Постанова

від 06.06.2024 по справі 629/2215/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 629/2215/22

Номер провадження 22-ц/818/1556/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Березюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2024 року в складі судді Ткаченко О.А. у справі №629/2215/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права на спадкування за законом у четверту чергу та про зміну черговості одержання права на спадкування,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права на спадкування за законом у четверту чергу та про зміну черговості одержання права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що з 1994 по 07 вересня 2021 року вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 у належній йому квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , по день його смерті. Мали спільний бюджет, несли спільні витрати з оплати комунальних послуг, робили ремонт у квартирі, купували продукти харчування, речі, ліки, побутову техніку. Були пов`язані спільним побутом. ОСОБА_3 , був особою з інвалідністю ІІІ групи, мав ряд захворювань, проходив стаціонарні лікування і потребував стороннього догляду, який остання йому надавала, опікувалася ОСОБА_3 , який як на її думку, був у безпорадному стані. Донька спадкодавця, відповідач по справі ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги, не інтересувалася його станом здоров`я, не допомагала ні доглядати за ним, ні готувати, ні прибирати, ні придбавати ліки, хоча їй було відомо про стан здоров`я батька. У належній спадкодавцю квартирі він з січня 1994 року по день своєї смерті не проживав, однак був у ній зареєстрований. Похованням спадкодавця ОСОБА_3 займалася вона сама.

ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , але у зв`язку з тим, що у неї відсутній документ, який би підтверджував родинні та інші відносини між нею та спадкодавцем, їй у цьому було відмовлено. Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 66470674 від 17 вересня 2021 року спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 заведена 17 вересня 2021 року.

Посилаючись на вказане, враховуючи уточнення, позивач просила суд встановити проживання ОСОБА_2 однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з січня 1994 року по 07 вересня 2021 року та визнати її право на спадкування у четверту чергу за законом. Змінити ОСОБА_2 черговість одержання права на спадкування та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

12 січня 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_3 був самостійним, не потребував стороннього догляду та опіки над ним, сам себе матеріально забезпечував (мав пенсію та сторонній підробіток), ніколи не був у безпорадному стані, працював, ходив до ОСОБА_1 додому у гості, їздив на велосипеді до останнього дня свого життя, був активним, займався городом, зустрічався з друзями, допомагав сестрі з господарством, не потребував сторонньої допомоги, щоб його вдягали, взували, кормили, мили, вкладали та підіймали з ліжка і таке інше. Обставини вказані у позовній заяві, на думку відповідача та його представника, є неправдивими і нічим не підтвердженими, позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в позові має бути відмовлено.

Рішенням Лозівського міськрайонногосуду Харківськоїобласті від19січня 2024року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років по день його смерті (з січня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за Законом після смерті ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Змінено черговість одержання права на спадкування та надано ОСОБА_2 право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1984, 80 грн та 5000,00 грн витрати на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Позивач надала суду належні докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 тривалий час хворів, перебував у безпорадному стані та потребував у зв`язку з цим постійної сторонньої допомоги. ОСОБА_2 надавала йому тривалий час по день його смерті сторонню допомогу, нематеріальні послуги, різного виду допомогу та матеріальне забезпечення. Крім того, до матеріалів справи позивачем подано документально підтвердженні витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу у зазначеному розмірі.

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фалєєва Лариса Леонідівна, подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині зміни черговості одержання права на спадкування та надання ОСОБА_2 права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у зміні черговості одержання права на спадкування та надання ОСОБА_2 права на спадкування із спадкоємцями першої черги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не оспорює той факт, що стан здоров`я її батька ОСОБА_4 після перенесеного у серпні 2021 року ішемічного інсульту погіршився, але вона стверджує, що він, майже до останнього дня свого життя сам себе доглядав та пересувався. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримували рівний дохід. Отже постає питання яким чином ОСОБА_2 могла матеріально утримувати ОСОБА_3 . Також, судом не взято до уваги та не надано оцінки поясненням ОСОБА_1 про те, що її батько мав власні заощадження в сумі 4000 доларів США та 500 доларів США, які отримав у якості переказу від рідного брата ОСОБА_3 . Судом також не враховано при прийнятті рішення пояснення ОСОБА_1 про те, що вона особисто допомагала батьку, купуючи ліки, продукти харчування тощо. Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

28 березня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Янєва Л.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 не піклувалася про стан здоров`я батька, не допомагала йому коли останній був в лікарні спочатку року та перед смертю, навіть коли один раз приїхала провідати батька не купила йому ліки за рецептом, що підтверджується показами свідків.

Всудовезасіданняапеляційногосуду сторони учасники судового розгляду не з`явилися.

ОСОБА_2 повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у попередньому судовому засіданні (а.с. 227).

Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 06 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала 13 травня 2024 року (а.с. 230).

Апеляційнийсудвважаєможливим розглянутисправу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Устатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 рокута протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Матеріали справи свідчать, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 15).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 2008 року, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 19).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 66470674 від 17 вересня 2021 року, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Звадою М.В. 17 вересня 2021 року заведено спадкову справу №135/2021 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 99).

Спадкоємцем першої черги до майна померлого ОСОБА_3 є донька, ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Звадою М.В. від 21 липня 2022 року, ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відмовлено у зв`язку із ненаданням документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (т. 1, а.с. 98).

ОСОБА_3 був особою з інвалідністю ІІІ групи, за загальним захворюванням, діагноз: наслідки травми 1988 року правої верхньої кінцівки з пошкодженням сухожилля, контрактура суглобів правої верхньої кінцівки, що підтверджується Довідкою Сер ВІЭ-7 № 049416 від 14 грудня 1988 року, довідкою КНП «Лозівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лозівської міської ради Харківської області від 03 вересня 2021 року (т. 1, а.с. 24, 25).

З 18 лютого 2021 року по 15 березня 2021 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні, з діагнозом «Двобічна негоспітальна пневмонія ГРВІ.SARS COV-2. Правобічний гідроторакс. ІС Дифузний кардіосклероз у поєднанні з метаболічною міокардіопатією, Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3 ст. СН-2Бст., Цукровий діабет ІІ тип ст. субкомпенсації. Універсальна діабетична ангіопатія нефропатія» (т. 1, а.с. 85-86).

З 09 серпня 2021 року по 21 серпня 2021 року, з діагнозом «ГПМК. Ішемічний інсульт в правій гемісфері головного мозку. Монопарез правої верхньої кінцівки Елемент моторної афації. Ішемічна хвороба серця Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 3 ст. СН-2. Цукровий діабет II тип середньої тяжкості. Діабетична нефропатія» (т. 1, а.с. 90-91).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_2 від 29 травня 1985 року, 22 червня 1984 року було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_3 від 27 серпня 1980 року, 27 серпня 1980 року було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 20).

На підтвердження факту спільного проживання та ведення спільного сумісного господарства ОСОБА_2 надані письмові докази, а саме: фотокартки, квитанції про сплатукомунальних послуг і придбання побутової техніки, копію пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_3 , посвідчення ветерана війни на ім`я ОСОБА_3 , довідку про інвалідність ІІІ групи на ім`я ОСОБА_3 , виписки із медичної картки №204/2, №3100 стаціонарного хворого, акт складений сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 від 10 серпня 2022 року (т.1, 109, 37,38, 40-75, 85-93, 77-79).

01 серпня 2023 року Державною спеціалізованою установою «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» була проведена судово-медична експертиза № 177/23, за матеріалами справи відносно ОСОБА_3 , згідно висновку якої: «Відповідно до Довідки № 040416, виданої Харківською обласною м. Лозова ЛТЕК 14 грудня 1988 року, ОСОБА_3 встановлена III група інвалідності безстроково, з причини загального захворювання. За даними медичної карти амбулаторного хворого в 2005 році йому встановлено діагноз - контрактура зап`ястка правої верхньої кінцівки та вказано на повну відсутність рухів в правій кисті, а згідно Довідки від 03 вересня 2021 року, виданої сімейним лікарем КНП «Лозівський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_3 знаходився на диспансерному обліку як інвалід III групи з діагнозом наслідки травми 1988 року правої верхньої кінцівки з пошкодженням сухожилля, контрактура суглобів правої верхньої кінцівки. Крім того, за даними медичної карти амбулаторного хворого, з 2004 року ОСОБА_3 встановлювалися діагнози гіпертонічної хвороби ІІ стадії та цукрового діабету ІІ типу, в 2015 році діагностовано ішемічну хворобу серця, дифузний кардіосклероз, серцеву недостатність ІІА стадії. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 204/2, в лютому 2021 року, був госпіталізований та з 10 лютого по 15 березня 2021 року знаходився на лікуванні з діагнозом двобічна негоспітальна пневмонія, ГРВІ Ковід-2, правобічний гідроторакс, дифузний кардіосклероз у поєднанні з метаболічною міокардіопатією, гіпертонічна хвороба 3 ст., СН ІБ ст., цукровий діабет ІІ тип, універсальна діабетична ангіопатія, нефропатія. Судячи з клінічних проявів (пневмонія з підротораксом, міокардіопатія) та посильння виразності серцевої недостатності (ІІБ ст), а також стану хворого, описаного сімейним лікарем 24 березня 2021 року (задуха, аритмія, хрипи в легенях, збільшення печінки, пастозність гомілок, стоп), у ОСОБА_3 після виписки зі стаціонару і до настання смерті мало місце потяжчення перебігу захворювань серцево-судинної системи. Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3100 у ОСОБА_3 мало місце гостре порушення мозкового кровообігу та він з 09 серпня по 21 серпня 2021 року лікувався з діагнозом ішемічний інсульт в області базальних гангліїв правої гемісфери головного мозку, монопарез правої верхньої кінцівки, елементи моторної афазії, що було підтверджено результатами МРТ-дослідження головного мозку від 13 серпня 2021року та даними огляду невропатологом 25 серпня 2021 року, який зазначив, що у хворого наслідки гострого порушення мозкового кровообігу в басейні правої середньої мозкової артерії з правобічним монопарезом, елементи сенсомоторної афазії (порушення можливості спілкування в тому числі через неповне розуміння зверненої мови). Після виписки з лікарні продовжували турбувати задуха, головний біль, запаморочення, серцебиття, виявлялися набряки, ціаноз губ, при огляді сімейним лікарем 03 вересня 2021року вказувалось на застійні хрипи в легенях, аритмічні тони серця, збільшення печінки +4-5 с, серцеву недостатність оцінено як ІІБ-ІІІ ст., при огляді 06 вересня 2021 року відмічено тяжкий стан хворого, а 07 вересня 2021 року було констатовано смерть. Таким чином, ОСОБА_3 з 1988 року у зв`язку з контрактурою суглобів правої верхньої кінцівки, мав стійкі функціональні порушення помірної важкості та постійного стороннього догляду не потребував. У зв`язку з прогресуванням існуючих серцево-судинних захворювань та посиленням виразності серцевої недостатності (ІІБ-ІІІ ст.), з лютого 2021 року до настання смерті, за своїм станом здоров`я самостійно забезпечити умови свого життя не міг та потребував постійної сторонньої допомоги» (т. 2, а.с. 62-68).

Задовольняючи позовні вимоги в частині зміни черговості в одержані права на спадщину, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними і допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї виникло право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною 2статті 1259 ЦК України, а саме тривалий час здійснення опіки над спадкодавцем, його матеріальне забезпечення, надання допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, який був викликаний тяжкою хворобою.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями1217,1223ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1 та 2статті 1258 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Згідно ізстаттею 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).

