Ухвала

від 25.10.2024 по справі 755/4234/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня2024 року

м. Київ

справа № 755/4234/24

провадження № 61-13586ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дію,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дію.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду

від 02 жовтня 2024 року, провадження в справі закрито.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що вказаний спір є публічно-правовим із суб`єктом, якому були делеговані владні повноваження, що полягає у зобов`язанні відповідача вчинити певні дії, і в такому випадку дії відповідача підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

10 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Биркович О. І. через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня

2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушивши норми процесуального права, дійшли необґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

У пункті 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що підставою його звернення до суду була невидача йому відповідачем в строк, передбачений частиною чотирнадцятою статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», кваліфікаційного сертифікату експерта з технічного обстеження будівель і споруд після успішного складання ним іспиту 31 березня 2017 року за результатами проходження процедури професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, в зв`язку з чим він просив суд зобов`язати відповідача - Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація експертів будівельної галузі» видати йому кваліфікаційний сертифікат відповідно до поданої ним заяви.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин, якщо інший порядок їх розгляду не передбачено законом.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на

публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (надалі - Закон №687-XІV) архітектурна діяльність - діяльність по створенню об`єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17.

Згідно з статтею 16-1 Закону України «Про архітектурну діяльність» в Україні можуть створюватися і діяти саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності.

Неприбуткові добровільні об`єднання фізичних та юридичних осіб, що провадять підприємницьку та професійну діяльність, набувають статусу саморегулівних організацій з дня їх реєстрації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, яка здійснюється шляхом внесення інформації про таку організацію до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності визначають правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов`язкові для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачають механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок надання членами саморегулівної організації товарів, виконання робіт (послуг) неналежної якості.

Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності можуть на підставі делегованих повноважень проводити професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, та залучатися до ліцензування господарської діяльності членів саморегулівної організації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, визначає порядок реєстрації таких організацій.

Контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що відповідальні виконавці окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, проходять професійну атестацію. Перелік таких видів робіт (послуг) і порядок професійної атестації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури. Повноваження щодо проведення професійної атестації можуть бути делеговані саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності. Саморегулівна організація набуває делегованих їй повноважень/припиняє виконувати делеговані їй повноваження з дня внесення до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, про делегування таких повноважень/припинення виконання делегованих повноважень.

До професійної атестації допускаються громадяни, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра за напрямом професійної атестації відповідно до кваліфікаційних вимог та мають стаж роботи за фахом не менш як три роки.

Для проведення професійної атестації громадяни подають заяву про допуск до проведення професійної атестації у паперовій формі або в електронній формі через електронний кабінет користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва чи іншу державну інформаційну систему, інтегровану з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, до якої додаються: 1) копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті); 2) засвідчені в установленому порядку копії документів: про освіту; про трудову діяльність та стаж; про підвищення кваліфікації протягом останніх п`яти років за відповідними програмами за напрямом професійної атестації; стислий звіт про професійну діяльність та/або творчі досягнення.

Крім того, громадяни можуть подавати інші документи, що підтверджують їх професійну спеціалізацію, рівень знань та кваліфікацію.

Розгляд заяви про допуск до проведення професійної атестації та поданих документів здійснюється протягом десяти робочих днів з дня їх отримання.

У разі якщо за результатами розгляду заяви про допуск до проведення професійної атестації та поданих документів виявлено невідповідність виконавця кваліфікаційним вимогам та/або недостовірну інформацію, приймається рішення про відмову в допуску до проведення професійної атестації з обґрунтуванням причин відмови.

За відсутності підстав для відмови в допуску до проведення професійної атестації приймається рішення про проведення іспиту для підтвердження професійної спеціалізації, рівня кваліфікації та знань.

Підставою для відмови у видачі кваліфікаційного сертифіката за результатами іспиту є непідтвердження професійної спеціалізації, рівня кваліфікації та знань.

Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат. Видача кваліфікаційного сертифіката здійснюється на підставі прийнятого рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката шляхом внесення запису до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Громадяни, які пройшли професійну атестацію, набувають права на виконання відповідних видів робіт з дня внесення до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва запису про кваліфікаційний сертифікат.

Строк проведення іспиту та прийняття рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката або про відмову в його видачі за результатами складання іспиту не може перевищувати одного місяця з дня отримання заяви про допуск до проведення професійної атестації та поданих документів.

Рішення про допуск/відмову в допуску до проведення професійної атестації, видачу/відмову у видачі кваліфікаційного сертифіката виготовляються з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та доводяться до відома громадян, які подали заяву про допуск до проведення професійної атестації, шляхом оприлюднення відповідного рішення на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та через електронний кабінет користувача цієї системи (у разі його наявності), та/або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою. Рішення про відмову в допуску до проведення професійної атестації за зверненням громадян, які подали заяву про допуск до проведення професійної атестації, надається у паперовій формі.

Рішення про відмову в допуску до проведення професійної атестації та відмову у видачі кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржене до апеляційної комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, або саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності (у разі набуття нею делегованих повноважень) та/або в судовому порядку. Порядок створення апеляційної комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, та саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності та розгляду нею скарг визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку професійної атестації.

Строк дії кваліфікаційного сертифіката для осіб, які не мають перерви в роботі за фахом понад три роки та підвищують кваліфікацію відповідно до законодавства не рідше ніж один раз на п`ять років, не обмежується. Відомості про дотримання цих вимог вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, мають особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

До виконавців робіт, які пройшли професійну атестацію відповідно до цієї статті, прирівнюються особи, які отримали сертифікати за напрямом професійної атестації в органах з сертифікації персоналу, акредитованих відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідальності», та включені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Органи з сертифікації персоналу протягом трьох робочих днів з дня видачі відповідних сертифікатів направляють в електронній формі перелік осіб, які отримали такі сертифікати, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання переліку осіб, які отримали сертифікати в органах з сертифікації персоналу, вносить відповідні відомості до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року №197 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року №850) (далі - Положення) Міністерство розвитку громад та територій України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну політику у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, державну житлову політику і політику у сфері благоустрою населених пунктів, державну політику у сфері житлово-комунального господарства, державну політику у сфері поводження з побутовими відходами, державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у сфері контролю житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що Міністерство розвитку громад та територій України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом реєстрацію саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності та внесення відомостей про них до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, прийняття рішень про делегування саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності повноважень щодо проведення професійної атестації виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, визначення офіційного видання, в якому публікуються такі рішення.

Відповідно до пункту 20 Положення Міністерство розвитку громад та територій України проводить у межах повноважень, передбачених законом архітектурно-містобудівні конкурси, професійну атестацію виконавців робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №554 (далі - Порядок №554) цей Порядок визначає процедуру проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.

Пунктом 23 Порядку №554 Міністерство розвитку громад та територій України може делегувати повноваження щодо проведення професійної атестації саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності відповідно до закону.

Процедура делегування Міністерством розвитку громад та територій України повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності врегульована Порядком делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 13 жовтня 2014 року №282 (далі - Порядок делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності).

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 розділу І Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності обсяг повноважень, що делегуються, визначається наказом Міністерства розвитку громад та територій України.

Згідно пункту 1.2 розділу І Порядку делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності Міністерством розвитку громад та територій України повноваження делегуються за напрямом діяльності відповідної саморегулівної організації Міністерством повноваження делегуються за напрямом діяльності відповідної саморегулівної організації.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України

від 25 листопада 2014 року № 326 «Про обсяг повноважень, що делегуються саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності» визначено, що Міністерством делегуються саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності повноваження щодо професійної атестації архітекторів, інженерів-проектувальників, інженерів технічного нагляду та експертів.

Повноваження щодо професійної атестації експертів було делеговано Всеукраїнській громадській організації у сфері архітектурної діяльності «Асоціація експертів будівельної галузі» наказами Міністерства розвитку громад та територій України від 16 червня 2015 року № 138, від 20 вересня 2017 року №249, від 19 грудня 2018 року № 358 «Про делегування повноважень Міністерства розвитку громад та територій України щодо проведення професійної атестації експертів саморегулівній організації у сфері архітектурної діяльності Всеукраїнській громадській організації «Асоціація експертів будівельної галузі».

У справі № 640/6896/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, третя особа Всеукраїнська громадська організація «Асоціація експертів будівельної галузі» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії судами встановлено, що рішення щодо видачі кваліфікаційних сертифікатів експертів приймаються атестаційною комісією, утвореною Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація експертів будівельної галузі» «Асоціація експертів будівельної галузі», якій делеговано повноваження щодо проведення професійної атестації експертів.

Також адміністративні суди в межах цієї справи зазначили, що позивач станом на час подачі заяви про проходження професійної атестації не надавав підтверджень про наявність стажу роботи за професією експерта будівельного, тому для позивача процедура отримання кваліфікаційного сертифікату на право обстеження мала складатися з декількох етапів, спочатку отримання права на виконання обстежень щодо об`єктів будівництва класу наслідків (відповідальності) CC1 (незначні наслідки), а по наявності передбаченого кваліфікаційними вимогами стажу роботи за професією, позивач міг отримати кваліфікаційний сертифікат на виконання відповідних робіт щодо об`єктів будівництва класу наслідків (відповідальності) СС2 (середні наслідки).

Враховуючи надані учасниками справи докази, які свідчать про прийняте рішення щодо видачі ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифікату (СС1), який знаходиться в Атестаційній комісії Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», та для отримання якого позивач може звернутись до останнього, суди у справі № 640/6896/20 вважали, що наразі порушення прав позивача в межах заявлених позовних вимог, відсутнє.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно визначився з тим, що Всеукраїнська громадська організація «Асоціація експертів будівельної галузі» на момент виникнення спірних правовідносин делегувала повноваження Міністерству розвитку громад та територій України щодо професійної атестації експертів, відтак, з урахуванням наведених вище положень та встановлених обставин, зважаючи на заявлену вимогу щодо зобов`язання вчинити дії відповідача, вбачається публічно-правовий характер спору із суб`єктом, якому були делеговані владні повноваження, даний спір слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суди, встановивши, що предметом спору є оскарження дій Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», вчинених в порядку виконання делегованих владних повноважень, на чому наполягає сам позивач, дійшли обґрунтованого висновку про неможливість розгляду спору в порядку цивільного судочинства.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація експертів будівельної галузі», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дію.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська