ім`я Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, оскільки майно нереалізовано/торги не відбулися, на земельну ділянку, площею - 1,4993 га, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ,кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:51:003:0264, що раніше належала ТОВ «САНАТОРНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «ЧОРНЕ МОРЕ»,код платника податків за ЄДРПОУ 32433144.

Актом Відділу примусового виконання рішень ДВС по ВП №28287308 від 19.09.2014 року передано майно стягувачу у рахунок погашення боргу та зараховано кошти у сумі 20 021 500,00 грн., як часткове погашення боргу за даним виконавчим документом (Т. 2, а. с. 185 - 186).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Отже, 25 жовтня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення (цивільна справа №2-4721/10) за позовом ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Чорне море" про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, яким позов задоволено у повному обсязі. Зазначеним рішенням звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована з адресою - АДРЕСА_1 , та належить ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море»на підставі Державного акту про право власності на землю серії ЯБ № 297353, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2006 року, для задоволення вимог ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»в загальному розмірі - 7 219 513,34 долара США, з яких загальна заборгованість за кредитом складає - 5 000 000,00 доларів США, проценти за користування кредитом в розмірі - 1 108 541,63 долара США, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом в розмірі - 158 620,51 долара США та пеня за прострочення процентів за користування кредитом в розмірі - 952 351,20 долара США, шляхом реалізації вказаного майна на публічних торгах. Встановлено початкову ціну реалізації - 7 219 513,34 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2010 року складало - 57 597 277,43 грн., надано вимогам ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» пріоритет перед вимогами інших кредиторів ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» по зверненню стягнення на вказане майно.Стягнуто в солідарному порядкуз ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» суму бору за договором про відкриття кредитної лінії в розмірі - 57 597 277,43 грн. та витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в розмірі - 250 грн.,а разом - 57 599 227,43 грн.(Т. 1, а. с. 167 - 169).

28.03.2011 року Приморським районним судом м. Одеси видані виконавчі листи по справі №2-4721/10 за позовом ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море» про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені (Т. 1, а. с. 219 - 221).

22.08.2021 року постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження №28287308 на підставі виконавчого листа №2-4721/10, виданого 22.07.2011 року (Т. 1, а. с. 240 - 241).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року (справа №1522 /22934/12) змінено спосіб виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року (Т. 1, а. с. 250 - 251). Змінено спосіб виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2010р. у справі № 2-4721/10, а саме: звернуто стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею 1,4993 гектарів, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезська, 1, яка належить ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море`на підставі Державного акту про право власності на землю серії ЯБ №297353, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 08.06.2006 року, для задоволення вимог ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» в загальному розмірі 7219513,34 Доларів США, з яких загальна заборгованість за кредитом складає 5000000 доларів США, проценти за користування кредитом в розмірі 1108541,63 доларів США, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом в розмірі 158620,51 доларів США та пені за прострочення процентів за користування кредитом в розмірі 952351,20 доларів США, що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 18.03.2010 року складає 57597277,43 гривень, шляхом реалізації вказаного майна на публічних торгах, встановивши початкову ціну реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та надавши вимогам ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії`пріоритет перед вимогами інших кредиторів ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море`по звернення стягнення на вказане майно.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент здійснення виконавчого провадження) визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

З огляду на вказане, посилання апелянта на те, що виконавцем було порушено порядок виконання рішення суду та безпідставно винесена постанова від 06.02.2013 року про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності, колегія суддів вважає безпідставними та з огляду на вказане відсутні підстави для винесення окремої ухвали на дії державного виконавця.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не доведено, що ним було виявлено незгоду із проведеною оцінкою вартості майна, тому посилання на заниження вартості предмета іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599601, 604609 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.

Також відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закону про іпотеку), іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Схожі правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі №22-ц/796/716/2014(провадження № 6-1080цс15)та від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 8 9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний у п`ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Таким чином, оскільки ТОВ «ІЛЬМЄР» виявив бажання залишити за собою непродане майно, а саме - земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:51:003:0264, загальною площею - 1,4993 га, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , що раніше належало ТОВ «Санаторно-оздоровчий комплекс «Чорне море», солідарний борг ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Санітарно-оздоровчий комплекс «Чорне море» перед ТОВ «ІЛЬМЄР» є погашеним.

Таким чином, виконавчий лист №2-4721/10 виданий 22.07.2011 року Приморським районним судом м. Одеси є таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 грошових коштів, як безпідставно отриманих, колегія суддів звертає увагу, що вказані вимоги підлягають вирішенню в рамках іншого провадження.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Карнакова Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного розгляду справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Карнакова Олексія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково.

УхвалуПриморського районногосуду м.Одеси від 14 грудня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-4721/10, виданий 22.07.2011 року Приморським районним судом м. Одеси.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 11 червня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе