Постанова

від 10.06.2024 по справі 487/1051/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1051/19

Провадження № 1-кп/487/70/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12019150030000273 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Куйбишева РФ, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

за участю сторін кримінального правопорушення:

зі сторониобвинувачення - прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

зі сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним:

15.01.2019 близько о 17.40 год., ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем "Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , рухався по сухій, чистій проїжджій частині вулиці Пограничної в напрямку від вулиці Московської в бік вулиці Садової в м.Миколаєві.

Рухаючись у обраному напрямку, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 "Пішохідний перехід" ПДР України, та дорожньою розміткою білого кольору 1.14.1, додатку 2 ПДР України "Пішохідний перехід", що розташований за перехрестям з вул. Громадянською, водій ОСОБА_6 , в порушення вимог п.п. 2.3 "б", 12.3 , 18.1. ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме : рухаючись по проїжджій частині вул. Пограничної, маючи перешкоду на смузі свого руху у вигляді пішохода, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним легкового автомобіля, при наближенні до пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість, аж до повної зупинки, не дав дорогу пішоходу, в результаті чого допустив наїзд передньою правою частиною свого автомобіля на пішохода ОСОБА_8 , який рухався по пішохідному переході справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден м`яких тканин обличчя та волосяної частини голови (легкі тілесні ушкодження) та перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині без зміщення уламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 день.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 2.3 "б"; 12.3, 18.1 ПДР України, які знаходяться в прямому, причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. При цьому, не заперечував факту ДТП, яке сталось 15.01.2019, та порушення ним ПДР. Разом з цим зазначав про відсутність в його діях складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, в зв`язку з відсутністю належних доказів спричинення потерпілому тілесних ушкоджень саме середньої тяжкості.

Від надання пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 його вина в скоєнні інкримінованого злочину, повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Докази на підтвердження факту порушення ОСОБА_6 Правил Дорожнього Руху України:

- Покази потерпілого ОСОБА_8 , який суду показав, що 15.01.2019 приблизно о 18.00 год. в районі перехрестя вул. Громадянської та Пограничної в м.Миколаєві, він перетинав проїзну частину на нерегульованому пішохідному переході, та нього скоїв наїзд автомобіль під керуванням водія ОСОБА_6 . Одразу після ДТП, він був доставлений до ЛШМД, де був оглянутий лікарями, та через півтори години його відпустили до дому. Наступного дня він вийшов на роботу. В подальшому до лікаря звернувся 18.01.2019. На його думку ним були отримані лише легкі тілесні ушкодження, зокрема : забій коліна, синець під віком, удар голови;

- Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.01.2019, відповідно до якого слідчим СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_10 було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м.Миколаїв перехрестя вул. Погранична та вул. Громадянська ( з додатком : Схемою місця ДТП);

- Протокол огляду від 19.01.2019 , відповідно до якого, слідчим СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_10 проведено огляд проїзної частини АДРЕСА_2 . На вищевказаній ділянці проїзної частини перебував автомобіль " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 . На автомобілі наявні пошкодження у вигляді вм`ятини правого переднього крила , довжиною 0,6 м, шириною 0,2 м, глибиною 0,02 м. Також наявні пошкодження правого дзеркала заднього виду. В ході огляду також була встановлена наявність потертостей пилового покриву в районі вищевказаних пошкоджень. В ході огляду автомобіль вилучено на спецмайданчик.

- Висновок №19-80 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , від 28.01.2019, відповідно до якого , ходова частина автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , на момент огляду знаходилась в працездатному та функціонально придатному стані і дозволяла водію здійснювати рух в обраному напрямку, не мала несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автомобіля у бік від обраного напрямку руху.

Робоча гальмова система автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходилась в працездатному та функціонально придатному стані, дозволяла водієві знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю до зупинки, не мала несправностей, які б призводили до раптової для водія відмови системи, або до раптового відведення автомобіля у бік від обраного напрямку руху.

Рульове керування автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , на момент огляду знаходилась в працездатному і функціонально придатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли привести до відведення автомобіля у бік від обраного водієм напрямку руху, або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю.

Система головного освітлення автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 на момент огляду знаходилась в працездатному і функціонально придатному стані.

Висновки про технічний стан систем керування автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 будуть справедливі для моменту ДТП за умов незмінності технічного стану автомобіля з моменту ДТП на момент огляду;

- Висновок №19-81 судової транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , від 29.01.2019, відповідно до якого, ушкодження автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , утворення яких характерно при контакті з частинами тіла людини, розташовувалися починаючи від передньої частини правого переднього крила, з наступним переміщенням назад і контактуванням з правим дзеркалом заднього огляду.

Місце наїзду на пішохода розташовувався перед початком осипу, на деякій відстані, відлітуючи назад, по ходу руху автомобіля, а також враховуючи, що контакт стався правою передньою частиною автомобіля, при розташуванні автомобіля на траєкторії, обумовленій слідами гальмування, тобто лівими колесами в лівій смузі, правими колесами в правій смузі по ходу його руху;

- Висновок експерта №19-102 по автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП від 30.01.2019, відповідно до якого водію автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 в своїх діях необхідно керуватися вимогами, які викладені в пунктах 12.4, 18.1, 12.3 ПДР, а саме: У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.". "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека", "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для інших учасників руху об`їзду перешкоди".

За умов, викладених в ухвалі про призначення експертизи і матеріалах справи, дії водія автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 не відповідали п.п. 12.3, 18.1 ПДР.

За умов, викладених в ухвалі про призначення експертизи і матеріалах справи, водій автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода;

За умов, викладених в ухвалі про призначення експертизи і матеріалах справи, дії водія автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , що не відповідали п.12.3, 18.1 ПДР, з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з настанням ДТП;

- Протокол огляду предмету від 24.01.2024, відповідно до якого, слідчим СВ Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_10 з використанням технічних засобів фіксації: ноутбуку марки "HPPaviliong7" № НОМЕР_2 , був оглянутий диск, на якому міститься файл з відеозаписом загальною тривалістю 00:03:34. На відеозаписі видно, що запис ведеться з камери відео реєстратора, який встановлений на лобовому склі автомобіля " Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 . При відтворенні відеозапису вбачається рух автомобіля в напрямку вул. Садової в м.Миколаєві, швидкість руху, наїзд на пішохід ОСОБА_8 на вул. Пограничній в межах пішохідного переходу, який розташований за перехрестям вул. Погранична та вул. Громадянська;

- Протокол слідчого експерименту з додатком до нього (схема) від 04.02.2019.

З протоколу вбачається, що в ході слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 проведеного в період часу з 18.00 год. до 18.40 год., останнім детально повідомлено про обставини вчинення ДТП, зазначено маршрут руху, швидкість, місце вчинення .

Докази на підтвердження факту спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень:

- Висновок комісійної судово-медичної експертизи № 245 від 15.03.2024, відповідно до якого:

Виходячи виключно із наданих медичних документів ОСОБА_8 , у останнього малися тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із закритим переломом потиличної кістки справа та лобної кістки зліва, забоєм м`яких тканин та саднами на обличчі, волосяній частині голови; закритого внутрішньосуглобового перелому міжвиросткового підвищення лівого колінного суглобу зі зміщенням та закритого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині без зміщення.

Разом із тим, надані на експертизу медичні документи на ім`я ОСОБА_8 містять протиріччя, а відповідна медична документація, яка містила б огляд невролога, дані неврологічного статусу, клінічну картину «забою головного мозку легкого ступіню» - відсутня. Відсутні повторні КТ або рентген знімки, які підтвердили б наявність вищевказаних ушкоджень.

Таким чином, з експертної точки зору, у медичній документації ОСОБА_8 йдеться про те, що він отримав важку поєднану травму голови та лівої нижньої кінцівки. Така травма супроводжується втратою свідомості, відповідною неврологічною симптоматикою забою головного мозку, а також втратою опорної функції лівої нижньої кінцівки. Така травма потребує обов`язкового стаціонарного лікування, перш за все, в умовах нейрохірургічного відділення, а також надання спеціалізованої травматологічної допомоги, скоріш за все, із проведенням оперативного втручання на лівій нижній кінцівці. Окрім того, як отримана черепно-мозкова травма із переломом кісток склепіння черепа та забоєм головного мозку, так і вказані переломи кісток лівої нижньої кінцівки перешкоджають вчиненню постраждалим самостійних цілеспрямованих дій (зокрема, пересуватися без сторонньої допомоги). Разом із тим, із наданих матеріалів справи вбачається, що постраждалому «зробили знімок голови, виписали висновок лікаря і відпустили додому». Після цього постраждалий у лікарні не був, дані про його подальше лікування відсутні. Вказані обставини грубо протирічать факту отримання постраждалим внаслідок ДТП важкої поєднаної травми голови та лівої нижньої кінцівки. При наявності таких травм постраждалий неодмінно мав бути госпіталізований, мав проходити лікування у спеціалізованому стаціонарі, а також, безсумнівно, не міг самостійно пересуватися. Після такого стаціонарного лікування постраждалий безсумнівно, мав би продовжувати амбулаторне лікування, знаходитися на лікарняному, а також у подальшому проходити курс реабілітації, робити контрольні обстеження, зокрема, рентгензнімки або КТ.

Враховуючи дані обставини, комісія експертів не має можливості підтвердити факт отримання постраждалим внаслідок ДТП 15.01.2019 закритої черепно-мозкової травми із закритим переломом потиличної кістки справа та лобної кістки зліва, закритого внутрішньосуглобового перелому міжвиросткового підвищення лівого колінного суглобу зі зміщенням уламків (оскільки такий перелом робить неможливим активні рухи у лівому колінному суглобі). З експертної точки зору, оскільки неможливо підтвердити факт отримання постраждалим внаслідок ДТП 15.01.2019 закритої черепно-мозкової травми із закритим переломом потиличної кістки справа та лобної кістки зліва, закритого внутрішньосуглобового перелому міжвиросткового підвищення лівого колінного суглобу зі зміщенням уламків, та, зокрема, наявність таких ушкоджень не підтверджена даними подальшого обстеження та лікування постраждалого, згідно п. 4.13, п. 4.13.1. і п. 4.13.4 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), у даному випадку слід утриматися від встановлення ступеня тяжкості перелічених тілесних ушкоджень.

Не можна виключити отримання постраждалим внаслідок ДТП (від дії тупих предметів, якими могли бути зовнішні частини кузова автомобіля у момент контакту із пішоходом, та дорожнє покриття) 15.01.2019 лише закритого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині без зміщення уламків, оскільки малогомілкова кістка не несе на собі основної опорної функції та після отримання такого перелому не можна категорично виключити можливість самостійного пересування постраждалого. Даний перелом не був небезпечним для життя, викликає тривалий розлад здоров`я більш ніж 3 тижні (більш 21 дня), та за даним критерієм, згідно із п. 2.2.2. "Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень"(1995 р.), відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді забоїв м`яких тканин та саден на обличчі та волосяній частині голови (точна кількість саден та забоїв у медичній документації постраждалого не вказана) могли утворитись від дії тупих твердих предметів незадовго до моменту звернення за медичною допомогою, тобто, могли також бути отримані внаслідок ДТП 15.01.2019 р., мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти діб, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень"(1995 р.), відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Встановити точну послідовність отримання даних ушкоджень при ДТП не є можливим.

Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, проаналізувавши усі докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Стосовно невизнання обвинуваченим вини, в частині порушення ПДР, що призвело до спричинення тілесних ушкоджень саме середньої тяжкості, суд зазначає наступне.

Так сторона захисту не погоджуючись з висновками комісійної судово-медичної експертизи №245, наголошувала на тому, що експертиза проведена не в повному обсязі, на підставі документів, які містять протиріччя. Висновок експерта, щодо встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не ґрунтується на "Правилах судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", оскільки при проведенні дослідження експертом не враховано проміжок часу між подією та зверненням потерпілого до лікаря, не враховано той факт, що 15.01.2019 потерпілий самостійно покинув медичний заклад, що свідчить, про задовільний стан здоров`я після пригоди, як і не врахований той факт, що ОСОБА_8 на стаціонарному так і на амбулаторному лікуванні не перебував.

Відповідно до ч.2 ст.242 КПК України, призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим.

Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що Висновок комісійної судово-медичної експертизи №245, є чітким, обґрунтованим та зрозумілим, містить послідовний виклад дослідницької частини поставлених на вирішення питань та відповідей на них.

Так, під час проведення експертизи, експертами була досліджена надана медична документація ОСОБА_8 , та встановлено наступне: у копії журналу №2 реєстрації амбулаторних хворих (арк. 180-181, том 1), яка надана експертам разом зі справою № 487/1051/19 , зазначено, що ОСОБА_8 поступив у приймальне відділення Міської лікарні швидкої допомоги м. Миколаєва 15.01.2019 р. о 18.09, а о 19.30 він самостійно залишив лікарню. На аркуші 100 справи № 487/1051/19 (том 1) міститься зворотнє повідомлення від 15.01. 2019 року № 499 із якого вибачається, що ОСОБА_8 65 років у 18.09 -19.30 був оглянутий нейрохірургом - на р-грамі кісток черепу без травматичних ушкоджень. Висновок - забої та садна м`яких тканин голови, обличчя. Ознаки алкогольного сп`яніння. Рекомендовано КТ головного мозку, обробка саден у МТП. На аркуші 102 (том 1) міститься консультативний висновок спеціаліста на ім`я ОСОБА_8 від 19.01.2019 р. із якого видно, що він оглянутий лікарем ОСОБА_11 , вивчені результати КТ головного мозку, виставлений діагноз - ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеня. Лінійний перелом лобної та потиличної кісток. Забій м`яких тканин голови. На аркуші 103 (том 1) міститься направлення на консультацію на ім`я ОСОБА_8 1953 р.н. Діагноз: лінійний перелом лобної кістки зліва з порушенням цілостності передньої та задньої стінок лобної пазухи. Лінійний перелом потиличної кістки. Емфізема лівого верхнього повіка. На аркуші 182 (том 1) мається консультація нейрохірурга від 15.01.2019 року на ім`я ОСОБА_8 - доставлений бригадою ШД. Зі слів, був збитий автомобілем, свідомість не втрачав, вживання алкоголю не заперечує, ЧМН без особливостей, сила у кінцівках рівномірна, ФТО не порушена. На р-граммах кісток черепу травматичних змін не мається.

Тобто, інформація, що міститься у медичній документації, яка перебуває в матеріалах справи, визнана експертами достатньою для можливості надання відповідей на поставлені перед ними питання.

Крім того, суд вважає, що інформація, яка міститься в медичних документах, є достовірною, оскільки отримана судом у встановленому законом порядку.

Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України та "Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за N 255/791.

Зазначеними "Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", зокрема п.2.2.1. визначені ознаки ушкоджень середньої тяжкості, а саме: а) відсутність небезпеки для життя; б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил; в) тривалий розлад здоров`я; г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Згідно п. 2.2.2. зазначених Правил, тривалим належить вважати розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

З урахуванням наданих документів, та інформації яка в них міститься, враховуючи "Правила судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", експертами встановлена наявність у потерпілого ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, отриманих в наслідок ДТП 15.01.2019, які віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості (закритий перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині без зміщення уламків).

Суд вважає, що факт того, що потерпілий ОСОБА_8 не проходив курс лікування, а також твердження самого потерпілого щодо задовільного стану здоров`я, та перебування наступного дня на робочому місці, не може свідчити про неповноту та неточність висновку комісійної експертизи.

Суд критичносприймає посиланнясторони захистуна те,що обов`язковоюознакою тілеснихушкоджень середньоїтяжкості єперебування особина лікуванніпонад 21день,з оглядуна те,що визначальноюознакою ушкодженьсередньої тяжкостів даномувипадку єфакт завданняпотерпілому закритого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині без зміщення уламків.

Крім того, допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_12 підтримала висновок комісійної судового медичної експертизи. Зазначала, що при проведенні експертизи враховувались всі медичні документи наявні в матеріалах справи, також приймались до уваги висновки судової транспортно-трасологічної експертизи. За наслідками вивчення рентгенологом наданих знімків, зроблено висновок про наявність у потерпілого закритого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині без зміщення уламків, що відповідно до Правил віднесено до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та не виключається можливість отримання перелому саме в наслідок ДТП яке мало місце 15.01.2019. Окрім того, експерт зазначила, що сам по собі перелом, з урахування властивостей людини та генерації відновлення є суб`єктивним явищем.

Таким чином, суд приходить до переконання , що висновок комісійної судово-медичної експертизи є мотивованим, науково обґрунтованими, узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, його об`єктивність не викликає сумнівів, а тому посилання сторони захисту на його неповноту, та необґрунтованість, є безпідставними.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, яким керувався суд.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003«Про практикупризначення судамикримінального покарання та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно цієїпостанови, відповідно до ст.50, ст.65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 р., зазначав, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд, також враховує вимоги ч.2ст.61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.

Відповідно до пунктів 1-3, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодувати завдані збитки тощо.

Як зазначено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який віднесено законом, відповідно до ст. 12 КК України, до категорії не тяжких злочинів.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, відповідно довідок МОПЛ №1 МОР та ОНД лікування у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не проходив, за медичною допомогою не звертався, позитивно характеризується.

Отже, враховуючи обставини кримінального провадження, його наслідки, особу обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом.

Разом з цим, згідно з приписами ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК України - 15.01.2019.

Згідно ст.12 КК України зазначений злочин віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином на даний час сплинув строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 5ст. 74 КК Україниособа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихст. 49 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_6 слід звільнити від покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з ОСОБА_6 відповідно до ст.. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 368, 369, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 51000 (п`ятдесят одна) тисяча гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Звільнити ОСОБА_6 від призначеного судом покарання за ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 3289 гривень.

Речові докази: автомобіль марки «Renault Sandero" д/н НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_6 залишити у розпорядженні останнього.

Оптичний диск DVD-R, на якому містить відеозапис від 15.01.2019 залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1