Рішення

від 30.05.2024 по справі 703/4199/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4199/23

2-о/703/10/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Биченка І.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Компанійця О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначив, що він є сином ОСОБА_3 , який є пенсіонером та інвалідом 2 групи безтерміново.

Заявник стверджує, що на даний час стан здоров`я батька значно погіршився, а тому він доглядає та повністю утримує його.

Він зареєстрований та проживає разом з батьком за однією адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними також проживає двоє малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також, за твердженням заявника, перебувають на його утриманні.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив встановити факт перебування на його утриманні непрацездатного батька та двох малолітніх дітей.

Зазначив, що встановлення факту йому необхідно з метою реалізації права на звільнення з військової служби та для захисту інтересів батька та дітей.

В ході розгляду справи заявник уточнив свої вимоги та просив встановити факт перебування на його утриманні та догляді лише непрацездатного батька. Метою встановлення факту зазначив реалізацію права на відстрочку від призову на військову службу та для захисту інтересів непрацездатного батька.

Судом також було уточнено особу заявника, та встановлено, що його прізвище є « ОСОБА_6 », а не « ОСОБА_6 », як зазначено у заяві про встановлення факту.

Ухвалою від 06 вересня 2023 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами окремого провадження.

Ухвалою від 11 січня 2024 року суд залучив до участі в справі заінтересованою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання з`явились заявник ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Євтушенко М.П., представник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .

Заявник ОСОБА_1 заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, підтримав у повному обсязі з урахуванням уточнених вимог, просив її задоволити та пояснив, що його батько потребує постійного стороннього догляду та утримання, оскільки у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я не здатний самостійно себе обслуговувати. Наразі лише він доглядає та утримує батька. Встановлення вказаного факту йому необхідне для отримання відстрочки від мобілізації. Його рідна сестра не може доглядати за хворим батьком, надавати йому матеріальну допомогу, оскільки самостійно виховує двох малолітніх дітей 2022 року народження, а тому сама потребує допомоги.

Представник заявника адвокат Євтушенко М.П. просив задоволити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі із зазначених у ній підстав.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви, оскільки встановлення вказаного факту не має для заявника будь-якого юридичного значення, оскільки не впливає на одержання заявником відстрочки.

Заінтересована особа ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, так як за станом здоров`я він не має змоги з`явитись до суду, та задовольнити заяву ОСОБА_1 . Зазначив, що його стан здоров`я дуже тяжкий, він не має змоги обійтися без сторонньої допомоги, окрім його сина, немає кому йому допомогти і без цієї допомоги він не виживе.

Заінтересована особа ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій також просила розглянути без її участі та задовольнити заяву ОСОБА_1 . Вказала, що вона є рідною сестрою заявника, має на утриманні двох малолітніх дітей та не має змоги доглядати батька.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік справ про встановлення факту, які можуть розглядатися судом, наведено у ч.1 ст. 315 ЦПК України. Проте, визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Під юридичними фактами слід розуміти обставини, з наявністю чи відсутністю яких діюче законодавство пов`язує певні правові наслідки.

Згідно з ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

У пунктах 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №537951 ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи з 29.03.2017 безтерміново.

З витягу №4092 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 17.08.2024 встановлено, що місце проживання заявника зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстроване місце проживання і його батька. Інші особи за вказаною адресою не зареєстровані.

В ході розгляду справи судом було допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пояснили, що є сусідами заявника та його батька. ОСОБА_1 доглядає та утримує батька, оскільки той дуже хворіє і не здатний самостійно себе обслуговувати. Раніше за батьком заявника доглядала його дружина.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування на його утриманні та догляді непрацездатного батька ОСОБА_1 посилався на те, що вказаний факт має для нього юридичне значення, оскільки надасть право на відстрочку від призову на військову службу та для захисту інтересів непрацездатного батька.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Отже, з 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Водночас, для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, на день звернення із наведеною заявою частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» було визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

- які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

- опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Таким чином, законодавець визначив умови, за яких особа не підлягала призову на військову службу відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батьків з інвалідністю ІІ групи, або осіб, які можуть здійснювати догляд за інвалідом ІІ групи, яка потребує такого догляду. При цьому, у разі здійснення догляду наявність родинних відносин між особою, яка потребує догляду, і особою, яка такий догляд здійснює, не є обов`язковим.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, були внесені зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та викладено статтю 23 в наступній редакції: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які

- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

- які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Як і в попередній редакції не є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наявність батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови наявності інших осіб, які зобов`язані їх утримувати.

З наведеного суд робить висновок, що нормами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як на день звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, так і на день ухвалення рішення, не передбачалась відстрочка від призову на військову службу з підстав утримання одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи.

А тому, встановлення в судовому порядку факту утримання заявником свого непрацездатного батька не створює для ОСОБА_1 будь-яких юридичних наслідків.

Заявником не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що відсутність судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні непрацездатного батька унеможливить вирішення питання оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, як зазначає заявник у поданій заяві, він є єдиною особою, що може утримувати батька, надавати йому відповудіну допомогу. Однак заявником не надано суду жодних доказів в підтвердження утримання батька та в чому проявляється таке утримання.

На час звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що його батько потребує постійного стороннього догляду. Приєднані ним виписки з медичної документації батька, не є підтвердженням цього, оскільки містять лише дані про наявність у нього відповідних хвороб, а також інформацію про призначене лікування.

В ході розгляду справи заявником була надана довідка ДКК №110 від 10 квітня 2024 року, видана на ім`я ОСОБА_3 , згідно з якою за станом здоров`я він потребує постійного стороннього догляду та допомоги терміном на 1 рік.

Суд звертає увагу також на те, що заявником не надано будь-яких доказів, з яких би однозначно суд міг дійти висновку про відсутність інших близьких родичів, які можуть здійснювати догляд за його батьком. Матеріали справи не містять інформації про дружину ОСОБА_3 , яка за показами свідків раніше здійснювала за ним догляд та потенційно могла б здійснювати догляд і на даний час.

В судовому засіданні заявник зазначив, що окрім нього, у його батьків ще є дочка, відповідно його сестра. За твердженням заявника, вона не має можливості утримувати та доглядати батька, оскільки на її утриманні та догляді перебуває двоє малолітніх дітей. На підтвердження наведеного надав дві копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , згідно з якими ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Київ народились ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Їх матір`ю є ОСОБА_1 . Однак, доказів на підтвердження родинного зв`язку з ОСОБА_1 заявником не надано. Окрім цього, сам факт наявності у сестри заявника дітей не може однозначно свідчити про те, що вона позбавлена можливості здійснювати догляд за непрацездатним батьком. Вказана особа не була допитана в ході розгляду справи як свідок, заявник не заявляв відповідного клопотання про це.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

А тому, обов`язок по піклуванню і утриманню батьків наявний у рівній мірі як у заявника, так і у його сестри і такий обов`язок не припиняється з підстав наявності у них інших осіб (в т.ч. дітей), про яких вони також зобов`язані піклуватись та утримувати.

Крім того, статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані Законом України "Про соціальні послуги " від 7 січня 2019 року за № 2671-VIII (далі по тексту - Закон № 2671-VIII).

Вказаним Законом № 2671-VIII визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо.

Так, згідно п.п. 6, 10, 17 ч.1 ст. 1 Закону № 2671-VIII надавачами соціальних послуг є юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Отримувачами соціальних послуг є особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Соціальні послуги це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

З наведеного слідує, що встановлення постійного догляду за особою похилого віку здійснюється у визначеному законом порядку та оформлюється рішенням відповідного органу на підставі поданих заявником документів. Відтак, для встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка такого догляду потребує, законом передбачено позасудовий порядок.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Разом з тим, рішення про те, що батько заявника потребує сторонньої допомоги було прийняте лікарсько-консультативною комісією вже після звернення ОСОБА_1 до суду з наведеною заявою, а саме 10 квітня 2024 року.

Надаючи відповідну довідку ЛКК, заявником взагалі не зазначено, з яких причин неможливо одержати документ, що посвідчує факт постійного надання соціальних послуг у компетентному органі. ОСОБА_1 не подав до суду жодних доказів, які б вказували на неможливість одержання ним документу у відповідному компетентному органі соціального захисту, що посвідчує факт надання ним постійного догляду за батьком за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, не надав документів про те, що він є надавачем соціальних послуг та/або витягу з реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, доказів його звернення до органів соціального захисту з заявою про призначення особи, яка буде здійснювати за нею догляд.

Заявником також не надано відповідної відмови компетентних органів у вирішенні вищевказаних питань за відсутності судового рішення про встановлення факту перебування на його догляді непрацездатного батька.

Крім того, під час розгляду справи, судом встановлено, що можливість здійснювати догляд за батьком заявника є також у його сестри, а правовідносини щодо здійснення догляду певною особою за членом її сім`ї без внесення відповідних даних до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг не є сталими у розрізі певного періоду часу та носять мінливий характер.

Посилання заявника на те, що встановлення даного факту має юридичне значення для захисту інтересів непрацездатного батька, суд відхиляє як належні, оскільки юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Таким чином враховуючи, що заявник не довів, що встановлення факту перебування на його утриманні непрацездатного батька, є для нього юридично значимим, а також те, що що він використав всі передбачені законодавством можливості для встановлення та підтвердження факту догляду за батком, який потребує постійного стороннього догляду, в позасудовому порядку, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 76, 77, 81, 259, 264, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні та догляді непрацездатного батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.06.2024.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

заінтересована особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

заінтересована особа - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Суддя І.Я. Биченко