Постанова

від 02.10.2024 по справі 703/4199/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

Справа № 703/4199/23Провадження № 22-ц/821/1296/24Категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Винник І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євтушенка Миколи Павловича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі судді Биченка І. Я., повний текст рішення складений 05 червня 2024 року,

в с т а н о в и в :

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною заявою.

Заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_2 , який є пенсіонером та інвалідом 2 групи безтерміново. Заявник стверджує, що на даний час стан здоров`я батька значно погіршився, а тому він доглядає та повністю утримує його. Він зареєстрований та проживає разом з батьком за однією адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними також проживає двоє малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також, за твердженням заявника, перебувають на його утриманні.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив встановити факт перебування на його утриманні непрацездатного батька та двох малолітніх дітей. Зазначив, що встановлення факту йому необхідно з метою реалізації права на звільнення з військової служби та для захисту інтересів батька та дітей.

В ході розгляду справи заявник уточнив свої вимоги та просив встановити факт перебування на його утриманні та догляді лише непрацездатного батька. Метою встановлення факту зазначив реалізацію права на відстрочку від призову на військову службу та для захисту інтересів непрацездатного батька.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні та догляді непрацездатного батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нормами ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як на день звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, так і на день ухвалення рішення, не передбачалась відстрочка від призову на військову службу з підстав утримання одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови наявності інших осіб, які зобов`язані їх утримувати. А тому, встановлення в судовому порядку факту утримання заявником свого непрацездатного батька не створює для ОСОБА_1 будь-яких юридичних наслідків.

Судом першої інстанції, вказано, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що відсутність судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні непрацездатного батька унеможливить вирішення питання оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, як зазначає заявник у поданій заяві, він є єдиною особою, що може утримувати батька, надавати йому відповудіну допомогу. Однак заявником не надано суду жодних доказів в підтвердження утримання батька та в чому проявляється таке утримання. На час звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що його батько потребує постійного стороннього догляду. Приєднані ним виписки з медичної документації батька, не є підтвердженням цього, оскільки містять лише дані про наявність у нього відповідних хвороб, а також інформацію про призначене лікування.

Суд першої інстанції, звернув увагу також на те, що заявником не надано будь-яких доказів, з яких би однозначно суд міг дійти висновку про відсутність інших близьких родичів, які можуть здійснювати догляд за його батьком.

Також суд першої інстанції виснував, що встановлення постійного догляду за особою похилого віку здійснюється у визначеному законом порядку та оформлюється рішенням відповідного органу на підставі поданих заявником документів. Відтак, для встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка такого догляду потребує, законом передбачено позасудовий порядок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Євтушенко М. П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скрага мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував мету з якою він просить установити такий факт, а саме: встановлення факту перебування на утриманні непрацездатного батька, необхідне заявнику з метою реалізації права на відсрочку від призову на військову службу та для захисту інтересів непрацездатного батька заявника.

Суд першої інстанції зробив не вірні висновки, що встановлення даного факту не створюють для заявника будь-яких юридичних наслідків, та не надав належної оцінки доказам, а саме довідці ДКК №110 від 10 квітня 2024 року, згідно з якою за станом здоров'я батько заявника ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та допомоги терміном на 1 рік.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що у батька заявника ОСОБА_2 відсутні інші близькі родичі, які можуть здійснювати догляд за ним, оскільки його дружина померла, а дочка проживає в місті Київ та має на утриманні двох малолітніх дітей, є матір`ю одиначкою, а тому зрозуміло, що утримувати батька не має змоги, однак суд першої інстанції не врахував це у рішенні та зробив абсолютно протилежні висновки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 4/.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 537951 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з 29.03.2017 безтерміново /а.с. 5-6/.

З витягу № 4092 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 17.08.2024 встановлено, що місце проживання заявника зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстроване місце проживання і його батька. Інші особи за вказаною адресою не зареєстровані /а.с. 14/.

Згідно довідки ДКК № 110 від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та допомоги терміном на 1 рік /а.с. 71/.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Євтушенка М. П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він знаходиться у відряджені 02.10.2024 о 14:00 в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Відділ № 2 смт. Лисянка) до якого долучено копії свідоцтва про занаття адвокатською діяльністю та ордеру.

Враховуючи те, що в підтвердження заявленого клопотання представником ОСОБА_1 - адвокатом Євтушенком М. П. не долучено доказів перебування у відряджені та те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів не визнає причини неявки представника скаржника поважними та не знаходить підстав для відкладення судового розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1, 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, допускається виключно у разі, якщо цей факт безпосередньо породжує для заявника конкретні юридичні наслідки. Відповідно, заявник у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, визначає з якою саме метою він просить установити такий факт, виникнення яких саме прав та обов`язків ставиться в залежність від встановлення такого факту.

Обґрунтовуючи необхідність для встановлення факту перебування на утриманні непрацездатного батька, ОСОБА_1 вказав, що встановлення такого факту йому необхідне для реалізації права на відсрочку від призову на військову службу та для захисту інтересів непрацездатного батька заявника.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, що нормами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як на день звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, так і на день ухвалення рішення, не передбачалась відстрочка від призову на військову службу з підстав утримання одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови наявності інших осіб, які зобов`язані їх утримувати. А тому, встановлення в судовому порядку факту утримання заявником свого непрацездатного батька не створює для ОСОБА_1 будь-яких юридичних наслідків.

Також, вірними є твердження суду першої інстанції, що заявником не було надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що відсутність судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні непрацездатного батька унеможливить вирішення питання оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, в тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду визначено Законом України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам, хворим та особам похилого віку, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

Законом України «Про соціальні послуги» від 7 січня 2019 року визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо.

Так, згідно п.п. 6, 10, 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону надавачами соціальних послуг є юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Отримувачами соціальних послуг є особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Соціальні послуги це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

З наведеного слідує, що встановлення постійного догляду за особою похилого віку здійснюється у визначеному законом порядку та оформлюється рішенням відповідного органу на підставі поданих заявником документів. Відтак, для встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка такого догляду потребує, законом передбачено позасудовий порядок.

Аналізуючи зазначені вище норми матеріального права та наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви, мотивуючи його тим, що заявником не зазначено, з яких причин неможливо одержати документ, що посвідчує факт постійного надання соціальних послуг у компетентному органі.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, щодо того, що ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б вказували на неможливість одержання ним документу у відповідному компетентному органі соціального захисту, що посвідчує факт надання ним постійного догляду за батьком за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та доказів його звернення до органів соціального захисту з заявою про призначення особи, яка буде здійснювати за нею догляд, а також не надано відповідної відмови компетентних органів у вирішенні вищевказаних питань за відсутності судового рішення про встановлення факту перебування на його догляді непрацездатного батька.

Також, апеляційний суд зазначає, що скаржник не позбавлений права у разі необхідності подати зазначені документи про те, що його батько потребує сторонного догляду за станом здоров`я, до органів територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки для надання відстрочки від мобілізації.

Таким чином законом визначено інший, позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, про встановлення якого просить скаржник.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євтушенка Миколи Павловича - залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков