Постанова

від 30.05.2024 по справі 344/1952/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1952/23

Провадження № 22-ц/4808/528/24

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузнєцова В.В.

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» адвоката Устінського А.В., представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» адвоката Чекайла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Татаріновою О.А. 25 січня 2024 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 29 січня 2024 року,,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 поданий позов до Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.02.2020 року близько 14 год. 10 хв. на відрізку дороги по АДРЕСА_1 мала місце дорожньо-транспортної пригоди за участю керованого ним автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якої трапився наїзд на кришку люка оглядового колодязя, яка знаходилась на проїзній частині. В результаті транспортний засіб зазнав значних ушкоджень.

У наданих до протоколу поясненнях він зауважив, що кришка люка оглядового колодязя просто стирчала - знаходилась у вертикальному положенні. Те, що кришка під час наїзду на неї була частково зміщена, зафіксовано схемою місця дорожньо-транспортної пригоди.

За результатами обстеження працівниками поліції відповідної ділянки вулично-шляхової мережі (акти від 04.02.2020 р.) встановлено, що зубці кришки люка оглядового колодязя зношені, а це безпосередньо впливає на належність її фіксації та суперечить вимогам п.3.1.7 ДСТУ3587-97. Відповідно до згаданих положень відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см. Згідно п.5.2.7 ДСТУ Б.В.2.5-26:2005 (ГОСТ3634-99) кришки люків повинні щільно прилягати до відповідних опорних поверхонь їх корпусів. Допуск площинності їх опорних поверхонь не повинен перевищувати 2 мм.

З його сторони не було жодних порушень правил дорожнього руху. Так, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Під час розгляду вищезазначеної справи встановлено ту обставину, що причиною відповідної дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання своїх обов`язків працівниками комунальних служб.

В актах обстеження ділянки вулично-шляхової мережі як відповідального за забезпечення безпечного експлуатаційного стану дороги працівники поліції зазначили комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром».

Так, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.140 КУпАП, складено щодо начальника дільниці дощових мереж ОСОБА_3 . Однак, провадження у цій справі було закрито за відсутністю вини в його діях. Встановлено, що люк оглядового колодязя, розташований на проїзній частині, на балансі КП«Івано-Франківськводоекотехпром» не перебуває. Відповідно, ОСОБА_3 за його стан відповідальним не є. Вказане підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду від 02.06.2020 року у справі №344/2218/20.

Відповідно до листа виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ділянка АДРЕСА_1 належить до території Івано-Франківської міської ради, а уповноважена дорожньо-експлуатаційна організація на здійснення її утримання та ремонту - Комунальне підприємство «Муніципальна дорожня компанія».

Так, КП «Муніципальна дорожня компанія» було створено на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 28.01.2016 року № 35-3 з метою забезпечення належного прибирання території міста Івано-Франківська, якісного виконання інших робіт на об`єктах міського благоустрою. Згідно з п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» покриття доріг є елементом благоустрою. Відповідно до п.3.2 статуту КП «Муніципальна дорожня компанія» у редакції від 18.12.2019 року метою створення підприємства є, зокрема, утримання в належному стані вулично-дорожньої мережі територій, що закріплена за підприємством. Одним із предметів діяльності цього підприємства є утримання в належному стані, виконання робіт з будівництва, капітального та поточного ремонту, утримання та технічне обслуговування покриття, зокрема, доріг, технічних засобів регулювання дорожнього руху, відповідно до діючих норм та стандартів.

Отже, саме КП «Муніципальна дорожня компанія» є відповідальним за шкоду, заподіяну внаслідок неналежного стану кришки оглядового колодязя як елемента дороги на АДРЕСА_1 .

У схемі місця дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано видимі пошкодження переднього та заднього бампера, радіатора, каталізатора вихлопних газів, переднього кріплення двигуна автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Одразу після оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб за допомогою евакуатора було доставлено на СТО "SUNLIT" ( АДРЕСА_2 ), що належить ФОП ОСОБА_4 . Таким чином, автомобіль до 30.03.2020 року знаходився в тому ж самому стані, що і безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.02.2020 року.

19.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського НДЕКЦ із заявою від 13.02.2020 року про проведення автотоварознавчого дослідження вартості завданого матеріального збитку. 03.03.2020 року автомобіль було оглянуто експертом та зафіксовано наявність таких пошкоджень: облицювання заднього бампера, накладок на пороги, вихлопної труби, коробки передач, подушки від мотора, картера двигуна. Підлягають заміні запасні частини: задній бампер, картер двигуна, верхня частина картера, клеюча герметична маса, попередній додатковий глушник, основний глушник, картер коробки передач, гумова подушка.

Так, згідно із висновком експертного дослідження №ЕД-19/109/14/4-4АВ/20 від 20.03.2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 64925,83 грн. При чому ринкова вартість автомобіля, без врахування пошкоджень, завданих дорожньо-транспортною пригодою складає 56515,00 грн.

Згідно із висновком експертного дослідження №ЕД-19/109-22/10835-АВ від 04.01.2023 року ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані складає 31 090, 0 грн. Дана вартість визначена станом на 04.02.2020 року (день дорожньо-транспортної пригоди). Разом з тим, ринкова вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди прийнята станом на 03.03.2020 року (день проведення дослідження).

Отже, щоб визначити суму, яка підлягає відшкодуванню, необхідно перерахувати ринкову вартість транспортного засобу MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди станом на 04.02.2020 року. Враховуючи розрахунки та уточнення, вказані у висновку експертного дослідження №ЕД-19/109-22/10835-АВ від 04.01.2023 року, ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди станом на 04.02.2020 року становить 58798,0 грн.

Ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди за даним курсом НБУ становить 2369,16 доларів США (58798,00:24.818). Отже, щоб визначити ринкову вартість автомобіля до ДТП за курсом НБУ на 01.02.2023 року, необхідно суму 2369,16 доларів США помножити на курс НБУ 36.568 гривень за 1 долар США, що відповідатиме сумі в еквіваленті до гривні у розмірі 86 635,71 грн.

Ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди за курсом НБУ 1:24.818 становить 1 252,71 доларів США (31090,00:24.818). Отже, ринкова вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди за курсом НБУ на 31.01.2023 року відповідає сумі в еквіваленті до гривні у розмірі 45809,09 грн.

Таким чином, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди станом на 01.02.2023 року складає 86 635,71 грн - 45809,09 грн. = 40826,62 грн.

Також за послуги паркування ним було сплачено 2750 грн. Таким чином, йому завдано матеріальної шкоди на загальну суму 43576,62 грн.

Крім того, позивач у позовній заяві вказує на те, що внаслідок самого факту дорожньо-транспортної пригоди зазнав сильного стресу. Неочікуване, раптове виявлення перешкоди, відчуття безвиході, а також відповідальності і відповідно хвилювання за можливі наслідки даної дорожньо-транспортної пригоди для себе, пасажирки, інших учасників дорожнього руху спричинили неабияку психологічну напругу. Ще деякий час опісля вона не спадала. Крім того, ним було витрачено деякий час, щоб факт дорожньо-транспортної пригоди було належно оформлено: викликати працівників поліції, зробити фото та відео з місця події, дати пояснення, підписати документи. Це зайняло близько 1.5 години. Більше того, все відбувалося на відкритому просторі під дощем та вітром, що підтверджується довідкою гідрометцентру №135/11.04-18 від 19.02.2020 року. Після закінчення формальностей, йому слід було подумати, що робити далі з авто - воно було непридатне для експлуатації. Тож, викликався евакуатор, який доставив його на паркувальний майданчик станції технічного обслуговування. Крім того, до моменту огляду експертом необхідно було зберегти транспортний засіб у незмінному стані, а там були відповідні для цього умови. І вже після владнання усіх згаданих питань потрібно було добратись додому. Довелося просити друга, щоб підвіз, відриваючи його від звичних занять. Через дорожньо-транспортну пригоду були зірвані заплановані ним відвідини дідуся з бабусею. Той факт, що тепер він залишається без транспортного засобу теж завдав значного дискомфорту. Потрібно було докласти додаткових зусиль для організації життя відповідно до цих обставин, яке як наслідок суттєво ускладнилось, порушився його усталений ритм. Більше того, транспортний засіб використовувався для підробітку водієм. Роботу було втрачено, оскільки автомобіль, внаслідок отриманих пошкоджень, не підлягав відновленню. Також, позивачу було не зручно перед довірителями (власником автомобіля та повіреним за первинною довіреністю). Для забезпечення можливості в подальшому відшкодувати завдану майнову шкоду потрібно було обов`язково організувати проведення експертного дослідження транспортного засобу. Це також коштувало певних зусиль та часу.

На підставі лише того факту, що безпосередньо перед наїздом він бачив неналежно встановлену кришку люка, поліцейський зробив висновок про вчинення також і ним адміністративного правопорушення та склав протокол. При чому, більше ніж очевидно, що за відсутності попереджувальних знаків, огородження перешкоди, вона не могла бути виявлена вчасно, так, щоб мати можливість її оминути. Задля встановлення істини та відновлення своєї репутації, були витрачені значні зусилля. Щоб довести свою невинуватість він звернувся за правовою допомогою, збирав необхідні докази, забезпечив явку свідків та сам брав участь у відповідному судовому засіданні.

Просив стягнути із КП «Муніципальна дорожня компанія» на його користь матеріальну шкоди у розмірі 43576,62 гривень та моральну шкоду у розмірі 20000 гривень (а.с.1-15, том 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2023 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено ОСОБА_2 , а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» (а.с.166, том 1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди в розмірі 43 576,62 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 820,34 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 2 147,90 грн (а.с.79-100, том 2).

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Комунальне підприємство «Муніципальна дорожня компанія» (далі КП «Муніципальна дорожня компанія») подало апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На думку апелянта позивачем не доведено наявність у діях КП «Муніципальна дорожня компанія» складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної бездіяльності. Наявні матеріали справи навпаки свідчать, що шкода завдана бездіяльністю Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» (далі КП «Івано-Франківськводоекотехпром»).

Так, згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, складеного 04.02.2020 року о 15 год 05 хв, забезпечення безпечного експлуатаційного стану дороги покладено на КП «Івано-Франківськводоекотехпром», а недоліки покриття полягають у зношеності зубців кришки люка оглядового колодязя.

З акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, складеного 04.02.2020 року о 15 годині 32 хвилини встановлено, що вказаний недолік усунуто.

Факт бездіяльності КП «Івано-Франківськводоекотехпром» також доведено постановою Івано-Франківського міського суду від 27.02.2020 року в справі №344/2299/20, із змісту якої встановлено, що працівниками поліції, які прибули на місце події, було викликано представників відповідної експлуатаційної організації, а саме КП «Івано-Франківськводоекотехпром». Також на відповідних осіб було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, постановою Івано-Франківського міського суду від 02.06.2020 року в справі №344/2218/20 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності начальника дільниці дощових мереж КП «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому в даному рішенні не встановлено факту, що люк оглядового колодязя на балансі КП «Івано-Франківськводоекотехпром» не перебуває, про що стверджує ОСОБА_1 у позовній заяві. Суд встановив тільки те, що за посадовою особою КП «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_3 даний основний засіб люк не обліковується.

Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.10.2019 року в справі № 639/2132/18, за змістом якої балансоутримувач дороги відповідає за шкоду, завдану її неналежним утриманням. Однак, на думку апелянта, зазначена постанова є неревалентною, оскільки відмінні фактичні обставини справи.

Відтак, на думку апелянта, належним відповідачем в даній справі має бути саме КП «Івано-Франківськводоекотехпром», а заявлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд не взяв до уваги те, що до статутної діяльності КП «Муніципальна дорожня компанія» не належить утримання та ремонт водопровідної мережі міста, мережі водовідведення, елементами яких є відповідні колодязі. Підприємство не має відповідних спеціалістів у своєму штаті та відповідних механізмів і запчастин для такого виду ремонту, адже цим займається інше спеціалізоване комунальне підприємство.

Щодо завданої шкоди, то в матеріалах справи наявні два висновки експертного дослідження.

За висновком від 20.03.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, становить 56 515,00 грн, тобто на рівні ринкової вартості автомобіля з урахуванням того, що вартість відновлювального ремонту (64 925,83 грн) перевищує ринкову вартість автомобіля.

За висновком експертного дослідження від 04.01.2023 року, ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані станом на 04.02.2020 року становить 31 090,00 грн.

Тобто, різниця між вартістю матеріального збитку та ринкової вартості автомобіля в пошкодженому стані становить 25 425,00 грн (56515-31090).

Натомість, позивач самостійно здійснює перерахунок ринкової вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди і з таким рахунком погодився суд першої інстанції.

Апелянт вважає такі перерахунки безпідставними та необґрунтованими.

Також апелянт не погоджується із доводами позовної заяви щодо переводу вартості матеріального збитку на ринкову вартість автомобіля в пошкодженому стані у доларах США станом на 03.03.2020 рік, а в подальшому множить вартість в іноземній валюті станом на 01.02.2023 року. При цьому позивач не наводить правового обґрунтування здійснення таких перерахунків.

Крім того, суд в оскаржуваному рішенні не наводить норми закону, які б давали можливість визначати вартість збитків у спірних правовідносинах в іноземній валюті.

Також суд стягнув на користь позивача вартість послуг паркування автомобіля в розмірі 2 750,00 грн на паркувальному майданчику станції технічного обслуговування «SUNLIT», ФОП ОСОБА_4 .

Разом з тим, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_4 не здійснює підприємницької діяльності у сфері паркування. Також не додано доказів місцезнаходження паркувального майданчика та його належності на будь-якому речовому праві ФОП ОСОБА_5 .

Суд вказує, що у ФОП ОСОБА_4 наявний КВЕД 55.10 «Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення», у якому додатковою послугою є паркування. Проте, автомобіль було припарковано не на території готелю, а як стверджує сам позивач на території станції технічного обслуговування.

Щодо стягнення моральної шкоди, то доводи позивача на її обґрунтування в частині притягнення його до адміністративної відповідальності, участі в судових засіданнях, не можуть слугувати фактом душевних страждань з вини КП «Муніципальна дорожня компанія». Одночасно позивачем не надано доказів щодо спричинення йому моральних страждань, які б вплинули на стан його здоров`я.

Також не погоджується із висновками суду в частині стягнення судових витрат. Вважає, що співмірними витратами на правничу допомогу є витрати у розмірі 5 500,00 грн. Щодо витрат на проведення експертиз, то до них застосовуються загальні правила розподілу судових витрат, тобто пропорційно задоволеним витратам.

За наведених підстав просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у позові відмовити. Судові витрати покласти на позивача (а.с.103-112, том 2).

Учасники справи правом на подання відзиву не скористались, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися позивач ОСОБА_1 , від представника якого надійшла заява про розгляд справи без участі,, третя особа ОСОБА_2 про день, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» адвоката Устінського А.В., представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» адвоката Чекайла В.М., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2019 за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.63-64, том 1).

30.11.2019 року ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_6 щодо вчинення від його імені правочинів, зазначених у довіреності, а також розпоряджатись та користуватись транспортним засобом MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.66, том 1).

28.12.2019 року ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_2 , надано довіреність ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження транспортним засобом (а.с.65, том 1).

Рішенням Івано-Франківської міської ради №375-34 від 18.12.2019 року затверджено статут комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» (а.с.27-35, том 1).

Відповідно до п.3.1 статуту КП «Муніципальна дорожня компанія» у редакції від 18.12.2019 року метою створення підприємства є, зокрема, утримання в належному стані вулично-дорожньої мережі територій, що закріплена за підприємством.

За п.3.2 Статуту, одним із предметів діяльності КП «Муніципальна дорожня компанія» є утримання в належному стані, виконання робіт з будівництва, капітального та поточного ремонту, утримання та технічне обслуговування покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон, доріжок, технічних засобів регулювання дорожнього руху, шляхопроводів, відповідно до діючих норм та стандартів.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №315564 від 04.02.2020 встановлено, що 04.02.2020 року о 14 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Тисменицькій,249 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mazda 323», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв наїзд на перешкоду, а саме кришку люка оглядового колодязя, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.18, том 1).

Із пояснень ОСОБА_1 , наданих ДПП, вбачається, що він їхав із села Угорники в сторону вул. В.Симоненка, на дорозі стояв добре не встановлений люк, він був просто добре не вкладеий на своє місце, половина люка стирчала вверх, не було змоги його оминути. Ніяких попереджувальних знаків не було зовсім. Дно в машині розірване. Після того як він повідомив поліцію, за декілька хвилин приїхала дорожня служба зі знаками і почали вкладати люк (а.с.21, том 1).

04.02.2020 року інспектором взводу №2, роти №1 БУПП в Івано-Франківській області Струтинським Т.Д. складено схему ДТП, яка сталася 04.02.2020 року о 14 год.10 хв. на АДРЕСА_1 , з якою ознайомився ОСОБА_1 , про свідчить його підпис на зазначеній схемі.

Так, згідно схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Мазда» номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , отримав видимі (зовнішні) пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: передній та задній бампер, радіатор, каталізатор вихлопних газів, переднє кріплення двигуна. Вид пригоди: наїзд на частково зміщену кришку каналізаційного люка, та зазначено кількість учасників ДТП: водіїв 1, пасажирів 0, пішоходів 0, транспортних засобів 1 (а.с.22-23, том 1).

З акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 04.02.2020 року встановлено, що інспектором УПП в Івано-Франківській області Прокопчук М.Р. під час обстеження встановлено, що забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги покладено на КП «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_8 . експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97. «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: покриття проїзної частини має: кришка люка оглядового колодязя. За результатами обстеження діляку визнано: зножені зубці кришки люка оглядового колодязя, невідповідність п.3.1.7. ДСТУ 3587-97 (а.с.25, том 1).

Вищевказаний акт підписаний особою, яка його склала, та особами, які були присутні при його складанні. Згідно акту будь-яких заперечень щодо недостовірності викладених в ньому обставин від учасників не надходило.

Також, 04.02.2020 року ст.інспектором ВБРРУПП в Івано-Франківській області , ст. лейтенантом поліції Суходольським О.С. та начальником дільниці дощових мереж КП «Івано-Франківськводоекотехпром» ОСОБА_3 проведено обстеження ділянки по АДРЕСА_3 та складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

Як вбачається з п.1 зазначеного вище акту, забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на: КП «Івано-Франківськводоекотехпром», АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 ; у п.2 зазначено, що покриття проїзної частини має: осідання; у п.3 зазначено, що попереджувальні знаки відсутні.

За результатами обстеження ділянку визнано: зношені зубці кришки оглядового колодязя, невідповідність п.3.1.7 (ДСТУ Б.В. 2.5.-26:2006) ДСТУ 3587-97.

Вищевказаний акт підписаний особами, які його склали (а.с.79, том 1).

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 311657 від 06.02.2020 року встановлено, що 04.02.2020 року о 14 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , будучи посадовою особою начальником дільниці дощових мереж КП «Івано-Франківськводоекотехпром» порушив правила, норми, стандарти утримання кришки люка оглядного колодязя на вул. Тисменицькій, 249, а саме не забезпечив безпечне встановлення кришки люка даного колодязя через зношеність зубців, що призвело до ДТП 04.02.2020 року о 14 год. 10 хв. та пошкодження транспортного засобу «Мазда 3» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ч.4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.17, том 1).

Відповідно до довідки Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології №135/11.04-18 від 19.02.2020 року вбачається, що 04.02.2020 року в період з 14.00 по 15.00 температура повітря становила: о 14.00 +5,8С та о 15.00 +5,4 С, швидкість вітру 3 м/с, дощ (а.с.62, том 1).

Згідно товарного чеку, виданого ФОП ОСОБА_4 від 23.02.2020 року, вартість паркування авто Mazda 323 з 04.02.2020 року, (період 19 днів) становить 950 грн (а.с.76,77, том 1).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.02.2020 року провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.59-61, том 1).

Згідно висновку експертного дослідження від 20.03.2020 року №ЕД-19/109/14/4-4АВ/20 встановлено, що вартість матеріального збитку, який завданий власнику наданого на дослідження КТЗ MAZDA 323 1995 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок завданих йому пошкоджень, станом на 03.03.2020 року становила 56 515,00 грн. (а.с.39-58, том 1).

Відповідно до товарного чеку, виданого ФОП ОСОБА_4 від 30.03.2020 року, вартість паркування авто Mazda 323 F з 24.02.2020 року, (період 36 днів) становить 1 800 грн. (а.с.78, том 1).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.06.2020 року провадження в справі відносно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.4 ст.140 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.36-37, том 1).

Із зазначеної постанови встановлено, що наявний в матеріалах справи протокол ДПР 18 № 311657 від 06.02.2020 року не є підтверджуючим доказом скоєння ОСОБА_3 даного адміністративного правопорушення, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема до матеріалів справи не долучено жодних документів, які би підтверджували, що ОСОБА_3 є саме тією посадовою особою, відповідальною за дотриманням вказаних правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, що робить неможливим притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вказані в протоколі порушення. Крім того, з бухгалтерської довідки КП «Івано-Франківськводоекотехпром» №2 від 02.06.2020 року вбачається, що у матеріально-відповідальної особи начальника дільниці дощових мереж ОСОБА_3 основні засоби, у відповідності до бухгалтерського обліку та укладених договорів про індивідуальну матеріальну відповідальність по АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19/109-22/10835-АВ від 04.01.2023 року, складеного судовим експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України Губар О.І., ринкова вартість автомобіля Mazda 323, 1995 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані, станом на 04.02.2020 року з урахуванням вихідних даних, які надані на дослідження, становила 31 090 грн 00 коп (а.с.67-75, том 1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що КП «Муніципальна дорожня компанія» є належним відповідачем у справі, враховуючи, що автомобіль позивача є фізично знищеним, дійшов висновку, що позивачу, як власнику транспортного засобу, відшкодовується різниця між вартістю автомобіля до та після дорожньо-трансопртної пригоди, а також до часткового задоволення підлягає стягнення з відповідача на коритсь позивача моральна шкода.

З такими висновками погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII)визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

У частині першій статті 24 Закону № 3353-XII передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Так, згідно зі статтями 9, 24 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», який чинним від 01 січня 1998 року (далі - ДСТУ 3587-97).

Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг і вулиць, які є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів, і користувачів (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року, ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

У пункті 4 Правил зазначено, що користувачами дорожніх об`єктів є учасники дорожнього руху, власники та користувачі земельних ділянок, які знаходяться в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, рекламних засобів та інженерних комунікацій і споруд, розташованих у зазначених межах.

Пунктом 5 Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Пунктом 11 Правил, зокрема, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до пункту 25 Правил власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг зобов`язані забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об`єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів. У разі виявлення небезпечних умов експлуатації споруд і об`єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об`єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об`єктів або уповноважених ним органів, а також Державтоінспекцію.

Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року № 30, які є обов`язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, комбінатів комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, передбачений порядок здійснення нагляду за станом каналізаційної мережі.

Зокрема, пункт 12.2.1,12.2.2 - 12.2.5 вказаних Правил зазначає, що технічне обслуговування каналізаційної мережі передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляд мережі і споруд на ній, в тому числі каналізаційних колодязів. Технічне обслуговування мережі передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляди мережі і споруд на ній: дюкерних і з`єднувальних камер, колодязів, напірних і самоплинних трубопроводів (колекторів), аварійних випусків, естакад і водопропускних труб під каналізаційними трубопроводами тощо. Зовнішній огляд мереж виконують не рідше одного разу на місяць шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв і споруд мережі. Під час обходів і оглядів трас ліній мережі перевіряють зовнішній стан колодязів, наявність кришок, цілісність люків, кришок, горловин, скоб і драбин шляхом відчинення кришок колодязів з їх очищенням.

Відповідно до частини 1 і частини 2 статті 1166, частини 1 статті 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, а відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2014 року № 6-183цс14.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статей 11, 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879св21).

Згідно зі ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України учасника справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради №375-34 від 18.12.2019 року затверджено статут комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» (а.с.27-35, том 1).

Із змісту листа міського голови Івано-Франківської міської ради від 03.04.2020 року встановлено, що ділянка АДРЕСА_1 належить до території Івано-Франківської міської ради. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 року №375-34 затверджено нову редакцію статуту комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія». Відповідно до даного статуту одним із предметів діяльності цього підприємства є утримання в належному стані, виконання робіт з будівництва, капітального та поточного ремонту, утримання та технічне обслуговування покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок, технічних засобів регулювання дорожнього руху, шляхопроводів, відповідно до діючих норм і стандартів (а.с.26, том 1).

Відповідно до статуту КП «Муніципальна дорожня компанія», підприємство створено з метою забезпечення комфортних та безпечних умов для учасників дорожнього руху шляхом здійснення заходів з організації дорожнього руху та поліпшення пропускної спроможності на вулично-дорожній мережі міста Івано-Франківська. Так, згідно п.3.1 статуту, метою створення підприємства, зокрема, є утримання в належному стані вулично-дорожньої мережі територій, що закріплені за підприємством.

Враховуючи наведене, власником та балансоутримувачем території, на якій мала місце дорожньо-трансопртна пригода за участі транспортного засобу позивача, є КП «Муніципальна дорожня компанія», а відтак підприємство повинно здійснювати постійний контроль за станом та якістю дорожнього покриття вказаної території, а також розташованих на дорозі каналізаційних споруджень, зокрема, люка оглядового колодязя, який знаходився на проїжджій частині дороги.

В порушення вимог Правил, відповідач не проконтролював перешкоду в дорожньому русі та не позначив її дорожнім знаком.

Отже, балансоутримувачем ділянки автомобільної дороги, на якій трапилась дорожньо-транспортна пригода, є КП «Муніципальна дорожня компанія». У зв`язку з чим саме на нього покладається обов`язок забезпечити їх належне і безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить їх негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, що належним відповідачем в даній справі має бути саме комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» щодо неналежного утримання каналізаційної мережі, як балансоутримувач мереж водовідведення, який проходить під смугою автомобільної дороги по вулиці Тисменицькій в м. Івано-Франківську, суд правильно виходив з того, що оскільки саме на власника автомобільної дороги покладається обов`язок постійного контролю за станом усіх елементів дорожніх об`єктів, негайного усунення виявлених пошкоджень, а також відшкодовування збитків власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.

Враховуючи вище викладені положення закону та те, що балансоутримувачем вулично-дорожньої мережі по вулиці Тисменицькій в м. Івано-Франківську є Комунальне підприємство «Муніципальна дорожня компанія», то висновок суду першої інстанції про відшкодування завданих внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди збитків має здійснювати саме це підприємство, а не КП «Івано-Франківськводоекотехпром», що ґрунтується на положеннях закону.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що КП «Муніципальна дорожня компанія» є балансоутримувачем дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля позивача, а тому повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, проте допустив бездіяльність, що є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування ОСОБА_1 завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.

Згідно встановлених обставин, автомобіль позивача є фізично знищеним, оскільки його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Так, із висновку експертного дослідження №ЕД-19/109/14/4-4АВ/20 від 20.03.2020 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 64925,83 грн. Ринкова вартість даного автомобіля, без врахування пошкоджень, завданих дорожньо-транспортною пригодою - 56515,00 грн.

Згідно із висновком експертного дослідження №ЕД-19/109-22/10835-АВ від 04.01.2023 року, ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані складає 31 090,00 грн (станом на 04.02.2020 року - дату дорожньо-транспортної пригоди).

Враховуючи розрахунки та уточнення, вказані у даному висновку від 04.01.2023 року, ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди станом на 04.02.2020 року становить 58 798,00 грн.

Ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди за даним курсом НБУ становить 2369,16 доларів США, що відповідатиме сумі в еквіваленті до гривні у розмірі 86 635,71 грн.

Ринкова вартість автомобіля MAZDA 323, після дорожньо-транспортної пригоди за курсом НБУ становить 1 252,71 доларів США. Отже, ринкова вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди за курсом НБУ на 31.01.2023 року відповідає сумі в еквіваленті до гривні у розмірі 45809,09 грн.

Таким чином, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди станом на 01.02.2023 року складає 86 635,71 грн - 45809,09 грн = 40826,62 грн.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь вартість послуг паркування автомобіля у розмірі 2750,00 грн на паркувальному майданчику СТО «SUNLIT», на підтвердження чого долучив товарні чеки від 23.02.2020 року на суму 950,00 грн та 1800,00 грн.

Суд дійшов правильного висновку, що такі витрати також слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позивачу необхідно було помістити транспортний засіб на стоянку та здійснити відповідну плату за послуги.

Враховуючи, що за послуги паркування позивачем було сплачено 2750 грн, таким чином, завдана йому матеріальна шкода становить загальну суму 43 576,62 грн (40826,62+2750,00).

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною другою цієї статті передбачено,що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,а також в інших випадках, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 дійшла висновку ,що виходячи з положень ст.ст.16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Так, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди 5000,00 грн, позивач з ним погодився, рішення суду в цій частині не оскаржив.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи відносяться також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.,

За приписом п.3 ч.2 ст.141 цього Кодексу судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу та витрати на проведення експертного дослідження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. 389-391 ЦПК України.

Судді: І.О. Максюта

О.В. Пнівчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.