Рішення

від 30.01.2024 по справі 354/852/18

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/852/18

Провадження по справі № 2/354/26/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Остап`юк М.В.

при секретарі Крицкалюк Я.М.

за участю сторін:

прокурора: Марчука В.В.

представника третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши увідкритомусудовому засіданніцивільнусправу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України до ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатський національний природний парк про визнання незаконним та скасування рішення Микуличинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Суду в інтересах держави в особі Міністерства захистудовкілля таприродних ресурсівУкраїни,Карпатського національного природного парку до ОСОБА_2 ,Микуличинської сільськоїради Івано-Франківськоїобластіпро визнання незаконним та скасування пункту 5.36 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №175/26/2009 від 27.05.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на участку Луги в селі Микуличин Яремчанської міської ради та передачі її ОСОБА_2 у власність; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №989663 від 04.06.2009, виданого на ім`я ОСОБА_2 та витребування у останньої спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Позов обгрунтовано тим, що рішенням Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради № 175/26/2009 від 27.05.2009 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на участку Луги в селі Микуличин. На підставі вищевказаного рішення остання отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 989663 від 04.06.2009. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611091501:10:022:0038. Однак, ця земельна ділянка повністю накладається на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Карпатського національного парку та знаходиться у кварталі № 13, виділ №6 Підліснівського природно-охоронного науково-дослідного відділення Карпатського Hаціонального природного парку. Факт віднесення вказаної земельної ділянки до земель природно-заповідного призначення підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-IФ № 002772 від 29.12.2001, виданого Карпатському національному природному парку (далі - КНПП), матеріалами лісовпорядкування КНПП та геодезичного журналу окружної межі КНПП, планшетом №2 проекту організації території об?єкта природно-заповідного фонду та журналом таксаційного опису Підліснівського ПОНДВ Карпатського НПП.

Передача цієї земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства внаслідок зловживання службовою особою начальником Підліснівського ПОНДВ Карпатського національного природного парку ОСОБА_3 своїми службовими обов`язками.

В ході розслідування кримінального провадження №42014090040000003, висновком судової земельно-технічної експертизи № 4.4-8/18 від 27.06.2018 встановлено, що надана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 2611091501:10:022:0038 усією площею (0,2500 га) накладається на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Карпатського національного природного парку.

Оскільки факт віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного призначення підтверджено тільки після проведення земельно-технічної експертизи № 4.4-8/18 від 27.06.2018, призначеної в рамках кримінального провадження №42014090040000003, то прокурор після проведення комплексу слідчих дій, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прийшов до висновку щодо наявності факту незаконного вилучення з державної власності та постійного користування Карпатського НПП земель природно-заповідного фонду.

Станом на час подання позову, 25.10.2018, Карпатський національний природний парк не звернувся до Суду із відповідним позовом.

Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

Прокурор просить визнати незаконним та скасувати пункт 5.36 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №175/26/2009 від 27.05.2009, яким надано спірну земельну ділянку у власність відповідачці ОСОБА_2 , визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі цього рішення та витребувати спірну земельну ділянку у власність держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2019 року справу передано судді ОСОБА_5 .

Ухвалою Суду у складі судді Польської М.В. від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а. с. 58).

Ухвалою Суду від 09.12.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а. с. 116).

03.08.2020 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя. Справа передана на розгляд судді М.В. Остап`юк.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.08.2020 справа прийняття суддею Остап`юк М.В. до провадження.

06.08.2021 року ухвалою Суду залучено до участі у справі правонаступника Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Яремчанську міську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т. 1 а. с. 185).

Ухвалою Суду від 08.12.2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача Міністерства екології та природних ресурсів України Міністерство захисту довкілля та природніх ресурсів України (т.1 а. с. 231).

13.05.2022 року ухвалою Суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2 а. с. 20).

Ухвалою Суду від 30.01.2024 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Микуличинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - залишено без розгляду. У частині позову Першого заступника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави вособі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Яремчанської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Микуличинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - розгляд справи продовжено (т. 2 а.с.157-158).

Ухвалою суду 30.01.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатський національний природний парк ( т.2 а. с. 154).

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник третьої особи Карпатського національного природного парку просила задовольнити позов у повному обсязі, з підстав, наведених прокурором у позовній заяві.

Представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України у судові засідання не з`являвся, однак 26.01.2022 подав письмові пояснення у яких просив задовольнити позов прокурора у повному обсязі. Зазначив, що Карпатський НПП створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1980 № 376. Пунктом другим додатку до постанови затверджено межі Парку. У подальшому, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 17.09.1985 № 254 впорядковано межі Карпатського НПП з урахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року. На підставі вищевказаного рішення Карпатському НПП видані Державні акти на право постійного користування землею в тому числі серії І-ІФ від 29.12.2001 № 002772, який визначає право користування Карпатського НПП земельними ділянками суміжними із землями Микуличинської сільської ради. Пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 встановлено, що у державній власності залишаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій. Рішенням Микуличинської сільської ради від 27.05.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2611091501:10:022:0038, площею (0,2500 га), та передано цю земельну ділянку у приватну власність відповідачці ОСОБА_2 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 989663 від 04.06.2009 на право власності на земельну ділянку. В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що вказана земельна ділянка повністю накладається на землі, що перебувають у постійному користуванні Карпатського національного природного парку. Оскільки Карпатський НПП згідно з пунктом 1.2 положення «Про Карпатський національний природний парк» є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою та згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ІФ від 29.12.2001 № 002772 є постійним користувачем спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель державної форми власності, Микуличинська сільська рада перевищила свої повноваження, передаючи земельну ділянку у власність. А тому рішення Микуличинської сільської ради від 27.05.2009 в частині затвердження технічної документації та надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки винесено незаконно та підлягає скасуванню, водночас, підлягає скасуванню і Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 989663 від 04.06.2009 на ім`я ОСОБА_2 , як такий, що виданий відповідачці з порушенням вимог статей 83, 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України. З урахуванням наведеного позивач Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України просило задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судові засідання жодного разу не з`явилася. У зв`язку з чим, розгляд справи неодноразово відкладався. Також Відповідачкою відзиву на позовну заяву та пояснень не подавалося. Слід зазначити,що судовізасіданні усправі,з моментуприйняття справисуддею Остап`юкМ.В.до свогопровадження,призначалися сімнадцять разів. Про дату та час кожного судового засідання відповідачка ОСОБА_2 повідомлялася завчасно, за адресою, зареєстрованого місця проживання, згідно з відомостями Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 237). Однак, повідомлення про вручення поштового відправлення поверталися не врученими з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 1 а. с. 147, 153, 162, 171, 181, 194, том. 2 а. с.10, 17, 27, 44, 90, 114, 123, 150 (виїхала), «відправлення вручено за довіреністю (т.2 а. с. 36 ). Оскільки матеріали справи свідчать про те, що судові повістки надсилалися за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 і поверталися до суду з відмітками про відсутність особи за адресою місцяпроживання, то в силу положень статті 128 ЦПК України, судові повістки вважаються врученими, а ОСОБА_2 такою, що повідомлена належним чином. Також ОСОБА_2 неодноразово повідомлялася про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України. З огляду на це, Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки ОСОБА_2 , оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останньої про дату та час судових засідань у цій справі.

Представник Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судові засідання жодного разу не з`являвся. Відзиву на позов чи будь-яких інших пояснень відповідач Яремчанська міська рада не подавала. З огляду на належне повідомлення Яремчанську міську раду про дату та час судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, надані у судовому засіданні та врахувавши письмові пояснення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У жовтні 2018 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Микуличинської сільської ради, яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, про визнання недійсним державного акту на право власності на цю земельну ділянку та витребування земельної ділянки у власність держави.

Підставами позову прокурор зазначив незаконність передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 2500 га з кадастровим номером 2611091501:10:022:0038, розташованої в селі Микуличині, на участку Луги, оскільки така земельна ділянка розташована на території Карпатського національного природного парку, відноситься до земель природно-заповідного фонду та передана Відповідачці шляхом зловживання службовими обов`язками посадовою особою Підліснівського ПОНДВ Карпатського національного природного парку, що встановлено у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно нього.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У преамбулі Закону зазначається, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

До земель природно-заповідного фонду відносяться природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (стаття 44 Земельного кодексу України, стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Карпатського національного природного парку перебувають землі природно-заповідного використання, площею 5332,19 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001, виданого на підставі рішення 18 сесії 3 скл. Яремчанської міської ради народних депутатів від 27.12.2001 №189-3/2001 (т.1, а. с. 13).

Судовим розглядом також встановлено, що рішенням Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №175/26/2009 від 27.05.2009 (пункт 5.36), відповідачці ОСОБА_2 , жительці м. Снятин, передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, с. Микуличині на участку Луги, площею 0,25 га (т.1, а. с. 14).

04.06.2009 на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_2 отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 989663 (далі Державний акт) (т.1, а. с. 32).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611091501:10:022:0038.

Прокурор оскаржує вказані Рішення та Державний акт, оскільки стверджує, що зазначена вище земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та перебуває у користування Карпатського національного природного парку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Так, пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України у редакцїї чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із державної у приватну власність.

Таким чином, законодавством чітко передбачалося, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду у приватну власність не передаються.

У ході судового розгляду з`ясовано, що 28.03.2014 порушено кримінальне провадження за №42014090040000003 про обвинувачення начальника Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП ОСОБА_3 у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки за частиною другою статті 367 КК України.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2019 року було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності начальника Підліснівського ПОНДВ Карпатського НПП ОСОБА_3 .

Разом з тим, зі змісту вказаної ухвали Яремчанського міського суду вбачається, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою, в період грудня 2008 року травня 2009 року, погоджуючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, діючи в порушення вимог ст.ст. 149-151 Земельного кодексу України, посадової інструкції начальника відділу природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП; наказу директора КНПП №3 від 09.01.2009, маючи реальну можливість виконати належним чином свої службові обов`язки, але діючи всупереч інтересам служби, неналежно, безвідповідально та неякісно ставлячись до виконання своїх обов`язків, не переконавшись, що земельна ділянка площею 0, 25 га, яка відводиться ОСОБА_2 у власність, накладається на землі, які перебувають у постійному користування Карпатського НПП та відносяться до земель природно-заповідного фонду, які мають національне значення, і не можуть передаватись у приватну власність громадян, погодив земельно-кадастровий план проекту відведення земельної ділянки, поставивши в плані свій підпис та відтиск трикутного штампу Підліснівського ПОНДВ Карпатського НПП, а також завірив власним підписом та скріпив відтиском трикутного штампу Підліснівського ПОНДВ Карпатського НПП акт №404, яким встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 не знаходиться на території Карпатського НПП, даючи таким чином можливість, відвести у приватну власність земельну ділянку природно-заповідного фонду Карпатського НПП.

В подальшому, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 2500 га, кадастровий номер 2611091501:10:022:0038 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Микуличин, участок Луги Яремчанської міської ради, серії ЯЖ №989663.

Відповідно до Висновку експерта №4.4-8/18 від 27.06.2018 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи по матеріалах зазначеного вище кримінального провадження, земельна ділянка площею 0, 2500 га, кадастровий номер 2611091501:10:022:0038, що розташована у АДРЕСА_2 , яка 04.06.2009 була передана у власність ОСОБА_2 накладається на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку (т.1, а. с. 112).

Таким чином, спірна земельна ділянка, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 є землею природно-заповідного фонду, яка відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України у приватну власність не передається.

Наведені обставини не заперечені Стороною відповідача, якою також не надано жодних інших, протилежних доказів, на спростовання факту розташування спірної земельної ділянки на території земель Карпатського національного природного парку.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», а саме: висновок експерта №4.4-8/18 від 27.06.2018, згідно з яким земельна ділянка площею 0, 2500 га, кадастровий номер 2611091501:10:022:0038 у АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності ОСОБА_2 накладається на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку; ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2019, постановлену за результатами розгляду зазначеної вище кримінальної справи, де зазначається про те, що начальником Підліснівського ПОНДВ погоджено земельно-кадастровий план проекту відведення спірної земельної ділянки, всупереч вимог законодавства, Суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, як земельна ділянка яка віднесена до земель національного природного парку не може передаватися у власність, а тому пункту 5.36 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №175/26/2009 від 27.05.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 і передачі її у власність та Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ №989663 від 04.06.2009, виданий на ім`я ОСОБА_2 не відповідає положенням законодавства.

Звертаючись до Суду в інтересах держави з позовом, Прокурор просив визнати недійсними рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки та передано у власність Відповідачці, державний акт на цю земельну ділянку та просив витребувати земельну ділянку у власність держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Аналізуючи обраний прокурором спосіб захисту про витребування спірної земельної ділянки, Суд враховує висновки Верховного Суду.

Зокрема, у Постанові від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19 (провадження №61-76св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

У пункті7.28.Постанови від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) Велика палата Верховного Суду звертає увагу, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Карпатського національного природного парку суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на здійснення діяльності з такого будівництва на відповідних землях.

Тому, враховуючи належне та якісне нормативно-правове обґрунтування у цій сфері, і органи місцевого самоврядування, і фізична особа-відповідач знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність земельної ділянки на території Парку для вищевказаної мети. Отже, втручання судом у право ОСОБА_2 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Велика ПалатаВерховного Судудійшла висновку,що зайняттяземельної ділянкиприродно-заповідногофонду зпорушенням ЗКУкраїни таЗакону №2456-XIIпотрібно розглядатияк порушенняправа власностідержави чивідповідної територіальноїгромади,що непов`язанез позбавленнямвласника володіннявідповідною земельноюділянкою,навіть якщоінша особазареєструвала їїправо приватноївласності нацю ділянку.За такихумов,ефективним способомсудового захистущодо поверненняземельної ділянкиприродно-заповідногофонду власникує негаторний,а невіндикаційний позов(пункти7,29,7.30.постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Також,Велика ПалатаВерховного Судузвертає увагуна те,що згідноз принципомjuranovitcuria(«судзнає закони»)суд самостійноздійснює пошукі застосовуєнорми правадля вирішенняспору безвідноснодо посиланьсторін,але залежновід установленихобставин справи.Суд виявляєактивну роль,самостійно надаючиюридичну кваліфікаціюспірним правовідносинам,обираючи тазастосовуючи доних належнінорми правапісля повногота всебічногоз`ясуванняобставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхпозовних вимогі заперечень,підтверджених доказами,дослідженими усудовому засіданні.Підсумок такоїпроцесуальної діяльностісуду знаходитьвідображення всудовому рішенні,зокрема уйого мотивувальнійта резолютивнійчастинах.Отже,обов`язокнадати юридичнукваліфікацію відносинамсторін спору,виходячи зфактів,установлених підчас розглядусправи,та визначити,яку юридичнунорму слідзастосувати длявирішення спору,виконує самесуд.Велика ПалатаВерховного Судузауважує,що укожній справіза змістомобґрунтувань позовнихвимог,наданих позивачемпояснень тощосуд маєвстановити,якого самерезультату позивачхоче досягнутиунаслідок вирішенняспору (пункти7.42,7.47постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

За обставинами цієї справи мета Прокурора спрямована на усунення перешкод власникові (Державі), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення від ОСОБА_2 .

Відтак, встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод Державі, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від ОСОБА_2 , Суд розглядає вимогу витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку у власність держави як вимогу про повернення цієї земельної ділянки Державі за правилами негаторного позову.

Щодо визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки та передано у власність Відповідачці та державного акту на цю земельну ділянку, то задоволення цих вимог не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для усунення перешкод Державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, не призведе саме по собі до відновлення порушеного права Держави, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 пункт 151, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22, пункти 7. 52, 7.53).

Керуючись статтями 152, 167, 170, 391 ЦК України, статтями 1, 3, 18, 19, 44, 84, 152 ЗК України, статтями 4,5, 12, 56, 76, 80, 81, 84,128, 259, 263, 280 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України до ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивача Карпатськийнаціональний природнийпарк провизнання незаконнимта скасуваннярішення Микуличинської сільської ради,визнання недійснимдержавного актуна правовласності наземельну ділянкута поверненняземельної ділянки задовольнити частково.

Повернути у власність держави земельну ділянку із кадастровим номером 2611091501:10:022:0038, площею 0, 2500 га, розташовану в селі Микуличині на участку Луги Надвірнянського району Івано-Франківської області.

У задоволенні позову про визнання незаконним та скасування пункту 5.36 рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №175/26/2009 від 27.05.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її ОСОБА_2 у власність, а також про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №989663 від 04.06.2009 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківської області.

Позивач: Карпатський національний природний парк, ідентифікаційний код юридичної особи: 43672853, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Василя Липківського, 35, Київ, 03035.

Третя особабез самостійнихвимог настороні позивача:Державне підприємство«Ворохтянське лісовегосподарство», ідентифікаційний кодюридичної особи 05509323, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Василя Стуса, 6, Яремче, Івано-Франківська область, 78500.

Відповідач 1: ОСОБА_2 , відомн місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 2: Яремчанська міськарада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 33309833, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Свободи, 266, Яремче, Івано-Франківська область, 78500.

Повний текст рішення складено 11.06.2024.

Суддя: М. В. Остап`юк