Стаття 1259 ЦК Українипередбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування, у тому числі і за рішенням суду.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина 2статті 1259 ЦК України).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Зокрема, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі№ 331/6453/18 (провадження № 61-380св21).

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач просив надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, мотивуючи свої вимоги тим, що спадкодавець через тяжку хворобу тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які позивач йому надавала.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно зі змістом частини 2 статті 1259 ЦК України при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини 2 статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У справі № 331/6453/18 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду (про відмову в задоволенні позову про зміну черговості спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом), погодився із його висновками. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при фактичних обставинах цієї справи позивач ОСОБА_1, як спадкоємець четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , має право на зміну черговості одержання права на спадкування, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих письмових доказів (медичного висновку тощо), що померлий спадкодавець ОСОБА_3 під час проживання однією сім`єю із позивачем ОСОБА_1 в період з 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у безпорадному стані, тобто мав такий стан, під час якого неспроможний був самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний тяжкою хворобою. Установивши відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зміну черговості спадкування позивачем ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_3, передбаченихстаттею 1259 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що похідні від них позовні вимоги про визнання за нею права власності на Ѕ частину спадкового майна у вигляді квартири в порядку спадкування за законом, після смертіОСОБА_3 за наявності спадкоємця першої черги за законом (дочки спадкодавця ОСОБА_2), також не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині зміни черговості в одержані права на спадщину, ОСОБА_2 вказала, що за станом здоров`я ОСОБА_3 потребував постійної сторонньої допомоги у побуті, оскільки з 14 грудня 1988 року Спадкодавець мав інвалідність III групи, за загальним захворюванням, діагноз : наслідки травми 1988 р. правої верхньої кінцівки з пошкодженням сухожилля, контрактура суглобів правої верхньої кінцівки, що підтверджується Довідкою Сер ВІЭ-7 №049416 від 14 грудня 1988 року, Довідкою КНІ «Лозівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Лозівської міської ради Харківської області від 03 вересня 2021 року. За цим діагнозом у Спадкодавця права рука була не робоча, він нею не міг нічого робити, тому постійно потребував сторонньої допомоги у приготуванні їжі, прані, прасуванні речей, під час одягання речей, під час одягання взуття коли необхідно було зав?язати шнурки, зняти високе взуття, у побуті: вдома, на в городі, в саду, коли хворів у лікарні.

Також, вказане підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 177/23 проведеної Державною спеціалізованою установою «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимогстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Однак, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів про наявність сукупності обставин, з якими закон пов`язує право зміни черговості на спадкування, а саме матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, тривалий час здійснення цих дій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадщину за законом.

Доводи позивача про те, що вона матеріально забезпечувала ОСОБА_3 колегією суддів не приймаються.

Що стосується показів свідків, то їх недостатньо для доведення факту матеріальне забезпечення спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримував пенсію за віком (т. 2, а.с. 34-42), а позивач не довела, що цього доходу не було достатньо для його майнового забезпечення. Той факт, що ОСОБА_2 мала самостійний дохід у вигляді отриманої пенсії зазначене не спростовує.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, слід скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо зміни черговості в одержані права на спадщину.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні з апеляційною скарго ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 2977,40 грн (т.1, а.с. 177). Разом з тим, за подання апеляційної скарги розмір судового збору становив суму в розмірі 1610,40 грн, оскільки рішення оскаржує тальки в частині зміни черговості одержання права на спадщину.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, відповідачу за рахунок позивача має бути компенсовано судовий у розмірі 1610,40 грн.

Керуючись ст. ст.367,368, 374, 376, 381 - 384,389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонногосуду Харківськоїобласті від19січня 2024року в частині заміни черговості одержання права на спадкування та надання ОСОБА_2 права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги скасувати та ухвали в цій частині нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) накористь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина