Ухвала

від 11.06.2024 по справі 201/6745/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/6745/24

Провадження № 2-з/201/157/2024

У Х В А Л А

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

11 червня 2024р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

07.06.2024р. до суду надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.06.2024р. позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .О, а саме: нежитлову будівлю кафе, РНОНМ 1346126312101, НВРП22973266, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позивач посилався на те, що між сторонами виник спір щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 218155 грн., а виконання в майбутньому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Окрім того, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення позову.

Ознайомившись із заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю необхідним відмовити в її задоволені з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду із позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача набуті без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 218155грн. (через несплачену орендну плату за користування земельною ділянкою.

З наданих позивачем до позовної заяви документів вбачається, що право власності за відповідачем на будівлю кафе, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 28.09.2023р. було зареєстровано в реєстрі на підставі договору дарування від 24.10.2017р., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2021р. у справі № 643/12369/19 роз`яснив, що арешт майна- це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуженняоб`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Приймаючи до уваги, що предметом споруу данійсправі неє нерухомемайно - будівля кафе, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважаю, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту призведе до порушення прав власника об`єкта нерухомості щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном.

Окрім того, враховуючи наявність рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2021р. (залишене без змін постановою Верховного Суду від 14.12.2022р.), яким визнаний недійсним договір дарування від 24.10.2017р., за яким ОСОБА_1 набув право власності на будівлю кафе, що розташована, за адресою: АДРЕСА_1 (згідно рішення по цивільній справі 201/8917/21 позивач обізнаний про цей факт) та відсутність актуальної інформації про власника нерухомого майна, накладення арешту може призвести до порушення прав третьої особи, яка не є стороною у справі.

Також, відмовляючи в задоволенні заяви враховано, що доказів співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а саме документа про вартість нерухомого майна суду не надано, так само як і не надано доказів утруднення виконання рішення у разі задоволення позову.

Позивач, у разі задоволення позову, не позбавлений можливості відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» отримати задоволення своїх вимог за рахунок коштів (доходів) та нерухомого (рухомого) майна, яке буде виявлене в процесі примусового виконання. Доказів того, що на сьогоднішній день відповідачем вчиняють дії щодо відчуження належного йому майна з метою уникнення в подальшому відповідальності (у разі задоволення позову) суду також не надано.

Підводячи підсумок викладеному, вважаю необхідним відмовити в задоволені заяви Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ДМР до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

На підставівищевикладеного,керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА :

В задоволенні заяви Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.