Ухвала

від 30.05.2024 по справі 755/4234/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4234/24

Провадження №: 2/755/3426/24

У Х В А Л А

"30" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Катющенко В.П.

при секретарі: Яхно П.А.

розглянувши у підготовчому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання представника відповідача Гордова Миколи Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити дію, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити дію.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ВГО «Асоціація експертів будівельної галузі» - Гордов М.М. заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спір слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Позивач, ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на те, що спір слід розглядати місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства, оскільки у порядку адміністративного судочинства розглядаються спори з суб`єктами владних повноважень, яким не є відповідач.

Уповноважений представник третьої особи Національного агентства з питань запобігання корупції, у судове засідання не з`явися, у поданих письмових поясненнях представник просив суд проводити розгляд справи у відсутність третьої особи.

Вислухавши позицію заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить наступного.

Згідно заявлених позовних вимог у даній справі ОСОБА_2 просить суд: 1. Витребувати у відповідача рішення Атестаційної архітектурно-будівельної комісії Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» про складання позивачем іспитів разом з наданням матеріалів щодо складання ним іспитів 24.02.2017 та 31.03.2017; витребувати рішення від 25.05.2017 №67 про видачу ОСОБА_2 кваліфікаційного сертифікату експерта №АЕ 004615 (кваліфікаційний рівень - «Експерт будівельний ІІ категорії», спеціалізація - «ТОБС», зареєстрований за №4320); зобов`язати відповідача видати позивачу кваліфікаційний сертифікат експерта з технічного обстеження будівель і споруд відповідно до поданої позивачем заяви на проходження процедури професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, початком дії якого визначити з набранням законної сили рішенням суду у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після складання іспиту 31.03.2017 за результатами проходження процедури професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація експертів будівельної галузі» не було видано кваліфікаційний сертифікат експерта з технічного обстеження будівель і споруд.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Убачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо невидачі Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація експертів будівельної галузі» позивачу кваліфікаційного сертифікату експерта з технічного обстеження будівель і споруд, а як на підставу звернення до даного суду, позивач посилається на положення Закону України «Про архітектурну діяльність», проте у розрізі спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, приходжу до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, ураховуючи таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі по тексту - Закон №687-XІV) архітектурна діяльність - діяльність по створенню об`єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Відповідно до статті 16-1 Закону №687-XІV в Україні можуть створюватися і діяти саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності. Неприбуткові добровільні об`єднання фізичних та юридичних осіб, що провадять підприємницьку та професійну діяльність, набувають статусу саморегулівних організацій з дня їх реєстрації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, яка здійснюється шляхом внесення інформації про таку організацію до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності визначають правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов`язкові для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачають механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок надання членами саморегулівної організації товарів, виконання робіт (послуг) неналежної якості Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності можуть на підставі делегованих повноважень проводити професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, та залучатися до ліцензування господарської діяльності членів саморегулівної організації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, визначає порядок реєстрації таких організацій. Контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №197 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №850) (далі по тексу - Положення) Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну політику у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, державну житлову політику і політику у сфері благоустрою населених пунктів, державну політику у сфері житлово-комунального господарства, державну політику у сфері поводження з побутовими відходами, державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у сфері контролю житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом реєстрацію саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності та внесення відомостей про них до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, прийняття рішень про делегування саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності повноважень щодо проведення професійної атестації виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, визначення офіційного видання, в якому публікуються такі рішення.

Пунктом 23 Порядку №554 Мінрегіон може делегувати повноваження щодо проведення професійної атестації саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності відповідно до закону.

Процедура делегування Мінрегіоном повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності врегульована Порядком делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 13.10.2014 №282, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1369/26146 (далі по тексту - Порядок делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності).

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 розділу І Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності обсяг повноважень, що делегуються, визначається наказом Мінрегіону.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності Мінрегіоном повноваження делегуються за напрямом діяльності відповідної саморегулівної організації Мінрегіоном повноваження делегуються за напрямом діяльності відповідної саморегулівної організації.

