Рішення

від 22.02.2011 по справі 2-709/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул. Коробова, 6, 49128, (056) 720-94-02

Cghfdf

справа №2-709/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.

при секретарі Карпенко А.Л.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні м.Дніпропетровська цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 провизнання прававласності на Ул частини квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі,уточнивши позовнівимоги,звернулись досуду зпозовом довідповідача провизнання прававласності на 3/4 частини квартири, де вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 січня 1978 року по 03 серпня 2005 року. Від шлюбу вони сумісно мають дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . До 1995 року їх сім`я проживала у м. Києві у квартирі АДРЕСА_1 , квартира їм належала на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 квітня 1994 року. Вказана квартира була ними продана за договором купівлі - продажу від 25 жовтня 1995 року за 15000 доларів США. На момент продажу квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були неґіовнолітніми у зв`язку з чим дозвіл на продаж квартири був наданий відповідно до закону органом опіки та піклування. На гроші отримані від продажу квартири у м. Києві, ними, 01 грудня 1995 року, спільно була придбана квартира АДРЕСА_2 , у договорі купівлі - продажу покупцем було зазначено відповідача.

Позивачі посилаються на те, що з 1998 року відповідач у спірній квартирі не проживає, квартирою не користується. З 2005 року відповідач почав їм говорити, що квартира належить тільки йому, потім він визнав, що квартира належить їм сумісно, вони домовились продати квартиру сумісно, у зв`язку з чим їх аналогічний позов був залишений без розгляду, хоча згодом відповідач знову не визнає їх право на квартиру, що і змусило їх звертатись до суду.

Просили судпоновити їмстрок позовноїдавності длязвернення досуду зазахистом свогопорушеного права;встановити,що квартира АДРЕСА_2 єспільною сумісноювласністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і часткиспіввласників єрівними;визнати заними правовласності на Ул частки квартири АДРЕСА_2 , за кожним по Ул частини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

ОСОБА_2 надала суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, у заяві позовні`вимоги підтримала.

Відповідач позовні вимоги не визнав у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 січня 1978 року по 03 серпня 2005 року. Від шлюбу вони сумісно мають дітей - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 . До 1995 року їх сім`я проживала у м. Києві у квартирі АДРЕСА_1 , квартира їм належала на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 квітня 1994 року.

Квартира була продана ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу від 25 жовтня 1995 року за 15000 доларів США. На момент продажу квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були неповнолітніми у зв`язку з чим дозвіл на продаж квартири був наданий відповідно до закону органом опіки та піклування. На гроші отримані від продажу квартири у м. Києві, ними, 01 грудня 1995 року, спільно була придбана квартира АДРЕСА_2 , у договорі купівлі - продажу покупцем було зазначено відповідача.

Згідно ст. 78 КпШС, якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування.

Згідно ст. 79 КпШС, у разі виникнення спільної власності батьків і дітей правовідносини щодо цієї власності регулюються на загальних підставах Цивільним кодексом Української PCP.

Тобто, керуючись ст. 256 ЦПК України, суду необхідно встановити, що квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і частки співвласників є рівними.

Згідно ч. 2 ст.370 ЦК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,-якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. З ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. t

З 1998 року відповідач у спірній квартирі не проживає, квартирою не користується, однак право влавності на спірну квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не визнає.

Керуючись ст.ст. 78, 79 КпШС, ч. 2 ст.370, ч. З ст.368 Цивільного Кодексу

України, ст. ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215, 256 ЦПК України, суд, -

>

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Встановити, що квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і частки співвласників є рівними.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 , за кожним по 3А частини.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Н.В. Залімська