Рішення

від 09.10.2024 по справі 201/6745/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №201/6745/24

Провадження № 2/201/3014/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2024р.до Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.06.2024р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№50).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.06.2024р. відмовлено у задоволені клопотання про забезпечення позову (а.с.№51).

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач,в особіміського голови ОСОБА_2 ,в позовнійзаяви посилавсяна те,що Інспекцієюз державногоконтролю завикористанням таохороною земельДніпровської міськоїради здійсненообстеження земельноїділянки комунальноїформи власностіза адресою: АДРЕСА_1 , зарезультатами якогоскладено актобстеження земельноїділянки від27.09.2023р.Згідно інформації Публічноїкадастрової картиУкраїни земельнаділянка сформованата маєкадастровий номер1210100000:03:149:0038та ОСОБА_1 о.є власникомбудівель,розташованих наземельній ділянці. Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2023р. відповідач грошові кошти за користування земельною ділянкою сплачував не в повному обсязі та позивач вважає, що відповідачем безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038 за період з 01.01.2020р. по 28.09.2023р. у розмірі 218155 грн., яку позивач просив стягнути разом із судовими витратами.

08.07.2024р. до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Горбунової А.О. (діє на підставі ордеру від 02.09.2022р. - а.с.№ 68) про застосування строків позовноїдавності щодо позовнихвимог за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. та відмову позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог (а.с.№55-56).

Також, 08.07.2024р. в порядку ст. 178 ЦПК України до суду надійшов відзив, по тексту якого представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у відповідача відсутній обов`язок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки його право власності скасовано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2021р.(а.с.№56-58).

22.08.2024р. в порядку ст. 179 ЦПК України до суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив,в якійпредставник позивача ОСОБА_3 (дієна підставідовіреності від18.04.2024р.-а.с.№114)посилався нате,що відповідач маніпулюєта вводить судв оману. Постановою Дніпровськогоапеляційного судувід 31.05.2022р.рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від 11.10.2021р.в частині скасування права власностіза відповідачемскасовано,а постановоюВерховного Судувід 14.12.2022р. рішенняЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від11.10.2021р.в частиніскасування державноїреєстрації прававласності наоб`єкт нерухомостіза відповідачемвикладено віншій редакції.Станом на19.07.2024р.за данимиДержавних реєстрів власником значитьсявідповідач. В періодспірних правовідносинз 01.01.2020р.по 28.09.2023р.відповідач користуванняземельною ділянкоюкадастровий номер1210100000:03:149:0038,оскільки уйого власностізнаходилася будівлякафе, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому представник позивача просив задовольнити позовні вимоги (а.с.74-76).

03.10.2024р. представник позивача надавзаперечення щодозаяви прозастосування строківпозовної давності до позовних вимог за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р., в яких зазначив, що ці строки не пропущені з огляду на введення карантину з 12.03.2020р. та з урахуванням введення воєнного стану з 24.02.2022р., а тому просив відмовити в задоволенні клопотання щодо застосування строків позовної давності (а.с.№118).

Представник відповідачаправом наподачу запереченьна відповідьна відзив не скористався.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, надавши оцінку доказам у справі у сукупності з положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:149:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності та відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 11.08.2016р. власником вказана Територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (а.с.№110-112).

11.08.2016р. між ОСОБА_4 та Дніпровською (до перейменування Дніпропетровська) міською радою був поновлений договір оренди земельної ділянки від 01.10.2008р., посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Козіною А.В. щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:149:0038) (а.с.№101-102) та встановлено розмір орендної плати 21152грн. 80коп.

24.10.2017р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 о. був укладений договір дарування будівлі кафе, на підставі якого до останнього перейшло право власності на будівлю кафе, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.№30).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2021р. по цивільній справі № 201/11405/20 визнано недійснимдоговір дарування будівлі кафе в будинку літ. А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:03:149:0038), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 о., посвідчений 24.10.2017р. приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5916 (а.с.№59-67, 122-126).

Також, рішенням суду скасованийв Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22973266, який вчинений 24.10.2017р. державним реєстратором - приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К.Ю. про право власності у розмірі 1/1 частки за ОСОБА_1 о., на підставі договору дарування будівлі кафе, серія та номер: 5916, виданого 24.10.2017р.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2022р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2021р. в частині визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 о. 24.10.2017р. та скасовування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 22973266 скасовано та в задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено було без змін.

Постановою ВерховногоСуду від14.12.2022р.постановуДніпровського апеляційногосуду від31.05.2022р.скасовано тазалишено всилі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2021р. в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038, укладеного 24.10.2017р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 о.

Рішення в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини в такій редакції: «Скасувати державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - будівлю кафе у будинку літ. А-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 530,5 кв.м., основною площею 428,5 кв.м., допоміжною площею 102,0 кв.м., за ОСОБА_1 о».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024р. за нововиявленими обставинами переглянуто рішення суду від 11.10.2021р., а саме рішення суду скасовано в частині позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено (а.с.№127-129).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.06.2024р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024р. скасовано, заява про перегляд за нововиявленим обставинами рішення суду від 11.10.2021р. залишена без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2024р. відкрито касаційне провадження у справі та витребувані з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи (а.с.№130-134).

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:149:0038), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 27.09.2023р. (а.с.№ 28-29).

Актом встановлено, що на земельній ділянці знаходиться будівля кафе, загальною площею 530,5 кв.м., основною площею 428,5 кв.м., допоміжною 102,0 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 28.09.2023р. власником будівлі кафе, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24.10.2017 року (а.с.№ 99-зворотна сторона-100).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2023р. № 30243/5/04-36-24-05-07 ОСОБА_1 о. є платником земельного податку та є користувачем землі 0,1288га по АДРЕСА_1 (а.с.№24-25).

Відповідачу були нараховані земельні податки з фізичних осіб за 2020-2023р.р., за 2020-2022р.р. сплачено податки, за нарахований земельний податок, за 2023р. подану скаргу та рішенням ДПС України скасовано ППР за 2023р. Нараховані суми ППР за 2020-2022р.р. знаходяться в адміністративному оскарженні.

Протоколом № 5 від 28.09.2023р. Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачампри використанніземельних ділянокДніпровської міськоїради були розглянуті матеріали по ОСОБА_1 о. за використання без достатньої правової підстави земельної ділянки, розташованої за адресою у районі АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:03:149:0038) та вирішено затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе ОСОБА_1 .о., як землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (а.с.№34-35).

Відповідно до розрахунку суми коштів, які зберіг у себе відповідач, як землекористувач земельної ділянки, за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. відповідачу нарахована сума коштів 46287грн. 97коп., за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. 18158грн.13коп., за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. - 19973грн. 95коп., за період з 01.01.2023р. по 28.09.2023р. 133734грн. 95коп., а загалом 218155грн. (а.с.№44-45).

10.10.2023р. за № 1/5-144 Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок була складена вимога щодо сплати коштів, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави т а направлена на адресу відповідача (а.с.№46-47).

Листом від 31.10.2023р. № 3/13-238 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради повідомив Комісію про відсутність надходжень коштів у 2023р. від відповідача по коду бюджетної класифікації доходів 24062200 (а.с.№48).

Предметом позову у цій цивільній справі є безпідставне збереження відповідачем коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави.

Верховний Суд у постановах від 10.04.2018р. № 915/672/17, 17.04.2018р. № 922/2883/17, від 04.07.2019р. № 911/2244/18 зазначив, що відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього, оскільки такий договірприпиняєтьсящодо останньогов силу закону, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі частини третьоїстатті 7 Закону України «Про оренду землі».

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою до договору оренди землі від 11.08.2016р. був поновлений договір оренди, укладений між Дніпровською міською радою та ОСОБА_4 на два роки, починаючи з 17.11.2015р. (до 17.11.2017р.).

Тобто, після укладення 24.10.2017р. договору дарування та зміни власника будівлі кафе, відбулася автоматична заміна сторони у договорі оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 о.

Відповідно дост.236ЦК України нікчемнийправочин абоправочин,визнаний судомнедійсним,є недійснимз моментуйого вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 14.12.2022р. залишено в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2021р., яким визнано недійснимдоговір дарування будівлі кафе в будинку літ. А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:03:149:0038), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .о., суд приходить до висновку, що з моменту укладення договору дарування (з 24.10.2017р.) відповідач користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав, оскільки договір дарування в силу положень ст. 236 ЦК України, є недійсним саме з моменту його укладення.

Факт користування земельною ділянкою, під час розгляду справи відповідачем (його представником) не спростований, та як вбачається з відомостей податкового органу, дії, вчиненні відповідачем щодо сплати податку на землею, фактично свідчать про користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:149:0038 впродовж 2020-2023рр.

Окрім того, з розрахунку коштів, які зберіг у себе відповідач, вбачається, що з 2020р. по 2022р. відповідачем, як землекористувачем сплачувались кошти не в повному обсязі (а.с.№44-45).

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою та вважає необхідним стягнути за період з 01.01.2020р. по 28.09.2023р. кошти у розмірі 218 155грн. відповідно до розрахунку наданого позивачем (контррозрахунку стороною відповідача суду не надано).

Щодо строків позовної давності, які просив застосувати представник відповідача, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України.

В подальшому карантин було продовжено та постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. № 651на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24:00 год. 30.06.2023р.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р.№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р.№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З матеріалів справи вбачається, що про порушене право позивач дізнався 27.09.2023р. з моменту обстеження земельної ділянки та складання акту обстеження та протоколу № 5 від 28.09.2023р. (а.с.№28, 31).

Таким чином, станом на дату початку карантину 12.03.2020р. позивачем не був пропущений строк позовної давності, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності слід відмовити.

Заперечення представника відповідача стосовно того, що обов`язок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у відповідача відсутній через визнання недійсним договору дарування, суд оцінює критично, оскільки факт користування відповідачем земельною ділянкою без достатніх правових підстав (після скасування договору дарування) не спростований відповідачем та його представником під час розгляду справи, а наявні у справі докази про сплату земельного податку та частково орендної плати свідчать саме про користування землею.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою та стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради кошти, які набуті без достатньої правової підстави у розмірі 218155грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3272грн.32коп.

Підстав для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подачу заяви про вжиття заходів забезпечення позову немає, у зв`язку з відмовою в задоволенні цієї заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1212, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 275 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 простягнення коштів,набутих бездостатньої правовоїпідстави,внаслідок несплатиорендної платиза користуванняземельною ділянкою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ - 26510514) кошти, які набуті без достатньої правової підстави, внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 218155 грн. (двісті вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ - 26510514) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 272грн. 32коп. (три тисячі двісті сімдесят дві грн. 32коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.