Наказом Мінрегіону від 06.08.2014 № 217 «Про реєстрацію Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» як саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності і внесення відомостей про неї до відповідного реєстру» було прийнято рішення про реєстрацію Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» як саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності за напрямом професійної діяльності експертів.

Наказом Мінрегіону від 13.10.2014 № 282, затверджено Порядок делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності.

Наказом Мінрегіону від 25.11.2014 № 326 «Про обсяг повноважень, що делегуються саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності» визначено, що Мінрегіоном делегуються саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності повноваження щодо професійної атестації архітекторів, інженерів-проектувальників, інженерів технічного нагляду та експертів.

Наказом Мінрегіону від 16.06.2015 № 138 «Про делегування повноважень Мінрегіону щодо проведення професійної атестації експертів саморегулівній організації у сфері архітектурної діяльності - Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» було делеговано строком на 2 (два) роки саморегулівній організації у сфері архітектурної діяльності - Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» повноваження Мінрегіону щодо професійної атестації експертів.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 12.05.2022 № 71 «Деякі питання виконання делегованих повноважень», зокрема, але не виключно, Всеукраїнській громадській організації «Асоціація експертів будівельної галузі» продовжено строк виконання делегованих повноважень Мінрегіону щодо проведення професійної атестації виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, під час дії воєнного стану та протягом трьох місяців після його закінчення чи скасування.

Повноваження Атестаційної архітектурно-будівельної комісії саморегулівної організації в сфері архітектурної діяльності ВГО «Асоціація експертів будівельної галузі» у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 41 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, в якому визначено, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її структурні підрозділи.

Згідно пункту 3 цього Положення основним завданням ДАБІ України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, в тому числі, здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Наказом Міністерства регіонального розвиту будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.06.2011 № 93, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2011 року за № 878/19616, затверджено Положення про Атестаційну архітектурно-будівельну комісію (далі - Положення № 93).

Згідно пунктів 1.2 та 1.3 вказаного Положення атестаційна архітектурно-будівельна комісія (далі - Комісія) є органом, спеціально створеним з метою здійснення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, на виконання Закону України «Про архітектурну діяльність».

Комісія утворюється Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і керується у своїй роботі Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Пунктом 2.1 Положення № 93 визначено, що основним завданням Комісії є здійснення в установленому порядку професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (далі - виконавці), у тому числі ведення реєстру атестованих осіб.

Вказана Комісія приймає рішення про: видачу кваліфікаційного сертифіката; відмову у видачі кваліфікаційного сертифіката; видачу дубліката кваліфікаційного сертифіката у разі його втрати або пошкодження; позбавлення виконавця кваліфікаційного сертифіката за наявності підстав, визначених пунктом 20 Порядку професійної атестації.

Таким чином, судом установлено, що ВГО «Асоціація експертів будівельної галузі» на момент виникнення спірних правовідносин були делеговані повноваження Мінрегіону щодо професійної атестації експертів. Відтак, з урахуванням наведених положень вище та встановлених обставин, зважаючи на заявлену вимогу щодо зобов`язання вчинити дії відповідача, убачається публічно-правовий характер спору із суб`єктом, якому були делеговані владні повноваження, суд доходить до висновку, що даний спір слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За положень п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За викладених обставин та наведених правових обґрунтувань, оскільки спір у даній справі має публічно-правовий характер із суб`єктом, якому були делеговані владні повноваження, що полягає у зобов`язанні відповідача винити дії, у такому випадку такі дії підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За встановлених обставин, суд приходить висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити дію, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та необхідності роз`яснити позивачу його право звернутися до адміністративного суду у розрізі заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 255, 260, 261, 353, 354, 447, 450 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача Гордова Миколи Миколайовича про закриття провадження - задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити дію - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 04.06.2024.

Суддя: