Ухвала

від 07.06.2024 по справі 496/1211/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/1211/24

Провадження № 1-кп/496/393/24

У Х В А Л А

07 червня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України, та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,

УСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. ч. 2, 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Від прокурора у вказаному кримінальному провадженні заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.08.2024 року, із визначенням застави в розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 8052000 грн.

Клопотання обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування у даному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відсутність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків в місці його проживання на території України, у тому числі родини й утриманців, перебування ОСОБА_8 в громадянстві іншої держави Ісламської Республіки Пакистан, де постійно перебувають члени його родини, існують ґрунтовні підстави стверджувати, що у нього відсутні будь-які перешкоди, як у іноземця, для виїзду за кордон. Відтак, враховуючи тяжкість передбаченого покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , наявним є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що останній зможе переховуватись від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності, в тому числі виїхати за межі території України. Наведені вище обставини свідчать, що ОСОБА_8 може безперешкодно перетнути державний кордон України. Заявлений при обранні та продовженні запобіжного заходу ризик відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не зменшився та продовжує існувати. Запобігти настанню вказаного ризику неможливо застосуванням більш м`якого запобіжного заходу. Наявність у обвинуваченого місця проживання, на думку прокурора, не виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не засвідчує відсутності наміру переховування від слідства та суду. Враховуючи наведений ризик, особу обвинуваченого, прокурор вважає, що обрання інших, більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляд особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також є недоцільним, оскільки останній вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Застосування такого запобіжного заходу жодним чином не мінімізує наведені вище ризики. З моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення цього клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також не змінилась обстановка, яка дає підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід. Таким чином, із урахуванням вищевказаного ризику, жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних обов`язків. Обґрунтовуючи розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, прокурор зазначає, що сумарна ринкова вартість товарів (предметів) гуманітарної допомоги, щодо яких мало місце незаконне використання ОСОБА_8 з метою продажу з метою отримання прибутку дорівнює 28020580 грн. З огляду на те, що в матеріалах кримінального провадження достатньо доказів (документів), які свідчать, що саме ОСОБА_8 був покупцем вказаних товарів (предметів), отже визначений раніше розмір застави не є завідомо непомірним для обвинуваченого. З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що раніше визначений розмір застави є обґрунтованим та не є непомірним для обвинуваченого. Менший розмір застави не забезпечить запобіганню ризиків, передбачених у клопотанні.

В судовому засіданні прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримали, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Клопотання мотивував тим, що в даному випадку немає обґрунтувань та доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України. ОСОБА_8 не розкрадав гуманітарну допомогу, що підтверджується матеріалами справи, він лише намагався провести свій товар, як гуманітарну допомогу, щоб ухилитись від сплати податків, що може кваліфікуватись у крайньому випадку за ст. 212 КК України, максимальне покарання за яке штраф. Звертає увагу суду на рапорт на ім`я заступника начальника Управління СБУ в Одеській області полковника ОСОБА_11 , згідно з яким встановлено, що громадянин ОСОБА_12 посвідка на постійне проживання в Україні 900051972, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.04.2023 о 17 год 50 хв. в умовах воєнного стану здійснював незаконне переміщення через митний кордон України через пункт пропуску «Орлівка» вантажу «LED ліхарі» у кількості 20160 шт., вагою 20920 кг, шляхом підроблення документів про те, що вантаж є гуманітарною допомогою та слідує на адресу Регіонального управління морської охорони Адміністрації ДПСУ (м. Одеси). Саме на підставі цього рапорту було порушено кримінальне провадження за ст. 201-2 КК України відносно ОСОБА_8 , який на теперішній час повністю згоден, не заперечує та щиро кається в тому, що він мав намір завести свій товар «LED ліхарі» для подальшої реалізації за мінімальний митний внесок. ОСОБА_8 порядний та релігійний чоловік, який, окрім суворого додержання закону, впродовж всього життя жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності та не був підозрюваним в кримінальному провадженні. До того ж жодного разу в житті не брав чужого, а тим більше не мав наміру розкрадати гуманітарну допомогу в Україні в важкий для країни час. ОСОБА_8 більше двадцяти років проживає на території України і веде легальну фінансову діяльність, він є батьком багатодітної родини та виховує трьох малолітніх дітей, має дружину, яка хвора на цукровий діабет та потребує постійного догляду та лікування. Батьки ОСОБА_8 померли. Мати ОСОБА_8 померла після його ув`язнення, можливо припустити, що по причині хвилювань за сина. До того ж для закупівлі товару, в розкраданні якого обвинувачується ОСОБА_8 , він був вимушений продати свій будинок на батьківщині, що призвело до значного погіршення матеріального благополуччя та унеможливлює внесення будь-якого залогу, не великого і не малого. ОСОБА_8 не має у власності жодного нерухомого майна на території України, що також підтверджує його скрутне матеріальне становище та неможливість внесення ним застави у розмірі, який просить прокурор. ОСОБА_8 є приватним підприємцем з 26.05.2008 року та жодних зауважень з боку податкової, митної служб чи правоохоронних органів до нього до цього часу не було. Також ОСОБА_8 є керівником та засновником ТОВ «ПАК-ЕВРО», ЄДРПОУ 42719430, з 2018 року зауважень до зазначеної юридичної фірми з боку податкової та митної служб так само не було. ОСОБА_8 тривалий час проживає на території України, сплачує податки, вкладає в економіку країни власні кошти, виведені з-за кордону. До того ж ОСОБА_8 є потерпілим у кримінальному провадженні ЄРДР за №12017161490001068 від 12.07.2017 року справа № 523/5057/18, де він також визнаний цивільним позивачем, а по причині його перебування під вартою він не може повноцінно приймати участь у розгляді справи та відстоювати свої права, як потерпілий. Сторона захисту окремо звертає увагу суду на те, що особа, яка брала кошти у ОСОБА_8 та «підсунула» йому на підпис документ про, нібито, передачу товару на потреби ЗСУ, який ОСОБА_8 підписав, не розуміючи його, органами слідства не розшукувалась, не допитувалась, учасником кримінального провадження не була. Більш того, зазначений документ за вих. № 1004/1 від 10.04.2023 року, до речі, є єдиним документом, підписаним ОСОБА_8 , згідно якого він обіцяє передати «LEDліхарі» вякості гуманітарноїдопомоги.Стосовно цього ОСОБА_8 зазначає, що не відмовляється від викладеного в листі та був готовий передати певну кількість ліхтарів на потребу України, однак невстановлені слідством особи взяли гроші, а не ліхтарі. Сторона захисту вважає, що жоден ризик, зазначений у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не доведений. Захисник вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв. дасть ОСОБА_8 можливість працювати та забезпечувати родину, яка цього дуже потребує.

В судовому засіданні обвинувачений підтримав думку свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмовити захиснику у задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин і застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту жодним чином не мінімізує ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, переховування під суду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

В ході досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, в тому числі вже на стадії судового розгляду, останній раз ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16.04.2024 року строком на 60 днів, а саме до 14.06.2024 року.

Оскільки термін запобіжного заходу спливає, а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, тому необхідно вирішити питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Згідно з ч. 5 ст.9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У своєму Рішенні «Подвезько проти України» № 74297/11 від 12.02.15 року ЄСПЛ у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Крім того, в зазначеному Рішенні ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.

Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.

Комітет міністрів Ради Європи та Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню зазначають: відповідальним за велику кількість осіб, яких держава тримає під вартою, є загальний світогляд працівників правоохоронних і судових органів (Рішення ЄСПЧ «Сукачов проти України»).

Європейські комітети рекомендують: зменшувати до мінімуму застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства; якнайширше застосовувати альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи; ретельно описувати обставини, за яких може бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дотримання таких стандартів є важливим питанням для нашої держави, оскільки безпосередньо впливає на перспективу членства в ЄС, авторитет України на міжнародній арені та цивілізований шлях розвитку країни загалом.

Також слід звернути увагу, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).

Таким чином, слід вважати, що запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.

Частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістомст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно зобвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.27ч.3ст.15ч.3ст.201-2КК України,за кваліфікуючимиознаками:незакінчений замахна продажтоварів (предметів)гуманітарної допомоги,з метоюотримання прибутку,вчинений запопередньою змовоюгрупою осіб,в особливовеликому розмірі,під часвоєнного стану. Санкція інкримінованого кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зі змістуклопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_8 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою вбачається,що зурахуванням тяжкостіпередбаченого покаранняза злочин,у вчиненніякого обвинувачується ОСОБА_8 ,наразі продовжуєіснувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, в тому числі виїзду за межі території України. Інших ризиків, встановлених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор не навів та доказів на їх підтвердження не надав.

Практика Європейського суду свідчить про те, що ризик переховування обвинуваченого від слідства і правосуддя, не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку (рішення Європейського суду з прав людини у справі W. проти Швейцарії від 26.01.1993 р.), а серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою (справа «Єчус проти Литви»).

Крім того, згідно правової позиції, викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «Харченко проти України» при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом обов`язково має бути розглянуто можливість інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року вбачається, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тримання особи під вартою, в тому числі коли таке є тривалим, інакше це буде порушенням п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, більше двадцяти років проживає на території України, має постійне місце проживання в м. Одеса, є батьком трьох малолітніх дітей, має дружину, яка хвора на цукровий діабет та потребує постійного догляду та лікування.

З 26.05.2008 року ОСОБА_8 є приватним підприємцем, а з 26.12.2018 року також керівником та засновником ТОВ «ПАК-ЕВРО», ЄДРПОУ 42719430. За весь час своєї підприємницької діяльності ОСОБА_8 до адміністративної чи кримінальної відповідальності податковою, митною службами чи правоохоронними органами не притягувався.

Жодних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_8 мав намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду, або вчиняв спроби будь-яким чином ухилитись від правосуддя в матеріалах кримінального провадження немає.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_8 для закупівлі товару, в розкраданні якого його зараз обвинувачують, продав свій будинок на батьківщині. На території України власного житла не має, тож продати йому нічого. Він вже тривалий час знаходиться під вартою, його бізнес не працює, у зв`язку з чим у нього накопичилось багато боргів. Наразі він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а тому будь-який розмір застави є непомірним для нього.

З матеріалів, доданих до клопотання захисника, також вбачається, що ОСОБА_8 є потерпілим та цивільним позивачем у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України, яке знаходиться на розгляді у Малиновському районному суді м. Одеса (справа № 523/5057/18), під час розгляду якого колегією суддів вживались заходи для розшуку обвинуваченого ОСОБА_8 задля його участі у розгляді кримінального провадження в якості потерпілого. На час постановлення вказаної ухвали ОСОБА_8 перебував під вартою.

На переконаннясуду,ризику переховуваннявід судуу зв`язкуз перебуванням ОСОБА_8 в громадянствііншої держави ІсламськоїРеспубліки Пакистан,що надаєйому,як іноземцю,право длявиїзду закордон,можна запобігти,зобов`язавши обвинуваченого здати до ГУ ДМС України в Одеській області на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказані обставини дають підстави суду вважати, що ризик можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_8 є мінімальним.

Суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з роз`ясненням обвинуваченому наслідків неявки за викликом до суду або неповідомлення про причину своєї неявки, або порушення покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту обов`язків, які можуть вплинути на зміну йому запобіжного заходу на більш суворий, буде достатнім стримуючим фактором для останнього.

Водночас, суд бере до уваги ту обставину, що стороною обвинувачення не було доведено ризик впливу обвинуваченого на свідків та ризик того, що обвинувачений перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, так само, як і не було доведено неможливості застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії» за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що саме такий запобіжний захід як домашній арешт в змозі забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час продовження судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином,суд вважаєможливим змінитиобвинуваченому ОСОБА_8 міру запобіжногозаходу зтримання підвартою надомашній арештз покладеннямна ньогообов`язків,передбачених ст.194КПК України. На думку суду, зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 ніяким чином не зашкодить встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні.

Доводи сторони захисника стосовно відсутності обґрунтувань та доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд вважає безпідставними, оскільки останній на даний час перебуває в процесуальному статусі обвинуваченого, судовий розгляд кримінального провадження не завершено, докази сторони обвинувачення досліджено частково, свідків не допитано, а висновок про причетність або не причетність обвинуваченого до інкримінованого йому злочину суд зазначить у вироку за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкість інкримінованого йому злочину, наявність у нього постійного місця проживання, відсутність доведених ризиків впливу на свідків та можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незначного ризику переховування від суду, суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишається на даній стадії кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд на стадії судового розгляду, є запобіжний захід у виді домашнього арешту з правом обвинуваченого на утримання дружини та дітей.

Суд вважає, що станом на теперішній час застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, та вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло, в період часу з 22:00 год до 06:00 год наступної доби та за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги або іншої загрози життю, пов`язаної із воєнним станом для прослідування в укриття, буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання названому вище ризику.

На підставі викладеного суд вважає, що немає подальшої необхідності тримати обвинуваченого під вартою. На цей час судом не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права обвинуваченого на свободу, та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити заступнику начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло, в період часу з 22:00 год до 06:00 год наступної доби та за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги або іншої загрози життю, пов`язаної із воєнним станом для прослідування в укриття.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати за кожною вимогою до суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

2. Не відлучатися з м. Одеси без дозволу суду;

3. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання, а також зміну засобів зв`язку;

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

5. Здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 5ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов`язань.

Виконання ухвали Біляївського районного суду Одеської області про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт та контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.

Строк дії ухвали Біляївського районного суду Одеської області про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт становить до 05.08.2024 року включно.

Копію ухвалиневідкладно надіслатина адресуДУ «Одеськийслідчий ізолятор»та начальникуВП №2ОРУП №1ГУНП вОдеській області для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 12.06.2024 року о 09 год 10 хв.

Суддя ОСОБА_1